Справа № 462/1180/25
провадження 1-кп/462/319/25
11 березня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду у місті Львові клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141390000052 від 17.01.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.1 ст. 296 КК України,
встановив:
До Залізничного районного суду м. Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025141390000052 від 17.01.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.1 ст. 296 КК України.
В ході судового розгляду прокурором заявлено клопотання про продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи таке тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, за які законом передбачено покарання, у тому числі, лише у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
17.01.2025 ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч.1 ст. 296 КК України. Таким чином, оцінюючи особу обвинуваченого та обставини вчинення тяжкого кримінального правопорушення та проступку, в якому він обвинувачується, сторона обвинувачення приходить до переконання у тому, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, що: обвинувачений може ухилятися від органу досудового розслідування та суду, оскільки він вчинив тяжкий злочин, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років; може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а також може отримати відомості щодо інших очевидців та матиме можливість безперешкодно впливати на них шляхом підкупу, примусу чи погроз; зухвалість вищевказаного кримінального правопорушення свідчить про відсутність у обвинуваченого будь-яких моральних принципів та дає підстави вважати, що ОСОБА_4 , розуміючи невідворотність покарання за вчинене ним діяння, та усвідомлюючи факт вчинення протиправних дій, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності. Ураховуючи характер вчинених ОСОБА_4 правопорушень та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним всі підстави вважати, що обвинувачений може полишити місце свого постійного проживання та виїхати з території України, зокрема неофіційно, де буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами впливати на свідків та потерпілих у кримінально провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та може вчинити інші злочини, з метою запобігання вказаним ризикам, об'єктивно необхідним є продовження застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Окрім цього, при вирішенні клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 просить врахувати наявність обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, передбачених ст. 178 КПК України, а саме: зібрані під час досудового розслідування докази є вагомими та підтверджують причетність ОСОБА_4 до вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.1 ст. 296 КК України; ОСОБА_4 вчинив тяжке кримінальне правопорушення; вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 дозволяють йому перебувати у слідчому ізоляторі під час досудового розслідування, що є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. За наведеного просить клопотання задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 підтримала та просила таке задовольнити.
Обвинувачений у судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечив, просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, зокрема ті, що перелічені цією статтею. Так, суд враховує, зокрема, тяжкість покарання, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків.
Крім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з врахуванням її особливостей. Суд своїм рішенням зобов'язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 18.01.2025 підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк дії ухвали - по 17.03.2025 включно. Визначено ОСОБА_4 заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 151400,00грн.
За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст.177 КПК України. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного кримінального правопорушення; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 №33977/96 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Ризиками, які дають підстави суду продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід вважати той факт, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.1 ст.296 КК України, що є тяжким злочином та проступком, за яке встановлено безальтернативне покарання, у тому числі, у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, можливість останнього переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Крім цього, суд враховує, що ОСОБА_4 раніше судимий та спосіб вчинення злочину, що проявилось у відкритому викраденні чужого майна в умовах воєнного стану, а також грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, що свідчить про те, що обвинувачений являється особою, яка не має жодних морально етичних цінностей та схильна на досягнення своїх злочинних цілей вчиняти кримінальні правопорушення. Відтак, наявні всі підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд вважає, що встановлені раніше ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, при застосуванні запобіжного заходу відносно обвинуваченого на даний час продовжують існувати, а тому дані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого.
Разом з тим, суду не надано беззаперечних доказів, які б вказували на те, що обвинувачений не може в подальшому перебувати під вартою за станом здоров'я, чи з будь яких інших причин.
Продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутого обвинувачення, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі є адекватним превентивним заходом.
Оскільки заявлені при обранні запобіжного заходу ризики щодо неналежної поведінки обвинуваченого не зменшилися, що виправдовує подальше його тримання під вартою, суд знаходить доцільним продовження раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 60 днів, тобто до 09.05.2025 включно.
Разом з тим, при виконанні судом вимог ч. 3 ст. 183 КПК України щодо визначення розміру застави, враховуючи передбачені ч. 4 ст. 182 КПК України обставини, наявність вище описаних ризиків, беручи до уваги тяжкість пред'явленого обвинувачення, суд приходить до висновку за можливе встановити розмір застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151400,00 грн.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 193, 194, 197, 315, 372 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокуроразадовольнити.
Продовжити обвинуваченому у кримінальному провадженні №12025141390000052 від 17.01.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб, тобто по 09 травня 2025 року.
Заставу обвинуваченому ОСОБА_4 визначити в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) грн 00 коп.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування із потерпілими та свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у випадку наявності таких.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручається обвинуваченому негайно після її оголошення.
Суддя: