Справа № 323/516/21
Пр. 1-кп/336/652/2025
про призначення судового розгляду
24 лютого 2025 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: ОСОБА_1 , за участі секретарки судового засідання: ОСОБА_2 , розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в режимі відеоконференцзв'язку матеріали кримінального провадження, яке надійшло на підставі обвинувального акта, відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202008000000175 від 01.05.2020, відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ,
за ознаками скоєння кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 ,
за ознаками скоєння кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця смт Комишуваха Оріхівського району Запорізької області, громадянина України, адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ,
за ознаками скоєння кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, -
08.08.2024 до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя надійшли матеріали кримінального провадження на підставі обвинувального акта, складеного відносно ОСОБА_3 за ознаками скоєння кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, ОСОБА_4 за ознаками скоєння кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України та ОСОБА_5 за ознаками скоєння кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України на підставі ухвали Запорізького апеляційного суду від 29.07.2024, якою скасовано ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03.04.2024, призначено судовий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого засідання.
Справу передано в провадження визначеного головуючого судді 08.08.2024, відповідно до ухвали суду від 09.08.2024 у справі призначено підготовче судове засідання.
В підготовчому судовому засіданні прокурор вважає, що перешкоди для призначення справи до судового розгляду відсутні, провадження підсудне Шевченківському районному суду м.Запоріжжя, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, заявив про необхідність виклику до суду для допиту всіх учасників процесу згідно зі списком осіб, які підлягають виклику до суду, просить призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_3 , його захисник адвокат ОСОБА_6 , обвинувачена ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_7 , який здійснює захист обвинуваченої ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_5 , захисники обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_8 та адвокатка ОСОБА_9 проти призначення справи до судового розгляду не заперечували.
В матеріалах справи наявна заява представника потерпілого начальника відділу взаємодії з правоохоронними органами Управління східного офісу Держаудитслужби у Запорізькій області ОСОБА_10 , адресована слідчому, від 04.02.2021, яка подана під час проведення підготовчого судового засідання в іншому складі суду (т.с.3 а.с.1), обґрунтована нормою ч.3 ст. 55 КПК України та тією обставиною, що в ході ревізії встановлено ряд порушень фінансово-господарської діяльності в частині використання бюджетних коштів, виділених на реконструкцію головної будівлі КЗ «НВК «Джерело» та завданням шкоди місцевому бюджету.
12.09.2024 Шевченківським районним судом м.Запоріжжя скеровано запити до Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області, а також Управління Східного офісу Держаудитслужби у Запорізькій області, до яких додано судову повістку про виклик до суду та пам'ятку про права та обов'язки. На другу адресу повторно запит скерований 06.11.2024.
Комишуваська селищна рада Запорізького району Запорізької області, як встановлено за матеріалами справи, не зверталась із заявою про визнання потерпілим (через представника), як і з заявою про залучення до провадження як потерпілого, тобто, згоди на набуття відповідного процесуального статусу не висловлювала, крім того, ОСОБА_10 не уповноважувала на представництво. Питання необхідності представництва Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області у даному провадженні виносилось на сесію ради у 2021 році, депутати висловились про відсутність підстав для цього (т.с.1 а.с.170-171, 187-188, т.с.2 а.с.59-60, т.с.3 а.с.46-47, т.с.3 а.с.112-113).
За змістом ухвали Запорізького апеляційного суду від 29.07.2024, оцінюючи повноваження потерпілої сторони, що належить до компетенції судового розгляду по суті справи, суд першої інстанції вийшов за межі ст.314 КПК України.
Також, як встановив суд апеляційної інстанції: «Так, в обвинувальному акті зазначено, що потерпілими у даному кримінальному провадженні є Комишуваська селищна рада Оріхівського району Запорізької області, якій було спричинено матеріальні збитки на суму 964 372 грн.
Положеннями п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що вказана інформація, за її змістом, може бути викладена лише щодо фізичної особи, в той час як щодо юридичної особи такі відомості відсутні, а отже і не можуть бути зазначені.
Колегія суддів зважає на те, що Комишуваська селищна рада Оріхівського району Запорізької області за своїм статусом є юридичною особою, що зареєстрована та розташована за чітко визначеною адресою, і ця інформація може бути без будь-яких перешкод з'ясована з відкритих джерел, а отже виклик представників цього потерпілого у судове засідання не являє будь-якої складності.
До того ж, судом та стороною обвинувачення вжиті належні заходи з метою забезпечення явки представника потерпілого - юридичної особи та потерпілого, який виразив власну позицію, повністю реалізувавши свої права.
Також апеляційної інстанції вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що підставою для повернення обвинувального акта прокурору є не будь-яка формальна невідповідність його вимогам закону, а лише ті недоліки, що унеможливлюють призначення справи до розгляду, чого у даному випадку не вбачається.
Таким чином, при складанні обвинувального акта у даному кримінальному провадженні не було порушено вимоги процесуального закону щодо обсягу зазначення відомостей про потерпілого, у зв'язку із чим апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про передчасність рішення про повернення йому обвинувального акту.
З правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 439/397/17 (провадження № 13-66кс18) вбачається, що поняття «потерпілий» є міжгалузевим, оскільки використовується як у кримінальному праві, так і в кримінальному процесі.
Поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні потерпілий це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння). Поняття «потерпілий» у кримінальному праві не має законодавчої дефініції.
Натомість законодавством визначено кримінально-процесуальне розуміння поняття «потерпілий». Так, у частині 1 статті 55 КПК України встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «потерпілий», яке використано у ст.46 КК України, вжито у його кримінально-правовому розумінні, а не кримінально-процесуальному, виходячи з такого.
Поняття «потерпілий» в кримінально-правовому значенні є первинним щодо його розуміння в кримінальному процесі, оскільки в кримінальному праві потерпілий з'являється об'єктивно, в результаті вчинення проти нього кримінального правопорушення.
Процесуальними умовами появи потерпілого як учасника кримінального провадження є необхідність подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, надання згоди на визнання потерпілим (у разі, якщо така заява ним не подавалась) або подання заяви про залучення до провадження як потерпілого.
У частині 2 статті 55 КПК України визначається момент виникнення в особи статусу потерпілого як учасника кримінального провадження: права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Особа у кримінально-правовому розумінні є потерпілим з моменту вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а не з моменту подання нею відповідної заяви, як це передбачено у частині 2 статті 55 КПК України.
Кримінальний процесуальний закон (статті 55, 59 КПК України) юридично закріплює статус потерпілого учасника кримінального провадження, наділяючи його певними процесуальними правами та обов'язками саме як учасника процесу.
Таким чином, чинний КПК України передбачає юридичну фікцію, відповідно до якої інша особа визнається власне потерпілим, хоча їй безпосередньо не заподіяна шкода в результаті вчинення кримінального правопорушення. Водночас КПК України закріплює перехід до такої особи не тільки прав потерпілого, а й перехід самого процесуального статусу потерпілого.
Отже в даному кримінальному провадження Комишуваська селищна рада Оріхівського району Запорізької області є потерпілим у кримінально-правовому розумінні, а начальник відділу взаємодії з правоохоронними органами Управління східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області ОСОБА_10 є потерпілим у кримінально-процесуальному розуміння цього поняття».
13.11.2024 до матеріалів справи надійшла відповідь Управління Східного офісу Держаудитслужби у Запорізькій області за підписом в.о. начальника ОСОБА_11 , за змістом якої повідомлено про вручення судової повістки ОСОБА_10 відповідно до вимог ст.136 КПК України. Крім того, за змістом відповіді станом на 11.11.2024 ОСОБА_10 працює в Управлінні на посаді начальника відділу взаємодії з правоохоронними органами, разом з цим, повноваження представника Управління Східного офісу Держаудитслужби у Запорізькій області у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_10 не надавались.
23.09.2024 адвокатка ОСОБА_9 подала заяву про залишення скарги на дії слідчого в порядку ст.303 КПК України, зареєстровану за №10421 від 09.11.2021 (т.с.2 а.с.94-99), а також скарги на повідомлення про підозру ОСОБА_5 за фактом скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.91, ст.28 ч.1 ст.366 КК України, зареєстровану за №4591/21 від 17.05.2021 (т.с.1 а.с.192-194) без розгляду.
Згідно з заявою адвоката ОСОБА_6 , вх.№ від 10.02.2025, він просить скаргу на повідомлення про підозру залишити без розгляду у зв'язку із відсутністю процесуальної можливості її розгляду по суті, зауваження будуть надані під час її дослідження. Вказана скарга міститься у т.с.1 на а.с.224-226, т.с.2 на а.с.195-198) за підписом адвоката ОСОБА_12 , подана в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , а також власне адвоката ОСОБА_6
17.05.2021 до справи скеровано клопотання адвоката ОСОБА_13 (т.с.2 а.с.1), відповідно до якого захисник просить скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 26.01.2021 за клопотанням слідчого, а саме: будинку АДРЕСА_6 , будинку АДРЕСА_7 , будинку АДРЕСА_8 . За змістом клопотання вказане майно не належить ОСОБА_5 , який є співвласником будинку АДРЕСА_7 )1/7 частини).
Накладення даного арешту, на переконання заявника, є безпідставним, порушує права інших співвласників (стосовно будинку АДРЕСА_7 ), а також права бабусі ОСОБА_5 , яка мешкає у будинку АДРЕСА_6 , дружини обвинуваченого, яка є співвласницею будинку АДРЕСА_8 .
Захисник наголосив, що його підзахисний не має наміру приховати чи відчуджувати приналежне майно. Крім того, суд має враховувати питання співрозмірності завданої шкоди із вартістю майна, до якого застосовано заборону відчуження.
До клопотання додано довідки про реєстрацію ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 14.04.2021, ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , видані виконавчим комітетом Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області, копії погосподарських книг (фрагментарні), при цьому родинні зв'язки вказаних осіб із ОСОБА_5 або іншими особами не є підтвердженими.
Також долучено довідку від 02.12.2005, видану КП «Бюро технічної інвентаризації Оріхівського району» ОСОБА_5 та ОСОБА_17 щодо приналежності нерухомого майна - будинку АДРЕСА_8 ; копію рішення Оріхівського районного суду Запорізької області у справі №2-1323/2008 від 15.07.2008, не засвідчену належним чином, як і витяг КП «Бюро технічної інвентаризації» Оріхівської районної ради Запорізької області №19720432 від 30.07.2008, копію договору дарування від 05.06.2008, укладеного між ОСОБА_18 та ОСОБА_5 .
Заслухавши думку присутніх, відповідно до ст. 315 КПК України, суд дійшов висновку про можливість провести підготовку до судового розгляду за даної явки, враховуючи належність повідомлення потерпілих та за відсутності заперечень сторін кримінального провадження. Суд враховує, що сторона потерпілих письмово довела до відома суду свою позицію.
За нормою ч.7 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об'єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.
Так, відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 10.05.2022 №29/09-22 змінено територіальну підсудність судових справ Оріхівського районного суду Запорізької області у зв'язку із неможливістю здійснення правосуддя під час воєнного стану до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
Встановлено, що справа підсудна Шевченківському районному суду м.Запоріжжя, з урахуванням положень примітки до ст.45 КК України, ст.32, 33-1, ч.5 ст.216 КПК України (стосовно підсудності справ про корупційні правопорушення).
Підстав, передбачених п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України, не встановлено. Обставини, викладені в обвинувальному акті, не вимагають судового розгляду у закритому судовому засіданні. Необхідним є виклик всіх учасників кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.
Ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ст.179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Клопотань стосовно продовження строку дії обов'язків обвинувачених у зв'язку із застосованим запобіжним заходом у вигляді особистого зобов'язання від сторони обвинувачення не надходили.
Клопотань про вжиття інших заходів забезпечення кримінального провадження відносно обвинувачених не заявлено.
Крім того, в матеріалах справи (надійшов разом із обвинувальним актом) міститься цивільний позов, поданий прокурором Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_19 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, про стягнення майнової шкоди на користь держави в інтересах Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області (змінена назва Комишуваська селищна рада Запорізького району Запорізької області), з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Відповідно до положень ч.4,5 ст.128 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Стосовно поданого під час досудового розслідування цивільного позову, суд, розглянувши його відповідність за формою та змістом вимогам КПК України, серед іншого, перевірив й дотримання вимог ст.175-177 ЦПК України та приходить до висновку про наявність підстав для прийняття його до розгляду.
Суд враховує, що за змістом ч.3 ст.128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права. Прокурор, який пред'являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених частиною четвертою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва.
Суд враховує правові висновки Верховного Суду, здійснені у постанові від 20.09.2018 у справі №924/1237/17. Так, Верховним Судом наголошується, що аналіз ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;- у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пр. 12-194гс19, зауважено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017 у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Слід наголосити, що Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення ЄСПЛ від 15 січня 2009 року в справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).
Тому, на переконання суду, нездійснення уповноваженим органом - Комишуваською селищною радою Оріхівського (Запорізького) району Запорізької області захисту інтересів держави, а саме, територіальної громади, з метою відшкодування шкоди бюджету надає прокурору підстави на звернення до суду із позовом. До даного висновку суд приходить з урахуванням позиції ради, висловленої письмово. Доказів звернення до суду із цивільним позовом саме уповноваженою особою ради матеріали справи не містять.
Разом з цим, обґрунтованість позовних вимог є предметом стадії судового розгляду, як і підтвердження факту завдання шкоди інтересам держави.
У зв'язку із прийняттям позову до розгляду, Комишуваська селищна рада Запорізького району Запорізької області визнається цивільним позивачем, обвинувачені - цивільними відповідачами, захисники обвинувачених - представниками цивільних відповідачів.
Відтак, необхідно перед початком судового розгляду роз'яснити їм процесуальні права, якими вони наділені за змістом кримінально-процесуального законодавства.
Відповідно до клопотання в порядку ст.174 КПК України, поданого від імені ОСОБА_20 , ОСОБА_21 (вх.№ від 17.05.2021), адресованого Оріхівському районному суду Запорізької області (т.с.2 а.с.199), вказані особи просять скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 26.01.2021 за клопотанням слідчого, а саме: будинку АДРЕСА_6 , будинку АДРЕСА_7 , будинку АДРЕСА_8 . За змістом клопотання вказане майно не належить ОСОБА_5 , який є співвласником будинку АДРЕСА_7 )1/7 частини). Накладення даного арешту, на переконання заявників, є безпідставним, крім того, слідчим суддею не здійснювався їх виклик в судове засідання для розгляду даного клопотання, що надає підстави суду першої інстанції для розгляду даного питання.
До клопотання додано копію вказаної ухвали слідчого судді у справі №335/4059/20, пр.1-кс/335/383/2021, незасвідчені належним чином копії витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданих КП «Бюро технічної інвентаризації» Оріхівської районної ради Запорізької області №18061961 від 12.03.2008, №18069567 від 12.03.2008 (щодо будинку АДРЕСА_7 ), договору купівлі-продажу від 12.0.2008, посвідченого приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_22 за р.№652 від 12.03.2008.
Аналогічне клопотання, адресоване Оріхівському районному суду Запорізької області (т.с.2 а.с.207), подано й від імені ОСОБА_17 за вх.№ від 17.05.2021, стосується будинку АДРЕСА_8 . У додатках міститься копія договору (не засвідчена в належний спосіб), посвідченого приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_22 за р.№1061 від 12.04.2005 та витягу №878448 від 12.04.2005, виданого Оріхівською державною нотаріальною конторою, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП «Бюро технічної інвентаризації Оріхівського району» №7016128 від 15.04.2005.
У матеріалах провадження міститься й клопотання про скасування арешту майна, за підписом захисниці ОСОБА_4 адвокатки ОСОБА_23 , що стосується будинку по АДРЕСА_4 , на який накладено арешт відповідно до ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2021 у справі №335/4059/20. Вказана захисниця інтереси обвинуваченої наразі не представляє, а клопотання з боку ОСОБА_4 та її захисника адвоката ОСОБА_7 не було актуалізовано, відповідних доводів не висловлено, не дивлячись на достатність часу для підготовки до розгляду справи. Суд також наголошує, що адвокат ОСОБА_7 під час проведення підготовчого засідання (під головуванням судді ОСОБА_24 ) подавав клопотання про повернення обвинувального акта, проте також не подавав клопотання, що стосується саме застосованого заходу забезпечення.
Суд в даному контексті наголошує, що відповідно до приписів ч.1 ст.26, ч.1 ст.28 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Так, наведені клопотання, як вже зазначено, подані під час здійснення судового провадження Оріхівським районним судом Запорізької області.
Судом надавалась можливість після проведення першого підготовчого засідання в даному складі суду (під головуванням судді ОСОБА_25 ) уточнити всі скарги, заяви та клопотання, актуалізувати їх за наявності потреби, що роз'яснювалось учасникам судового провадження, проте, вказані вище особи інші клопотання не подавали.
Таким чином, суд вважає, що дані клопотання втратили свою актуальність, позаяк не підтримані їх ініціаторами в належний спосіб, разом з цим, судом здійснюється розгляд клопотання, яке підтримано адвокатом ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 та іншими сторонами кримінального провадження.
Суд додатково наголошує, що місце розташування декількох об'єктів нерухомого майна потребує під час розгляду питання про скасування заходів забезпечення й уваги в контексті існування даних об'єктів в дійсності, враховуючи постійні обстріли в районі с.Комишуваха, що є загальновідомою обставиною.
Стосовно клопотання адвоката ОСОБА_8 про скасування арешту майна обвинуваченого, суд приходить до висновку про необхідність відмови у вказаному клопотанні з огляду на таке.
Відповідно до ч.1,2 ст.174 КПК України обвинувачений, їх захисник, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час судового провадження розглядається судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням обвинуваченого, їх захисника, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Стороною захисту в судовому засіданні не доведено та не вбачається з матеріалів клопотання, що в застосуванні арешту на нерухоме майно відпала потреба. Крім того, до суду не подані актуальні відомості щодо приналежності об'єктів нерухомого майна, відображених в клопотанні.
Враховуючи викладене, перевіривши дотримання вимог ст.291 КПК України, суд встановив, що клопотання сторони захисту не є обґрунтованим та у його задоволенні відмовляє.
Судом встановлено, що обставини, передбачені ст.76 КПК України, що виключають участь головуючого судді у розгляді кримінального провадження, відсутні.
На виконання ч.4 ст.315 КПК України судом під час підготовчого судового засідання роз'яснено обвинуваченим право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно них колегіально судом у складі трьох суддів, враховуючи санкцію ч.5 ст.191 КК України.
Обвинувачені не скористались своїм правом на розгляд кримінального провадження стосовно них колегіально судом у складі трьох суддів, що пояснили під час проведення засідання та подали відповідні письмові заяви, вх.№ від 10.02.2025. Тому справу необхідно розглядати суддею одноособово, у відкритому судовому засіданні.
Згідно зі ст.314-1 КПК України, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі. Враховуючи наведену правову кваліфікацію діянь та зміст ст.12 КК України підстав для застосування норми ст. 314-1 КПК України й складання досудової доповіді судом не встановлено.
З урахуванням змісту ч.1 ст.26 КПК України, оскільки сторона захисту не скористалась своїм правом підтримати скарги, ініціювала питання залишення їх без розгляду, судом встановлено підстави для залишення скарг адвокатки ОСОБА_9 , а також скарги адвоката ОСОБА_6 без розгляду.
Керуючись ст. 3, 7, 22, 26, 28, 29, 31, 33-1, 36, 55-63, 91, 109-110, 127-128, 216, 283, 291, 293, 314-316, 369-372, 392 КПК України, суд, -
Призначити судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акту на 24.02.2025 на 10-30 годину, який відбудеться у приміщенні Шевченківського районного суду м.Запоріжжя.
Наступними датами судових засідань відповідно до встановленого графіку розгляду кримінального провадження визначити 10.03.2025 о 09-00 годині, 07.04.2025 о 09-00 годині, 21.04.2025 о 09-00 годині, 12.05.2025 о 09-00 годині.
Справу розглядати суддею одноособово, у відкритому судовому засіданні, враховуючи думку обвинувачених та за відсутності клопотання сторони захисту (обвинувачених) відповідно до ч.4 ст.315 КПК України.
Дати розпорядження секретарю судового засідання про виклик учасників судового провадження в судове засідання в порядку, передбаченому ст.135-139 КПК України.
Скаргу адвоката ОСОБА_9 , подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 в порядку ст.303 КПК України, - залишити без розгляду.
Скаргу адвоката ОСОБА_6 , подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , на повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 05.0.2021, - залишити без розгляду
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 , поданого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , про скасування арешту майна відмовити.
Прийняти до розгляду цивільний позов, поданий прокурором Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_19 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, про стягнення майнової шкоди на користь держави в інтересах Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області (змінена назва Комишуваська селищна рада Запорізького району Запорізької області), з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Визнати Комишуваську селищну раду Запорізького району Запорізької області цивільним позивачем, обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - цивільними відповідачами, захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 - представниками цивільних відповідачів.
Вручити пам'ятки про права та обов'язки особи, яка бере участь у судовому розгляді, передбачені КПК України, під час судового засідання у зв'язку із прийняттям цивільного позову.
Ухвала в частині відмови у задоволенні клопотання про скасування арешту майна може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги, в іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.
Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Повний текст ухвали суду складений та оголошений 26.02.2025 о 13-45 годині.
Суддя ОСОБА_1