ЄУН: 336/12688/24
Провадження №: 2/336/1042/2025
"14" березня 2025 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Дмитрюк О.В.,
за участю секретаря Нєдєльчевої О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррокс» про стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати, грошової компенсації за невикористані відпустки, моральної шкоди та визнання незаконними і скасування наказів, -
23.12.2024 р. позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, який в процесі розгляду справи доповнив вимогою про визнання незаконними та скасування наказів.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з 22.01.2016 р. по 23.05.2022 р. він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Феррокс», які припинені за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП.
На час зверення до суду з позовом підприємство не здійснило повний розрахунок зі звільненим працівником, а саме: не виплатило заробітну плату за березень, квітень, травень 2022 р.; не в повній мірі виплатило заробітну плату за вересень та листопад 2016 р.; не виконало розрахунок та не виплатило компенсацію за невикористані у 2016-2022 р.р. відпустки.
Окрім того, з письмових документів, отриманих від відповідача в процесі розгляду даної справи, позивач дізнався, що у період з 22.01.2016 р. по 23.05.2022 р. відповідач припустився порушень чинного законодавства, не в новному обсязі виконав умови трудового договору, не в повному обсязі сплачував заробітну плату протягом 2016-2022 р.р.
Так, взявши на себе 22.01.2016 р. зобов'язання сплачувати йому щомісячно заробітну плату згідно з окладом в розмірі 2000 грн., свого обов'язку не виконав, при звільненні не розрахувався. Заборгованість по заробітній платі за 2016 р. складає 9477,87 грн.
З 01.01.2017 р. по 01.01.2022 р. відбулося неодноразове збільшення мінімальної заробітної плати, які не в повній мірі були враховані работодавцем при нарахуванні та виплаті заробітної плати, у зв'язку з чим заборгованість по заробітній платі за 2017 р. складає 7269,65 грн., за 2020 р. - 28675,99 грн., за 2021 р. -14467,40 грн., за 2022 р. - 24827,84 грн.
Окрім того, в 2016-2022 р. відповідач незаконно не виплатив заробітну плату (безпіставно) утримав 2473,49 грн., які складаються з сум, безпідставно (без отримання заяви-згоди позивача, без прийняття наказів по підприємству) утриманих з нарахованої заробітної плати за нібито перевищення ліміту вартості послуг мобільного зв'язку при використанні корпоративного номеру мобільного телефону.
ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог про поновлення строку та визнання незаконними і скасування наказів зазначає, що протягом лютого-травня 2022 р. перебував на робочому місці, виконував посадові обов'язки, з наказами по товариству № 41 від 28.02.2022 р. та № 44 від 24.03.2022 р. не був ознайомлений.
За позовом позивач просить стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 223106,74 грн., з яких: невиплачена щомісячна заробітна плата за період з 01.03.2016 р. по 23.05.2022 р. в сумі 87192,24 грн., грошова компенсація за невикористані відпустки у 2016-2022 р.р. в сумі 46914,50 грн., компенсація за затримку розрахунку при звільненні в сумі 39000,00 грн., моральна шкода в сумі 50000 грн.; просить визнати поважними причини пропуску строку на оскарження наказу № 41 «Про призупинення діяльності підприємства» від 28.02.2022 р. та наказу № 44 «Про призупинення дії трудових договорів» від 24.03.2022 р.; визнати протиправними та скасувати наказ № 41 «Про призупинення діяльності підприємства» від 28.02.2022 р. та наказу № 44 «Про призупинення дії трудових договорів» від 24.03.2022 р. у частині призупинення дії трудового договору роботодавця ТОВ «Феррокс» з ним.
Ухвалою від 06.01.2025 року було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 04.02.2025 р.
04.02.2025 р. розгляд справи відкладено на 04.03.2025 р. у зв'язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті.
04.03.2025 р. суд перейшов до стадії ухвалення рішення, визначивши дату його проголошення - 14.03.2025 р.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві про збільшення позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві (а.с.45-46) та відзиві на заяву про збільшення позовних вимог (а.с.109-111).
Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до наступного висновку.
З наданих сторонами письмових доказів судом встановлено, що наказом керівника ТОВ «Феррокс» від 22.01.2016 р. № Ф006-к-0000000165 ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника служби безпеки (а.с.48-49).
Наказом від 23.05.2022 р. № Ф139-к-0000000165 з позивачем припинено трудовий договір (контракт) за угодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП) та вказано про необхідність компенсації відпустки за 7 днів (а.с.50).
Компенсація за залишок невикористаної відпустки у розмірі 7 днів, була виплачена позивачу у розмірі 1646,47 грн. згідно платіжної відомості №19 від 04.03.2022 р. (а.с.62-64).
Згідно ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Статтею 24 ЗУ «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам.
За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.
Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Під час розгляду справи судом не встановлено порушень перелічених вище положень діючого законодавства.
Так, твердження позивача про наявність у нього 177 днів невикористаної відпустки спростовується довідкою «Відомості про відпустки працівника ОСОБА_1 за період з 01.02.2016 по 23.05.2022» та особовою карткою працівника (а.с.51-53, 65-68).
Зі змісту згаданих документів, кількість належних днів відпустки загалом становили 177, з який використано 170 днів, залишок складав 7 днів.
Копії заяв ОСОБА_1 та відповідні накази, видані на їх підставі, свідчать про те, що позивач перебував у відпустках без збереження заробітної плати по два дні - 03.02.2022 р. та 04.02.2022р., 10.02.2022р. та 11.02.2022р., 17.02.2022р. та 18.02.2022р. (а.с.114зв., 115, 116, 117).
Не знайшли свого підтвердження і доводи ОСОБА_1 про невиплату йому заробітної плати за вересень та листопад 2016 р.
Так, згідно довідки від 11.12.2024р. № Ф0000000028 за вересень 2016 р. позивачу нараховано дохід у розмірі 559,30 грн та 8,39 грн військового збору; за листопад 2016 р. нараховано доходу у розмірі 374,45 грн та військового збору у розмірі 5,62 грн. (а.с.54).
Відповідно до розрахункового листка за вересень 2016 р. позивачу виплачено 1 063,35 грн. та за листопад 2016 р. виплачено 868,75 грн. (а.с.55, 56).
У зв'язку з початком бойових дій підприємство ТОВ «Феррокс» призупинило свою основну діяльність, про що видано наказ №41 від 28.02.2022 р. (а.с.57).
Наказом № 44 від 24.03.2022 р. «Про призупинення дії трудових договорів» ТОВ «Феррокс» тимчасово призупинило дію трудових договорів та вирішено оплату праці за вказаний період проводити наступним чином, а саме начальнику і працівникам служби охорони з розрахунку мінімальної заробітної плати згідно річних графіків роботи, за фактично відпрацьований час (а.с.69).
Відповідальна за ведення табелю обліку використання робочого часу особа не фіксувала позивача на робочому місці в період з лютого-травня 2022 р., про що у табелях було здійснено відповідні помітки (а.с.58-61), а тому, заробітна плата за даний період не нараховувалась.
З наведеного вище, суд дійшов висновку, ТОВ «Феррокс» здійснило всі нараховані виплати ОСОБА_1 і на момент його звільнення відсутня будь-яка заборгованість, що є підставою для відмови в задоволенні вимог позивача про стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати та невиплаченої компенсації за дні невикористаних відпусток.
Як похідні від вказаних вимог, не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди.
Щодо визнання незаконними та скасування наказів ТОВ «Феррокс» № 41 від 28.02.2022 р. та № 44 від 24.03.2022 р. та поновлення строку на їх оскарження.
Відповідно до ст.233 КЗпП працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року (ст.234 КЗпП).
У зв'язку з початком бойових дій підприємство ТОВ «Феррокс» призупинило свою основну діяльність, про що видано наказ №41 від 28.02.2022 р. (а.с.
Наказом №44 від 24.03.2022 р. «Про призупинення дії трудових договорів» ТОВ «Феррокс» тимчасово призупинило дію трудових договорів.
Як вказує відповідач, дані накази були надані для загального ознайомлення на території підприємства, роздруковані на вхідних дверях, були здійснені всі дії для більш швидкого, ефективного ознайомлення працівників з їх змістом.
24.10.2023 року приблизно об 11 годині 34 хвилині (тобто робочого часу) збройні сили рф нанесли ракетний удар по території ТОВ «Феррокс», пошкодивши плавильний цех, адмін будівлю та обладнання. По даному факту внесено до ЄРДР кримінальне провадження за номером 22023080000001749 (а.с.114).
Враховуючи наведене, суд не встановив поважних причин для поновлення строку на оскарження наказів ТОВ «Феррокс», що є підставою для залишення вимог позивача в цій частині без задоволення.
З наведеного вище, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані із розглядом даної справи, суд залишає за позивачем. Враховуючи відсутність підстав для стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача, судом не перевіряється їх співмірність та інші обставини, визначені ст.137 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррокс» (м.Запоріжжя, вул.Південне шосе, 59, ЄДРПОУ 39148222) про стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати, грошової компенсації за невикористані відпустки, моральної шкоди та визнання незаконними і скасування наказів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В.Дмитрюк