Номер провадження: 22-ц/813/4050/25
Справа № 947/1203/25
Головуючий у першій інстанції Скриль Ю. А.
Доповідач Лозко Ю. П.
11.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 13 січня 2025 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини,
встановив:
25 грудня 2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_2 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з вказаним вище позовом у якому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь:
аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 50000 грн щомісячно від дня пред'явлення позову;
аліменти на її утримання, яка проживає з дитиною з інвалідністю ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі 30000 грн щомісячно від дня пред'явлення позову.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 13 січня 2025 року цивільну справу за вказаним вище позовом, на підставі п.1ч.1 ст. 31 ЦПК України, передано на розгляд до Центрального районного суду м. Миколаєва.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Голубков М.В. просить скасувати ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 13 січня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким передати цю справу на розгляд до Овідіопольського районного суду Одеської області, посилаючись на те, що суд першої інстанції належним чином не з'ясував та не врахував, що відповідач починаючи з 2022 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади. Станом на час звернення позивачки до суду з цим позовом, відповідач вже проживав за вказаною вище адресою, за якою зареєстрований, тому вважає, що ця справа підсудна саме Овідіопольському районному суду Одеської області.
На вказану апеляційну скаргу, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Дідорчук І.І. подано відзив у якому посилаючись на те, що позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , тому позов на підставі ч. 1 ст. 28 ЦПК України, подано саме до Київського районного суду м. Одеси, отже за вибором позивачки, тому просить апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржувану ухвалу скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року, з огляду на положення ч. 2 ст. 369 ЦПК України, розгляд цієї справи призначено в порядку письмового провадження за матеріалами, що містяться у справі, зважаючи на те, що предметом апеляційного перегляду є ухвала суду про передачу справи на розгляд до іншого суду, право на апеляційне оскарження якої регламентовано п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про передачу цієї справи на розгляд іншому суду, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , про що зазначено у позовній заяві, а позивачка проживає у Федеративній Республіці Німеччина, що підтверджується посвідкою на тимчасове проживання, тому суд дійшов висновку, що справа не підсудна Київському районному суду м. Одеси, і підлягає передачі на розгляд Центрального районного суду м. Миколаєва.
Колегія суддів вважає такий висновок суду помилковим, з огляду на таке.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина першої статті 4 ЦПК України).
Позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 27 ЦПК України).
Позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача (частина перша статті 28 ЦПК України).
Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання (частини перша та шоста статті 29 ЦК України).
Відповідно до статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (в редакції, що діяла на час звернення з позовом у цій справі) місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги.
У пункті 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. N 265 (в редакції, що діяла на час звернення з позовом у цій справі), визначено, що Особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Згідно з частинами дев'ятою статті 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року у справі N 554/7669/21 (провадження N 61-5805сво23) вказано, що:
"принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України. Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ. Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції. Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів. Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов'язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).
Суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред'являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися. За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.
Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення. Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа. Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності. Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування частини першої статті 28 ЦПК України, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2022 року у справі N 556/1395/21 (провадження N 61-3887св220), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного від 12 лютого 2020 року у справі N 161/1246/18 (провадження N 61-35403св18) щодо визначення підсудності за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого".
Право вибору між судами, яким згідно з правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві (заявникові).
Водночас, право позивача (заявника) реалізовувати волевиявлення у обранні конкретного суду серед альтернативно-можливих, не звільняє у такому разі суд від обов'язку перевіряти дотримання позивачем (заявником) правил підсудності при зверненні до суду.
Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.
Як убачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.14, 37-38), тому вказаний вище позов про стягнення аліментів, на підставі ч.1 ст. 28 ЦПК України, нею подано саме до Київського районного суду м. Одеси, територіальна юрисдикція якого поширюється на її зареєстроване місце проживання, тобто за вибором позивачки.
Отже вказаний вище позов до Київського районного суду м. Одеси подано з додержанням правил підсудності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про передачу цієї справи на розгляд іншому суду, з підстав зазначених в оскаржуваній ухвалі.
Вказане спростовує доводи апеляційної скарги про наявність у даному випадку підстав для направлення цієї справи на розгляд до Овідіопольського районного суду Одеської області, за зареєстрованим місцем проживання відповідача, оскільки правило альтернативної підсудності (ч.1 ст. 28 ЦПК України), яке наділяє правом вибору конкретного суду саме позивачку, превалює над загальними засадами підсудності (ч.1 ст. 27 ЦПК України), які визначають, що позов до фізичної особи має бути пред'явлено саме за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України однією із підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Підсумовуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 , скасування оскаржуваної ухвали Київського районного суду міста Одеси від 13 січня 2025 року, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір підлягає відшкодуванню за наслідками розгляду справи по суті.
Керуючись ст.ст.367, 374,379, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 13 січня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
М.В. Назарова