Справа № 462/7004/24 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.
Провадження № 33/811/24/25 Доповідач: Белена А. В.
10 березня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі:
судді - Белени А.В.
з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,
захисника - адвоката Косик Л.А.,
потерпілого ОСОБА_2
представника - адвоката Коровяка Б.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Коровяка Боглана Едуардовича на постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 03 грудня 2024 року,
Постановою судді Залізничного районного суду м. Львова від 03 грудня 2024 року провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
закрито у зв'язку з відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 119041, ОСОБА_1 28.08.2024 о 13:25 год. у м. Львові на вулиці Городоцька-Сембратовичів ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Renault Koleos», номерний знак НОМЕР_1 , виконував поворот ліворуч з вул. Городоцька на вул. Сембратовичів та не дав дорогу автомобілю марки «Mercedes-Benz GLE 53 AMG», яким керував ОСОБА_3 , що рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, порушивши п. 16.13 Правил дорожнього руху, чим скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На постанову судді адвокат Коровяк Б.Е. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження; постанову скасувати та прийняти нову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнути до відповідальності.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження зазначає, що розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_2 , а копію постанови останнім отримано лише 20.12.2024.
В обґрунтування апеляційних вимог адвокат звертає увагу, що у суді першої інстанції він пояснень щодо обставин ДТП не давав, у зв'язку з чим вважає, що суд розглянув справу з порушенням прав потерпілого.
Зазначає, що у письмових поясненнях ОСОБА_4 повідомив, що саме автомобіль під керуванням ОСОБА_1 різко повернув ліворуч та не надав дорогу автомобілю Mеrecedes. Стверджує, що жодних відомостей про перебування автомобіля Renault у стані нерухомості пояснення не містять.
Зауважує, що висновок експерта ґрунтується лише на відомостях, вказаних в заяві ОСОБА_1 , а тому є необ'єктивним.
Вказує, що суддя вийшов за межі протоколу про адміністративне правопорушення, адже в протоколі відсутні відомості про порушення ОСОБА_5 п.13.3 ПДР.
Вважає, що матеріали справи, не містять відомостей про факт перебування автомобіля Renault у нерухомому стані, при цьому суддя не взяв до уваги протокол про адміністративне правопорушення та схему ДТП та не обґрунтував, чому такі не були враховані.
Потерпілий ОСОБА_3 та його представник - адвокат Коровяк Б.Е. у суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.
ОСОБА_1 та його захисник Косик Л.А. заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили рішення районного суду залишити без змін.
Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
Стосовно розгляду судом першої інстанції справи за відсутності ОСОБА_2 , то апеляційний суд виходить з того, що хоча справа про адміністративне правопорушення і розглянута у його відсутність, але процесуальні права останнього, в тому числі право на доступ до правосуддя, поновлені шляхом звернення до апеляційного суду.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків.
Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобіг
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За змістом ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив із того, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини у судовому засіданні в суді першої інстанції не підтвердились, а отже відсутні будь-які докази про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.16.13 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з вищевказаним висновком суду, виходячи з наступних підстав.
Так, пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п.16.13 ПДР перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються рівнозначною дорогою в зустрічному напрямку прямо чи праворуч.
Під час розгляду справи суд зобов'язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині рішення порушення ПДР України, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 124 КУпАП, тобто перебували у причинному зв'язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.
Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Тобто склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, утворює не будь-яке недотримання особою, яка керує т/з, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків.
Висновки суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за наведених в постанові судді обставин, підтверджуються сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів, які покладені в основу прийнятого судом рішення, є правильними і спростовують доводи апелянта.
Як пояснив у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , він рухався по вул. Городоцькій у м. Львові та здійснював поворот на вул. Сембратовичів, 14 з крайньої лівої полоси. Автомобіль, який рухався на зустріч подав знак світлом фар, що пропускає його. Він переконався, що зустрічний автомобіль повністю зупинився, та виконав маневр повороту. Автомобіля Мercedes-Benz GLE53 AMG при цьому не було. Оскільки на пішохідний перехід раптово вийшла жінка, він, щоб пропустити її, зупинив автомобіль. Стверджує, що у нерухомому стані його автомобіль перебував 8-10 секунд. У момент повної зупинки його автомобіля, він отримав удар у задній правий бік від автомобіля марки Mercedes-Benz GLE53 AMG. ОСОБА_1 припускає, що вказаний автомобіль міг виїхати на праву смугу, обганяючи автомобіль, який його пропустив.
Апеляційний суд звертає увагу, що у суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 також повідомляв, що лівою смугою по вул. Городоцькій у попутному з ним напрямку рухався бус, який перед поворотом на вул. Сембратовичів сповільнив рух, що узгоджується з поясненнями ОСОБА_1 . Водночас, ОСОБА_3 заперечив, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 у момент ДТП перебував у нерухомому стані, та стверджував, що такий виїхав перед ним раптово.
Окрім цього, відповідно до висновку експерта №205/24, за результатами проведення автотехнічного дослідження за матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 462/7004/24 від 18.10.2024, у вказаній дорожній обстановці водій автомобіля Renault, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.10.1, 16.13 ПДР; у вказаній дорожній обстановці водій автомобіля Mercedes, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 ПДР. В умовах даної пригоди в діях водія автомобіля Renault, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 невідповідностей вимогам п.п.10.1, 16.13 ПДР не вбачається, а тому його дії не перебувають у причинному зв'язку з виникненням дано ДТП. У вказаній дорожній обстановці дії водія автомобіля Mercedes, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.12.3 ПДР.
Всупереч твердженням апеляційної скарги та враховуючи, що даний висновок ґрунтується на вихідних даних, які наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення з урахуванням первісних пояснень учасників дорожньо-транспортної пригоди, тобто даний висновок зроблений на підставі об'єктивних вихідних даних та надає вичерпні відповіді на поставлені питання, суддя правомірно визнав його належним та допустимим доказом.
Неспроможними є також твердження апелянта про те, що суд першої інстанції вийшов за межі протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки, досліджуючи висновок експерта, зазначив, що ОСОБА_4 порушив п.12.3 ПДР, тоді як у протоколі взагалі не встановлено факту порушення ОСОБА_5 ПДР, оскільки протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 119041 від 28.08.2024 було складено лише щодо ОСОБА_1 та суддя встановлював наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, лише в діх ОСОБА_7 .
Таким чином, під час апеляційного перегляду не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги та факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що і стало підставою для закриття провадження у даній справі відповідно до вимог п.1 ч.1ст.247 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильні висновки суду першої інстанції. Зазначені доводи є аналогічними тим, яким надана оцінка в постанові суду першої інстанції, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Суд також враховує, що у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради Європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого, звертається увага на те, що виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту.
Позиція ОСОБА_6 щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам законності та обґрунтованості, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту з метою ухилення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав (далі - ЄСПЛ), що п. 1 статті 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити адвокату Коровяку Богдану Едуардовичу строк апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу адвоката Коровяка Богдана Едувардовича залишити без задоволення.
Постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 03 грудня 2024 рокув справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Альберт БЕЛЕНА