Провадження № 33/803/866/25 Справа № 204/176/25 Суддя у 1-й інстанції - Чапала Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О.
13 березня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Пістун А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро, апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
При обставинах зазначених в протоколі, 27 грудня 2025 року о 10 год. 35 хв., у м. Дніпро, в районі Криворізького шосе, 17 «А», водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 керував транспортним засобом Skoda Forman з державним номерним знаком НОМЕР_1 , маючи ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому Законом порядку, водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п.2.5. Правил дорожнього руху - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи накотичного сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з матеріалів справи не можна зробити висновок про те, що він керував транспортним засобом; відсутні докази відсторонення від керування нетранспортними засобами; не вбачається, що він допустив будь-які порушення ПДР України за які нібито було його зупинено.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суд, діючи у відповідності до вимог ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, а його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 в порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є законним і обґрунтованим.
Так, частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, відповідальність особи, яка керує транспортним засобом виникає і в разі її відмови від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, обов'язковими елементами об'єктивної сторони такого складу правопорушення як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є: факт керування транспортним засобом та факт відмови особи, яка керує таким засобом від проходження огляду на стан сп'яніння.
Слід зауважити, що під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Положеннями абзацу п'ятого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII встановлено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Так, відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Доводи апеляційної скарги про те, що з матеріалів справи не можна зробити висновок про те, що він керував транспортним засобом спростовують наявним в матеріалах справи відеозаписом працівників поліції.
Не беруться до уваги доводи апелянта про те, що не вбачається, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення ПДР України за які нібито було його зупинено, оскільки відповідно до відеозапису працівники вказують на причину заупинки транспортного засобу, яку не заперечував і сам ОСОБА_1 .
Наявні в матеріалах справи докази підтверджується факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп»яніння, а тому апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про незаконність постанови суду, як такі, що за даних обставин та наявних в матеріалах справи доказів, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, беручи до уваги наведені норми права та встановлені у справі обставини, апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що матеріалами справи зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, як особи, що керувала транспортним засобом.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що переглядом справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, і могли стати підставою не виконувати водієм законних вимог поліції про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень та протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 повністю відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України і є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги, розцінюються апеляційним судом критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.
Оскільки судове рішення, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд-
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2025 року у справі щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя А.О. Пістун