Провадження № 22-ц/803/3649/25 Справа № 932/7852/24 Суддя у 1-й інстанції - Потоцька С. С. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
13 березня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача: Никифоряка Л.П.,
суддів: Новікової Г.В., Гапонова А.В.,
Учасники справи:
Заявник: ОСОБА_1 ,
Заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 січня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Потоцька С.С.,
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У вересні 2024року ОСОБА_1 звернулась в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України.
Існування таких вимог заявниця пов'язувала із тим, що починаючи з березня 1991року, фактично більшу половину свого життя, останні 33 роки вона постійно проживає в Україні, в м. Дніпрі.
Заявниця вказувала, що на теперішній час у неї виникають труднощі з отриманням паспорта громадянина України, оскільки вона не має підтвердження факту постійного проживання на території України у період з березня 1991року та станом на 24 серпня 1991року й 13 листопада 1991року, вона змушена звернутись до суду і просити встановити відповідний факт, оскільки вирішити вищевказане питання позасудовим шляхом у неї можливості немає.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про встановлення факту постійного проживання на території України повернуто заявнику.
Суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою суду від 19 грудня 2024року заяву залишено без руху та надано заявнику додатковий десятиденний строк, з дня отримання копії ухвали, виправити зазначені недоліки, а саме зазначити у заяві інформацію щодо місця реєстрації заявниці та надати докази відповідної її реєстрації, проте заявник у встановлений ухвалою строк не усунув недоліки заяви.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
21 січня 2025 року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 , подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд» апеляційну скаргу на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 січня 2025 року.
В апеляційній скарзі,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, виклала вимогу про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги те, що до заяви ОСОБА_1 були надані докази того, що місцем її проживання та реєстрації є наступна адреса: АДРЕСА_1 , а саме: було надано копію її паспорта та копію паспорта її чоловіка, в яких адресою реєстрації вказана зазначена адреса; копію паспорту її доньки, в якому адресою її реєстрації також вказана зазначена адреса; копію довідки ГУ ДМС в Дніпропетровській області, де також зареєстрованим місцем проживання Заявниці вказано цю ж адресу; повідомленням ГУ ДМС в Дніпропетровській області від 06 травня 2024року, де також зареєстрованим місцем проживання Заявниці вказану цю ж адресу.
ОСОБА_1 пояснювала, що вона не має іншого, передбаченого законом способу встановити факт постійного проживання на території України.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Заінтересована особа не скористалась своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подавала.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.
27 лютого 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в електронному суді.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Учасники справи у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України, заявниця зазначала, що починаючи з березня 1991року, фактично більшу половину свого життя, останні 33 роки вона постійно проживає в Україні, в м. Дніпрі, вказувала, що на теперішній час у неї виникають труднощі з отриманням паспорта громадянина України, оскільки вона не має підтвердження факту постійного проживання на території України.
Ухвалою суду першої інстанції від 25 листопада 2024року заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам ч. 3 ст. 175 ЦПК України, заявниці запропоновано усунути недоліки у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали, а саме: зазначити у заяві інформацію щодо місця реєстрації заявниці та надати докази відповідної її реєстрації, та роз'яснено, що у разі невиконання ухвали в зазначений термін, заява буде вважатися неподаною та буде повернута заявнику.
18 грудня 2024року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська одержана заява представника заявника ОСОБА_2 з текстом - про виконання ухвали суду про залишення заяви без руху, однак, ухвалу суду виконано не було.
Ухвалою від 19 грудня 2024року заяву залишено без руху та надано заявнику додатковий десятиденний строк, з дня отримання копії ухвали, виправити зазначені недоліки. Заявниці роз'яснено, що у разі невиконання ухвали в зазначений термін, заява буде вважатися неподаною та буде йому повернута.
Копію ухвали від 19 грудня 2024року про залишення позовної заяви без руху доставлено до електронного кабінету ОСОБА_2 19 грудня 2024року о 23:55 годині. Заявник у встановлений ухвалою строк не усунув недоліки заяви.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що заявницею не надано суду інформацію щодо місця її реєстрації.
Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, так як судом першої інстанції порушено норми процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 були надані суду докази того, що місцем її проживання та реєстрації була наступна адреса: АДРЕСА_1 , а саме: було надано копію її паспорта та копію паспорта її чоловіка, в яких адресою реєстрації вказана зазначена адреса; копію паспорту її доньки, в якому адресою її реєстрації також вказана зазначена адреса; копію довідки ГУ ДМС в Дніпропетровській області, де також зареєстрованим місцем проживання Заявниці вказану цю ж адресу.
Згідно відповіді Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Дніпровської міської ради від 07 листопада 2024року, ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та знята 04 вересня 2024року (а.с.33).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови вчинення процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Залишаючи без руху заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції послався на положення статей 175, 177, 185 ЦПК України, якими передбачено вимоги до позовної заяви, підстави для залишення позовної заяви без руху та наслідки невиконання вимог ухвали про усунення недоліків (Розділ ІІІ «Позовне провадження », Глава 1. Письмові заяви учасників справи. § 1. Заяви по суті справи; Глава 2. Відкриття провадження у справі).
Розгляд заяв, поданих в порядку окремого провадження, передбачено Розділом IV ЦПК України.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Статтею 294 ЦПК України визначено порядок розгляду справ окремого провадження, зокрема передбачено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до статті 316 ЦПК України (Глава 6. Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення), заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Останнім зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 до 04 вересня 2024року була адреса: АДРЕСА_1 .
Статтею 318 ЦПК України визначено, що у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Отже вимоги до заяви, поданої в порядку окремого провадження, містяться у ст. 318 ЦПК України.
Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. 318 ЦПК України, зазначила, який факт просить встановити та з якою метою; надала на власний розсуд докази, що підтверджують такий факт.
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Відповідно до вимог статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
У частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France)).
Ухвалюючи рішення 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» (заяви № 7714/06 та № 23654/08), яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення ЄСПЛ у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), заява №48778/99).
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У частині першій статті 13 зазначеного Кодексу також визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. А частина третя цієї ж статті прямо декларує, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процес (ч.ч.1, 2 ст. 2 ЦПК України).
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про наявність підстав для повернення заяви.
За таких умов, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до ухвалення помилкової ухвали.
Саме з такого розуміння вищезазначених норм процесуального та матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права.
Згідно з частиною шостою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 січня 2025року постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 259,268,374,379,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 и - задовольнити.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 січня 2025року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 13 березня 2025року.
Судді: