справа №373/796/23 Головуючий у І інстанції - Хасанова В.В.
апеляційне провадження №33/824/1978/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
13 березня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., розглянув матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на поставу судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2025 року, -
установив:
Постановою судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Київський апеляційний суд постановою від 06 червня 2024 року відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його апеляційної скарги на вказану постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2024 року, а саму постанову залишив без змін.
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2024 року.
Постановою судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2025 року, заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2024 року повернуто особі, яка її подала.
28 лютого 2025 року, ОСОБА_1 подав на вказану вище постанову від 13 лютого 2025 року апеляційну скаргу.
Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає розгляду і повертається особі, яка її подала, з таких підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження суду при розгляді конкретної справи визначені відповідним процесуальним законом, а у справах про адміністративні правопорушення - КУпАП, який містить норми як матеріального, так і процесуального права.
Згідно із ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Право особи на оскарження в апеляційному порядку постанови судді у справі про адміністративне правопорушення передбачено ст. 294 КУпАП.
При цьому, постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Главою 24-1 КУпАП також передбачено перегляд постанови по справі про адміністративне правопорушення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Іншого порядку перегляду судових рішень по справах про адміністративне правопорушення (в тому числі за нововиявленими обставинами) чинним законодавством не передбачено.
Повноваженнями переглядати судові рішення, які набрали законної сили, у цій категорії справ місцевий загальний суд не наділений.
Статтею 459 КПК України передбачено перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами, але це стосується лише вироків та ухвал, які ухвалені або постановлені у кримінальних провадженнях, а діюча норма КПК України не розповсюджується на судові рішення, ухвалені в порядку КУпАП.
Застосування аналогії права в даному випадку є неприйнятним, оскільки це порушувало б загальні принципи судочинства, зокрема принцип правової визначеності.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року (N3236/03) у справі «Пономарьов проти України», жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язково рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її рішення.
Істотними для справи є обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних її обставин) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному порядку.
Питання вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення вирішено постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2024 року, яка набрала законної сили після її перегляду у апеляційному порядку.
Порядок її перегляду за нововиявленими обставинами діючим КУпАП не передбачено, що було обґрунтовано роз'яснено апелянту у оскаржуваній постанові суду від 13 лютого 2025 року.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на поставу судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2025 року про повернення без розгляду заяви про перегляд постанови Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2024 року за нововиявленими обставинами, повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько