Апеляційне провадження № 22-ц/824/7319/2025
Справа № 752/10787/24
Іменем України
12 березня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу виконувача обов'язків керівника Голосіївської окружної прокуратури м. Києва на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Данілової Т.М. в м. Київ 09 січня 2025 року щодо зупинення провадження у справі за позовом керівника Голосіївської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішень про державну реєстрацію, визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації земельної ділянки,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
В травні 2024 року керівника Голосіївської окружної прокуратури м. Києва звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради, в якому просив усунути перешкоди територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою пл. 0,1 га. за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:90:039:0041) шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обмежень (з відкриттям розділу) від 14 червня 2021 року, індексний номер 58736252 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок пл. 69,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право 42490871, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2384914180000); усунути перешкоди територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою пл. 0,1 га. кадастровий номер 8000000000:90:039:0041 шляхом визнання недійсним договору дарування від 16 вересня 2021 року, укладеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом КМНО Авдієнко О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 709; усунути перешкоди територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою пл. 0,1 га. кадастровий номер 8000000000:90:039:0041 шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обмежень від 16 вересня 2021 року, індексний номер 60405053, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 69,4 кв.м. по АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право 43994055, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2384914180000); усунути перешкоди територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою пл. 0,1 га. кадастровий номер 8000000000:90:039:0041 шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:039:0041 пл. 0,1 га по АДРЕСА_1 у Державному земельному кадастрі; покласти на відповідачів судові витрати.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09 січня 2025 року зупинено провадження в справі до набрання законної сили вироком, який буде винесено за результатами судового розгляду кримінального провадження №42021102010000016 від 15 квітня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 362 та ч. 1 ст. 365-2 КК України.
Виконувач обов'язків керівника Голосіївської окружної прокуратури м. Києва, не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 09 січня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, покласти на відповідачів судові витрати.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наводив правові висновки Верховного Суду в постановах від 10 вересня 2019 року в справі № 922/1962/17, від 17 грудня 2019 року в справі № 917/131/19, вказував, що наявність чи відсутність вини посадових осіб у кримінальному провадженні не звільняє суд в цивільному судочинстві від необхідності з'ясовувати питання законності набуття відповідачами права власності на об'єкт нерухомості, а саме житловий будинок по АДРЕСА_1 , а також законності реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:039:0041, розташованої за вказаною адресою, та надання оцінки наведеним доводам позовної заяви.
Вказував, що сама по собі взаємопов'язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі, і даний спір може бути вирішено до винесення судом вироку у справі за кримінальним провадженням № 42021102010000016 та набрання ним законної сили. Крім того, посилаючись на те, що від встановлених у кримінальній справі № 42021102010000016 фактів залежить правильність вирішення даного цивільного позову, суд не врахував, що зупинення у справі можливе не тоді, коли рішення у іншій справі має значення для цивільної справи, що розглядається, а тільки у разі неможливості її розгляду до вирішення цієї іншої справи. Таким чином, відсутність прямого зв'язку між предметом спору і предметом доказування в іншій справі виключають законні підстави задоволення судом клопотання про зупинення провадження в справі.
Зазначав, що суд першої інстанції, зупиняючи провадження в справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, не навів конкретних обставин (фактів), встановлення яких має суттєве значення для вирішення цього спору і які не можуть бути встановлені у межах справи в цивільному судочинстві, що розглядається на підставі наявних доказів, а також не обґрунтував, в чому полягає неможливість встановлення факту наявності або відсутності підстав для усунення перешкод територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:039:0041 шляхом скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію права власності за відповідачами на житловий будинок, визнання недійсним договору дарування від 16 вересня 2021 року, укладеного відповідачами, а також скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:039:0041 у ДЗК.
Вважав, що саме лише посилання суду на те, що у кримінальному провадженні № 42021102010000016 від 15 квітня 2021 року розглядається питання про притягнення нотаріуса Кузьменко Ю.В., ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, ніяким чином не може слугувати приводом до зупинення провадження в справі та необхідності отримання вироку суду.
Вказував, що в позові наведені достатні аргументи та докази незаконної реєстрації житлового будинку і земельної ділянки для розгляду позовної заяви в порядку цивільного провадження.
Вважав, що розгляд цієї справи об'єктивно є можливим, оскільки під час її розгляду будуть досліджуватись та встановлюватись законність (правомірність) чи незаконність підстав набуття та відчуження спірного житлового будинку та земельної ділянки відповідачами, чи було при цьому порушене право позивача як власника землі, а також законність чи незаконність рішень державних реєстраторів про реєстрацію права власності на спірний об'єкт нерухомого майна. Встановлення зазначених обставин є можливим і не залежить від вироку винних осіб у кримінальному провадженні № 42021102010000016 та не має преюдиціального значення для розгляду цієї справи.
Наголошував, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не навів жодних мотивів, з яких він дійшов висновку про об'єктивну неможливість розгляду справи № 752/10787/24, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, неможливість здійснення перевірки законності та обґрунтованості вимог відповідно до викладених у позові обставин; не вмотивовано зв'язку між очікуваними висновками рішення суду та предметом спору; не конкретизовано, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути справу без попереднього розгляду іншої справи та не зазначено, чому зібрані у справі докази не дозволяють установити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Вказував, що необґрунтоване зупинення провадження в справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі віднесена до п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Зупиняючи провадження в справі ухвалою від 09 січня 2025 року на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що у вищевказаній кримінальній справі №752/17019/24 можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав позовних вимог керівника Голосіївської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішень про державну реєстрацію, визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації земельної ділянки, від яких залежить можливість розгляду справи № 752/10787/24; обидві справи мають тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в кримінальній справі 752/17019/24 щодо обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , будуть мати преюдиційне значення для справи № 752/10787/24 за позовом керівника Голосіївської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішень про державну реєстрацію, визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації земельної ділянки, у зв'язку із чим суд вважає можливим зупинити провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
Однак з такими висновками апеляційний суд не може погодитися, виходячи із наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що в травні 2024 року керівник Голосіївської окружної прокуратури м. Києва звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішень про державну реєстрацію, визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Позов мотивував тим, що Голосіївською окружною прокуратурою м. Києва при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» виявлено факт порушення інтересів держави при реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна на земельній ділянці територіальної громади м. Києва, зокрема, встановлено факт проведення незаконної реєстрації права власності на неіснуючий об'єкт нерухомого майна - житловий будинок пл. 69,4 кв.м. по АДРЕСА_1 , та реєстрації в зв'язку з цим земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:039:0041.
09 липня 2024 року відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_6 звернулися до суду з клопотанням про зупинення провадження в справі, мотивованим тим, що на розгляді Голосіївського районного суду м. Києва перебуває справа № 752/10787/24 за позовом керівника Голосіївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішень про державну реєстрацію, визначення недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації земельної ділянки.
За процесуального керівництва прокурорів Голосіївської окружної прокуратури слідчим СВ Голосіївського УП ГУНП України в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 15 квітня 2021 року за № 42021102010000016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 362, ч. 1 ст. 365-2 КК України.
В ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні обох відповідачів було допитано як свідків щодо обставин, якими обґрунтовує свій позов прокурор. Як під час допиту як свідків, так і у даному відзиві на позовну заяву прокурора відповідачі стверджують, що особисто кожен з них не приймав жодної участі у питаннях набуття права власності на будинок та набуття права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , крім проставлення власних підписів на документах незнайомого їм змісту, в тому числі у приміщеннях двох нотаріусів, на прохання чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , який діяв за вказівкою свого однокласника ОСОБА_8 , при цьому обоє відповідачів не мали сумніву у законності підписаних ними документів, так як довіряли своєму чоловіку та зятю, а в деталях обізнаними не були, оскільки їх ніхто у цих питаннях не проінформував.
Вказували, що за таких обставин доводи прокурора у позовній заяві про те, що нібито саме на замовлення ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_3 видано довідку про показники об'єкта нерухомого майна від 02 червня 2021 року № 020621/3 та технічний паспорт від 02 червня 2021 року б/н, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 особисто у ФОП ОСОБА_3 жодних документів не замовляла, якщо хтось звертався від її імені, то це були інші особи, з якими ОСОБА_1 не знайома, так само як не знайома з ФОП ОСОБА_3 . Цих осіб чи особу мало би встановити досудове розслідування в кримінальному провадженні, при цьому ОСОБА_1 не виключає, що на письмовій заяві стоїть саме її підпис. Таким чином, прокурор не має законних підстав стверджувати в позові, що ОСОБА_1 замовляла вказану довідку та технічний паспорт.
При внесенні відомостей нотаріусом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 червня 2021 року про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок останній не було відомо деталей такої реєстрації, оскільки цим питанням займались інші особи, а хто саме, мало би встановити слідство у кримінальному провадженні.
При нотаріальному посвідченні договору дарування житлового будинку від 16 вересня 2021 року та внесенні нотаріусом відомостей про перехід права власності на цей будинок до ОСОБА_2 , у обох відповідачів не було сумнівів у законності вказаного правочину, адже кожен з них був переконаний, що якщо договір посвідчується нотаріусом, то це можливо виключно у встановленому законом порядку.
Звертали увагу на те, що стверджуючи в позові про незаконний характер прийнятих приватним нотаріусом Кузьменко Ю.В. рішень про державну реєстрацію права власності на будинок за ОСОБА_1 від 14 червня 2021 року та нотаріусом Авдієнко О.В. рішення про державну реєстрацію права власності на будинок за ОСОБА_2 від 16 вересня 2021 року, прокурор не надав на підтвердження своїх доводів належним чином завірених копій всіх документів реєстраційних справ нотаріусів, на підставі яких були прийняті вказані вище рішення.
Залишається невідомою і правова позиція самих нотаріусів, які прийняли оспорювані прокурором та названі ним незаконними рішення про державну реєстрацію прав, на підставі яких були внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру прав на нерухоме майно. Без з'ясування цих обставин твердження прокурора про незаконність рішень про державну реєстрацію прав відповідачів є передчасною.
Крім того, в позові прокурор стверджує, що ОСОБА_1 21 червня 2021 року замовила у ФОП ОСОБА_4 виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою АДРЕСА_1 , надавши на підтвердження свого права власності на житловий будинок витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 червня 2021 року № 261457276.
З даного питання ОСОБА_1 стверджує, що особисто вона не зверталася до ФОП ОСОБА_4 з проханням про виготовлення вказаної документації, чи звертався хтось від її імені, їй невідомо. З ФОП ОСОБА_4 вона не знайома і ніколи його не бачила. Тож хто саме замовляв цю документацію, які документи при цьому надавав ФОП ОСОБА_4 , оплачував виконану роботу та забирав готову документацію, їй невідомо. Ці обставини мали б бути встановлені в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні та підтверджені відповідними належними доказами.
Проте прокурор таких обставин не встановив, доказів на ствердження своїх доказів не надав, отже доводи, якими він обґрунтовує свій позов, не відповідають дійсним обставинам справи і нічим не підтверджуються.
Лишається незрозумілим питання, чому реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:039:0041, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , здійснено державним кадастровим реєстратором відділу у Балтійському районі Головного Управління Держгеокадастру у Одеській області 22 липня 2021 року і чому саме за заявою ФОП ОСОБА_4 . Тож ці обставини мали б бути встановлені в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Відповідно залишається незрозумілим, наскільки законними і обґрунтованими належними доказами є позовні вимоги прокурора про скасування рішень про державну реєстрацію прав та скасування державної реєстрації прав власності на будинок, державної реєстрації земельної ділянки, без заслуховування пояснень відповідних нотаріусів, які прийняли оскаржувані рішення, державного кадастрового реєстратора відділу у Балтійському районі Головного Управління Держгеокадастру у Одеській області, без пояснень осіб, які займалися виготовленням, збором та подачею необхідних документів відповідним реєстраторам, без вивчення реєстраційних справ з повним переліком документів.
Вказували, що прокурор послався в позові на положення законодавства, проте не довів, що нотаріусами при прийнятті рішень про державну реєстрацію прав та внесенні відповідних відомостей до державного реєстру були допущені порушення вимог цього законодавства.
З позовної заяви та доданих до неї доказів незрозуміло, яким чином, на підставі яких документів та відомостей приватними нотаріусами було здійснено державну реєстрацію права власності на будинок за відповідачами. Не зрозуміло, яким чином нотаріуси перевіряли наявність законних підстав до такої державної реєстрації.
У позовній заяві прокурор, посилаючись на матеріали реєстраційної справи об'єкта нерухомого майна, стверджував, що державна реєстрація права власності проведена приватним нотаріусом Кузьменко Ю.В. лише на підставі довідки № 020621/3 від 02 червня 2021 року та технічного паспорту від 02 червня 2021 року б/н, виданого ФОП ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_1 . При цьому прокурор не долучив до позову належним чином завіреної копії реєстраційної справи, щоб і інші учасники та суд мали можливість бачити повний пакет документів, на підставі яких нотаріус приймав рішення.
Крім того, прокурор в позові посилається на інформацію Державної інспекції архітектури та містобудування України від 13 лютого 2024 року про те, що дозвільних документів щодо об'єктів будівництва за адресою АДРЕСА_1 не виявлено, проте не виявлено і не видавались є різними поняттями, і ці документи могли видаватись, однак з якихось причин вказаний орган їх станом на 13 лютого 2024 року не знайшов, і ці обставини належним чином не з'ясовані прокурором.
Також в обґрунтування своїх доводів прокурор посилався на протоколи огляду місця події від 11 лютого 2022 року та від 17 квітня 2024 року, проведені в межах кримінального провадження № 42021102010000016, відповідно до яких спірна земельна ділянка вільна від капітальної забудови, об'єктів незавершеного будівництва, споруд. Вважали дані протоколи огляду недостовірними доказами, оскільки на їх підставі неможливо встановити дійсні обставини справи, що суперечить ст. 79 ЦПК України. Перш ніж проведенням огляду місця події фіксувати наявність чи відсутність будівель, споруд завершеного чи незавершеного будівництва, потрібно вірно встановити точне місцезнаходження, межі так званого місця події, тобто саме земельну ділянку по АДРЕСА_1 , яку в ДЗК зареєстровано за 8000000000:90:039:0041 пл. 0,1 га.
Враховуючи, що прокурор стверджує, що в дійсності не існує зазначеної адреси, що державна реєстрація ділянки в ДЗК проведена незаконно, враховуючи, що для правильного визначення точного місцезнаходження спірної ділянки та її меж необхідні спеціальні знання, такі факти як наявність чи відсутність будівель споруд, незавершеного будівництва, не можуть встановлюватись слідчим поліції і фіксуватись протоколом огляду в кримінальному провадженні, а повинно встановлюватись висновком земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи.
Вважали, що зазначені зауваження заслуговують на особливу увагу суду, враховуючи доводи, викладені в письмових поясненнях Київської міської ради, в яких Рада засвідчує наявність за вказаною адресою самочинно збудованого житлового будинку, що свідчить про невідповідність дійсності викладених прокурором доводів, а також про невірно обраний прокурором спосіб захисту прав територіальної громади м. Києва та невірно сформульовані позовні вимоги.
Наголошували, що з долученого прокурором до позову технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 від 02 червня 2021 року, виготовленого ФОП ОСОБА_3 , вбачається, що за вказаною адресою наявний житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами пл. 69,4 кв.м., в якому зазначена схема розташування будинку і споруд, план будинку, експлікація приміщень будинку, характеристика будинку, господарських будівель і споруд. Підстав вважати, що у даному технічному паспорті вказана інформація, що не відповідає дійсності, станом на сьогодні немає, оскільки прокурором не надано доказів, що даний техпаспорт є підробленим чи виготовленим у будь-який незаконний спосіб, прокурором не надано вироку, який би набрав законної сили, щодо притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у підробці чи іншому виготовленні та використанні даного техпаспорту. За таких обставин твердження прокурора про відсутність об'єктів нерухомості на земельній ділянці по АДРЕСА_1 є голослівними та передчасними.
Підсумовували, що враховуючи той факт, що прокурором самим повно та всебічно не встановлені обставини справи, яку він ініціював даним позовом, враховуючи, що прокурором не подано сукупності належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження своїх доводів та правомірності своїх позовних вимог, враховуючи незавершеність досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, у якому зараз всі порушені в позові питання є предметом розслідування слідчим поліції, враховуючи відсутність вироку, який би набрав законної сили у вказаному кримінальному провадженні, в якому була б надана правова оцінка діянь приватних нотаріусів при прийнятті оскаржуваних прокурором рішень про державну реєстрацію прав, нотаріальному посвідченні оскаржуваного правочину дарування будинку, в якому була б надана правова оцінка діянь державного кадастрового реєстратора при здійсненні державної реєстрації оскаржуваної земельної ділянки, відповідачі вважають, що прийняття рішення у даній справі до ухвалення вироку у вказаному кримінальному провадженні є неможливим, оскільки факти, встановлені у вироці суду за результатами судового розгляду кримінального провадження, матимуть преюдиційне значення для даної цивільної справи. При цьому долучені до позовної заяви докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у даній цивільній справі.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі є тимчасовим припиненням всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Зупинення провадження у справі не повинне призводити до необґрунтованого зволікання з розглядом справи.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року зроблено висновок, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
З врахуванням вимог закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду потрібно у кожному конкретному випадку з'ясовувати, як справа, що розглядається, пов'язана з іншою справою, яка є на розгляді іншого суду, та чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Отже, нагальна потреба в зупиненні провадження у справі виникає у разі, якщо неможливо постановити рішення у певній справі до ухвалення судового рішення в іншій. Тож між справами, що одночасно розглядаються, повинен існувати безпосередній матеріально-правовий зв'язок, який знаходить прояв у тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Водночас, варто враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Судом першої інстанції встановлено, що обґрунтовуючи підстави заявлених ним вимог, керівник Голосіївської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради посилається на те, що державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, загальною площею 69,4 кв.м., по АДРЕСА_1 та подальша державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:039:0041 здійснені у порушення вимог законодавства та підлягають скасуванню у судовому порядку.
Судом встановлено, що позовні вимоги мотивовані, зокрема незаконним характером прийнятих нотаріусом Кузьменко Ю.В. рішень про державну реєстрацію права власності на будинок за відповідачем ОСОБА_9 №58736252 від 14 червня 2021 року та нотаріусом Авдієнко О.В. рішення про державну реєстрацію права власності за відповідачем ОСОБА_2 №60405053 від 16 вересня 2021 року.
Також у позовній заяві вказано, що на замовлення відповідача ОСОБА_9 ФОП ОСОБА_3 видано довідку про показники об'єкта нерухомого майна від 02 червня 2021 року №020621/3 та технічний паспорт від 02 червня 2021 року б/н.
Крім того, у позовній заяві стверджується, що відповідач ОСОБА_9 21 червня 2021 року замовила у ФОП ОСОБА_4 виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , надавши на підтвердження свого права власності на житловий будинок витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 червня 2021 року за №261457276.
Реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 800000000:90:039:0041, яка знаходиться в Голосіївському районі м. Києва, здійснено державним кадастровим реєстратором відділу у Балтійському районі Головного управління Держгеокадастру у Одеській області 22 липня 2021 року.
В обґрунтування своїх доводів прокурор посилається на протоколи огляду місця події від 11 лютого 2022 року та 17 квітня 2024 року, проведених в рамках кримінального провадження №42021102010000016, відповідно до яких спірна земельна ділянка вільна від капітальної забудови, об'єктів незавершеного будівництва, споруд.
Також встановлено, що 16 серпня 2024 року Голосіївським районним судом м. Києва прийнято до провадження матеріали кримінальної справи № 752/17019/24 за обвинуваченням, серед інших, ОСОБА_5 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365-2, ч. 1 ст. 362 КК України, ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, та ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Таким чином, у вищевказаній кримінальній справі № 752/17019/24 можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав позовних вимог керівника Голосіївської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішень про державну реєстрацію, визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації земельної ділянки, від яких залежить можливість розгляду справи № 752/10787/24.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) вказано, що «преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта».
Судом першої інстанції залишено поза увагою, що предметом спору в цій справі є комунальне майно, а саме земельна ділянка, якою, згідно доводів прокурора, всупереч встановленому законодавством порядку намагаються незаконно заволодіти фізичні особи шляхом реєстрації відповідної земельної ділянки з порушенням вимог земельного законодавства, на підставі технічної документації, яка розроблена під експлуатацію неіснуючого житлового будинку, право власності на який набуто з порушенням законодавства України про державну реєстрацію, а також з урахуванням того, що Київська міська рада рішення про передачу земельної ділянки у власність або у користування (оренду) будь-яким фізичним або юридичним особам не приймала.
Наявність чи відсутність вини посадових осіб та осіб, які надають публічні послуги, у кримінальному провадженні не звільняє суд в цивільному судочинстві від необхідності з'ясовувати питання законності набуття відповідачами права власності на об'єкт нерухомості, а саме житловий будинок по АДРЕСА_1 , а також законності реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:039:0041, розташованої за вказаною адресою, та надання оцінки наведеним доводам позовної заяви.
Судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі, і даний спір може бути вирішено до винесення судом вироку у справі за кримінальним провадженням № 42021102010000016 та набрання ним законної сили.
Зупиняючи провадження в справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд першої інстанції не навів конкретних обставин (фактів), встановлення яких має суттєве значення для вирішення цього спору і які не можуть бути встановлені у межах справи в цивільному судочинстві, що розглядається на підставі наявних доказів, а також не обґрунтував, в чому полягає неможливість встановлення факту наявності або відсутності підстав для усунення перешкод територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:039:0041 шляхом скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію права власності за відповідачами на житловий будинок, визнання недійсним договору дарування від 16 вересня 2021 року, укладеного відповідачами, а також скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:039:0041 у ДЗК.
Судом першої інстанції не з'ясовано, чи зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, з огляду на наведені в позові аргументи та докази незаконної реєстрації житлового будинку і земельної ділянки для розгляду позовної заяви в порядку цивільного провадження.
Зокрема, суд не дослідив, що незаконність державної реєстрації права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 прокурор обґрунтовував порушенням державним реєстратором норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, про що, із наведенням відповідних норм і наданням підтверджуючих документів (лист Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 23 квітня 2024 року № 073-1155, лист Державної інспекції архітектури і містобудування України від 13 лютого 2024 року № 834/05/18-24, лист Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 08 червня 2022 року № 055-3068, лист Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 14 лютого 2024 року № 100-1885), прокурором зазначено в позовній заяві.
Також прокурор обґрунтовував, що реєстрація права власності на будинок здійснена в порушення ст. 3, 10, 12, 18, 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та за відсутності обов'язкових документів, визначених п. 41, 42 Порядку № 1127, а саме без надання документів, що відповідно до вимог законодавства засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомості та підтверджуючих документів права власності на земельну ділянку. При цьому, оскільки первинна реєстрація права власності вказаного житлового будинку за ОСОБА_1 , згідно доводів прокурора, здійснена в порушення вказаних вимог законодавства та підлягає скасуванню, в зв'язку з цим договір дарування від 16 вересня 2021 року № 709 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, як такий, що суперечить вимогам ст. 203, 215 ЦК України.
Крім того, прокурором в позовній заяві наведені відповідні норми законодавства та підтверджуюча документація щодо неправомірності державної реєстрації спільної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Так, прокурором зазначено, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:039:0041 здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 15 листопада 2021 року № 0570202/1-30506, до Департаменту, для внесення відомостей до Міського земельного кадастру про вказану земельну ділянку та підготовки проекту рішень щодо передачі у власність або користування, не надходила.
Прокурор вказував, що під час розроблення вказаної документації із землеустрою відносно спірної земельної ділянки порушено вимоги ст. 20, 198 ЗК України, ст. 29, 55 Закону України «Про землеустрій», ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», не перевірено факт наявності чи відсутності в натурі (на місцевості) будівель та споруд на проектованій земельній ділянці, в результаті чого до ДЗК були внесені недостовірні відомості про земельну ділянку, що як наслідок призвело до порушення прав та/або законних інтересів територіальної громади м. Києва.
Прокурор зазначав, що реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:039:0041 відбулася з порушенням вимог земельного законодавства, на підставі технічної документації, яка розроблена під експлуатацію неіснуючого житлового будинку, право власності на який набуто з порушенням законодавства України про державну реєстрацію, а також з урахуванням того, що Київська міська рада рішення про передачу зазначеної земельної ділянки у власність або у користування (оренду) будь-яким фізичним або юридичним особам не приймала, є необхідність у скасуванні державної реєстрації земельної ділянки.
Таким чином, під час розгляду даної справи підлягали дослідженню та встановленню законність (правомірність) чи незаконність підстав набуття та відчуження спірного житлового будинку та земельної ділянки відповідачами, чи було при цьому порушене право позивача як власника землі, а також законність чи незаконність рішень державних реєстраторів про реєстрацію права власності на спірний об'єкт нерухомого майна.
Судом першої інстанції не враховано, що встановлення зазначених обставин є можливим і не залежить від вироку щодо винних осіб у кримінальному провадженні № 42021102010000016, який не має преюдиціального значення для розгляду цієї справи. Встановлення вини у кримінальному правопорушенні нотаріуса Кузьменко Ю.В., ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 або її відсутності вироком суду, а також встановлення вчинення чи невчинення цими особами певних дій не впливає на порядок оцінки доказів у даній цивільній справі.
Таким чином, суд першої інстанції при постановленні ухвали про зупинення провадження в справі не навів жодних мотивів, з яких він дійшов висновку про об'єктивну неможливість розгляду справи № 752/10787/24, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, неможливість здійснення перевірки законності та обґрунтованості вимог відповідно до викладених у позові обставин, не вмотивовано зв'язку між очікуваними висновками рішення суду та предметом спору, не конкретизовано, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути справу без попереднього розгляду іншої справи та не зазначено, чому зібрані у справі докази не дозволяють установити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Крім того, посилаючись на те, що від встановлених у кримінальній справі № 42021102010000016 фактів залежить правильність вирішення даного цивільного позову, суд не врахував, що зупинення у справі можливе не тоді, коли рішення у іншій справі має значення для цивільної справи, що розглядається, а тільки у разі неможливості її розгляду до вирішення цієї іншої справи.
Враховуючи вищевикладене, відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у клопотанні про зупинення провадження не обґрунтовано, а судом першої інстанції належним чином не перевірено і не встановлено, в чому полягає неможливість розгляду цивільної справи № 752/10787/24 за позовом керівника Голосіївської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішень про державну реєстрацію, визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації земельної ділянки, та яким чином в разі ухвалення обвинувального чи виправдувального вироку у справі № 752/17019/24 щодо посадових осіб та осіб, які надають публічні послуги - ОСОБА_5 (приватного нотаріуса - державного реєстратора), яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365-2 (Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги), ч. 1 ст. 362 (Несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї) КК України; ФОП ОСОБА_3 (яким виготовлено технічний паспорт на будинок), який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів); ФОП ОСОБА_4 (яким виготовлено технічну документацію на земельну ділянку), який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) зміняться обставини щодо законності набуття відповідачами права власності на об'єкт нерухомості, а саме житловий будинок по АДРЕСА_1 , а також законності реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:039:0041.
Посилання суду першої інстанції щодо обґрунтування зупинення провадження встановленням обставин наявності або відсутності порушень законодавства при виконанні своїх обов'язків посадовими особами та особами, які надають публічні послуги, при виготовленні технічної документації та здійсненні реєстраційних дій, не може бути перешкодою для розгляду цивільної справи про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішень про державну реєстрацію, визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації земельної ділянки, з підстав порушень земельного законодавства, оцінку яких може здійснити суд першої інстанції, в результаті повного, всебічного та об'єктивного дослідження доказів, наявних в матеріалах справи.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що зібрані в даній справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а відтак суд першої інстанції, зупиняючи провадження в справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, дійшов передчасного та помилкового висновку про неможливість розгляду даної справи до набрання законної сили вироком за результатами судового розгляду кримінального провадження № 42021102010000016.
Крім того, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є перешкодами ч. 1 ст. 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року в справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року в справі «Краснощокова проти України»).
Враховуючи, що провадження в даній справі відкрите ухвалою від 27 травня 2024 року і станом на даний час справа не розглянута, безпідставне зупинення провадження в справі призведе до необґрунтованого зволікання з розглядом справи та не відповідатиме вимогам щодо розумності тривалості судового провадження.
Виходячи із вищевикладеного, ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 09 січня 2025 року не можна вважати законною та обґрунтованою.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу виконувача обов'язків керівника Голосіївської окружної прокуратури м. Києва задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 09 січня 2025 року щодо зупинення провадження у справі скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.