Справа № 752/2167/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1878/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
06 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Голосіївської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України у кримінальному провадженні № 12025100010000312 від 13.01.2025,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року залишено без задоволення клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні № 12025100010000312 від 13.01.2025.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком на два місяці в межах строку досудового розслідування, тобто до 20 березня 2025 року включно, поклавши на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Голосіївської окружної прокуратури ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши підозрюваному залишати місце свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 , в межах строку досудового розслідування, а саме до 20.03.2025.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що з урахуванням сукупності обставин, даних про особу підозрюваного, в силу характеру вчинених підозрюваним кримінального правопорушення та одночасної потреби у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, для забезпечення належного виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, єдиним запобіжним заходом, який надав би можливість запобігти усім ризикам, є запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, а застосування більш м'яких запобіжних заходів унеможливлює запобіганню ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора ОСОБА_9 , який підтримав свою апеляційну скаргу, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_11 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100010000312, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.01.2025, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 366 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_7 , займаючи посаду директора ТОВ «Альянс Будівельників України» (код ЄДРПОУ 37354345), будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою з невстановленими особами заволодів грошовими коштами територіальної громади міста Києва в особливо великих розмірах.
20.01.2025 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Калинівки, Вінницької області, українцю, громадянину України, працюючого на посаді директора ТОВ "Альянс Будівельників України", проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.
23.01.2025 до Голосіївського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого, за погодженням з прокурором, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
29.01.2025 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком на два місяці в межах строку досудового розслідування, тобто до 20 березня 2025 року включно, поклавши на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора або суду у визначений час, залежно від стадії кримінального провадження;
- не відлучатися із міста Києва, Київської та Вінницької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Постановляючи вказану ухвалу, слідчий суддя виходив з того, що органом досудового розслідування не доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно частин 1, 4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, прокурор доведе обставини про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе обставини, про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, що зазначений у клопотанні.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Розглядаючи клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, що підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами у їх сукупності.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновком слідчого судді про відсутність у клопотанні слідчого переконливого обґрунтування існування ризиків, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки, перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності вказаних ризиків, зокрема можливості підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі та документи, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків чи інших підозрюваних, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів встановила, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, характер кримінальних правопорушень та конкретні обставини інкримінованих дій.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
На переконання колегії суддів, слідчим у клопотанні належним чином обґрунтовано, що усвідомлюючи тяжкість покарання, з метою уникнення відповідальності, підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі та документи, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків чи інших підозрюваних з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, ризик впливу на свідків та інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
На переконання колегії суддів, дійшовши висновків про недоведеність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та застосувавши щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, слідчий суддя не в повній мірі оцінив порушення цінностей суспільства в даному кримінальному провадженні, не врахував тяжкість інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, конкретні обставини їх вчинення та їх наслідки, не співставив вказані обставини із реальною можливістю забезпечити запобіжним заходом у виді особистого зобов'язання впевненість у тому, що підозрюваний не буде порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про недоведеність органом досудового розслідування підстав для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Встановлені під час апеляційного розгляду обставини, є достатніми для переконання колегії суддів, що запобіжний захід у виді особистого зобов'язання не зможе запобігти ризикам, які колегія суддів вважає доведеними, та не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, про що обґрунтовано зазначив прокурор в апеляційній скарзі.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, слідчим у клопотанні та прокурором під час апеляційного розгляду належним чином не доведено, що з урахуванням даних про особу підозрюваного та його процесуальної поведінки, заявлені органом досудового розслідування ризики мають такий ступінь небезпеки та такий ступінь вірогідності, якому здатен запобігти лише запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Дослідивши надані суду апеляційної інстанції матеріали кримінального провадження та врахувавши конкретні обставини та характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , ступінь суспільної небезпеки та його наслідки, суворість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватості, конкретні обставини інкримінованих йому дій та дані про особу підозрюваного, беручи до уваги його вік, міцність соціальних зв'язків, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, врахувавши процесуальну поведінку останнього, колегія суддів вважає, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги,із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі та документи, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, вчинення інших кримінальних правопорушень.
Викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих кримінальних правопорушень та наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, враховані колегією суддів при прийнятті рішення про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби, який, на думку колегії суддів, співмірний з особою підозрюваного, тяжкістю злочину, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора висновків слідчого судді не спростовують, оскільки прокурором не доведено, що запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби не здатен запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Як визначено п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, у межах кримінального провадження ОСОБА_7 повідомлено про підозру 20.01.2025, а тому, на час розгляду слідчим суддею клопотання граничним днем закінчення строку досудового розслідування було 20.03.2025.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
За таких обставин, при постановленні нової ухвали, колегія суддів може визначити строк дії такої ухвали лише до граничного дня закінчення строку досудового розслідування, який існував на час постановлення оскаржуваної ухвали, тобто до 20.03.2025.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, а ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого, та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний час доби, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у межах строку досудового розслідування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу прокурора Голосіївської окружної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року скасувати та постановити по справі нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, із забороною йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 23.00 год. по 05.00 год. наступного дня, без дозволу слідчого, прокурора або суду, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, у межах строку досудового розслідування, а саме до 20 березня 2025 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, наступні обов'язки:
- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора або суду у визначений час, залежно від стадії кримінального провадження;
- не відлучатися із міста Києва, Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_12
Судді:
ОСОБА_13