Справа № 752/22530/24 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1737/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
06 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14 січня 2025 року про відмову у арешті майна у кримінальному провадженні №12024100010003079 від 17.10.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 384 КК України,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити в повному обсязі клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 про накладення арешту на майно, вилучене 15.11.2024 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , повний перелік згідно прохальної частини клопотання.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що слідчий суддя безпідставно відмовив у задоволенні клопотання та не надав оцінку доводам прокурора, зазначеним у клопотанні про арешт майна.
Вказує, що тимчасово вилучене майно може містити інформацію щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 384 КК України у кримінальному провадженні №12024100010003079 від 17.10.2024 року.
Крім цього, вказує, що оскаржувану ухвалу він отримав 21.01.2025, що підтверджується розпискою, наявною у матеріалах провадження.
Від представника власника майна - адвоката ОСОБА_8 надійшли до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він вказує, що вилучене майно не відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, а самі матеріали клопотання не містять належного та об'єктивного обґрунтування того, що речі на які прокурор просить накласти арешт відповідають хоча б одному із критерій ст. 98 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення прокурора ОСОБА_9 , який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку представника власника майна - адвоката ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З урахуванням наведеного, оскільки клопотання розглянуто слідчим суддею за відсутності учасників процесу, копію ухвали прокурор отримав 21.01.2025, а апеляційну скаргу подав до суду 22.01.2025, тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Голосіївською окружною прокуратурою м. Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному проваджені за № 12024100010003079 від 17.10.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 384 КК України, за фактом подання завідомо підроблених позовних заяв про захист честі, гідності і ділової репутації та спростування недостовірної інформації поданих від його імені, до Дарницького районного суду міста Києва (справа 753/19629/24) Ірпінського міського суду Київської області (справа 367/10411/24) Святошинського районного суду міста Києва (справа № 759/21141/24).
Досудовим слідством встановлено, що у період часу з 22.40 год. 22 вересня 2024 року до 00.38 год. 23 вересня 2024 року група невстановлених осіб, перебуваючи у місті Івано-Франківськ, біля будинку 17 по вулиці І. Миколайчука, через термінал Easy Рау, із використанням номеру мобільної телефону НОМЕР_1 , провели 4 оплати судового збору за позовні заяви від імені ОСОБА_10 .
У подальшому у період часу з приблизно з 12.30 год. до 12.55 го, 04 жовтня 2024 року невстановлена особа, перебуваючи у місті Києві, приміщенні поштового відділення Укрпошти № 04060 що в будинку 18 по вулиці Вавілових, із використанням номеру мобільного телефону НОМЕР_2 , відправив 4 рекомендовані листи із описом вкладеного на адреси 4 вищезазначених судів, які у подальшому відкрили 4 цивільні справи відповідно.
Під час аналізу історій абонентського номеру НОМЕР_1 (судовий збір) та НОМЕР_2 (укрпошта), встановлені ІМЕІ терміналів в якому активувались вказані сім-картки. Серед яких було виявлено ряд ІМЕІ, особливу увагу привернули 2 парні ІМЕІ (3575.3608.5059.59 (далі ІМЕІ№1) та НОМЕР_3 (далі ІМЕІ№2)), в яких використовувались обидві СІМ картки у різний період часу, та 1 ІМЕІ ( НОМЕР_4 (далі ІМЕІ№ 3)), який використовував абонентський номер НОМЕР_2 (укрпошта).
19.10.2024 допитаний як потерпілий ОСОБА_10 пояснив, що особисто не підписував та не подавав позовних заяв про захист честі, гідності і ділової репутації та спростування недостовірної інформації поданих від його імені, до Дарницького районного суду міста Києва (справа 753/19629/24), Ірпінського міського суду Київської області (справа 367/10411/24), Святошинського районного суду міста Києва (справа №759/21141/24).
15.11.2024 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва, в період з 07 год. 21 хв. до 10 год. 39 хв. 15.11.2024 року, проведено обшук у квартирі, де фактично проживає ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: АДРЕСА_1 .
В ході обшуку виявлено та вилучено наступні предмети та речі: мобільний телефон My Phone, поміщений до спецпакету WAR 0032713, мобільний телефон Мivvy, поміщений до спецпакету WAR 0032716, флешнакопичувач Transcend чорного кольору та флешнакопичувач Кingston поміщені до спецпакету WAR 0032715, ноутбук DELL PP25 L разом з зарядним пристроєм поміщені до спецпакету WAR 4001117, сумка коричнева для СD дисків з дисками у кількості 29 шт., поміщені до спецпакету KIV4112528, стартовий пакети мобільних операторів з мобільними номерами НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , які поміщені до спецпакету NPU 1505721, системний блок (комп'ютер) Аsus опбломбований та вилучений з біркою SUD 4001112, ноутбук Аser чорного кольору SUD 3089338, мобільний телефон LG чорного кольору, який поміщено до спецпакету WAR 0032714, мобільний телефон MEIZU сірого кольору, який поміщено до спецпакету CRI 1061623, мобільний телефон Samsung чорного кольору, який поміщено до спецпакету СRI 1061625, мобільний телефон NOKIA чорного кольору, який поміщено до спецпакету WAR 0033201, мобільний телефон Doro чорного кольору, який поміщено до спецпакету SUD 1146995, особисті записи ОСОБА_11 , які поміщені до спецпакету NPU 1505724.
Постановою слідчого від 15.11.2024, майно вилучене за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
16.11.2024 прокурор Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_12 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
14.01.2025 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Однак, колегія суддів з такими висновками слідчого судді не може погодитися, виходячи з наступного.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Так, згідно з ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних.
Приписами ч. 5 ст. 237 КПК України визначено, що при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу.
Положення ч. 7 ст. 237 КПК України при проведенні огляду уповноважують слідчого, прокурора оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. При цьому, такі речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Разом з тим, ч. 2 ст. 168 КПК України передбачає, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Так, у відповідності до ч. 3 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
У свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінальних правопорушень, за якими здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучені в ході обшуку у квартирі, де фактично проживає ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: АДРЕСА_1 , предмети та речі, відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки можуть зберігати на собі сліди вчинення кримінально протиправних дій, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.
Колегія суддів не може погодитися з висновком слідчого судді щодо того, що клопотання прокурора не містить доводів на підтвердження відповідності вищевказаного майна ознакам речового доказу.
Як вбачається із клопотання прокурора про арешт майна, воно містить посилання на встановлені у кримінальному провадженні фактичні обставини кримінальних правопорушень, відповідні мотиви та підстави на обґрунтування висновку про відповідність зазначеного майна ознакам речового доказу, визначеного ст. 98 КПК України, зокрема посилання на те, що вилучене майно може зберігати на собі сліди вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 384 КК України.
На переконання колегії суддів, прокурором у клопотанні, відповідно до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, доведено, що існують правові підстави для накладення арешту на вищевказане майно, з метою забезпечення збереження вказаного майна як речових доказів, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути відчужене, знищене або пошкоджене.
З урахуванням наведеного, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, майно, що було тимчасово вилучено 15.11.2024 у квартирі, де фактично проживає ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: АДРЕСА_1 , підлягає арешту, із забороною користування та розпорядження вказаним майном, з тих підстав, що воно відповідає критеріям речового доказу, передбаченим ст. 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, а незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до пошкодження або втрати доказів, і таким чином, може позбавити реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, залишивши поза увагою вказані у клопотанні доводи та долучені до нього матеріали, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на тимчасово вилучене майно, що було вилучено 15.11.2024 у квартирі, де фактично проживає ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: АДРЕСА_1 із забороною користування та розпорядження вказаним майном, з метою збереження речових доказів, про що обґрунтовано зазначив прокурор в апеляційній скарзі.
Вищевикладене свідчить про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню, з постановленням нової ухвали про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вказане у клопотанні майно, оскільки останнім в повній мірі доведено необхідність накладення арешту на вищевказане майно із забороною користування та розпорядження ним, з метою забезпечення його збереження як речового доказу у кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Поновити прокурору Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14 січня 2025 року.
Апеляційну скаргу прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14 січня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 15.11.2024 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
мобільний телефон My Phone, поміщений до спецпакету WAR 0032713,
мобільний телефон Мivvy, поміщений до спецпакету WAR 0032716,
флешнакопичувач Transcend чорного кольору та флешнакопичувач Кingston поміщені до спецпакету WAR 0032715,
ноутбук DELL PP25 L разом з зарядним пристроєм поміщені до спецпакету WAR 4001117,
сумка коричнева для СD дисків з дисками у кількості 29 шт., поміщені до спецпакету KIV4112528,
стартовий пакети мобільних операторів з мобільними номерами НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , які поміщені до спецпакету NPU 1505721,
системний блок (комп'ютер) Аsus опбломбований та вилучений з біркою SUD 4001112,
ноутбук Аser чорного кольору SUD 3089338,
мобільний телефон LG чорного кольору, який поміщено до спецпакету WAR 0032714,
мобільний телефон MEIZU сірого кольору, який поміщено до спецпакету CRI 1061623,
мобільний телефон Samsung чорного кольору, який поміщено до спецпакету СRI 1061625,
мобільний телефон NOKIA чорного кольору, який поміщено до спецпакету WAR 0033201,
мобільний телефон Doro чорного кольору, який поміщено до спецпакету SUD 1146995,
особисті записи ОСОБА_11 , які поміщені до спецпакету NPU 1505724.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_13
Судді:
ОСОБА_14 ____________