Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/5733/2025
18 лютого 2025 року місто Київ
справа №756/8549/24
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року, ухвалене під головуванням судді Шролик І.С., повний текст рішення складено 20 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування», ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих внаслідок ДТП та моральної шкоди,-
В липні 2024 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив:
стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» на його користь невиплачену частину страхового відшкодування у розмірі 27491,67 грн.;
стягнути з ОСОБА_1 на його користь майнову шкоду в сукупному розмірі 101792,49 грн.;
стягнути з ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн.
В обґрунтування вимог посилався на те, що 29 червня 2023 року о 17.00 год. у м. Києві по вул. Автозаводська, відповідач ОСОБА_1 керувала автомобілем «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , не врахувала дорожню обстановку, не дотрималась безпечної дистанції та здійснила зіткнення з автомобілем «Audi А4», д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Вказував, що постановою Оболонського районного суду м. Києва від 08 серпня 2023 року у справі №756/9000/23 ОСОБА_1 визнано винною в вчиненні ДТП. Цивільно-правова відповідальність останньої була застрахована ПрАТ «СК «Альфа Страхування».
Зазначав, що 20 вересня 2023 року ПрАТ «СК «Альфа Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 62911,86 грн.
Посилався на те, що згідно звіту №150-1-2023 від 25 вересня 2023 року, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Audi А4», д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 90403,53 грн., вартість відновлювального ремонту складає 192196,02 грн.
Вважає, що різницю між завданою шкодою та страховим відшкодуванням в сумі 101792,49 грн. слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 , а зі страхової компанії підлягає стягненню невиплачена частина страхового відшкодування у розмірі 27491,67 грн.
Вказував, що належний йому автомобіль був не просто транспортним засобом і основним засобом пересування, але і ціллю, досягнення якої в свій час потребувало кропіткої роботи, а тому пошкодження автомобіля в ДТП завдало позивачеві душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» на користь ОСОБА_3 невиплачену частину страхового відшкодування у розмірі 27491,67 грн.
Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору в сумі 274,91 грн. та витрати на правничу допомогу 1200 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в сумі 101792,49 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору в сумі 1017,92 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 4800 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
На обґрунтування вимог посилався на те, що суд першої інстанції не врахував той факт, що позивач не повідомив відповідача про огляд транспортного засобу на наявність механічних пошкоджень спеціалістом оцінювачем. В матеріалах звіту №150-1-2023 про оцінку колісного транспортного засобу «Audi А4», д.н.з. НОМЕР_2 міститься формальне повідомлення телеграфом про виклик представників відповідача, але воно не засвідчене печаткою оцінювача ОСОБА_4 , розписки чи повідомлення про її вручення адресату немає.
Вказував, що відповідач ОСОБА_1 була позбавлена можливості бути присутньою під час проведення огляду автомобіля, робити зауваження, погоджуватися чи не погоджуватись з результатами огляду або залучити іншого оцінювача.
Зазначав, що у відповідача виникли сумніви щодо зафіксованих спеціалістом пошкоджень на автомобілі і чи отримані вони саме в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 29 червня 2023 року. В схемі місця дорожньо-транспортної пригоди, яка складалась 29 червня 2023 року о 17.00 год. у місті Києві на вулиці Автозаводській, зафіксовані пошкодження заднього бамперу і кришки багажника, тоді як в протоколі огляду транспортного засобу від 27 липня 2023 року, пошкоджених деталей значно більше.
Посилався на те, що звіт №150-1-2023 про оцінку колісного транспортного засобу «Audi А4», д.н.з. НОМЕР_2 не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24 листопада 2003 року, а саме: мова якою оформлено звіт, спочатку державною, потім російською, що є недопустимим. Також, відсутні підписи власника пошкодженого майна в акті огляду, не належне сповіщення заінтересованих осіб у огляді колісного транспортного засобу.
Вказував, що суд при визначені розміру матеріального збитку не може використовувати звіт №150-1-2023 про оцінку колісного транспортного засобу «Audi А4», д.н.з. НОМЕР_2 у зв'язку з тим, що у ньому не зазначено, що оцінювач ОСОБА_4 був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
10 лютого 2025 року від представника позивача на адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційного суду у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити.
Відповідач ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у його відсутність на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 червня 2023 року о 17.00 год. у м. Києві по вул. Автозаводська, ОСОБА_1 керувала автомобілем «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , не врахувала дорожню обстановку, не дотрималась безпечної дистанції та здійснила зіткнення з автомобілем «Audi А4», д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 08 серпня 2023 року у справі ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно полісу №210182071 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ««Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «СК «Альфа Страхування». Страхова сума за шкоду, заподіяну майну 160000 грн.
Відповідно до звіту №150-1-2023, складеного оцінювачем ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія» ОСОБА_4 від 25 вересня 2023 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Audi А4», д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження в ДТП, складає 90403,53 грн., вартість відновлюваного ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу (0.6549) у тому числі ПДВ, складає 192196,02 грн.
Згідно листа ПрАТ «СК «Альфа Страхування» від 20 вересня 2023 року прийнято рішення про проведення виплати страхового відшкодування в розмірі 62911,86 грн., з урахуванням коефіцієнту зносу на замінні складові.
Відповідно до виписки по надходженням по картці/рахунку, 20 вересня 2023 року на рахунок ОСОБА_3 зараховано 62911,86 грн.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вказував на те, що відповідач ПрАТ «СК «Альфа Страхування» не у повному обсязі сплатив суму страхового відшкодування, а відтак з останнього на його користь підлягає стягненню невиплачена частина страхового відшкодування у розмірі 27491,67 грн.
Позивач зазначав, що вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу складає 192196,02 грн, тому різницю між завданою шкодою та страховим відшкодуванням в сумі 101792,49 грн. має сплатити відповідач ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Отже, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суд на підставі статті 1194 ЦК України постановляє стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Суд першої інстанції, враховуючи звіт про оцінку колісного транспортного засобу №150-1-2023 дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ПрАТ «СК «Альфа Страхування» на користь позивача майнової шкоди спричиненої внаслідок ДТП в розмірі 27491,67 грн., як різницю між розміром збитку з урахуванням фізичного зносу автомобіля та виплаченим страховим відшкодуванням (виходячи з розрахунку: 90403,53 грн. - 62911,86 грн. = 27 491,67 грн.).
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення з ПрАТ «СК «Альфа Страхування» на користь позивача майнової шкоди спричиненої внаслідок ДТП в розмірі 27491,67 грн. та бере до уваги те, що рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується відповідачем ПрАТ «СК «Альфа Страхування».
Також суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 101792,49 грн., як різниці між вартістю відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу без урахування фізичного зносу 192196,02 грн. та страховим відшкодуванням, яке має бути виплачено страховиком з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0.6549) у розмірі 90403,53 грн.
Проте, колегія суддів не погоджується з розміром стягнутої з відповідача ОСОБА_1 суми майнової шкоди, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (ПДВ). При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ.
Таким чином, у разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ, позивач має право на відшкодування сплаченого ним податку за рахунок страхової компанії, якщо понесення витрат зі сплати цього податку буде підтверджено відповідними доказами.
Даний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №755/7666/19.
Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі №565/1210/19 зазначив, що якщо автомобіль не було відремонтовано або відремонтовано на СТО, яке не є платником ПДВ, то вказану суму не повинні компенсувати ні страхова компанія, ні винна в ДТП особа. Тобто, якщо вказану суму зменшення потерпілий просить стягнути із завдавача шкоди, то суд повинен відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Як зазначив у судовому засіданні апеляційного суду представник позивача, автомобіль «Audi А4», д.н.з. НОМЕР_2 не відремонтований.
Відповідно до звіту №150-1-2023, складеного оцінювачем ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія» ОСОБА_4 від 25 вересня 2023 року, вартість відновлюваного ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу (0.6549) у тому числі ПДВ, складає 192196,02 грн.
Як вбачається з ремонтної калькуляції ПДВ становить 25909,83 грн.
Оскільки, позивачем не надано доказів на підтвердження факту оплати ним ремонту пошкодженого транспортного засобу і, відповідно, доказів оплати податку на додану вартість, такі докази відсутні і в матеріалах справи, а тому колегія суддів вважає, що розмір майнової шкоди, який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача, слід розраховувати шляхом вирахування ПДВ з оціненої шкоди.
Отже, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню сума 75882,66 грн. (192196,02 грн. вартість відновлювального ремонту - 90403,53 грн. сума страхового відшкодування - 25909,83 грн. ПДВ).
Таким чином, рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 майнової шкоди та судового збору підлягає зміні шляхом зменшення суми стягнутої майнової шкоди з 101792,49 грн. до 75882,66 грн. та зменшення суми стягнутого судового збору з 1017,92 грн. до 758,83 грн.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що: звіт №150-1-2023 про оцінку колісного транспортного засобу «Audi А4», д.н.з. НОМЕР_2 не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24 листопада 2003 року, а саме: мова якою оформлено звіт, спочатку державною, потім російською, що є недопустимим; суд при визначені розміру матеріального збитку не може використовувати звіт №150-1-2023 про оцінку колісного транспортного засобу «Audi А4», д.н.з. НОМЕР_2 у зв'язку з тим, що у ньому не зазначено, що оцінювач ОСОБА_4 був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок' колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що звіт про оцінку майна є документом, який містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, підписується оцінювачем, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до ч.2 ст.32 цього Закону оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.
Як зазначено у вказаному звіті, його було проведено відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Мінюсту та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/52092.
Вказана методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту та застосовується всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин. (п.1.2.-1.3 Методики).
Вказана методика застосовується зокрема із метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ; визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ; визначення вартості КТЗ для розв'язання майнових суперечок (п. 1.4. Методики).
Як визначено методикою, за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта.
Таким чином, звіт оцінювача про розмір завданих збитків завданих власнику в разі пошкодження КТЗ є належним засобом доказування (правові висновки з приводу цього викладені у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №753/21177/16-ц, від 03 червня 2021 року у справі №461/2217/19).
Згідно Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності України, ОСОБА_4 має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (напрямок діяльності 1.3.- «Оцінка колісних транспортних засобів»).
Звіт про оцінку містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна. Звіт підписаний оцінювачем, який безпосередньо проводив оцінку майна, і скріплений печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував той факт, що позивач не повідомив відповідача ОСОБА_1 про огляд транспортного засобу на наявність механічних пошкоджень спеціалістом оцінювачем, відповідно остання була позбавлена можливості бути присутньою під час проведення огляду автомобіля, робити зауваження, погоджуватися чи не погоджуватись з результатами огляду або залучити іншого оцінювача, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до п.5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. Тобто, вказані вимоги не є обов'язковими та визначаються на розсуд замовника дослідження.
При цьому, сторона відповідача ОСОБА_1 , не погоджуючись з розміром спричиненої шкоди, не була позбавлена можливості заявити в суді першої інстанції клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи.
Відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи, що позивач рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржує.
Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 пропорційно до задоволеної частини позовних вимог витрати по сплаті судового збору сплачені в суді апеляційної інстанції в розмірі 1138,25 грн.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 майнової шкоди та судового збору змінити, зменшити суму стягнутої майнової шкоди з 101792 грн. 49 коп. до 75882 грн. 66 коп. та зменшити суму стягнутого судового збору з 1017 грн. 92 коп. до 758 грн. 83 коп.
В іншій частині рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року- залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 витрати по сплаті судового збору сплачені в суді апеляційної інстанції в розмірі 1138 грн. 25 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 12 березня 2025 року.
Головуючий:
Судді: