Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/4341/2025
25 лютого 2025 року місто Київ
справа № 756/14160/23
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Белоконної І.В., у справі за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,-
У жовтні 2023 року позивач звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до відповідачів, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заборгованість у розмірі 421 554,80 грн., яка складається з: заборгованості по основному боргу у розмірі 354 983,91 грн.; заборгованості по відсоткам у розмірі 66 570,89 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 21 листопада 2016 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №ТКФ 06.06.2013 277-2016, відповідно до умов якого позивач надав позичальнику кредит (грошові кошти) у розмірі 480 000,00 грн., а останній зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 20 листопада 2026 року та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 24,00% річних.
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було укладено договори поруки від 21 листопада 2016 року, відповідно до умов яких останні зобов'язались солідарно відповідати у повному обсязі за невиконання відповідачем ОСОБА_3 усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору.
Вказував, що позичальником були порушені умови кредитного договору, а тому банк направив відповідачам повідомлення-вимоги про наявність заборгованості за кредитним договором та про дострокове повернення кредиту. 18 жовтня 2022 року вказана вимога була отримана ОСОБА_3 , однак порушення не були усунені, заборгованість погашена не була.
Посилався на те, що позивач виконав свої зобов'язання, надавши позичальнику ОСОБА_3 кредитні кошти в повному обсязі, проте останній не належним чином виконує умови договору, а тому станом на 28 липня 2023 року утворилася заборгованість у розмірі 421 554,80 грн.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2024 року позов АТ «ТАСКОМБАНК»задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором у розмірі 421 554,80 грн. та судовий збір у розмірі 6323,32 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення щодо стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором в розмірі 421 554,80 грн. та судового збору у розмірі 6 323,32 грн. та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позивних вимог АТ «ТАСКОМБАНК» в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції не надав оцінку пункту 3.1. договору про те, що кредит надається банком позичальнику одноразово в повному обсязі на споживчі потреби шляхом переказу коштів на поточний рахунок позичальника.
Вказував, що наявність даного пункту договору свідчить про споживчі цілі кредитування, в зв'язку з чим на зазначені правовідносини розповсюджується Закон України «Про споживче кредитування».
Вважає, що умови кредитного договору, викладені у пунктах 3.11, 5.2.8. та 5.2.9. є несправедливими, такими, що суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршання становища споживача.
Зазначав, що як вбачається з розрахунку заборгованості по договору, який наданий позивачем і знаходиться в матеріалах справи відповідач ОСОБА_3 сплатив на користь позивача за відсотками 596442,97 грн. та за тілом кредиту 125 016,09 грн., що перевищує суму наданого кредиту в розмірі 480 000 грн.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з вищевказаних підстав.
Позивач та відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обгрунтованості.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 листопада 2016 року між ПАТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №ТКФ 06.06.2013 277-2016, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 480 000,00 грн., а останній зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 20 листопада 2026 року та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 24,00% річних.
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 21 листопада 2016 року між позивачем, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір поруки №Т 11.09.2014 П 242-2016.
21 листопада 2016 року між ПАТ «ТАСКОМБАНК», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір поруки №Т 11.09.2014 П 243-2016.
Відповідно до умов договорів поруки поручителі зобов'язались солідарно відповідати у повному обсязі за невиконання позичальником ОСОБА_3 усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору.
З матеріалів справи вбачається, що банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі. В свою чергу, позичальник ОСОБА_3 , скориставшись кредитними коштами, свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідачів, як солідарних боржників перед банком утворилася заборгованість.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 28 липня 2023 року заборгованістьвідповідачів перед банком становить 421 554,80 грн., яка складається з: заборгованості по основному боргу у розмірі 354 983,91 грн.; заборгованості по відсоткам у розмірі 66 570,89 грн.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.638 та ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
За змістом ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст.549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором, 03 жовтня 2022 року АТ «ТАСКОМБАНК» направив відповідачам вимоги про сплату заборгованості №17159/70.2.2, №17160/70.2.2, №17203/70.2.2.
У вимогах, які були направлені відповідачам зазначалося, що станом на 30 вересня 2022 року заборгованість становить: 330 252,43 грн. - основного боргу, 6863,04 грн. - строкової заборгованості за процентами, 24731,48 грн. - простроченого боргу, 49273,28 грн. - простроченої заборгованості за процентами. Повернення кредиту та сплата нарахованих процентів, а також штрафних санкцій (пеня, штраф) повинні бути здійснені позичальником протягом 30 календарних днів з дня направлення банком повідомлення позичальнику. У випадку непогашення у встановлений у цій вимозі строк заборгованості перед банком по кредиту у повному обсязі, банк відповідно до діючого законодавства буде ініціювати примусове стягнення заборгованості.
Позичальник ОСОБА_3 отримав вимогу №17159/70.2.2 - 18 жовтня 2022 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 03 жовтня 2022 року.
Згідно з п.3.9 кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту), у тому числі достроково, сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентів за користування ним, та/або сум неустойки та інших платежів, передбачених цим договором, при настанні будь-якої з наступних обставин, у тому числі: позичальник не виконав у строк (затримав сплату) свої обов'язки по сплаті частини кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом, передбачених цим договором, щонайменше на один календарний місяць.
Відповідно до п.3.9.1 кредитного договору, про необхідність дострокової сплати кредиту, процентів за користування ним, та/або сум неустойки з указаних вище підстав банк своєю вимогою письмово попереджає позичальника не менше на за 30 календарних днів до вчинення необхідних дій по примусовому стягненню коштів. Сторони дійшли згоди, що датою, з якої починається перебіг строку отримання вимоги є дата, зазначена на квитанції пошти, що надається банку відділенням зв'язку при надісланні рекомендованого листа 9вимоги) або дата, зазначена в повідомленні, яке отримане позичальником особисто у банку.
У разі усунення протягом 30 календарних днів порушення, передбаченого вимогою, вимога втрачає чинність.
З огляду на викладене, у зв'язку з порушенням відповідачами виконання зобов'язання за кредитним договором АТ «ТАСКОМБАНК» відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати стягнення з позичальника ОСОБА_3 та поручителів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, надіславши 03 жовтня 2022 року вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, змінив таким чином строк виконання основного зобов'язання на 02 листопада 2022 року, тобто строк виконання умов кредитного договору щодо повного повернення кредитних коштів настав 02 листопада 2022 року.
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 та від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.19).
При цьому, очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Відповідна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16.
З розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається, що заборгованість за відсотками станом на 28 липня 2023 року становить 66 570,89 та нараховано до 28 липня 2023 року.
Строк виконання зобов'язання щодо дострокового повернення суми грошей настав 02 листопада 2022 року, а відтак, з цієї дати кредитор не мав підстав нараховувати проценти, передбачені кредитним договором.
При цьому, як вбачається з розрахунку заборгованості позичальником після настання строку повного дострокового погашення заборгованості за договором були сплачені суми на погашення відсотків у загальному розмірі 40000 грн. за період з 18 листопада 2022 року по 12 червня 2023 року.
Матеріали справи не містять доказів проведення сплати боржниками сум за кредитним договором в іншому розмірі, чим зазначав позивач.
Враховуючи, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після пред'явлення до позичальника вимоги, то колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів на користь АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованості по відсотках у розмірі 3936,19 грн., яка була нарахована в межах строку кредитування до 03 листопада 2022 року за вирахуванням сум, які були сплачені позичальником у загальному розмірі 40000 грн. за період з 18 листопада 2022 року по 12 червня 2023 року.
При цьому, у задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості по відсотках, яка нарахована поза межами строку кредитування (з 03 листопада 2022 року до 28 липня 2023 року) слід відмовити.
Суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув, не перевірив наявність кредитної заборгованості, яка підлягала стягненню з відповідачів з урахуванням зміни строку повернення кредиту, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову АТ «ТАСКОМБАНК».
Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Аналіз наведеної норми дає підстави стверджувати, що в разі укладення кількох договорів поруки, які забезпечують виконання одного зобов'язання, виникає декілька самостійних зобов'язань, сторони яких (поручителі) перебувають у правовідносинах з одним боржником, проте не пов'язані правовідносинами між собою. У такому разі кожен поручитель відповідає перед кредитором боржника в обсязі та відповідно до умов договору поруки, стороною якого він є.
Порука декількох осіб може визначатися як спільна в разі укладення договору поруки кількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов'язання. Лише в такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).
Норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.
Викладена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі №201/13782/14-ц (провадження №61-7156св20).
Отже, оскільки між банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , між банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , з кожним окремо, у встановленому законом порядку, були укладені договори поруки, згідно яких кожен з поручителів зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за невиконання зобов'язання позичальника, колегія суддів приходить до висновку про солідарну відповідальність боржника з кожним із поручителів.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 червня 2024 року у справі №161/8822/19 дійшов висновку, що у випадку наявності підстав для солідарної відповідальності відповідачів/боржників, кожен з них має право висунути заперечення проти вимог кредитора, які є загальними для всіх боржників та не засновані на особистих відносинах одного з них з кредитором. Оскарження судового рішення у повному обсязі одним з відповідачів, відповідальність якого є солідарною з іншими, та перегляд справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою такого відповідача, не є порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства.
Отже, з ОСОБА_3 , солідарно з ОСОБА_4 та відповідно солідарно з ОСОБА_3 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 354983,91 грн. 91 коп. та заборгованість по відсоткам у розмірі 3936,19 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що кредитного договору, викладені у пунктах 3.11, 5.2.8. та 5.2.9. є несправедливими, такими, що суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршання становища споживача колегія суддів відхиляє, оскільки кредитний договір є чинним, недійсним не визнавався та позичальником частково виконувалися його умови.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення кредитодавцем умов Закону України «Про споживче кредитування» та постанову Національного банку України від 08 червня 2017 року №49 є безпідставним, оскільки вказаний Закон та постанова набрали чинності після укладення кредитного договору від 21 листопада 2016 року.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення з ухваленням нового про часткове задоволення позову.
Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України та пропорційності задоволених вимог, стягненню з відповідачів на користь АТ «ТАСКОМБАНК» підлягають витрати по сплаті судового збору у розмірі по 1794,56 грн. з кожного, а з позивача на користь ОСОБА_3 підлягають судові витрати по сплаті судового збору понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 1409,47 грн.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 солідарно з ОСОБА_4, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», місцезнаходження: місто Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 09806443 заборгованість за тілом кредиту у розмірі 354983 грн. 91 коп., заборгованість по відсоткам у розмірі 3936 грн. 19 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 солідарно з ОСОБА_9 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», місцезнаходження: місто Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 09806443 заборгованість за тілом кредиту у розмірі 354983 грн. 91 коп., заборгованість по відсоткам у розмірі 3936 грн. 19 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», місцезнаходження: місто Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 09806443 витрати по сплаті судового збору у розмірі по 1794 грн. 56 коп. з кожного.
Стягнути з Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», місцезнаходження: місто Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 09806443 на користь ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1409 грн. 47 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 12 березня 2025 року.
Головуючий:
Судді: