13 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/3605/24 пров. № А/857/25958/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року, прийняте суддею Подлісною І.М. у м.Тернополі у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій,-
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області) про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку; зобов'язання ГУ ПФУ в Тернопільській області призначити та виплачувати пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ) з 30.03.2024.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано рішення ГУ ПФУ у Львівській області №192650011115 від 19.04.2024 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону №796-ХІІ; зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком у відповідності до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням норм статті 55 Закону №796-ХІІ, прийнявши відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд виходив з того, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, а саме призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання, навчання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
На підтвердження того, що позивач навчався у зоні посиленого радіологічного контролю є Довідка № 81 видана 01.04.2024 Державним навчальним закладом «Чортківське вище професійне училище».
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ПФУ у Львівській області та ГУ ПФУ в Тернопільській області подали апеляційні скарги. Вважають, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги ГУ ПФУ у Львівській області зазначає, що наявність у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи відповідачем не оспорюється, посвідчення є чинним і вказує на те, що позивач згідно п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону №796-ХІІ є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Позивач додав до заяви про призначення пенсії за віком довідку № 103 від 11.04.2024 про період навчання з 01.09.1986 по 25.06.1987.
Згідно вище зазначеної довідки не зараховано період проживання в зоні, яка відноситься до зони посиленого радіологічного контролю, оскільки відсутні дані про постійне місце проживання під час навчання у м. Чортків.
Однією із обов'язкових умов призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ є постійно проживати чи постійно працювати в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років.
Документами підтверджено факт-роботи станом на 01.01.1993 - 3 роки 4 місяці 18 днів.
Враховуючи зазначене та відповідно до наданих документів період проживання та роботи позивача у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 підтверджено факт роботи 3 роки 4 місяці 18 днів з необхідних 4 років.
Таким чином, виходячи з наведеного вище, право позивача на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ відсутнє, проте може бути переглянуте після повторного звернення за призначенням пенсії з наданням документів, що спростовують вищезазначені обставини.
Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в позові.
ГУ ПФУ в Тернопільській області у своїй апеляційній скарзі звертає увагу на те, що за доданими позивачем документами до періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період навчання з 01.09.1986 по 25.06.1987, згідно довідки №103 від 11.04.2024 оскільки відсутні дані про постійне проживання під час навчання у м. Чортків.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17, від 26.09.2018 у справі №205/4589/16-а.
Звернута увага, що Верховний Суд у постанові від 17 червня 2020 по справі №572/456/17 вказав на те, що під час розгляду справи щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ потрібно перевірити, чи постійно проживав або постійно працював позивач у зоні посиленого радіологічного контролю.
Оскільки, станом на 01.01.1993 не підтверджено факту проживання або роботи в зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років, за таких обставин, призначити пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ немає підстав.
Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в позові.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що є ОСОБА_1 громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1 та є особою, яка досягла віку 55 років.
11 квітня 2024 звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку як потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, подавши необхідні документи. Таке право випливає із положення ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ (далі як і раніше - Закон №796-ХІІ), де вказано, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, а саме за умови, що станом на 1 січня 1993 вони прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.
Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Львівській області.
ГУ ПФУ у Львівській області рішенням № 192650011115 від 19.04.2024 відмовило позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах, мотивуючи тим, що однією із обов'язкових умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ є постійне проживання чи постійна робота в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 роки. Документами підтверджено факт проживання на 01.01.1993 - 3 роки 04 місяці 18 днів. До періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період навчання позивача з 01.09.1986 по 25.06.1987 згідно довідки № 103 від 11.04.2024, оскільки відсутні дані про постійне проживання позивача під час навчання у м. Чортків.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон № 796-XII.
Відповідно до ст. 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону № 796-ХІІ право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи ( але не більше 5 років ) належить потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали чи постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років та наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1) визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-XII ).
Статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.
До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, відносяться до категорії 4.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 65 Закону № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілим від катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Відповідно до ст. 15 Закону № 796-XII довідка про період проживання, роботи на цих територіях є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Отже, документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, зокрема, і призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Видача посвідчень проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачу видане посвідчення уповноваженим на те державним органом (Тернопільська ОДА) серії НОМЕР_1 , відповідно до якого позивач є громадянином, який постійно працював чи працює, або проживає чи проживав у зоні посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) (а.с.12).
В матеріалах справи відсутні докази, що посвідчення, видане позивачу, визнане недійсним.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність у позивача вказаного посвідчення підтверджує факт проживання або роботи позивача станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років, а отже позивач має право на зниження пенсійного віку на 2 роки.
Як вже було зазначено, проживання особи щонайменше 4 роки станом на 1 січня 1993 є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 3 роки проживання, роботи в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача наявний страховий стаж та він досягнув віку, визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням зменшення, а тому має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.
Судом першої інстанції вірно звернуто увагу на те, що на підтвердження того, що позивач навчався у зоні посиленого радіологічного контролю є Довідка № 81, видана 01.04.2024 Державним навчальним закладом «Чортківське вище професійне училище», згідно якої вбачається, що позивач в період з 01.09.1986 по 25.03.1987 (9 місяців 25 днів) навчався по спеціальності «Машиніст холодильних установок» за адресою вул.Паркова,12, смт. Заводське на денній формі навчання. Враховуючи те, що як зазначено у рішенні «Документами підтверджено факт проживання на 01.01.1993 - 3 роки 04 місяці 18 днів. До періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період навчання позивача з 01.09.1986 по 25.06.1987 згідно довідки № 103 від 11.04.2024, оскільки відсутні дані про постійне проживання позивача під час навчання у м. Чортків», то з урахуванням періоду навчання позивача 9 місяців 25 днів, загальний строк проживання, навчання та роботи останнього в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 4 роки 2 місяці 12 днів з необхідних 4 років.
Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що дії зобов'язального характеру щодо повторного розгляду заяви про призначення пенсії за віком у відповідності до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням норм статті 55 Закону № 796-XII, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що призначив позивачу пенсію, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Львівській області.
Доводи та аргументи скаржників, наведені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів не надає оцінки судовому рішенню в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі № 500/3605/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар