Справа № 521/4383/24
Провадження №2/523/1175/25
(ЗАОЧНЕ)
"06" березня 2025 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Далеко К.О.,
за участю секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 в м. Одесі, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До суду звернулося ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 41125,00 грн., судові витрати у розмірі 2422,40 грн. сплаченого судового збору та 6000,00 грн. витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 26.06.2021р. за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» (https://miloan.ua/), До Тунг Лам було подано Заявку на отримання кредиту № 4062982. Дана заява знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/. В подальшому ТОВ «МІЛОАН» було направлено Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого Відповідач підтвердив прийняття умов Кредитного Договору № 4062982 від 26.06.2021р. Таким чином, відповідач уклав Договір про споживчий кредит № 4062982 від 26.06.2021 р. ТОВ «МІЛОАН» свої зобов'язання за кредитним договором перед Відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 10 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 . Проте відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, загальний розмір якої становить 41125,00 грн., з яких, заборгованість за тілом кредиту 10 000,00 грн., заборгованість за нарахованими відсотками 30125,00 грн, заборгованість за комісійними винагородами 1000,00 грн.
13 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ « ДІДЖИ ФІНАНС » укладено договір факторингу № 07Т, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами. Згідно з Реєстром боржників до Договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року позивач набув права грошової вимоги до Відповідача в сумі 41125,00 грн. У зв'язку з цим, просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про споживчий кредит № 4062982 від 26.06.2021року у розмірі 41125,00 грн., а також понесені позивачем судові витрати.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 травня 2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься його заява про підтримання позовних вимог, в якій він просив розглядати справу за його відсутності, крім того зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином за зареєстрованим місцем проживання в порядку статей 128, 130 ЦПК України, рекомендоване повідомлення повернулось до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що судом розцінюється як належне повідомлення. Така позиція суду відповідає судовій практиці з розгляду аналогічних спорів: Постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі №760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17). Відзиву від відповідача на позов до суду не надходило, заяв про розгляд справи у його відсутність до суду останній не подавав.
Згідно з положеннями ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Отже, враховуючи згоду представника позивача на проведення заочного розгляду справи, відсутність відзиву на позовну заяву, належне повідомлення відповідача, який причини неявки не повідомив, суд доходить висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що 26.06.2021 року між До Тунг Лам та ТОВ «МІЛОАН» було укладено Договір про споживчий кредит № 4062982, відповідно до умов якого останній отримав у кредит грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн., строком на 2 дні, зі сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 1000,00 грн яка нараховується за ставкою 1,00% від суми кредиту одноразово, проценти за користування кредитом 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Даний договір було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору, який було відправлено ТОВ «МІЛОАН» за допомогою SMS повідомлення.
Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 10000,00 грн. підтверджується наявною у матеріалах справи копією Платіжного доручення № 49759856 від 27.06.2021 року.
Згідно п. 2.2.1 Договору Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1 -1.5.2 Договору, в термін (дату) вказаних в п. 1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п. 1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 Договору, в сумі та на умовах, визначених п. 2.3 Договору.
Згідно п. 2.2.2. Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) та залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 Договору.
13 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ « ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 07/Т, відповідно до умов якого Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (Портфель Заборгованості).
Даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією Договору відступлення прав вимоги № 07/Т від 13 вересня 2021 року та додатками до нього.
Відповідно Витягу з Реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги №07/Т від 13 вересня 2021 року, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 41125,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 10 000,00 грн., заборгованість за нарахованими відсотками 30125,00 грн, заборгованість за комісійними винагородами 1000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, який є обов'язковим для врахування судом відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Відповідач шляхом введення одноразового ідентифікатора, отриманого від ТОВ «МІЛОНА», прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав договір, акцептувавши пропозиції товариства, тобто, договір вважається укладеним у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Таким чином, сторони договору досягли згоди з усіх істотних його умов, уклали його у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 Закону, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Отже 26.06.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та До Тунг Лам було укладено договір про споживчий кредит № 4062982 (індивідуальна частина) у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом п.п. 10,11 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
У ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
13 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 07/Т, згідно з яким ТОВ « ДІДЖИ ФІНАНС » набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «МІЛОНА», в тому числі до До ОСОБА_2 за кредитним договором № 4062982 від 26.06.2021 року.
Тобто ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №07/Т від 13 вересня 2021 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 4062982 від 26.06.2021 року, загальна сума заборгованості - 41125,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 10 000,00 грн., заборгованість за нарахованими відсотками 30125,00 грн, заборгованість за комісійними винагородами 1000,00 грн.
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Верховний Суд в постанові від 07.02.2018 в справі № 2-2035/11 виснував, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року в справі № 2-1383/2010 зазначила, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно статей 526, 530, 536, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідач не виконав свого зобов'язання, платежів для погашення заборгованості не здійснив ні на рахунки ТОВ « МІЛОАН»», ні на рахунки ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань у нього виникла заборгованість у розмірі 41 125,00 грн.
Дана сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів.
За таких обставин позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про стягнення з До Тунг Лам заборгованості за кредитним договором № 4062982 від 26.06.2021 року суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім цього у відповідності зі ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Що стосується вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд прийшов до наступного.
Як установлено в частині другій статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс) та постанові від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22).
Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подані : 1) договір про надання правничої (правової) допомоги №42649746 від 11.12.2023 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та адвокатом Міньковською А.В., 2) детальний описом наданих послуг на загальну суму 6000,00 грн., 3) додаткову угоду №003729410714 від 11.12.2023; 4) ордер на надання правничої (правової) допомоги. Представником позивача також надано на підтвердження Акт надання правничої (правової) допомоги на загальну суму 6000,00 грн., що складається з правового аналізу обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій щодо захисту інтересів ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» - 2250 грн. 00 коп., складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи- 3000,00 грн., формування додатків до позовної заяви 750,00 грн.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, відсутність заяви відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) суму заборгованості за кредитним договором № 4062982 від 26.06.2021 року у розмірі - 41125 (сорок одна тисяча сто двадцять п'ять) грн, 00коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 10000 (десять тисяч) грн, 00коп., заборгованість за нарахованими відсотками 30125 (тридцять тисяч сто двадцять п'ять) грн, 00 коп, заборгованість за комісійними винагородами 1000 (одна тисяча) грн, 00коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисяча чотириста двадцять дві) грн, 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) грн, 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 11.03.2025р.
Суддя: К.О. Далеко