Провадження № 22-ц/803/2027/25 Справа № 210/4015/24 Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н. А. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
12 березня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
за участю секретаря Черняєвої С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №210/4015/24 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2024 року,
встановив:
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі по тексту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він працював на підприємстві відповідача ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» з 15.07.1992 року по 12.03.2002 року нагрівальником металу цеху блюмінгу N?2.
12.03.2002 року звільнився від відповідача за власним бажанням.
01.02.2024 року Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини позивачу були встановлені три захворювання: радикулопатія попереково-крижова з вираженим порушенням біомеханіки хребта на фоні протрузій дисків, ретролістезу, стійким больовим і мязово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом колінних суглобів; вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок, двобічним плечолопатковим періартрозом, остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів, остеоартрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня. Захворювання визнані професійними.
За висновком МСЕК від 20.06.2024 року йому була встановлена втрата працездатності у розмірі 65% у зв'язку з трьома профзахворюваннями та ІІІ група інвалідності безстроково.
За висновком МСЕК позивачу протипоказані важка фізична праця в умовах вібрації та виробничого пилу та шуму, а також тривала хода, вимушена поза, переохолодження. Рекомендовано постійний нагляд у сімейного лікаря, санаторно-курортне та медикаментозне лікування.
На вимогу МСЕК, Фонду соціального страхування, лікарів та і за своїм переконанням та необхідністю він змушений постійно лікуватись, щоб хоч якось приборкувати біль у суглобах і спині, а також частий кашель.
Посилається, що його постійно турбує біль у хребті, переважно у попереково-крижовому відділенні хребта з іррадіацією у в ліву частину тіла. Турбує біль в ліктьових і плечових суглобах, а при фізичному навантаженні німіють пальці кистей. Також у позивача трапляються напади утрудненого дихання за типом задухи, які виникають як при фізичних навантаженнях так і спонтанно, незалежно від часу на добу. Від кашлю відчуває постійні болі у грудях та між лопатковій ділянці, загальну слабкість, швидку втому, головний біль, а інколи і запаморочення. Від цих болів позивач постійно відчуваю себе слабким, немічним, безпорадним. Позивачу виповнився лише 51 рік, а професійні хвороби повністю виснажили. За те, що позивач отримав три профзахворювання, втратив працездатність, став інвалідом та потребує постійного медичного лікування відповідальність несе відповідач.
У зв'язку з викладеним, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на його користь у відшкодування моральної шкоди 420 000 гривень без урахування утримання податків з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 150 000 гривень за заподіяну моральну шкоду у вигляді ушкодження здоров'я, без утримання податків з доходів фізичних осіб та всіх інших обов'язкових податкових платежів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить змінити рішення суду першої інстанції, збільшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на його користь до 420 000 гривень без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди є значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Суд першої інстанції не оцінив в повній мірі стан його здоров'я, який почав погіршуватися під час роботи у відповідача; шкода його здоров'ю була заподіяна відповідачем у великому розмірі; обов'язок забезпечити безпечні умови праці покладаються лише на відповідача. Посилається, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. За висновком МСЕК йому була визначена втрата працездатності у розмірі 65% та ІІІ група інвалідності. Йому протипоказані важка праця у умовах вібрації та виробничого пилу та шуму, а також тривала хода, вимушена поза, переохолодження. Рекомендовано постійний нагляд у сімейного лікаря, санаторно-курортне та медикаментозне лікування. Визначена ним сума може лише частково компенсувати всі його страждання та переживання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.4д апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно ст. 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які містяться в матеріалах справи, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці, на ім'я ОСОБА_1 , вказано, що останній працював з 15.07.1992 року по 12.03.2002 року. нагрівальником металу цеху блюмінгу №2.
12.03.2002 року звільнився від відповідача за власним бажанням.
По факту професійного захворювання позивача було проведено розслідування комісією, створеною на підприємстві ПрАТ «Суха балка», про що був складений Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 07.03.2024 року, де п. 17 вказано: «хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло за таких обставин: працюючи на шахті «Ювілейна» підземним кріпильником з 05.10.2005 по 30.06.2022, ОСОБА_1 виконував весь комплекс робіт з кріплення підземних гірничих виробок та вилучення кріплення, з монтажу, демонтажу механічної частини гірничошахтного устаткування механізмів.
У підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним перенавантаженням.
Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування підпадав під вплив підвищених показників локальної вібрації та підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони.
Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 01 лютого 2024 року N?168 підставою для встановлення професійних захворювань, також послужив профмаршрут:
15.07.1992-31.03.1998 - нагрівальник металу цеху блюмінг №2 КМК «Криворіжсталь»:
26.06.2003-11.02.2004, 27.04.2005-05.10.2005 - гірник, ш. Ювілейна ПрАт «СУХА БАЛКА».
В п. 18 вказано: «Причина виникнення професійного захворювання (отруєння) -
Важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, становила 35 кг при допустимій до 30 кг; робоча поза - незручна 30% тривалості зміни при допустимій до 25% згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.04.2014 N? 248.
Вібрація локальна: еквівалентний корегований рівень віброшвидкості на 1,1-4,5 дБ перевищував допустимий рівень згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації» та складав 77,1-80,5 дБ при ГДР - 76 дБ.
Пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала граничнодопустиму в 1.8 рази згідно «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я від 14.07.2020 N?1596 і складала 3,67 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3.
Відповідно Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №144500 ОСОБА_1 було встановлено 65% втрати професійної працездатності з 20.06.2024 року безстроково та ІІІ групу інвалідності.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв'язку з отриманим ним на виробництві відповідача професійним захворюванням.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 07 березня 2024 року, причинами виникнення професійного захворювання є концентрація пилу фіброгенної дії, важкість праці, вібрація локальна, які перевищують нормативне значення.
В п. 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 07 березня 2024 року зазначено, що згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 01 лютого 2024 року N?168 підставою для встановлення професійних захворювань, також послужив профмаршрут:
15.07.1992-31.03.1998 - нагрівальник металу цеху блюмінг №2 КМК «Криворіжсталь»:
26.06.2003-11.02.2004, 27.04.2005-05.10.2005 - гірник, ш. Ювілейна ПрАТ «СУХА БАЛКА».
Отже, з трудової книжки позивача та Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, що позивач значний період часу своєї трудової діяльності працював у відповідача, і роботодавець ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Виходячи з наведеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з також і з вини ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Суд першої інстанції, при ухваленні рішення, встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода також і під час його роботи на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, що стало причиною його професійного захворювання, яке потягло за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, з подальшими змінами та доповненнями.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 150 000 гривень, суд першої інстанції врахував обставини отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, також врахував факт, що позивач пропрацював на різних підприємствах в умовах впливу шкідливих факторів 17 років і 09 місяців, факт стягнення з ПрАТ «Суха балка» на користь позивача відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів апеляційного суду в цілому погоджується з таким висновком суду першої інстанції та не вбачає підстав для збільшення розміру моральної шкоди, стягнутої судом першої інстанції з відповідача на користь позивача.
Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 65% та визначено ІІІ групу інвалідності. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, у зв'язку з втратою професійної працездатності він постійно відчуває психологічний дискомфорт, фізичний біль, незважаючи на постійні курси лікування, які дають тимчасове полегшення його стану, відновлення його стану здоров'я у повному обсязі неможливе.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
Відповідно роз'яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості у його ситуації.
При визначенні розміру моральної шкоди суд врахував, що життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід'ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров'я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров'ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.
При цьому апеляційний суд приймає до уваги, що згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2024 року у справі № 212/6705/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, в розмірі 250 000 гривень, без утримання податку з доходів фізичних осіб.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2024 року в частині визначення розміру моральної шкоди, стягнутої з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 , змінено, збільшено цей розмір з 250 000 гривень до 360000 гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів апеляційного суду, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань на виробництві, період роботи в шкідливих умовах на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 65%, з визначення ІІІ групи інвалідності безстроково, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, факт стягнення з ПрАТ «Суха балка» на користь позивача відшкодування моральної шкоди, вважає що є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації буде визначення розміру відшкодування ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» моральної шкоди в сумі 150 000 гривень.
У зв'язку з вищевикладеним, апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивача про необґрунтованість розміру моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, підстав для задоволення апеляційної скарги позивача немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді:
Повне судове рішення складено 12 березня 2025 року.
Головуючий О.І. Корчиста