13.03.2025 Справа № 756/3412/25
Справа № 756/3412/25
1-кс/756/683/25
13.03.2025 місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
слідчий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12025105050000100 від 03.02.2025 за ч. 2 ст. 127 КК України - слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Рудка Царичанського району Дніпропетровської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , такого, що має середню освіту, офіційно непрацевлаштованого, несудимого,
за участі учасників судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
підозрюваний ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_7 ,
Слідчий у кримінальному провадженні - слідчий СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
З клопотання слідує, що Оболонським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12025105050000100 від 03.02.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 127 КК України, в ході якого встановлено, що 02.02.2025 приблизно о 15:30 біля входу до Виноградарського лісу, що розташовується в Подільському районі міста Києва, ОСОБА_4 зустрівся разом із неповнолітнім ОСОБА 1, неповнолітнім ОСОБА 2, неповнолітньою ОСОБА 4 та неповнолітньою особою, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Тоді ж, ОСОБА_4 разом із неповнолітнім ОСОБА 1, неповнолітнім ОСОБА 2, неповнолітньою ОСОБА 4 та неповнолітньою особою, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, зайшли до Виноградарського лісу, де біля надземного пішохідного мосту зустрілися разом із неповнолітньою ОСОБА 3 та раніше їм знайомим неповнолітнім ОСОБА_9 , після чого разом перейшли міст до лісової зони, що в Оболонському районі м. Києва. При цьому, неповнолітній ОСОБА 1 насильно утримував потерпілого ОСОБА_9 під руку, внаслідок чого потерпілий, в силу свого неповнолітнього віку не мав можливості захиститися, та був позбавлений можливості вільно пересуватися та втекти, щоб уникнути вчинення подальших протиправних дій відносно нього.
У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на катування, тобто заподіяння фізичного болю та морального страждання, з метою примусити неповнолітнього ОСОБА_9 , вчинити дії, що суперечать його волі, та з метою залякування його.
Реалізуючи свій вищевказаний злочинний умисел, в той же день, час та місці ОСОБА_4 , разом із неповнолітнім ОСОБА 1, неповнолітнім ОСОБА 2, неповнолітньою ОСОБА 3, неповнолітньою ОСОБА 4 та неповнолітньою особою, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, перебуваючи в лісовій зоні, що в Оболонському районі м. Києва, поблизу стадіону «Лісовий» та трамвайної зупинки «Каланча», неповнолітні ОСОБА 3 та ОСОБА 4 стояли осторонь, а ОСОБА_4 разом із неповнолітнім ОСОБА 1, неповнолітнім ОСОБА 2 та неповнолітньою особою, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, грубо порушуючи гарантовані державою конституційні права і свободи людини, а також загальновизнані принципи і норми міжнародного права (статті 3, 28 Конституції України, статті 3, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР), користуючись кількісною та фізичною перевагою вчиняли дії, спрямовані на заподіяння фізичного та морального страждання, шляхом завдання побоїв та інших насильницьких дій з метою примусити неповнолітнього ОСОБА_9 вчинити дії, що суперечать його волі, з метою залякування його, спільно вчиняли щодо потерпілого насильницькі дії, які заподіяли йому моральні страждання та принижували його людську гідність, піддавали останнього катуванню.
Зокрема, ОСОБА_4 наказав ОСОБА_9 стати у визначному місці посеред стадіону, де, спільно з неповнолітнім ОСОБА 1, неповнолітнім ОСОБА 2, неповнолітньою ОСОБА 3, неповнолітньою ОСОБА 4 та неповнолітньою особою, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, усвідомлюючи, що за їх діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, оточили ОСОБА_9 по колу. Тоді ж, продовжуючи реалізовувати спільний умисел, що полягав у катуванні ОСОБА_9 , шляхом заподіяння моральних страждань, образливо та в негативній формі висловлювалися відносно батька ОСОБА_9 та самого неповнолітнього ОСОБА_9 , тим самим принижуючи його честь та гідність.
В цей час, неповнолітній ОСОБА 1, діючи умисно, завдав удар рукою в область щелепи потерпілого ОСОБА_9 , а неповнолітній ОСОБА 2, діючи умисно, із застосуванням фізичної сили, схопив в області шиї та повалив неповнолітнього потерпілого на землю, де утримував останнього за волосся, таким чином не даючи останньому втекти та уникнути вчинення подальших протиправних дій відносно нього. У той час, коли неповнолітній ОСОБА_9 перебувавав на колінах, ОСОБА_4 , з метою спричинення останньому моральних страждань, принижуючи його честь та гідність, під надуманим приводом наказав ОСОБА_9 просити вибачення у неповнолітньої ОСОБА 3.
У подальшому, ОСОБА_4 , користуючись фізичною та віковою перевагою над ОСОБА_9 , застосовуючи психологічний тиск до останнього, з метою залякування неповнолітнього ОСОБА_9 , за допомогою заздалегідь підготовленого предмету, а саме туристичної (саперної) лопати чорного кольору, наказав неповнолітньому ОСОБА_9 копати для себе яму, на що останній вимушено погодився. Після цього, узявши лопату до рук, стоячи на колінах, неповнолітній ОСОБА_9 , упродовж 15 хвилин викопував яму, та через те, що викопував яму повільно, ОСОБА_4 умисно завдавав удари обома ногами в область голови та тулуба останнього, та продовжував умисно завдавати йому удари в область спини.
Надалі, ОСОБА_4 , продовжуючи моральний та психологічний тиск на неповнолітнього ОСОБА_9 , наказав останньому лягти у викопану ним яму, на що останній вимушено погодився, після чого, ОСОБА_4 , неповнолітні ОСОБА 1, ОСОБА 2, та неповнолітня особа, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, почали ногами засипати основну частину тіла ОСОБА_9 землею, при цьому, завдаючи удари ногами по тілу потерпілого.
Після цього, ОСОБА_4 спільно із неповнолітніми ОСОБА 1, ОСОБА 2, неповнолітньою ОСОБА 3, неповнолітньою ОСОБА 4, та неповнолітньою особа, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, залишивши ОСОБА_9 , покинули місце вчинення кримінального правопорушення.
В результаті вищеописаних спільних умисних протиправних дій ОСОБА_4 , неповнолітніх ОСОБА 1, ОСОБА 2, ОСОБА 3 та неповнолітньої особи, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_9 , останньому заподіяно моральне страждання, яке виразилося у застосуванні психологічного насильства у вигляді постійного приниження його честі та гідності, а також сильний фізичний біль та тілесні ушкодження, а саме: синці синього кольору подовженої форми по краю нижньої щелепи справа, на переднє-боковій поверхні грудної клітки зліва в проекції 8-9 ребер по переднє паховій лінії.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями, які виразилися у катуванні, тобто умисному діянні, спрямованому на заподіяння особі сильного фізичного болю, морального страждання, вчинене з метою примусити її вчинити дії, що суперечать його волі, з метою залякування її, вчинене за попередньою змовою групою осіб, підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий вважає достатніми підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме:
- ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. Даний ризик сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи міру покарання за кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, може навмисно переховуватись від органів досудового розслідування та в подальшому суду з метою уникнення відповідальності;
- ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 та неповнолітніх свідків у кримінальному провадженні. Вказаний ризик сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що підозрюваному відомо місце проживання потерпілого та останній має обізнаність хто саме є потерпілим, так як вони знайомі протягом тривалого часу, а тому, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_4 шляхом погрози, підкупу може схиляти потерпілого до дачі неправдивих показань, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування та прийняття законного рішення;
- ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, як зазначає слідчий у клопотанні, підозрюваний ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, що характеризуються особливою суспільною небезпекою та зухвалістю за попередньою змовою групою осіб, що, на думку сторони обвинувачення, свідчить про низький рівень правової свідомості та соціальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_4 , а також про схильність до злочинних дій.
Обставини, встановлені під час досудового розслідування, на думку слідчого, виправдовують тримання підозрюваного під домашнім арештом, так як тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним, у сукупності з даними про особу підозрюваного та з огляду на наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, унеможливлюють застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки з урахуванням обґрунтованості підозри та фактичних обставин вчинення злочину, його тяжкості, орган досудового розслідування приходить до висновку, що для досягнення цілей, визначених ст. 177 КПК України, відносно підозрюваного має бути застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила задовольнити, зазначивши при цьому, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Захисник ОСОБА_7 посилаючись на те, що його підзахисний активно сприяє органу досудового розслідування, проживає з матір'ю та неофіційно працевлаштований на складі дитячих іграшок, просив застосувати стосовно його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.
Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників судового провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
21.02.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 127 КК України.
Згідно ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При дослідженні клопотання слідчим суддею встановлено, що, обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, сторона обвинувачення посилається на те, що «вина підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України повністю підтверджується зібраними матеріалами досудового слідства».
Разом із цим, відповідно до положень ст. 62 Конституції України, ст. 11 Загальної декларації прав людини, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, а поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Твердження сторони обвинувачення про підтвердження наявності вини ОСОБА_4 суперечить як вимогам національного законодавства, так і міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України ураховується при застосуванні норм кримінального процесуального законодавства України, так як п. 2 ст. 6 Конвенції забороняє передчасне вираження судом думки про те, що той «кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення», є винним або винною, до того, як це буде доведено відповідно до закону (рішення ЄСПЛ у справах «Мінеллі проти Швейцарії» від 25.03.1983, «Пеша проти Хорватії» від 08.04.2010). Право на презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява державного посадовця щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, відображає думку про її вину до того, як її буде доведено відповідно до закону. Навіть за відсутності будь-якого формального висновку достатньо того, що існують певні міркування, які дозволяють припустити, що суд або посадова особа вважають особу, яка обвинувачується, винною. Необхідно встановити принципову відмінність між твердженням про те, що хтось тільки підозрюється у вчиненні злочину, та чіткою заявою, що особа вчинила злочин, за відсутності остаточного вироку.
ЄСПЛ неодноразово наголошував на важливості вибору державними посадовцями слів у своїх заявах до судового розгляду та визнання особи винною у вчиненні конкретних кримінальних правопорушень (рішення у справах «Бьомер проти Німеччини» від 03.10.2002, «Нештяк проти Словаччини» від 27.02.2007, «Лада проти України» від 06.02.2018).
Щодо наявності обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 інкримінованого злочину слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з позиції ЄСПЛ, яка відображена, серед іншого, у рішеннях по справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, термін «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
При цьому, відповідно до рішень ЄСПЛ, зокрема, у справах «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» від 29.11.1988 та «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру», не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред'явлення обвинувачення.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя, вважає, що докази, які вказують на наявність обґрунтованої підозри, долучено до матеріалів клопотання, зокрема:
- протокол допиту неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 від 04.02.2025;
- протокол огляду місця події за участі неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 від 04.02.2025;
- протокол огляду місця події за участі ОСОБА_4 від 04.02.2025;
- протоколи огляду предмета від 04.02.2025 та 07.02.2025;
- протокол проведення слідчого експерименту за участі неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 від 19.02.2025;
- інші матеріали в їх сукупності.
З огляду на викладене, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та в доданих матеріалах та з того, що на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а тому, з огляду на наведені у клопотанні слідчого обставини, у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, інкримінованого йому стороною обвинувачення.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
У відповідності до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Вирішуючи питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
Так, вирішуючи питання про існування ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Беручи до уваги тяжкість інкримінованого злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , суворість можливого покарання, дані про особу останнього (вік, наявність постійного місця проживання, що у своїй сукупності свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків), слідчий суддя приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, направлені на переховування від органу досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків, неповнолітнього потерпілого та представника потерпілого у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення та таким чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування.
Таким чином, зважаючи на цілі та принципи кримінального провадження, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, з огляду на те, що за результатами судового розгляду стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які підтверджується матеріалами кримінального провадження та фактичними обставинами вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, однак вважає, заборона залишати місце свого проживання в певний період доби, з покладенням на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, забезпечить належне виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та надасть можливість досягти органу досудового розслідування завдань, передбачених ст. 2 КПК України, оскільки встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.
Доведеність винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого злочину слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалося, оскільки це є предметом встановлення в ході досудового розслідування і судового провадження кримінального провадження по суті обвинувачення.
Керуючись статтями 132, 177-179, 181, 193, 194, 196, 309, 395, 532, 534 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого у кримінальному провадженні №120251012025105050000100 від 03.02.2025 за ч. 2 ст. 127 КК України - слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши останньому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період доби з 22:00 до 06:00 у межах строку досудового розслідування кримінального провадження №12025105050000100 від 03.02.2025, а саме до 21.04.2025 включно, за виключенням необхідності отримання будь-якого виду медичної допомоги, передбаченої Законом України від 19.11.1992 №2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (екстреної, первинної, спеціалізованої, паліативної), а також за виключенням періоду часу прямування та перебування в укритті на період оголошення повітряної тривоги у місті Києві, зобов'язавши ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати за кожною вимогою до слідчих СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві, у провадженні яких перебуває дане кримінальне провадження, до процесуальних керівників, які здійснюють процесуальне керівництво, а також до слідчого судді, суду.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
2) утримуватись від спілкування з потерпілим, представником потерпілого, іншими підозрюваними та свідками у даному кримінальному провадженні в усіх випадках, крім спільної участі у слідчих та процесуальних діях;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалу про тримання підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під домашнім арештом передати для виконання до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві.
Шевченківському УП ГУНП у м. Києві негайно поставити на облік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
У разі невиконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладених на нього обов'язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1