Іменем України
13 березня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/2024/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому позивач просить суд:
- визнати дії ГУ ДПС у м. Києві по формуванню та направленню позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06 травня 2021 року щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, штрафу, пені на суму 34251,11 грн протиправними;
- скасувати вимогу ГУ ДПС у м. Києві про сплату позивачем боргу (недоїмки) від 06 травня 2021 року щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, штрафу, пені на суму 34251,11 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що 18 чи 19 травня 2021 року вона отримала рекомендованим листом вимогу ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 06 травня 2021 року. Вказує, що з 1984 року працює адвокатом, однак у 2019-2020 роках не мала жодного доходу. Отже, сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2019 рік, навіть у мінімальному розмірі 11016,72 грн, та за 2020 рік у розмірі 12468,72 грн у неї немає можливості.
29 травня 2020 року Президент України підписав Закон України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким скасовано обов'язок адвоката, як самозайнятої особи, сплачувати мінімальний розмір ЄСВ за період, у який не було отримано доходу/прибутку.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Позивач вказує, що оскільки вона за 2019-2020 роки не отримала жодного доходу, а вимога про сплату недоїмки та штрафів і пені була обчислена та направлена ГУ ДПС у м. Києві за весь цей період тільки 19 травня 2021 року (або 18 травня 2021 року), то вона вважає, що зазначені норми права, зокрема, Конституція України та Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у чинній редакції, поширюють свою дію на весь період цих правовідносин, та надають їй право на звільнення у повному обсязі від сплати нарахованих у вимозі про сплату боргу від 06 травня 2021 року грошових вимог на суму 34251,11 грн.
Зазначає, що відповідь податкового органу України на її звернення (яка отримана у жовтні 2021 року) базується виключно на суб'єктивному розумінні та тлумаченні законодавства, яким територіальний орган керувався при нарахуванні розміру недоїмки, а тому вона змушена звернутися із цим позовом до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року прийнято до провадження справу та визначено продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2022 року представник позивача отримав особисто, що підтверджується розпискою від 27 січня 2022 року (а. с. 15), а ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року відповідач отримав 03 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку процесуального документа в електронній формі.
ГУ ДПС у м. Києві правом подати відзив на позовну заяву не скористалося.
У частині шостій статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено наступне.
Відповідно до облікових даних ITC «Податковий блок» ОСОБА_1 перебуває на облік в ГУ ДПС у м. Києві, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю - адвокат, в 0 стані - «Платник податків за основним місце обліку».
06 травня 2021 року ГУ ДПС у м. Києві відповідно до статті 25 Закону України від № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та даних інформаційної системи податкових органів сформовано стосовно позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-19035-17 на суму 34251,11 грн зі сплати єдиного соціального внеску.
Вважаючи оскаржувану вимогу протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом. Також позивач вказує, що Законом України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» скасовано обов'язок адвоката, як самозайнятої особи, сплачувати мінімальний розмір ЄСВ за період, у який не було отримано доходу/прибутку, а тому в силу положень статті 58 Конституції України вона має право на звільнення у повному обсязі від сплати грошових вимог на суму 34251,11 грн.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано позовні вимоги, суд виходить з наступного.
У частині другій статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
У статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 13 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску (пункт 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI).
Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 01 січня 2017 року, зокрема, щодо обов'язковості визначення бази нарахування ЄСВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Пунктом 2 статті 7 Закону № 2464-VI (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII) передбачено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
З указаного вбачається, що з 01 січня 2017 року у позивача виник обов'язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному періоді.
Отже, платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування. У разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме для досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень Закону № 2464-VI був викладений Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року у справі № 160/3114/19 і від 10 червня 2020 року у справі № 120/1918/19.
Таким чином, у позивача був наявний обов'язок сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі незалежно від отримання прибутку (доходу) від провадження підприємницької діяльності, за умови, що у цей період вона не була найманим працівником та роботодавець не сплачував за неї ЄСВ у сумі, що не була меншою мінімального розміру.
Згідно з абзацами першим, третім-п'ятим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція № 449).
Абзацом другим пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно ненарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн (абзаци перший-третій, одинадцятий пункту 3 розділу VI Інструкції № 449).
Згідно з абзацом 1 пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Судом установлено, що позивач не заперечує факту несплати єдиного соціального внеску при наявності у нього такого обов'язку, адже неотримання позивачем, як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, після 01 січня 2017 року доходу від підприємницької діяльності не звільняє його від обов'язку сплати внеску у мінімальному розмірі встановленому законом.
Таким чином, оскільки позивач є особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, перебуваючи на обліку у контролюючому органу, у неї виникає обов'язок щодо сплати єдиного внеску.
З огляду на наявність даних інформаційної системи, які свідчать про недоїмку зі сплати єдиного внеску у позивача, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно сформовано та направлено їй оскаржувану вимогу.
Водночас, суд звертає увагу, що 13 травня 2020 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» № 592-ІХ (далі - Закон № 592-ІХ).
У пояснювальній записці до проекту Закону № 592-ІХ зазначено, що встановлення обов'язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об'єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 592-ІХ цей Закон набирає чинності з 01 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Днем опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» є 02 червня 2020 року, а тому з 03 червня 2020 року набрав чинності пункт 5 розділу І Закону № 592-ІХ, відповідно до якого розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-15.
Відповідно до пункту 9-15 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592-ІХ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом № 592-ІХ:
а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;
б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до 03 червня 2020 року. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Міністерство фінансів України листом від 26 серпня 2020 року № 11220-16-62/26150 також надало роз'яснення щодо порядку застосування дії пункту 9-15 Закону № 2464-VI, в якому вказало, що обов'язковою умовою для списання заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з 01 січня 2017 року до 03 червня 2020 року є виконання вимог, встановлених пунктом 9-15 Закону № 2464-VI, зокрема подання протягом 90 календарних днів з 03 червня 2020 року заяви про списання заборгованості, подання заяви державному реєстратору про припинення підприємницької діяльності або заяви до податкового органу про зняття з обліку, та подання звітності з єдиного внеску.
Після отримання в установленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Вказане свідчить, що Закон № 592-ІХ, яким внесено зміни до Закону № 2464-VI, не звільняє автоматично адвокатів, як осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, від обов'язку сплачувати мінімальний розмір ЄСВ за період, у який не було отримано доходу (прибуток), як помилково вважає позивач. Разом з тим, цим законом передбачено можливість списання за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592-ІХ, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску.
Однак, суд звертає увагу, що позивачем не було надано доказів подання протягом 90 календарних днів з 03 червня 2020 року заяви про списання заборгованості, подання заяви державному реєстратору про припинення підприємницької діяльності або заяви до податкового органу про зняття з обліку, та подання звітності з єдиного внеску. А тому суд презюмує, що позивач не зверталася за списання заборгованості зі сплати єдиного внеску у порядку, визначеному пунктом 9-15 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI.
Таким чином, обставини, зазначені позивачем в позові в якості обґрунтування протиправності податкової вимоги від 06 травня 2021 року № Ф-19035-17 не зайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
З урахуванням вказаного суд не вбачає підстав для визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06 травня 2021 року № Ф-19035-17, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011, місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116) про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.В. Кисіль