13 березня 2025 року справа №320/50916/24
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Білоноженко М.А.,
розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )
доДержавної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26, код ЄДРПОУ 00034039) ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної прикордонної служби України та ІНФОРМАЦІЯ_2 », в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Державної прикордонної служби України з відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби за контрактом, у зв?язку, старшого офіцера (старшого оперуповноваженого) першого відділення першого відділу центру оперативного документування;
- зобов?язати Державну прикордонну службу України повторно розглянути рапорт та прийняти рішення про звільнення позивача, ОСОБА_1 , старшого офіцера (старшого оперуповноваженого) першого відділення першого відділу центру оперативного документування з військової служби Державної прикордонної служби України, у зв?язку із закінченням строку дії контракту;
- зобов?язати Державну прикордонну службу України виплатити позивачу на день звільнення належні до видачі:
- грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку відповідно до абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки (за 2021, 2022, 2023, 2024 роки) передбаченої ст. 162 Закону України «Про відпустки», ст. 12 Закону України «Про - грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку відповідно до абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки (за 2021, 2022, 2023, 2024 роки) передбаченої ст. 162 Закону України «Про відпустки», ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також п. З розділу XXXI Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам» грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
- документи для взяття на військовий облік направити до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що дії Державної прикордонної служби України в частині продовження дії контракту понад встановлені строки є протиправним та підлягає до скасування, оскільки 09.09.2023 позивач підписав контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на строк його дії до 08.09.2024, однак враховуючи, що позивач не висловив бажання продовжувати надалі військову службу (про що подав рапорт від 09.10.2024), тому вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 зобов'язаний прийняти рішення (наказ) про звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а дії щодо продовження строку контракту є протиправними.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог виходячи з того, що наказом Державної прикордонної служби України від 08.06.2023 №145-ОС та контрактом про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу, ОСОБА_1 на підставі наказу Голови Державної прикордонної служби України від 26.07.2017 №777-OC, ОСОБА_1 було зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення Відповідача 2, на підставі наказу від 12.09.2017 №27-ОС. На підставі рапорту від 13.06.2022 року ОСОБА_1 було продовжено військову службу з 09.09.2022 по 08.09.2023 та видано Відповідачем 2 відповідний наказ про продовження строку контракту від 14.06.2022 №121-ОС. На підставі рапорту від 02.06.2023 року ОСОБА_1 було продовжено військову службу з 09.09.2023 по 08.09.2024 та видано Відповідачем 2 відповідний наказ про продовження строку контракту від 08.06.2023 №145-ОС. 17.05.2024 відповідно до статті 23 Закону №2232-XII статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» були внесені відповідні зміни, згідно з якими дію контракту ОСОБА_1 було продовжено понад встановлені строки на період дії воєнного стану.
Додатково представник відповідач 2 наголосив, що до статті 23 Закону №2232-ХІІ були внесені відповідні зміни, згідно з якими дія контракту продовжується понад встановлені строки на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
Представник Державної прикордонної служби України подав відзив на позовну заяву, в якому підтримав висновки, викладені у відзиві ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України.
В той же час, представником ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України подано клопотання про заміну неналежного відповідача на належного.
Проте, таке клопотання суд залишає без задоволення, виходячи з того, що позивачем при звернення до суду допущено описку, а не визначено іншого відповідача.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
На підставі наказу Голови Державної прикордонної служби України від 26.07.2017 №777-OC, ОСОБА_1 було зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення Відповідача 2, на підставі наказу від 12.09.2017 №27-ОС.
На підставі рапорту від 13.06.2022 року ОСОБА_1 було продовжено військову службу з 09.09.2022 по 08.09.2023 та видано Відповідачем 2 відповідний наказ про продовження строку контракту від 14.06.2022 №121-ОС.
На підставі рапорту від 02.06.2023 року ОСОБА_1 , було продовжено військову службу з 09.09.2023 по 08.09.2024 та видано Відповідачем 2 відповідний наказ про продовження строку контракту від 08.06.2023 №145-ОС.
17.05.2024 відповідно до статті 23 Закону №2232-XII статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» були внесені відповідні зміни, згідно з якими дію контракту ОСОБА_1 було продовжено понад встановлені строки на період дії воєнного стану на підставі наказу від 17.05.2024 №117-ОС.
09.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до Відповідача 2 із рапортом про звільнення його з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини
5 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» у зв?язку з небажанням продовжувати військову службу за контрактом.
За результатом розгляду рапорту відповідач 2, ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовив позивачу у звільненні, у зв?язку із закінченням строку дії контракту.
Так, відповідач повідомив, що відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини дев?ятої статті 23 «Про військовий обов?язок і військову службу» (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин від 04.05.2024) мені продовжено дію контракту понад встановлені строки на період дії воєнного стану.
На виконання цього рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача.
Після проведення такого перерахунку відповідачем припинено виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн.
Позивач звертався до відповідача із заявою, в якій просив призначити та виплатити йому щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000 грн, передбачену постановою Кабміну №713. Проте, відповідач повідомив, що після 01.03.2018 розмір пенсії позивача переглядався та збільшився більше ніж на 2000,00 грн, а тому для нарахування та виплати позивачу доплати, передбаченої постановою № 713 підстави відсутні.
Не погодившись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону, у частині п'ятій якої наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом.
Так, за приписами пп. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
Із змісту наведених вище норм вбачається, що військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби за контрактом, який укладено під час дії воєнного стану, у разі закінчення строку дії контракту, якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу.
За правилами абзаців 2 і 3 п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону (у редакції, чинній як на дату прийняття наказу від 08.06.2023 про продовження позивачу військової служби за новим контрактом до 08.09.2024, так і подання ним рапорту від 02.06.2024 про продовження служби за новим контрактом терміном на один рік), що відповідає нормам абзаців 2 і 4 п. 2 ч. 8 ст. 23 Закону (у редакції, чинній на час звернення позивача з рапортом від 09.10.2024), під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону; на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
Указаним законодавчім положенням кореспондують нормативні приписи абз. 9 п. 41 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009 (далі - Положення №1115/2009), за яким під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період, визначений пунктом 2 частини дев'ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
Водночас, відповідно до абз. 6 п. 20 Положення №1115/2009 під час дії особливого періоду для військовослужбовців за їх бажанням строк проходження військової служби за новим контрактом може бути продовжено на строк від 1 до 10 років, але не більше ніж до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.
За змістом статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан, а також Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 оголошено проведення загальної мобілізації. Станом на час виникнення спірних правовідносин та розгляду цієї справи в Україні діє воєнний стан та загальна мобілізація.
Отже, на час продовження ОСОБА_1 військової служби строком на один рік з 09.09.2023 по 08.09.2024 за новим контрактом згідно наказу Голови Державної прикордонної служби України від 08.06.2023 №145-ОС законодавець у Положенні №1115/2009 допускав можливість продовження військової служби за новим контрактом на визначений строк, а не лише до закінчення воєнного стану. Інше тлумачення правових норм з огляду на приписи абз. 6 п. 20 Положення №1115/2009 нівелювало б запроваджену законодавцем передбачену пп. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону підставу звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням строку дії контракту.
Матеріали справи свідчать, що на підставі рапорта ОСОБА_1 від 02.06.2023 про продовження військової служби за новим контрактом терміном на один рік між ним та Головою Державної прикордонної служби України укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу строком на один рік з 09.09.2023 по 08.09.2024. У зв'язку з цим Головою Державної прикордонної служби України видано наказ від 08.06.2023 №145-ос, яким продовжено військову службу за новим контрактом майору ОСОБА_1 строком на один рік з 09.09.2023, що відповідало приписам абз. 6 п. 20 Положення №1115/2009.
Таким чином, за наведеного правового регулювання та встановлених обставин подальше прийняття Головою Державної прикордонної служби України наказу від 17.05.2024 №117-ос, яким, зокрема, пункт наказу Голови Державної прикордонної служби України від 08.06.2023 №145-ос щодо продовження військової служби за новим контрактом майору ОСОБА_1 змінено із строку на один рік з 09.09.2023 на з 09.09.2023 на період дії воєнного стану перебувало поза межами правового поля.
Посилання відповідачів на те, що прийняття наказу від 17.05.2024 №117-ос було зумовлено виключно необхідністю приведення наказу від 08.06.2023 №145-ос у відповідність до вимог Закону колегія суддів оцінює критично, оскільки і норми абзаців 2, 3 п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону, і приписи абзацу 6 п. 20 Положення №1115/2009 були чинними станом на 08.06.2023.
У контексті наведеного суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що відповідачами не наведено будь-яких переконливих нормативно обґрунтованих аргументів, які б свідчили про необхідність внесення змін до наказу від 08.06.2023 №145-ос в частині продовження строку дії контракту ОСОБА_1 з річного до закінчення воєнного стану, а також з огляду на існування нормативних підстав укладення контракту під час дії воєнного стану строком на один рік, суд приходить до висновку про наказ Голови Державної прикордонної служби України від 17.05.2024 №117-ос в частині продовження контракту понад встановлені строки ОСОБА_1 прийнятий без достатніх на те правових підстав, а відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Державної прикордонної служби України щодо винесення наказу від 08.06.2023 №145-ос в частині продовження строку дії контракту ОСОБА_1 з річного до закінчення воєнного стану.
Водночас, щодо іншої частини позовних вимог, які стосуються зобов'язання Державну прикордонну службу України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до п. 270 Положення №1115/2009 звільнення військовослужбовців з військової служби з підстав, передбачених частинами другою - шостою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», здійснюється:
1) начальниками органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних центрів, науково-дослідних установ, а також органів забезпечення, які мають право видання наказів по особовому складу, - усіх військовослужбовців, у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно, які проходять військову службу в цих органах Держприкордонслужби;
2) начальниками регіональних управлінь, ректором вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби - військовослужбовців, зазначених у підпункті 1 цього пункту, а також усіх військовослужбовців у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно, які проходять службу у структурних підрозділах регіонального управління та підпорядкованих йому органах, вищому військовому навчальному закладі відповідно;
2-1) керівником розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби - усіх військовослужбовців у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно, які проходять службу в цьому розвідувальному органі (крім заступників керівника розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби);
3) Головою Державної прикордонної служби України - військовослужбовців, зазначених у підпунктах 1 та 2 цього пункту, а також усіх військовослужбовців у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) включно;
4) Президентом України - військовослужбовців у військовому званні генерала (адмірала).
Звільнення військовослужбовців, крім Голови Державної прикордонної служби України, здійснюється лише тими посадовими особами, у яких вони перебувають у прямому підпорядкуванні згідно з номенклатурою посад.
Пунктом 288 Положення №1115/2009 передбачено, що у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.
У разі звільнення військовослужбовця з військової служби за рішенням командування за розпорядженням начальника органу Держприкордонслужби, в якому проходить службу військовослужбовець, кадровий підрозділ органу забезпечує підготовку подання про його звільнення.
Форма та порядок подання про звільнення військовослужбовців з військової служби та перелік документів, які додаються до нього у випадках, передбачених абзацами першим і другим цього пункту, визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 , має військове звання «майор».
У свою чергу, у начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 наявні повноваження щодо звільнення позивача з військової служби, оскільки така компетенція начальника Головного центру оперативного документування та оперативно-технічних заходів Державної прикордонної служби України включає військовим званням до майора.
Відтак, повноваженнями приймати рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби наділений начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 за правилами пп. 3 п. 270 Положення №270, до якого останній і звертався з рапортом.
За таких обставин, враховуючи, що питання про звільнення позивача з військової служби належить до вирішення начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній повинен розглянути рапорт ОСОБА_1 по суті на підставі пп. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону, з урахування висновків викладених у даному рішенні.
В той же час, питання щодо зобов?язання Державну прикордонну службу України виплатити позивачу на день звільнення належні до видачі: - грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку відповідно до абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; - грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки (за 2021, 2022, 2023, 2024 роки) передбаченої ст. 162 Закону України «Про відпустки», ст. 12 Закону України «Про - грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку відповідно до абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; - грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки (за 2021, 2022, 2023, 2024 роки) передбаченої ст. 162 Закону України «Про відпустки», ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також п. З розділу XXXI Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам» грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно; - документи для взяття на військовий облік направити до ІНФОРМАЦІЯ_3 , повинно вирішуватись при розгляді рапорту про звільнення, а позивачу відмовлено в задоволенні рапорту про звільнення, що й стало підставою для звернення з даною позовною заявою, то такі позовні вимоги є передчасними, і повинні бути вирішенні під розгляду рапорта позивача про звільнення, про що судом наголошено у даному рішенні.
Водночас, за правилами ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З урахуванням наведеного, з метою повного та всебічного захисту прав ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся, суд приходить до висновку про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 , майора, старшого офіцера (старшого оперуповноваженого) першого відділення першого відділу центру оперативного документування з військової служби Державної прикордонної служби України, у зв?язку із закінченням строку дії контракту на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, зважаючи на встановлену вище протиправність оскаржуваних дій, суд приходить до висновку часткове задоволенні позовних вимог.
Відповідно до норм Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26, код ЄДРПОУ 00034039) та ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дій Державної прикордонної служби України щодо винесення наказу від 08.06.2023 №145-ос в частині продовження строку дії контракту ОСОБА_1 з річного до закінчення воєнного стану.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 , повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення на підставі пп. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону, з урахування висновків викладених у даному рішенні.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоноженко М.А.