ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" березня 2025 р. справа № 300/696/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування періоду роботи з 25.04.1988 по 31.12.2001 на посаді вихователя садка в колгоспі ім. Черемшини та періоду роботи з 01.09.2012 по 23.08.2024 на посаді вихователя в Задунайському дитячому будинку-інтернаті до стажу роботи під час якого я маю право на пенсію за вислугу років та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до Постанови №909 від 04.11.1993 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати період роботи з 25.04.1988 по 31.12.2001 на посаді вихователя садка в колгоспі ім. Черемшини та період роботи з 01.09.2012 по 23.08.2024 на посаді вихователя в Задунайському дитячому будинку-інтернаті до стажу роботи, під час якого позивач має право на пенсію за вислугу років та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до Постанови №909 від 04.11.1993 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років»
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області додати період роботи з 25.04.1988 по 31.12.2001 на посаді вихователя садка в колгоспі ім. Черемшини та період роботи з 01.09.2012 по 23.08.2024 на посаді вихователя в Залучанському дитячому будинку-інтернаті до стажу роботи, під час якого позивач має право на пенсію за вислугу років та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до Постанови №909 від 04.11.1993 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» до періоду роботи, визнаного Головним управлінням в листі-відповіді від 30.12.04, а саме 6 років 9 місяців та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є пенсіонером і перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, де отримує пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Після призначення пенсії за віком позивач 04.12.2024 звернулася до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Проте, відповідач листом від 3012.2024 відмовив у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи з 25.04.1988 по 31.12.2001 на посаді вихователя садка в колгоспі ім. Черемшини та з 01.09.2012 по 23.08.2024 на посаді вихователя в Задунайському дитячому будинку інтернаті та, як наслідок, повідомив про недостатній стаж працівника освіти для виплати відповідної грошової допомоги. При цьому, позивач вважає, що у спірні періоди вона працювала на посадах і у закладах, що дає право зарахувати такий період її роботи до пільгового стажу як працівника освіти та, як наслідок, на думку позивача, вона має достатній стаж роботи на педагогічних посадах, а тому має право на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
24.02.2025 від Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Так, представник відповідача зазначила, що згідно наданих документів, до стажу роботи як працівника освіти зараховані періоди па посаді вихователя в Долішньозалучанському я/с «Ромашка» з 01.04.2003 по 01.09.2005 та з 01.04.2006 по 29.07.2010. Період роботи з 25.04.1988 по 31.12.2001 на посаді вихователя садка в колгоспі ім. Черемшини згідно довідки про стаж №786/02-12 від 24.07.2024, виданої Комунальною установою «Трудовий архів» Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, не зараховано до пільгового стажу роботи, оскільки дана організація не передбачена Постановою №909 від 04.11.1993 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» та період роботи з 01.09.2012 по 23.08.2024 на посаді вихователя в Залучанському дитячому будинку-інтернаті не зараховано до пільгового стажу роботи, оскільки дана посада не передбачена Постановою №909 від 04.11.1993 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років». Фактично відпрацьований стаж, як працівника освіти, соцзабезпечення становить 6 років 9 місяців, що є недостатнім для виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії. З огляду на зазначене, представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити (а.с. 36-38).
03.03.2025 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій зазначено про помилковість доводів пенсійного органу. Однак, суд звертає увагу, що відповідно до частини 3 статті 263 КАС України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 з 09.08.2024 призначено пенсію а віком та, відповідно, вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (а.с. 10).
Після призначенні пенсії за віком, позивач 04.12.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою щодо призначення і виплати грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській від 30.12.2024 №10472-9107/К-02/8-0900/24 позивача повідомлено, що її відпрацьований стаж, як працівника освіти, соцзабезпечення становить 6 років 9 місяців (па посаді вихователя в Долішньозалучанському я/с «Ромашка» з 01.04.2003 по 01.09.2005 та з 01.04.2006 по 29.07.2010), що є недостатнім для виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії. Також зазначено, що період роботи з 25.04.1988 по 31.12.2001 на посаді вихователя садка в колгоспі ім. Черемшини згідно довідки про стаж №786/02-12 від 24.07.2024, виданої Комунальною установою «Трудовий архів» Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, не зараховано до пільгового стажу роботи, оскільки дана організація не передбачена Постановою №909 від 04.11.1993 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» та період роботи з 01.09.2012 по 23.08.2024 на посаді вихователя в Залучанському дитячому будинку-інтернаті не зараховано до пільгового стажу роботи, оскільки дана посада не передбачена Постановою №909 від 04.11.1993 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (а.с. 16-17).
Вважаючи такі дії відповідача щодо відмови у виплаті грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач звернулася до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ), від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до підпункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 згаданого Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати такої допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Перелік №909).
Так, згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 (а.с. 11-15), судом встановлено, що ОСОБА_1 :
25.04.1988 - прийнята на роботу на посаду вихователя садка в колгоспі ім. Черемшини (запис №8);
31.12.2001 - звільнена з роботи за ст. 38 КЗпП (запис №12);
14.10.2010 - прийнята на роботу на посаду культорганізатора в Залучанському дитячому будинку-інтернаті (запис №23);
01.09.2012 - переведена на посаду вихователя в Залучанському дитячому будинку-інтернаті (запис №24).
Довідкою Залучанського дитячого будинку-інтернату від 23.08.2024 №01-10/99 підтверджено, що станом на 23.08.2024 (дату видачі довідки) ОСОБА_1 продовжує працювати на посаді вихователя (а.с. 26).
Таким чином, судом встановлено, що позивач працювала з 25.04.1988 по 31.12.2001 на посаді вихователя садка в колгоспі ім. Черемшини та з 01.09.2012 по 23.08.2024 - на посаді вихователя в Залучанському дитячому будинку-інтернаті.
Окрім того, суд зазначає, що додатково стаж роботи ОСОБА_1 , зокрема на посаді вихователя садка в колгоспі ім. Черемшини підтверджується архівними довідками №786/02-12 та №788/02-12 від 24.07.2024 (а.с. 19-20) архівною довідкою №969/02-12 від 16.09.2024 (а.с. 21), довідкою відділу Освіти Снятинської міської ради Коломийського району від 20.08.2024 №02-01/19/545 (а.с. 22).
Суд звертає увагу, що Переліком №909 визначено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років. До вказаного Порядку №909 входять посади вчителів, вихователів загальноосвітніх навчальних закладів та вихователі дошкільних навчальних закладів всіх типів.
Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01.01.1992, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону України «Про позашкільну освіту» педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
В силу пункту 1 статті 39 Закону України «Про позашкільну освіту» зазначено перелік позашкільних закладів, на які поширюється дія даного Закону.
Статтею 29 Закону України «Про освіту» передбачено, що в структуру освіти входить дошкільна освіта.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про дошкільну освіту» систему дошкільної освіти становлять дошкільні навчальні заклади незалежно від підпорядкування, типів і форми власності.
Як уже встановлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивача, ОСОБА_2 працювала з 25.04.1988 по 31.12.2001 на посаді вихователя садка в колгоспі ім. Черемшини.
Суд зазначає, що відповідно до статей 16, 18 Закону Української PCP «Про народну освіту» від 28.06.1974, що діяв на час роботи позивача у вказаний період, з метою створення найсприятливіших умов для виховання дітей дошкільного віку і подання необхідної допомоги сім'ї створюються дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки загального і спеціального призначення та інші дитячі дошкільні заклади. Влаштування дітей у дитячі дошкільні заклади провадиться за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють.
Дитячі дошкільні заклади організовувались виконавчими комітетами районних, міських, селищних і сільських Рад народних депутатів, а також з їх дозволу державними підприємствами, установами та організаціями, колгоспами, іншими кооперативними та іншими громадськими організаціями.
Таким чином, частково в період роботи позивача в садку в колгоспі ім. Черемшини в Україні визнавалось дві форми власності: соціалістична та особиста. Колгоспи відносились до соціалістичної власності, а не до особистої.
Відповідно до статті 10 Конституції УРСР від 20.04.1978 основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.
Стаття 11 Конституції УРСР визначала, що у виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.
Частково в період роботи ОСОБА_1 в садку в колгоспі ім. Черемшини діяла Конституція УРСР від 30.01.1937, якою також визнавались дві форми власності: соціалістична та особиста.
Зважаючи на те, що в цей період колгоспи відносились до соціалістичної власності, а не до особистої, вказаний період роботи позивача прирівнюється до роботи в закладах державної та комунальної власності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31.01.2019 по справі №466/2943/17.
Окрім цього, суд зауважує, що комунальна власність, як самостійна форма власності в Україні, з'явилася з ухваленням 28.06.1996 Конституції України, стаття 41 якої містить положення про три форми власності в Україні: державну, комунальну та приватну.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що в період роботи позивача на посаді вихователя дитячого садка колгоспи відносились до соціалістичної, а після 28.06.1996 - до комунальної власності, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 25.04.1988 по 31.12.2001 на посаді вихователя садка в колгоспі ім. Черемшини, необхідно зарахувати до спеціального стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Щодо періоду роботи ОСОБА_1 з 01.09.2012 по 23.08.2024 на посаді вихователя в Залучанському дитячому будинку-інтернаті, то суд зазначає таке.
Розділом 3 Переліку №909 до закладів та установ освіти, охорони здоров'я і соціального захисту віднесено, зокрема:
інтернатні заклади для інвалідів, дітей-інвалідів і престарілих (медичні працівники (незалежно від найменування посад), педагоги, вчителі, логопеди, інструктори ЛФК та з праці;
медичні відділи протезних підприємств медичні працівники (незалежно від найменування посад).
В той же час, постановою Кабінету Міністрів України №963 від 14.06.2000 передбачено, що до посад педагогічних працівників відносяться, зокрема, вчителі, викладачі всіх спеціальностей, асистент вчителя, асистент вчителя-реабілітолога, старший викладач вищого навчального закладу І і II рівня акредитації, майстер виробничого навчання, педагог професійного навчання, старший вихователь, вихователь, асистент вихователя, соціальний педагог по роботі з дітьми з інвалідністю, логопед закладу охорони здоров'я та соціального забезпечення, методист, педагог-організатор, практичний психолог, соціальний педагог, керівник гуртка, секції, студії, інших форм гурткової роботи; концертмейстер, художній керівник, культорганізатор, акомпаніатор, екскурсовод, інструктор з туризму закладів освіти; старший вожатий, вожатий, вихователь-методист, музичний керівник, інструктор з фізкультури, інструктор з праці, інструктор слухового кабінету, фахівець (консультант) інклюзивно-ресурсного центру, старший керівник та керівник туристських груп (походу, екскурсії, експедиції) у позашкільних закладах; старший майстер у професійно-технічному навчальному закладі, перекладач-дактилолог; помічник директора з режиму, старший черговий з режиму, черговий з режиму у закладах освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги і реабілітації.
Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України №963 від 14.06.2000 віднесено посаду вихователя до посад педагогічних працівників.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що посилання пенсійного органу на те, що посада вихователя в Залучанському дитячому будинку-інтернаті яку займала позивач, не дає права на пенсію за вислугу років та, як наслідок, на виплату грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, є необґрунтованими.
Суд зазначає, що позивачу з 09.08.2024 призначена пенсія за віком, станом на день досягнення пенсійного віку позивач працювала у закладах та установах державної та/або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та стаж роботи на таких посадах на момент досягнення пенсійного віку становив понад 30 років.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фону України в Івано-Франківській області щодо не зарахування періоду роботи з 25.04.1988 по 31.12.2001 на посаді вихователя садка в колгоспі ім. Черемшини та періоду роботи з 01.09.2012 по 23.08.2024 на посаді вихователя в Задунайському дитячому будинку-інтернаті до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до Постанови №909 від 04.11.1993 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
У даному випадку, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання вчинити дії, а саме: зарахувати період роботи позивача з 25.04.1988 по 31.12.2001 на посаді вихователя садка в колгоспі ім. Черемшини та період роботи з 01.09.2012 по 23.08.2024 на посаді вихователя в Задунайському дитячому будинку-інтернаті до стажу роботи, під час якого позивач має право на пенсію за вислугу років та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до Постанови №909 від 04.11.1993 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», а також виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку пенсійний орган не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 25.04.1988 по 31.12.2001 на посаді вихователя садка в колгоспі ім. Черемшини та періоду роботи з 01.09.2012 по 23.08.2024 на посаді вихователя в Задунайському дитячому будинку-інтернаті до стажу роботи, під час якого вона має право на пенсію за вислугу років та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до Постанови №909 від 04.11.1993 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати період роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) з 25.04.1988 по 31.12.2001 на посаді вихователя садка в колгоспі ім. Черемшини та період роботи з 01.09.2012 по 23.08.2024 на посаді вихователя в Задунайському дитячому будинку-інтернаті до стажу роботи, під час якого вона має право на пенсію за вислугу років та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до Постанови №909 від 04.11.1993 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», а також виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений нею судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.