04 березня 2025 року Справа № 280/10928/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Батрак І.В.,
за участю секретаря Прус Я.І.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Завгороднього В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі та стягнення грошового забезпечення, -
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - ГУНП в Запорізькій області, відповідач) , в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №729 о/с від 06.11.2024 «Про звільнення зі служби в поліції», яким позивача звільнено зі служби в поліції та встановлено щомісячну премію за листопад 2024 року в розмірі 0,00 %;
зобов'язати відповідача вчинити дії, а саме поновити на службі в поліції позивача на посаді слідчого відділення відділу поліції №2 (інспектора сектору протидії домашньому насильству) ЗРУП ГУНП в Запорізькій області;
стягнути з відповідача грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу;
зобов'язати відповідача вчинити дії, а саме провести перерахунок та компенсувати в розмірі суми утриманої з заробітної плати з 01.11.2024 по 06.11.2024;
зобов'язати відповідача вчинити дії, а саме провести перерахунок та компенсувати грошові кошти за невикористану щорічну оплачувану основну та оплачувану додаткову відпустку за 104 дні за 2022, 2023, 2024 роки.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві вказує, що звільненню зі служби в поліції (п. 7 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту НПУ) є видом дисциплінарного стягнення, якому повинно передувати передбачене ст. 14 Дисциплінарного статуту НПУ службове розслідування. Зазначає, що підставою для наказу про звільнення його зі служби в поліції є вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2023 (№336/744/20), згідно з яким його визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, проте у зв'язку із закінченням строків давності відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 (замість п. 1 ч. 1 ст. 49), ч. 5 ст. 74 КК України звільнено від покарання повністю, та ухвала Запорізького апеляційного суду від 18.01.2024 на оскаржуваний ним вищевказаний вирок. Однак, спірний наказ вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки його винесенню не передувало проведення службового розслідування, за висновком якого було б встановлено наявність дисциплінарного проступку з боку позивача, наслідком якого було б можливим застосування до нього такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення зі служби в поліції. Таким чином, на думку позивача, факт не проведення службового розслідування є також суттєвим порушенням моїх прав, оскільки він був позбавлений можливості надати пояснення, та долучити відповідні документи на свій захист (п. 10 ч. 6 ст.1 Дисциплінарного статуту НПУ - поліцейський має право на правничу допомогу та захист своїх прав під час розгляду скарг або під час проведення службових розслідувань). Також наголошує, що на підставі висновку про проведення службового розслідування від 31.07.2020 на нього було накладено стягнення у вигляді неповної службової відповідності, тобто його вже було притягнуто до покарання в дисциплінарному порядку. Наказ ГУНП в Запорізькій області №729 о/с від 06.11.2024 без нового службового розслідування є ні чим іншим як повторним покаранням за туж саму подію, яка мала місце більше чотирьох років тому. Проте, передбачене ч. 1 ст. 21 та ч. 1 ст. 22 Дисциплінарного статуту НПУ дисциплінарне стягнення має строки та застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. Виконання дисциплінарного стягнення відбувається негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування. Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується. Наголошує також, що порушень службової дисципліни, внаслідок чого у відношення нього було б можливим та доцільним застосувати такий вид покарання як позбавлення грошового забезпечення не було. Крім того, внаслідок того, що за листопад 2024 року йому було встановлено щомісячну премію в розмірі 0,00 % позивач недоотримав як заробітну плату, так і компенсацію за основну та додаткову щорічну оплачувану відпустку за три роки, з 2022 по 2024 роки включно, в розмірі 104 днів, яку було розраховано виходячи з встановленого за листопад 2024 року проценту премії в розмірі 0,00 %.
Ухвалою судді від 02.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України.
Відповідач позов не визнав, 18.12.2024 через систему «Електронний суд» надіслав до суду відзив на позовну заяву (вх. №57981), у якому пояснює, що позивач, перебуваючи на службі в поліції, а саме 24.06.2022, скоїв кримінальне правопорушення та був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. На підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України та ч.5 ст.74 КК України позивача звільнено від призначеного покарання повністю у зв'язку із закінченням строків давності відповідно до вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2023 у справі №336/7404/20. Вказує, що відповідно до ухвали Запорізького апеляційного суду від 18.01.2024 вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2023 щодо позивача в частині підстав звільнення його від призначеного покарання змінено з п.2 ч.1 ст.49 КК України, ч.5 ст.74 КК України на п.1 ч.1 ст.49 КК України, ч.5 ст.74 КК України. Судове рішення у кримінальному провадженні після розгляду судом апеляційної інстанції набрало законної сили. Вважає, що в даному випадку норми Кримінального кодексу про звільнення від призначеного покарання не виключають притягнення останнього до відповідальності. Зазначене також підтверджується задоволенням вимог по цивільному позову заявленому у кримінальному провадженні потерпілим від скоєного злочину. Кримінальне законодавство встановлює правило, згідно з яким звільненню від відбування покарання підлягають особи, відносно яких строки давності виконання обвинувального вироку закінчилися. Стверджує, що обов'язок щодо обґрунтування прийнятого ГУНП рішення, в даному випадку перебуває поза межами дискреційних повноважень та не може бути різним в залежності від обґрунтувань, які можна покласти для його прийняття. Виправданим у даному спорі є лише одне рішення про виконання вимог п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», за яким поліцейський звільняється зі служби в поліції, у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. Доводи позивача про застосування до вирішення спірної ситуації норм Дисциплінарного статуту Національної поліції України та спеціальних процедур щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності є необґрунтованими враховуючи, що звільнення зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України є окремою підставою передбаченою п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Враховуючи вищевикладене, просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Ухвалою суду від 23.12.2024 вирішено перейти до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 21 січня 2025 року.
21 січня 2025 року підготовче засідання по справі відкладено на 11 лютого 2025 року.
27 січня 2025 року позивачем до матеріалів справи через систему «Електронний суд» долучено відповідь на відзив (вх. №3848), у яких додатково зауважує, що за фактом порушення відносно позивача кримінального провадження №62020080000000371 дисциплінарною комісією ГУНП в Запорізькій області проведено службове розслідування, за висновком якого, 31.07.2020 до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження за неповну службову відповідність. Також згідно з висновком службового розслідування питання щодо подальшого проходження служби в поліції з урахуванням положень ст.62 Конституції України та п.10 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» - «можливо розглянути у разі набрання законної сили вироку суду в кримінальному провадженні №62020080000000371 від 25.06.2020». Тобто, на думку позивача, розгляд питання щодо звільнення позивача зі служби в поліції повинен був бути розглянутий саме в рамках нового службового розслідування, оскільки в даному випадку існує причинно-слідчий зв'язок між подіями в наслідок яких відносно позивача було порушено кримінальне провадження, вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 15.03.2023 та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 18.01.2024, та наказом ГУНП в Запорізькій області від 06.11.2024 про звільнення позивача зі служби в поліції. Зауважує, що якщо позивач є особою, яка підлягає беззаперечному звільненню зі служби в поліції, то виникає питання чому це не було виконано одразу після набуття законної сили вироку Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 15.03.2023 (13 засідань в робочий час), або ухвали Запорізького апеляційного суду 18.01.2024. Таємниці для відповідальних осіб в ГУНП в Запорізькій області про факт судового розгляду кримінального провадження в суді відносно позивача не було. Зауважує, що згідно з витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості у нього відсутні, тобто позивач не є та не був особою раніше судимою, та відповідно вимоги ст. 89 КК України на нього не поширюються. Постановлення обвинувального вироку судом водночас не спричинило у відношення нього ніяких юридичних наслідків, що відображено витягом про несудимість. Вживання у вироку Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 15.03.2023 та ухвалі Запорізького апеляційного суду від 18.01.2024 визначення «кримінальне правопорушення» замість «кримінальний проступок» можна пов'язати з механічною помилкою, яка мала наслідки у вигляді повторення у подальшому як в тексті вироку, так і в тексті ухвали, або тим, що відсутні прецеденти коли це має принципіальне значення, адже для цивільної особи застосування відносно неї такого покарання як штраф в розмірі 850 грн не має жодних наслідків, тому не має принципіального значення що буде відображено в тексті вироку - «правопорушення» чи «проступок».
Відповідачем через систему «Електронний суд» направлено до суду додаткові пояснення по справі (вх. №6009 від 10.02.2025), у яких звертає увагу суду, що при звільненні зі служби в поліції у листопаді 2024 року ОСОБА_2 нараховано та виплачено в повному обсязі грошове забезпечення, індексацію за 6 календарних днів, грошову компенсацію за всі невикористані під час проходження служби відпустки у кількості 104 доби. Так, під час підготовки документів на звільнення Позивача, з урахуванням виконання ним критеріїв преміювання, перебування останнім у жовтні і листопаді 2024 року на лікарняному, у поданні на звільнення запропоновано преміювати останнього у розмірі 0%. Підкреслює, що наказом про його звільнення від 06.11.2024 №729 о/с прийнято рішення про преміювання у запропонованому в поданні розмірі, що відповідає умовам преміювання поліцейських та правам керівника органу поліції, визначеним Положенням про преміювання поліцейських апарату ГУНП в Запорізькій області та його відокремлених структурних підрозділів (відділів, відділень), затвердженим наказом ГУНП а Запорізькій області від 17.10.2024 №1198.
11 лютого 2025 року підготовче засідання по справі відкладено на 20 лютого 2025 року.
20 лютого 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04 березня 2025 року.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, із підстав викладених у відзиві та письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
На підставі ст. 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
Майор поліції ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ з жовтня 2006 року та з 04.10.2024 переведений на посаду інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Запорізького районного управління поліції, тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 .
Так, за фактом бійки за участю позивача та відкриття за вказаним фактом кримінального провадження №62020080000000371 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, відповідно до вимог ст. 14 та 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затверджених наказом МВС України від 07.11.2018 №893, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807, дисциплінарною комісією ГУНП в Запорізькій області проведено службове розслідування, за висновком затвердженим 31.07.2020 якого до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження за неповну службову відповідність, питання щодо подальшого проходження служби в поліції з урахуванням положень ст.62 Конституції України та п. 10 ч. 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» можливо розглянути у разі набрання законної сили вироку суду в кримінальному провадженні №62020080000000371 від 25.06.2020.
Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2023 по справі №336/7404/20 ОСОБА_2 вирішено визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн, на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України та ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання повністю у зв'язку із закінченням строків давності. Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду, завдану злочином в сумі 4203,00 грн, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду, завдану кримінальним проступком в сумі 15000,00 грн.
Відповідно до ухвали Запорізького апеляційного суду від 18.01.2024 по справі №336/7404/20 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 задоволено частково, вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2023 року щодо ОСОБА_2 в цій справі в частині підстав звільнення ОСОБА_2 від призначеного покарання вирішено змінити з п.2 ч.1 ст.49 КК України, ч.5 ст.74 КК України на п.1 ч.1 ст.49 КК України, ч.5 ст.74 КК України, змінено розмір стягнення з ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди з 4203,00 грн на 1003,00 грн. В решті вирок суду залишено без змін.
Доповідною запискою т.в.о. начальника УГІ ГУНП в Запорізькій області від 05.10.2024 начальника ГУНП проінформовано про отримання 02.10.2024 (вх. № 8030) доповідної записки начальника ВП № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області підполковника поліції Щербини Є.А. щодо виявлення під час проведення відносно слідчого СВ ВП № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_2 спеціальної перевірки, факту визнання останнього винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2023, справа № 336/7404/20, провадження № 1 кп/336/502/2023).
В ході проведення перевірки, на запит УГІ ГУНП в Запорізькій області (вих. №1084/35/01-2024 від 02.10.2024) в Шевченківському районному суді м. Запоріжжя (вх. №934 від 02.10.2024) отримано належним чином завірені копії вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2023 (справа № 336/7404/20, провадження №1кп/336/502/2023) та ухвали Запорізького апеляційного суду від 18.01.2024 (справа №336/7404/20, провадження № 11-кп/807/285/24). Відповідно до отриманої копії ухвали Верховного Суду України від 06.06.2024 (справа № 336/7404/20, провадження № 51-2189ск24), у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2023 та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 18.01.2024 відмовлено.
На підставі вищезазначеного заступником начальника ГУНП в Запорізькій області та начальником УКЗ ГУНП в Запорізькій області підготовлено подання від 06.11.2024 до звільнення позивача зі служби в поліції відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 77 (у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених ст. 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави) Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до наказу начальника ГУНП в Запорізькій області №729 о/с від 06.11.2024 майора поліції ОСОБА_2 відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції з 06 листопада 2024 року. Виплатити компенсацію за 27 діб невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік, компенсацію за 42 доби невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки за 2023 рік, компенсацію за 35 діб невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки за 2024 рік. Сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, складає 0 грн.
Не погоджуючись з наказом про звільнення зі служби в поліції, вважаючи протиправним встановлення йому щомісячної премії за листопад 2024 року в розмірі 0,00 %, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VIII).
Згідно із ст. 3 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Водночас, згідно із ч. 1, 2 статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених ст. 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.
Законом України №2337-VIII від 15.03.2018 затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).
Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону №580-VIII, зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострію та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Згідно із ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Положеннями ст. 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За приписами ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до приписів ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
При цьому, під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою (ст. 18 Дисциплінарного статуту).
З викладеного слідує, що одним із обов'язків поліцейського є дотримання службової дисципліни, яка полягає, у дотриманні поліцейським норм чинного законодавства, неухильному виконанні вимог Присяги поліцейського, статутів і наказів начальників.
Недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого на поліцейського може бути накладено дисциплінарне стягнення, у тому числі, звільнення із служби в поліції, яке є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Накладення дисциплінарного стягнення на особу здійснюється лише за результатами проведення службового розслідування щодо такої, в рамках якого з'ясовуються всі обставини відповідного дисциплінарного проступку.
У встановленому порядку відповідачем проведено службове розслідування у липні 2020 року за фактом бійки за участю позивача та відкриття за вказаним фактом кримінального провадження №62020080000000371 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, згідно із висновками якого остаточне рішення щодо подальшого проходження позивачем служби в поліції можливо розглянути з урахуванням положень ст.62 Конституції України та п. 10 ч. 1 ст.77 Закону №580-VIII у разі набрання законної сили вироку суду в кримінальному провадженні №62020080000000371 від 25.06.2020.
Суд зазначає, що звільнення позивача зі служби в поліції відбулось на підставі п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII саме у зв'язку з набранням законної сили вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2023, справа № 336/7404/20, провадження № 1 кп/336/502/2023, яким ОСОБА_2 вирішено визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
При цьому, слід зазначити, що відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-УІІІ, вчинення кримінального правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції.
Притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, є підставами для звільнення зі служби в поліції. Проте це інші підстави і їх не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.
Як вже зазначалось, види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до працівників поліції, установлені у ст. 13 Дисциплінарного статуту.
Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарного проступку, яким визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник приймає рішення про застосування дисциплінарного стягнення.
Законодавець чітко розмежовує випадки притягнення поліцейського до дисциплінарної та кримінальної відповідальності у якості двох самостійних підстав для звільнення зі служби. Так, у першому випадку рішення про звільнення поліцейського зі служби в Національній поліції ухвалюється на підставі висновку службового розслідування, а у другому - на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14.04.2021 по справі №320/3085/20.
Таким чином, відповідачем дотриманий порядок прийняття рішення про звільнення.
Щодо посилання позивача на те, що його ст.125 КК України, яку йому було інкриміновано, віднесено до категорії кримінальних проступків, суд вказує, що класифікація кримінальних правопорушень визначена ст. 12 КК України, відповідно до якої кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Отже, з прийняттям 1 липня 2020 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», яким внесено зміни до КК України та Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК), які пов'язані в тому числі з притягненням до відповідальності за кримінальні проступки. Зміни торкнулись класифікації кримінальних правопорушень, поділяючи їх на кримінальні проступки та злочини.
Тобто, поняття «кримінальне правопорушення» включає в себе в тому числі і поняття «кримінального проступку».
Стосовно посилання позивача на ту обставино, що він не є та не був особою раніше судимою та відповідно вимоги ст. 89 КК України на нього не поширюються, а постановлення обвинувального вироку судом водночас не спричинило у відношення нього ніяких юридичних наслідків, що відображено витягом про несудимість суд вважає за необхідне вказати на таке.
З матеріалів справи вбачається, що вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2023 по справі №336/7404/20 (в редакції ухвали Запорізького апеляційного суду від 18.01.2024) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та на підставі п.1 ч.1 ст.49 КК України та ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання повністю у зв'язку із закінченням строків давності.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.61 Закону №580-VIII не може бути поліцейським особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав.
Аналізуючи обставини у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає, що положення п.10 ч.1 ст.77 та п.4 ч.2 ст.61 Закону №580-VIII не суперечать одне одному, оскільки п.10 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII передбачає звільнення поліцейського у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення, зокрема кримінального правопорушення, а положення п.4 ч.2 ст.61 цього Закону передбачає, що не може бути поліцейським особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав.
Відповідно до ст. 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Щодо посилання позивача на протиправність наказу відповідача №729 о/с в частині встановлення йому щомісячної премії за листопад 2024 року в розмірі 0,00 % суд зазначає, що Положення про преміювання поліцейських апарату ГУНП в Запорізькій області та його відокремлених структурних підрозділів (відділів, відділень) затверджене наказом ГУ НП в Запорізькій області від 17.10.2024 №1198 (далі - Положення N 1198).
Відповідно до п. 1 розділу II Положення №1198 розмір премії поліцейського залежить від його особистого внеску в загальний результат служби з урахуванням таких критеріїв (показників):
1) неухильне дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійність виконання своїх обов'язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) виконання заходів, передбачених планами основних заходів ГУНП та підпорядкованих йому відокремлених структурних підрозділів (відділів, відділень);
4) виконавча дисципліна (виконання доручень Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівництва Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, ГУНП та його відокремлених структурних підрозділів);
5) своєчасність та якість підготовки наказів, довідкових, аналітичних та інших матеріалів, що стосуються діяльності Національної поліції України;
6) виявлення причин та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вжиття у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;
7) вживання заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічної безпеки, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення;
8) службова дисципліна.
В свою чергу, визначення розміру премій поліцейським відділу, відділення поліції покладається на начальників структурних підрозділів (відділу, відділення) та начальника (відділу, відділення) поліції шляхом складання списку на преміювання, за погодженням із начальником управління (відділу) поліції, заступником начальника ГУНП та виборним органом профспілки (додаток 7).
Виконання (невиконання) показників преміювання поліцейським (успішне виконання службових обов'язків або допущення проступків, застосування до поліцейських дисциплінарного стягнення в установленому законодавством порядку) є підставою для визначення розміру премії у відповідному місяці.
З наведеного вбачається, по-перше, право керівника органу поліції здійснювати преміювання поліцейського; по-друге, реалізацію такого права шляхом видання наказу.
Судом встановлено, що під час підготовки документів на звільнення позивача, з урахуванням виконання ним критеріїв преміювання, перебування останнім у жовтні і листопаді 2024 року на лікарняному, у поданні на звільнення запропоновано преміювати останнього у розмірі 0%.
Місячне грошове забезпечення позивача на день звільнення зі служби в поліції склало 8316,00 грн, з розрахунку:
- посадовий оклад - 2400,00 грн;
- оклад за спеціальним званням - 2000,00 грн;
- надбавка за стаж служби в поліції (35%) - 1540,00 грн;
- надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції (40%) - 2376,00 грн.
Грошова компенсація за 104 доби невикористаних під час проходження служби відпусток склала 28828,80 грн, а саме: 8316,00 грн / 30 кал. дн. Ч 104 дн.
Таким чином, при звільненні зі служби в поліції у листопаді 2024 року ОСОБА_2 нараховано та виплачено в повному обсязі грошове забезпечення, індексацію за 6 календарних днів, грошову компенсацію за всі невикористані під час проходження служби відпустки у кількості 104 доби.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування наказу ГУ НП в Запорізькій області і відмови ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Вимоги ОСОБА_2 щодо поновлення її на службі в поліції, стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання провести перерахунок грошового забезпечення, не можуть бути задоволені, оскільки є похідними від перших вимог, у задоволенні яких судом відмовлено у повному обсязі.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.
При цьому щодо решти доводів сторін слід зазначити, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
З огляду на висновки суду по суті спору, понесені позивача судові витрати, відповідно до вимог ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Апухтіна Дмитра, буд. 29, код ЄДРПОУ 40108688) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі та стягнення грошового забезпечення відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлений 13.03.2025.
Суддя І.В. Батрак