13 березня 2025 року Справа № 280/8957/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Шокарєвої Альони Вікторівни (пр. Соборний, 155/79, м. Запоріжжя, 69126), до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, 84122), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Шокарєвої Альони Вікторівни, до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування позивачу до страхового стажу періоду служби в органах МВС Української РСР з 18.02.1986 по 05.08.1987;
зобов'язати відповідач врахувати позивачу до страхового стажу період служби в органах МВС Української РСР з 18.02.1986 по 05.08.1987, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що період служби в органах внутрішніх справ підлягає до зарахування до страхового стажу і такий період має бути підтверджено трудовою книжкою. Відтак період служби позивача в органах внутрішніх справ з 18.02.1986 по 05.08.1987, згідно запису №3 трудової книжки серія НОМЕР_1 , має бути зарахований до страхового стажу позивача. Звертає увагу, що набуте позивачем право щодо одержання певного рівня пенсійних виплат не може бути скасоване або звужене. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 30.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа, ГУ ПФУ в Запорізькій області). Розгляд справи призначено без виклику сторін.
11.10.2024 засобами системи «Електронний суд» від третьої особи надійшли пояснення, щодо позову. В поясненнях зазначено, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається що з 01.08.1984 по 05.08.1987 служив в органах МВС Української РСР безперервно 3 роки 0 місяців 5 днів. Зазначений період не зараховано до страхового стажу позивача через наявність наведення дати видачі наказу про зарахування на службу. Для зарахування періоду з 01.08.1984 по 05.08.1987 позивачу необхідно надати до територіальних органів Пенсійного фонду уточнюючі довідки. Отже, у відповідача були відсутні підстави для зарахування періодів з 18.02.1986 по 05.08.1987 проходження військової служби до страхового стажу позивача. Просить суд, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
17.10.2024 засобами системи «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що з огляду на те, що документи, які підтверджують період служби в органах МВС Української РСР з 18.02.1986 по 05.08.1987 для розгляду не надавались, ГУ ПФУ в Донецькій області не було враховано позивачу до страхового стажу періоду служби в органах МВС Української РСР з 18.02.1986 по 05.08.1987. Виходячи з обставин справи та вимог законодавства вважає, що відповідачем доведено правомірність дій, а тому, правові підстави для задоволення адміністративного позову відсутні. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
10 травня 2024 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Рішенням від 16.05.2024 за №083850021838 позивачу було призначено пенсію за віком та враховано страховий стаж 39 років 8 місяців 12 днів. До страхового стажу позивачу не було зараховано період служби в органах МВС Української РСР з 01.08.1984 по 05.08.1987, а саме 3 роки 0 місяців 5 днів через наявність наведення дати видачі наказу про зарахування на службу. Для зарахування періоду служби до страхового стажу позивачу було запропоновано надати уточнюючі довідки.
У зв'язку з цим позивач звернувся із заявами про надання довідок на підтвердження проходження ним служби в органах МВС з 01.08.1984 по 05.08.1987 до Галузевого державного архіву Міністерства внутрішніх справ України. Згідно відповіді Галузевого державного архіву Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2024 за №06/31/10-063 особа справа позивача та будь-які відомості про проходження ним служби в МВС відсутні. Заяву позивача було переслано за належністю.
Згідно відповіді Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області від 25.06.2024 №6882лк, у 2014 році адміністративна будівля ГУМВС України у Луганській області була захоплена незаконними збройними формуваннями разом із всією службовою документацією, у тому числі особовими справами (архівними особовими справами) працівників Головного управління, що унеможливлює надання копій документів та витягів з наказів, що в них знаходяться. В електронних обліках особового складу, які наявні в розпорядженні ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області за місцем тимчасової дислокації в м. Дніпро відсутня інформація щодо проходження позивачем служби в ОВС, тому надати інформацію щодо проходження Позивачем служби в УМВС України в Луганській області неможливо (копія відповіді додається, оригінал є в наявності у Позивача). Таким чином, позивач не має можливості отримати довідки про підтвердження проходження ним служби в органах МВС на території Луганської області, так як особові справи працівників залишилися на території Луганської області, яка на цей час є тимчасово окупованою територією.
Листом від 22.07.2024 №1Щ-298вс/119-12/01-2024 позивачу було надіслано довідку від 22.07.2024 №1343ВПС/119-2024, згідно з якою позивач з 01.08.1984 по 17.02.1986 проходив службу в органах та підрозділах Управління внутрішніх справ виконавчого комітету Харківської обласної Ради народних депутатів.
Отримавши довідку, 31.07.2024 позивач повторно звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про здійснення перерахунку пенсії у зв'язку з наданням додаткових документів. Отримати довідки про підтвердження проходження служби у період з 18.02.1986 по 05.08.1987 позивач не зміг, оскільки місцезнаходження його особової справи невідомо.
Рішенням відповідача від 06.08.2024 за №083850021838 позивачу було здійснено перерахунок пенсії та враховано страховий стаж за період з 01.08.1984 по 17.02.1986 (1 рік 6 місяців 17 днів). Страховий стаж за період з 18.02.1986 по 05.08.1987 позивачу не було враховано, що підтверджується розрахунком страхового стажу з особового електронного кабінету Пенсійного фонду України. Таким чином, позивачу було зараховано 41 рік 2 місяці 29 днів страхового стажу та не було враховано 1 рік 6 місяців 18 днів страхового стажу.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом №1058 визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також врегульовано порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з частинами другою, четвертою статті 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом в частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) до стажу роботи зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Отже, законодавець передбачав можливість зарахування до страхового стажу періоду служби в органах внутрішніх справ і визначив для цього певні умови та порядок.
Відповідно до статті 62 Закону №1788 документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеного закону, постановою Кабінету Міністрів України віл 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1 ,2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Надалі у пунктах з 3 по 16 Порядку №637 визначено документи, що підтверджують трудових стаж. З аналізу положень цих пунктів слідує, що мається на увазі перелік відповідних документів, які підтверджують ті чи інші періоди роботи у разі відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу.
Згідно з абз.7 пункту 6 Порядку №637 для підтвердження служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції приймаються довідки, які видаються в порядку, що визначається МВС.
Згідно з пунктом 17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
У такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій. терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).
Таким чином, підтвердження трудового стажу на підставі показань свідків можливо у випадку відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості їх одержання.
У такому випадку відповідач мав правові підстави для вжиття необхідних заходів щодо встановлення наявності чи відсутності у позивача трудового стажу за оскаржуваний період роботи шляхом врахування показань свідків.
Однак відповідач не вжив жодних заходів стосовно затребування у позивача переліку осіб, яких слід ідентифікувати як свідків з метою отримання їх показань по спірному, на переконання відповідача, періоду страхового стажу.
За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Отже, період служби в органах внутрішніх справ підлягає до зарахування до страхового стажу і такий період має бути підтверджено трудовою книжкою, а також довідками, а у разі їх відсутності з підстав, зазначених вище, показами свідків.
Із записів трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається, що позивач: з 01.08.1984 по 05.08.1987 служив в органах МВС Української РСР безперервно 3 роки 0 місяців 5 днів (запис в трудовій книжці №3).
При цьому у трудовій книжці є посилання на номер та дату наказу про зарахування на службу та звільнення зі служби, а в самому записі №3 зазначено, що служба в органах МВС Української РСР була безперервною 3 роки 0 місяців 5 днів.
Згідно довідки від 22.07.2024 №1343ВПС/119-2024 позивач з 01.08.1984 (наказ Управління внутрішніх справ виконавчого комітету Харківської обласної Ради народних депутатів від 10.09.1984 №54о/с) по 17.02.1986 (наказ Управління внутрішніх справ виконавчого комітету Харківської обласної Ради народних депутатів від 18.02.1986 №16о/с) проходив службу в органах та підрозділах Управління внутрішніх справ виконавчого комітету Харківської обласної Ради народних депутатів. З 17.02.1986 був відряджений у розпорядження Управління внутрішніх справ Ворошиловградського облвиконкому наказом Управління внутрішніх справ виконавчого комітету Харківської обласної Ради народних депутатів від 18.02.1986 №16о/с.
Також, необхідно прийняти до уваги, що обов'язок належного оформлення документів, підтверджуючих стаж роботи покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудовик книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення мене мого конституційного права на соціальний захист.
До таких висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Суд звертає увагу, що відповідачем було враховано період служби позивача в органах внутрішніх справ з 01.08.1984 по 17.02.1986 на підставі наданої довідки. При цьому в записі №3 трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 чітко зазначено, що служба в органах МВС Української РСР була безперервною 3 роки 0 місяців 5 днів. Так як відповідач врахував період служби з 01.08.1984 по 17.02.1986, він мав зарахувати також і період служби з 18.02.1986 по 05.08.1987, так як цим періодам відповідає один і той самий запис №3 в трудовій книжці позивача серія НОМЕР_1 .
На думку суду, вказаними доказами достовірно підтверджено період його служби в органах внутрішніх справ з 18.02.1986 по 05.08.1987. Таким чином, відмова відповідача у врахуванні зазначеного періоду служби в органах внутрішніх справ до страхового стажу суперечить нормам законодавства України.
Відтак період служби позивача в органах внутрішніх справ з 18.02.1986 по 05.08.1987 згідно запису №3 трудової книжки серія НОМЕР_1 , також має бути зарахований до страхового стажу позивача.
Крім того, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom №44277/98).
У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany №71916/01, №71917/01 та №10260/02).
Також, суд вважає за потрібне наголосити, що на сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування (standards of proof): «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence), «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence) та «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
У справах, де суб'єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень щодо відмови фізичній особі у реалізації її права на соціальний захист, гарантованого, зокрема, статтею 46 Конституції України, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом».
Це, зокрема, зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України».
При цьому ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», пункту 58, «Ґаші проти Хорватії», №32457/05, пункту 40, «Трґо проти Хорватії», №35298/04, пункту 67).
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідач правомірність своїх дій належними та допустимими доказами не довів.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн., який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення (вчинені дії) - ГУ ПФУ в Донецькій області.
Інші судові витрати позивачкою до стягнення не заявлялись.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Шокарєвої Альони Вікторівни (пр. Соборний, 155/79, м. Запоріжжя, 69126), до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, 84122), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неврахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду служби в органах МВС Української РСР з 18.02.1986 по 05.08.1987.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області врахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період служби в органах МВС Української РСР з 18.02.1986 по 05.08.1987, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «13» березня 2025 року.
Суддя Р.В. Кисіль