Справа № 523/21158/23
Провадження №2/523/1575/25
"06" березня 2025 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Мурманової І.М.
за участю секретаря судових засідань - Бєлік Л.В.,
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Верба А.П.
представника відповідачів та третьої особи - адвоката Бойко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про стягнення боргу за договором позики,-
Від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Суворовського районного суду м. Одеси з позовними вимогами до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про стягнення боргу за договором позики, звернувся адвокат Верба Андрій Петрович.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що згідно договору позики від 18.08.2021р. ОСОБА_1 уклала із ОСОБА_2 договір позики за яким Позикодавець передала у власність, а Позичальник прийняла 621 532, 16 грн., що в еквіваленті складає 23300 доларів США по курсу НБУ станом на 18 серпня 2021 року які позичальник зобов'язалась повернути у строк до 18.08.2022 р.
Сума позики була прийнята в повному обсязі до підписання Договору, факт передачі грошей сторони підтвердили про що зазначили у абзаці другом пункту 1 Договору. Зазначений Договір було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Місік О.В. і зареєстровано в реєстрі за №959. На час укладення Договору позики ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , який надав нотаріальну згоду на укладення цього Договору. У зв'язку із невиконанням договору позики і порушенням строків повернення коштів, позивачем на адресу відповідачів було направлено вимоги про сплату заборгованості за договором позики від 18.08.2021р. і договором поруки від 18.08.2021р., які залишились без задоволення.
На підставі викладеного представник позивача просить: стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , борг за договором позики від 18.08.2021р. у розмірі 825 922 гривні 01 копійка, штраф за період із 19.08.2022р. по 17.11.2023р. у розмірі 3 766 204 гривні 32 копійки, 3% за користування чужими грошима за період із 19.08.2022р. по 17.11.2023р. у розмірі 30 955 гривень 10 копійок, а всього 4 623 081 (чотири мільйони шістсот двадцять три тисячі вісімдесят одна) гривня 43 копійки, та понесені судові витрати.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції. Сторонам надіслано копію ухвали суду, відповідачам роз'яснено про право на подання відзиву на позовну заяву, третій особі про право на подання пояснень щодо позовних вимог.
На адресу суду через систему «Електронний суд» 15.05.2024 року (вх. № 16352) надійшли письмові пояснення щодо позовних вимог за підписом представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Бойко Світлани Володимирівни. Згідно яких остання просить відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.70-78).
В подальшому, на адресу суду через систему «Електронний суд» 14.05.2024 року (вх. № 16392) надійшла заява представника позивача адвоката Верба Андрія Петровича про зменшення розміру позовних вимог (а.с.81-83).
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 14.05.2024 року було задоволено клопотання сторони позивача та прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про стягнення боргу за договором позики у розмірі 23 300 доларів США, яка подана до суду через систему «Електронний суд» 14.05.2024 року (а.с.126).
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2024 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи до судового розгляду по суті (а.с.143-144).
На адресу суду 25.11.2024 р. від представника позивача надійшла заява про повернення надмірно сплаченого судового збору, відповідно до положення п.1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» (а.с.152-153).
На адресу суду 25.11.2024 року (вх. № 39097) надійшла заява від представника позивача щодо письмових пояснень наданих представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Бойко С.В.
Згідно пояснень представник зазначив, що у поданих до суду письмових поясненнях відповідач ОСОБА_2 , від імені і в інтересах якої діє адвокат Бойко С.В., не заперечуючи факту укладення 18.08.2021р. із позивачкою ОСОБА_1 договорів позики, поруки та іпотечного договору просить суд у повному обсязі відмовити у задоволенні позову. При цьому у своїх поясненнях ОСОБА_2 стверджує, що за укладеним договором позики нею було повернуто 4400 доларів США, що еквівалентно 122 313,15 грн. і що її борг перед позивачкою станом на 18.08.2022р. становить 18900 доларів США, що еквівалентно 691 146,54 гривень (за курсом НБУ 1 долар -36,5686 гривень). Також у поясненнях вказує, що «не заперечує проти погашення боргу Договору позики, та сплатити останній платіж в розмірі 18900 доларів США, що еквівалентно 961 146,54 гривень (за курсом НБУ 1 долар - 36,5686 гривень), але станом на теперішній час позивач знаходиться за межами України і здійснити повністю погашення боргу немає можливості у зв'язку з відсутністю позивача.» Таким чином, відповідачка ОСОБА_2 частково визнаючи борг перед позивачкою ОСОБА_1 в розмірі 18900 доларів США просить суд в повному обсязі відмовити у задоволені позову. Така поведінка відповідачки суперечлива і суперечить існуючим домовленостям і змісту укладених і підписаних нею особисто договорів. При цьому, Відповідачка ОСОБА_2 у поясненнях стверджує, що «доказами погашення позики в розмірі 4400 доларів США, еквівалент 122313,15 гривень є «Графік платежів» де ОСОБА_1 особисто заповнювала відомості щодо внесення коштів та залишку боргу. Також доказами сплати іншої суми 1050 доларів США є скріншоти з переписки у менеджер Вайбер між позивачем, її чоловіком ОСОБА_5 та відповідачами. Позивач у переписці підтверджувала надходження платежу в сумі 14700 гривень на її картковий рахунок в «Універсал Банку» (Монобанк») НОМЕР_1 , 23.03.2022 року, та погашення платежів включно по квітень місяць 2022 року, підтверджують, що з травня 2022 року платежі не відбуваються».
Сторона Позивача не визнає обставин і доказів на які відповідачка ОСОБА_2 посилається у своїх поясненнях про часткову оплату боргу за договором позики. Відповідачка маніпулює обставинами і фактами, з метою введення суду в оману і уникнення сплати заборгованості за укладеним 18.08.2021р. договором позики.
На підтвердження часткової оплати за договором позики відповідачкою було надано фотокопію фіскального чеку від 23.03.2022р. на суму 5.000 грн. про переказ на карту отримувача №4441ХХХХХХ0375 із призначенням платежу «Поповнення карти MonoBank». У вказаному фіскальному чекові відсутні відомості, що вказаний платіж здійснено на користь Позивачки ОСОБА_1 саме на погашення заборгованості за договором позики від 18.08.2021р. Такий фіскальний чек є неналежним і недопустимим доказом оплати заборгованості саме за договором позики у зв'язку із чим такий доказ не визнається позивачкою ОСОБА_1 . Відповідно до приписів чинного законодавства України саме на платника покладено обов'язок зазначення правильної інформації щодо платника і призначення платежу. Відповідачка ОСОБА_2 із 10.02.2003р. займається підприємницькою діяльністю у зв'язку із чим неодноразово проводила оплати через банківські і фінансові установи, а тому добре обізнана про такі вимоги законодавства. Окрім сумнівного фіскального чеку від 23.03.2022р. на суму 5000,00 грн. відповідачкою не надано інших доказів оплат суми 14700,00 грн. на які вона вказує у своїх поясненнях.
Також, представник позивача зазначив, що позивачем не визнаються й інші обставини викладені відповідачем, а саме щодо перебування позивача у шлюбі, щодо доказу "графік платежів", оскільки дані докази не є доказами щодо часткового погашення заборгованості за договором позики, а твердження щодо перебування у шлюбі взагалі спростовуються матеріалами справи (а.с.155-165).
В подальшому, 06.03.2025 року (вх. № 7863) на адресу суду надійшло клопотання адвоката Бойко С.В. про призначення експертизи щодо визначення підпису позивача ОСОБА_1 на документі «Графік платежів» (а.с.195-197).
Не погоджуючись з клопотанням про призначення експертизи на адресу суду надійшли заперечення щодо поданого клопотання, згідно яких представник позивача зазначив, що клопотання не має відношення до предмету доказування у справі, стороною позивача не заперечується підпис позивача, ними заперечується відношення документу до розгляду цієї справи.
Ухвалою суду під час наради на місці відмовлено в задоволенні клопотання про призначення експертизи.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Верба Андрій Петрович позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Зазначив, що позивач заперечує в повному обсязі щодо наданих відповідачем доказів з приводу часткового погашення заборгованості, оскільки, відповідачами не було погашено заборгованості за договором, який було посвідчено нотаріально. Також, зазначив, що наданий відповідач графік платежів, є сумнівним доказом, оскільки не відповідає умовам договору позики щодо повернення суми боргу.
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Бойко Світлана Володимирівна зазначила, що позовні вимоги не визнає, та просить відмовити у задоволенні повних вимог в повному обсязі. Просила суд врахувати, що відповідач відповідно до наданого графіку платежів здійснила часткове погашення заборгованості за договором позики, а саме в розмірі 4 400 доларів, та згодна повернути позивачу 18 900 доларів США.
Відповідач та третя особа ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про час та місце слухання справи повідомлялись, до суду не з'явились. На адресу суду надійшла заява за підписом представника відповідача та третьої особи щодо можливості розгляду справи за їх відсутності, в яких зазначено, що вони позов не визнають, та просять відмовити у його задоволенні (а.с.189;192).
Заслухавши пояснення представника позивача, який просив позовні вимоги задовольнити, представника відповідача, яка просила відмовити в задоволенні позовних вимог, дослідивши матеріали справи, докази надані на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Звертаючись до суду з позовом представник позивача зазначив, що 18.08.2021р. ОСОБА_1 - Позикодавець, уклала із ОСОБА_2 договір позики за яким Позикодавець передала у власність, а Позичальник прийняла 621.532 (шістсот двадцять одну тисячу п'ятсот тридцять дві) гривні 16 копійок, що в еквіваленті складає 23.300 (двадцять три тисячі триста) доларів США по курсу НБУ станом на 18 серпня 2021 року (100 доларів США = 2667,52 гривень) та зобов'язалась повернути їх у строк до 18.08.2022р. включно без нарахування та без сплати відсотків за графіком, який прописано в договорі. У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором, позивач змушена звернутись до суду з даним позовом, та відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, представник позивача просить стягнути з відповідачів на користь позивача 23 300 доларів США.
Так, судом встановлено, що 18.08.2021 року між сторонами було укладено договір позики, ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняла у власність грошові кошти в сумі: 621532, 16 гривень, що в еквіваленті складає: 23 300 доларів США по курсу НБУ станом на 18.08.2021р. за графіком: (еквівалент гривні в доларах США по курсу НБУ на день повернення частини суми позики) 550 - не пізніше 18 вересня 2021 року 550 - не пізніше 18 жовтня 2021 року 550 - не пізніше 18 листопада 2021 року 550 - не пізніше 18 грудня 2021 року 550 - не пізніше 18 січня 2022 року 20550 - не пізніше 18 серпня 2022 року.
Зазначений Договір було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Місік О.В. і зареєстровано в реєстрі за №959 (а.с.6).
На забезпечення виконання зобов'язання за вказаним Договором позики 18.08.2021р. між Кредитором, Боржником і ОСОБА_3 було укладено договір поруки за умовами якого Поручитель поручився перед Кредитором Боржника за виконання ним свого обов'язку та зобов'язався перед Кредитором відповідати за невиконання Боржником всіх його зобов'язань, що виникають з договору Позики зареєстрованого в реєстрі за №959 від 18.08.2021р., укладеного між Кредитором та Боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
У п.1.3. Договору сторони погодили, що Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за Основним договору, включаючи повернення основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору та чинним законодавством України. Відповідальність Поручителя і Боржника є солідарною (п. 1.4. Договору)
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання всіх зобов'язань Боржником за Основним Договором. (п.3.1. Договору).
У випадку невиконання (неналежного виконання) Поручителем вимоги кредитора, Поручитель сплачує Кредитору пеню в розмірі одного відсотка від суми зобов'язання за Основним договором за кожний день прострочки (до моменту фактичного виконання зобов'язання), яка сплачується окремо від простроченої суми. (п.3.2. Договору) (а.с.7-8).
Окрім того, для додаткового забезпечення виконання зобов'язання за Договором позики 18.08.2021р. між ОСОБА_1 , з однієї сторони, та ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , з другої сторони, було укладено іпотечний договір за умовами якого в забезпечення виконання зобов'язань Позичальника перед Кредитором за договором позики від 18.08.2021р. Іпотекодавці надали в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею, 52,0 кв.м., житловою площею 29,0 кв.м. Ця квартира належить Іпотекодавцям в рівних частках кожній на підставі свідоцтва про право власності, виданого Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради від 21.12.2006р. Іпотекодавці були ознайомлені з умовами договору позики про що зазначили у п.5 Іпотечного договору (а.с.9-12).
Судом встановлено, на час укладення Договору позики ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , який надав нотаріальну згоду на укладення цього Договору, справжність підпису на якій було засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Місік О.В. від 18.08.2021р. за реєстровим №958, що відповідно підтверджується п.10 Договору позики.
У зв'язку із невиконанням договору позики і порушенням строків повернення коштів 25.07.2023р. Позивачем на адресу Відповідачів було направлено вимоги про сплату заборгованості за договором позики від 18.08.2021р. і договором поруки від 18.08.2021р., які залишились без задоволення. Дана обставина підтверджується копіями вимог, фіскальними чеками АТ «Укрпошта» про надіслання рекомендованих поштових відправлень №4905123026648, 4905123026656, 4905123026672 та описами вкладень до цінних листів (а.с.23-28).
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 533 ЦК України - 1) грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. 2). якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Судом встановлено, що предметом договору позики від 18.08.2021 року є валютна одиниця - 23 300 доларів США.
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У зв'язку з цим, судом в даній справі приймаються до уваги висновки Верховного Суду викладені в постанові від 24.02.2022 року (справа № 756/1712/21) згідно якої Верховний Суд в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов наступних висновків, а саме «… Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18) вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні…»
Отже, в даному випадку, судом приймаються до уваги висновки Верховного Суду викладені в постанові від 24.02.2022 року (справа № 756/1712/21), оскільки, предметом розгляду даної справи є такі ж правовідносини, що стались між сторонами, що були предметом розгляду Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.
Крім того, суд звертає увагу, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Так, судом встановлено, що між сторонами 18.08.2021 року укладено договір поруки, за умовами якого (п.2.2.) Поручитель зобов'язаний виконати свої зобов'язання за цим договором на користь кредитора у термін, визначений у письмовій вимозі кредитора. Також, даним договором, а саме п.4.1 зазначено - договір підписано поручителем добровільно, не під впливом помилки, тиску чи тяжких обставин. Договір відповідає внутрішній волі та намірам безумовного та реального виконання взятих на себе зобов'язань тощо.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Солідарне зобов'язання є інститутом цивільного права і на нього поширюється дія норм ЦК України, який визначає це поняття через "солідарну вимогу" та "солідарний обов'язок" (ст.ст. 541-544 ЦК України).
Солідарне зобов'язання є різновидом цивільно-правових зобов'язань із множинністю осіб, які характеризуються тим, що у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний з них має право пред'явити боржникові вимогу в повному обсязі, а вразі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо.
Солідарна відповідальність у зобов'язальному праві це - відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов'язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.
При цьому, як солідарне зобов'язання, так і солідарна відповідальність виникають лише у випадках, встановлених договором або законом.
Судове рішення не може бути підставою виникнення солідарності, оскільки судовим рішенням утверджуються права осіб, а не створюються заново. Судове рішення не може створювати й солідарну відповідальність там, де вона не випливає з самого правовідношення, яке зумовило виникнення спору.
За таких обставин, суд приходить до переконання про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором.
Щодо пояснень представника відповідача та тверджень з приводу часткового виконання зобов'язання за договором позики, зокрема щодо наданого графіку платежів, суд зазначає.
Так, договором позики грошових коштів, передбаченого графік щодо повернення коштів, який відповідно до наданого відповідачем графіку збігається з датами повернення та сумую коштів зазначених у ньому. Разом з цим, судом не приймається до уваги даний доказ, як такий, що свідчить про повернення коштів, оскільки з наданого відповідачем графіку не можливо встановити щодо якого грошового зобов'язання надано відповідний графік платежів. Наданий графік не містить в собі назви та дати договору щодо якого було здійснено погашення сум заборгованості.
У зв'язку з зазначеним судом не приймається до уваги наданий графік платежів, як доказ щодо часткового погашення заборгованості за договором позики від 18.08.2021 року.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно проаналізувавши докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог, суд дійшов висновку, що позивачем в повному обсязі доведені обставини позовних вимог, а відтак позов підлягає задоволенню, а саме щодо стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача 23 300 доларів США.
Щодо клопотання представника позивача про повернення суми судового збору, суд зазначає наступне.
Згідно положення п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» - сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З урахуванням викладеного, та, оскільки судом було прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог, заявлене клопотання про повернення суми судового збору, підлягає задоволенню.
В силу вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати по сплаті судового збору при подачі позову до суду у розмірі: 3378, 46 гривень, з кожного.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) - борг за договором позики від 18.08.2021 року у розмірі: 23 300 доларів США, що підлягає сплаті в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) - витрати зі сплати судового збору у розмірі: 3378, 46 гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) - витрати зі сплати судового збору у розмірі: 3378, 46 гривень.
Повернути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, Одеська область, місто Одеса, вул. Садова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 37607526) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір (в порядку п.1.ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір) в сумі: 6 663,07 гривень, згідно платіжного доручення № 0.0.3311122835.1 від 17.11.2023 р.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 13.03.2025 р.
Суддя: