Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/8990/18
Провадження №1-кп/523/254/25
04.03.2025 року Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурорів Суворовської окружної прокуратури м. Одеса ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5
за участю прокурорів Малиновської окружної прокуратури м. Одеса ОСОБА_6 , ОСОБА_7
ОСОБА_8
за участю захисника ОСОБА_9
у присутності обвинуваченого ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Суворовського районного суду м. Одеса об'єднані обвинувальні акти кримінальних проваджень за №12018161490001031 від 11.06.2018р., №12018161470002406 від 22.12.2018р., №12022162490001055 від 19.10.2022р. за обвинуваченням:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Алчевськ Луганської області, громадянина України, неповної середньої освіти, не працевлаштованого, раніше неодноразово судимого:
- 2.02.2015 року Овідіопольським районним судом Одеської області за ст.185 ч.2 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. Звільнився 19.02.2016 року за відбуттям покарання.
- 2.04.2024 року Приморським районним судом м. Одеси за ст.186 ч.2 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.
За змістом обвинувального акту зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1
Фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.186 ч.2, 121 ч.2; 15 ч.2, 185 ч.4 КК України, -
Встановив:
11.06.2018 року приблизно о 1:00 годині ОСОБА_10 , знаходячись біля будинку №42, розташованому по вул. Шилова у м. Одеса, маючи намір на відкрите заволодіння чужим майном, діючи повторно навмисно з корисливих мотивів, побачивши раніше незнайомого йому ОСОБА_11 , підійшов до потерпілого та застосувавши до нього насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, яке виразилося в нанесенні ОСОБА_11 не менше одного удару рукою в область обличчя останнього, внаслідок чого потерпілий втративши рівновагу впав на землю, після чого ОСОБА_10 , скориставшись сприятливими умовами та безпорадним станом потерпілого, відкрито заволодів, витягнувши з шортів ОСОБА_11 , мобільний телефон марки «Meizu u10» імей1: НОМЕР_1 , імей2: НОМЕР_2 вартістю 4900 гривень, а також кепкою сірого кольору вартістю 100 гривень, після чого з місця злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим своїми діями спричинивши потерпілому ОСОБА_11 матеріальної шкоди на загальну суму 5000 гривень.
Крім цього, 21.12.2018 року приблизно о 6:30 годині, ОСОБА_10 знаходячись за тимчасовим місцем свого мешкання а саме в квартирі АДРЕСА_3 , в ході словесного конфлікту на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин з ОСОБА_12 , діючи навмисно, реалізуючи свій злочинний намір спрямований на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправність своїх дій, наніс останньому чисельні удари руками, стиснутими в кулак в область голови, тулуба, завдавши своїми діями ОСОБА_12 тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий через деякий час помер на місця скоєння злочину, а ОСОБА_10 покинув місце скоєння злочину.
Відповідно висновку судово-медичної експертизи за №100-4309/2018 від 12.12.20185 року у ОСОБА_12 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми голови, тулуба та кінцівок, а саме синців, саден та забійних ран голови, крововиливів в м'які тканини голови, тулуба та кінцівок; закритої травми грудної клітки: масивного синця грудної клітки справа, масивних крововиливів в м'які тканини грудної клітки справа та зліва, крововиливу в м'які тканини в ділянці остистих відростків 3-12 грудних хребців, перелому грудини поміж 3 та 4 ребрами, перелому правих ребр: 3,4,5,6 по пригру динної лінії, 3,4,5,6-го по середньо ключичній лінії, 7,8,9,10-г поміж передньою та задньою пахвовими лініями, 10, 11, 12-го навколо хребцевій лінії; перелому лівих ребр: 3,4,5,6-го поміж пригру динною та середньою ключичною лініями, 3,4,5,7,8,9,11-го поміж середньо ключичною та задньою пахвовою лініями; забою обох легень: закритої травми кінцівок: синця правого передпліччя, правої кісті, синця лівого передпліччя, лівої кисті, синця правого стегна, що входять в єдиний морфологічний комплекс закритої травми грудної клітки та органів грудної порожнини, які оцінюються у сукупності та відповідно до п.п.2.1.1 (а), 2.1.3 (л), 2.1.3 (о) Правил судово - медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Крім цього, 19.10.2022 року приблизно о 16:10 годині ОСОБА_10 , будучи достовірно обізнаним, що на території України оголошений воєнний стан відповідно Указу Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_13 за №64/2022 від 24.02.2022 року та Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" за №2102-ІХ від 24.02.2022р. у зв'язку з військовою агресію Російської Федерації проти України та продовженого Указами Президента України за №133/2022 від 14.03.2022р., №259/2022 від 18.04.2022р., №341/2022 від 17.05.2022р., №573/2022 від 12.08.2022р. , затверджених Законами України №2119-ІХ від 15.03.2022р., №2212-ІХ від 21.04.2022р., №2263-ІХ від 22.05.2022р., №2500-IX від 15.08.2022р., знаходячись в приміщенні магазину «Єва» ТОВ «Руш», розташованому по вул. Добровольського, буд.147/1 у м. Одесі, діючи повторно навмисно з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, будучи впевненим, що його дії залишаються не помітними для оточуючих, шляхом вільного доступу, таємно викрала з парфумерного прилавку флакон чоловічої туалетної води марки «Versace man Eau Fraiche» об'ємом 100мл. вартістю 2549,01 гривень, поклавши до своєї спідньої білизни, після чого пройшовши повз каси магазину, не розрахувавшись за товар, вийшов з приміщення, таким чином виконавши усі дії для викрадення чужого майна, однак по незалежним від нього причинам не зміг довести злочин до кінця, оскільки був затриманий при виході з магазину охоронцем, тим самим завдавши ТОВ «Руш» в особі представника потерпілого ОСОБА_14 матеріальний збиток на загальну суму 2549,01 гривень.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 при розгляді об'єднаного кримінального провадження у даному складі суду під головуванням судді ОСОБА_1 , змінивши свою позицію у ході судового провадження, частково визнав свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.186 ч.2, 121 ч.2; 15 ч.2, 185 ч.4 КК України.
У ході судового слідства після допиту потерпілого та свідка, дослідження письмових доказів ОСОБА_10 змінив свої покази, заявивши, що вину у вчиненні злочину передбаченого ст.186 ч.2 КК України визнає повністю та пояснив, що влітку 2018 року, точну дату не пам'ятає, на вул. Шилова у м. Одеса зустрівся з потерпілим ОСОБА_11 , з яким виник конфлікт, в ході якого наніс потерпілому тілесні ушкодження, вдаривши кулаком в обличчя, після чого забрав належний ОСОБА_11 мобільний телефон та покинув місце скоєння злочину. В подальшому мобільний телефон був повернутий постраждалому, претензій до нього не має.
Щодо інкримінованого йому діяння за ст.121 ч.2 КК України вину не визнає, вказуючи, що не вчиняв даного кримінального правопорушення та пояснив, що у зв'язку з тим що 7 числа померла його співмешканка, у той період часу він сильно випивав, два тижні не знаходився вдома за місцем свого тимчасово проживання за адресою: АДРЕСА_4 , де мешкав разом з ОСОБА_15 . Коли прийшов, не міг додзвонитися, у нього не було ключів від квартири, так як загубив, довго стукав у двері, але ніхто не відчиняв, незважаючи на те, що потерпілий завжди був вдома, тому він звернувся до сусідки, розповів , що не може потрапити до квартири, попросив у неї якесь знаряддя у виді лома, щоб відчинити помешкання. Сусідка винесла йому сокиру, він відкрив двері, разом з нею зайшли всередину приміщення, де в кімнаті побачив труп, на полу кров, все було перевернуто, сказав сусідці викликати поліцію, а сам, злякавшись, розуміючи, що є раніше судимою особою, яка знаходиться під заставою, що на нього можуть «повісити» цей злочин, втік, поїхав до приятеля на Слободку, де напився. Через день був затриманий працівниками поліції. Додатково зазначаючи, що з потерпілим ОСОБА_16 у нього були нормальні стосунки, конфліктів з ним не було, навпаки допомагав йому, ніяким чином не міг вчинити відносно нього такий злочин, зазначаючи, що на слідчий експеримент його привезли в стані наркотичного сп'яніння, давав покази під тиском, після того як з ним жорстко поговорили, однак з цього приводу зі скаргою не звертався, вважаючи, що доказів вини його не має.
Щодо викрадення чоловічої туалетної води «Версаче» з магазину «Єва» по вул. Добровольського у м. Одеса фактично вину визнав частково, заявивши, що епізод крадіжки визнає, дійсно 19.10.2022 року зайшов до магазину, взяв з вітрини тестор та сховав за пояс штанів, вийшов на вулицю, де був зупинений працівниками охорони, потім поклав викрадене на місце, не погоджуючись з сумою вартості парфуми, оскільки це був пробник, а не запакований флакон духів, водночас висловлюючи щире каяття, запевняючи, що на теперішній час в повній мірі усвідомив свою провину, більше нічого подібного вчиняти не буде.
Виходячи з пояснень обвинуваченого, який під час судового слідства змінював свою позицію, заявляючи, що визнає вину, однак під час допиту у судовому засіданні давав покази, яку не співпадають з пред'явленим обвинуваченням, вбачалося визнання вини ОСОБА_10 не в повному обсязі, у зв'язку з чим суд проводив дослідження доказів у повному порядку.
Винність обвинуваченого ОСОБА_10 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.186 ч.2, 121 ч.2; 15 ч.2, 185 ч.4 КК України повністю підтверджується наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, оголошеними та долученими до обвинувального акту, а також показаннями потерпілого, свідків, дослідження яких було проведено судом у судовому засіданні.
Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_11 за епізодом ст.186 ч.2 КК України пояснив, що влітку 2018 року приблизно о 20:00 годині прийшов в гості до товариша, який проживав по АДРЕСА_5 , номер будинку не пам'ятає. Через деякий час до них приєднався ОСОБА_10 , якого раніше він не знав, став до нього чіплятися, у коридорі між ними вийшла словесна перепалка, в ході якої ОСОБА_10 забрав його кепку «Адідас» та надів на свою голову. Потім вони вийшли на вулицю, поряд нікого не було, коли він стояв на сходах ганку ОСОБА_10 наніс йому удар кулаком в область голови, в щелепу, ніс, внаслідок чого він впав на бетонне покриття, відчув, як обвинувачений лазив по його кишенях, після чого втік. Коли підвівся, виявив, що належного йому мобільного телефону марки «Мейзун» не було. Стверджує, що саме ОСОБА_10 викрав у нього мобільний телефон, оскільки ні до цієї події, ні після до нього ніхто не підходив. Через два тижні мобільний телефон йому повернули.
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_11 не наполягав на суворій мірі покарання щодо обвинуваченого, вказуючи, що матеріальних претензій до ОСОБА_10 не має.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 за епізодом ст.186 ч.2 КК України показав, що з ОСОБА_10 був знайомий пару років, влітку 2018 року у нічний час доби приблизно о 3 годині, він приніс йому мобільний телефон марки «Мейзун» з пропозицією купити за 2000 гривень, не пояснюючи кому належить цей телефон, на що він відповів, що може дати тільки 1000 гривень, на що ОСОБА_10 погодився. Через 4-5 днів до нього приїхали працівники поліції, повідомили, що мобільний телефон був викрадений, одразу добровільно видав мобільний телефон, з цього приводу написав пояснення у відділку.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 за епізодом ст.121 ч.2 КК України пояснила, що проживає в квартирі АДРЕСА_6 , у грудні 2018 року, точну дату не пам'ятає, до неї у двері постукав сусід ОСОБА_10 , який появився в їхньому будинку приблизно два роки тому, попросив допомогти відчинити квартиру АДРЕСА_7 , в якій він проживав разом з ОСОБА_12 , казав, що у нього не має ключів. У неї була маленька сокира, яку вона йому дала, не думаючи про наслідки, він відкрив двері, вів себе нервово, збуджено, казав, що там дід, не зрозуміло, що з ним. Вони разом зайшли в приміщення, вона побачила чоловіка, який лежав без дихання на полу, весь побитий, обличчя червоне синє, ОСОБА_10 говорив, що він тут ні до чого, показував свої руки, ходив туди-сюди, сказав, щоб вона пішла до себе додому. Вона повернулася до своєї квартири, ОСОБА_10 там залишився, приблизно через півгодини сказав, що скоро буде і більше не появився. Потім, не дочекавшись повернення сусіда, розуміючи, що все це не нормально, вже увечері разом зі своїм чоловіком викликали поліцію.
Характеризуючи ОСОБА_10 на запитання сторони обвинувачення, свідок ОСОБА_18 зауважила, що до в'їзду обвинуваченого в їх будинок все було тихо. Після того як ОСОБА_10 оселився мали місце випадки спроб крадіжок, були зняті всі радіатори, стало неспокійно, крики, з цього приводу вони з сусідкою зверталися з заявою до поліції. Щодо конфліктів ОСОБА_10 з потерпілим їй не відомо, як і не знає, що відбувалося в середині, раніше до їх квартири не заходила, але померлий постійно годинами знаходився на вулиці.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 за епізодом ст.121 ч.2 КК України пояснив, що проживає в квартирі АДРЕСА_6 разом зі своєю дружиною ОСОБА_18 , з її слів йому відомо, що ОСОБА_10 прийшов до неї, сказав, що не може відчинити двері квартири, попросив якийсь предмет, вона дала йому сокиру. Коли на місце приїхали працівники поліції, його з іншою сусідкою покликали до квартири в якості понятих, загиблий ОСОБА_20 лежав закривавлений, були синці на ребрах, розбите обличчя, валялася розтрощена ваза. ОСОБА_10 в цей момент не було поряд. Щодо відносин між потерпілим та обвинуваченим, чи були між ними бійки сказати не може, вони не довго жили разом, але зазначив, що в їх квартирі іноді було шумно, більш суттєво показати не може, очевидцем подій не був.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 за епізодом ст.121 ч.2 КК України показав, що з ОСОБА_10 познайомився, коли він став проживати в квартирі ОСОБА_20 в будинку АДРЕСА_8 , очевидцем події не був, дізнався що трапилося, коли повернувся з чергування, почув розмову на другому поверсі, співпрацівники поліції повідомили, що ОСОБА_22 вбили, додатково пояснюючи, що в квартирі ще проживала дівчина ОСОБА_10 з дитиною, ОСОБА_23 старався не конфліктувати з ними, як таких сварок, щоб один одному погрожували не чув, по суті обставин більше нічого пояснити не може.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_24 за епізодом ст.121 ч.2 КК України пояснила, що ОСОБА_10 є її рідним сином, переїхавши у 2014 році з Луганської області до м. Одеса вони знімали житло по АДРЕСА_9 , вона була в дружніх відносинах з матір'ю ОСОБА_25 , тому з ним знайома, він був інвалідом з дитинства, коли його матір померла, вона допомагала за ним доглядати, її син ОСОБА_10 іноді залишався там ночувати, конфліктів ніколи між ними не помічала. 21 числа вона приїхала до квартири з продуктами, побачила опечатані двері, звернулася до Приморського відділу поліції, де дізналася про кримінальне правопорушення, після чого повернулася на вул. Ген. Ватутіна, стала розпитувати сусідів, що сталося, їй розповіли, що ОСОБА_26 прийшов додому, двері ніхто не відчиняв, потім він попросив у сусідів сокиру, щоб відчинити двері. Побачивши мертвого ОСОБА_12 , злякався, так як раніше судимий, втік. Пізніше їй повідомили, що сина знайшли та затримали. Де знаходився ОСОБА_10 безпосередньо 20.12.2018 року не знає, протягом дня вони пару раз разів з ним содзвонювалася, але в той день сина не бачила. Вранці вона заходила до ОСОБА_12 , в квартирі було прибрано, сам по собі він був спокійний, не скандальний, вони йому допомагали чим могли.
Допитаний у судовому засіданні представник потерпілого ТОВ «Руш» ОСОБА_14 за епізодом ст.ст.15 ч.2, 185 ч.4 КК України пояснив, що у жовтні 2022 року йому подзвонила керуюча магазином «Єва», розташованому по вул. Добровольського, 145/1 у м. Одеса, та повідомила, що чоловік намагався викрасти тестор чоловічої туалетної води «Версаче», крадій пересік двері, вийшовши з приміщення, але був затриманий службою охорони.
Для усунення нерозуміння стороною захисту вартості пробника представник потерпілого пояснив, що тестор є продукцією для покупців для зрівняння аромату парфуми, ціна якої обліковується в їхній обліковій програмі та має однакову балансову вартість з оригіналом, лише після того як тестор виходить з ужитку, його списують та очікують новий, який приходить зі складу компанії.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_27 за епізодом ст.ст.15 ч.2, 185 ч.4 КК України пояснила, що працювала керуючою магазину «Єва», розташованому по вул. Добровольського, 145/1 у м. Одеса, в той день вона знаходилися на своєму робочому місці, звернула увагу на молодого чоловіка, який у першій половині дня вже заходив до магазину, вдруге прийшов о 16 годині, тому вона стала спостерігати за ним за камерами спостереження, побачила, як він пішов до відділку, взяв тестор туалетної води, за допомогою ножа відрізав магнітний стікер, засунув духи собі у штани, що було добре видно, вона одразу подзвонила в службу охорони, обвинуваченого зупинили на вулиці, повернули в магазин, проходячи, він витягнув туалетну воду зі штанів та скинув товар в корзину.
Що стосується ціни тестора пояснила, що пробник має однакову вартість з оригіналом, оскільки відноситься до елітних парфумів. Тестор не міняє ціни до того моменту, поки не наданий до центрального офісу акт на списування, який складається у разі, якщо у флаконі менше 30 процентів, у такому випадку компанія приймає рішення, а вони очікують, коли прийде новий тестор. ОСОБА_10 взяв тестор, який був повний, його ціна відповідає вартості оригіналу. З впевненістю вказала, що саме ОСОБА_10 , який присутній у залі, був затриманий, так як добре його запам'ятала.
Письмовими доказами за епізодом ст.186 ч.2 КК України
- Протоколом огляду місця події від 11.06.2018 року, а саме території місцевості, розташованої на сходах до парадної будинку №42 по вул. Шилова у м. Одеса з фото таблицею.
- Протоколом пред'явлення речей для впізнання від 15.06.2018 року, в ході якого у присутності понятих потерпілий ОСОБА_11 впізнав за кольором, зовнішнім виглядом та потертостями зліва під номером 1 із чотирьох пред'явлених головних уборів кепку «Adidas», яка була відкрито викрадена у нього ОСОБА_10
- Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 15.06.2018 року, в ході якого у присутності понятих потерпілий ОСОБА_11 впізнав під номером 4 із чотирьох пред'явлених осіб ОСОБА_10 як особу, яка вчинила відносно нього пограбування 11.06.2018р.
- Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 23.06.2018 року, в ході якого у присутності понятих свідок ОСОБА_28 впізнав під номером 2 із чотирьох пред'явлених осіб ОСОБА_10 як особу, яка продала йому мобільний телефон марки «Meizu u10».
- Висновком судово - медичної експертизи за №1295 від 23.06.2018р., відповідно якого у ОСОБА_11 були виявлені наступні тілесні ушкодження: синець обличчя, крововилив в слизовій оболонці верхньої губи, два садна в поперековій ділянці, по одному садну в ділянці лівого плечового суглоба, в ділянках обох ліктьових суглобів, синець в ділянці лівого колінного суглоба, які утворилися від дії тупих предметів., індивідуальні особливості яких у властивостях ушкоджень не відобразилися. В механізмі виникнення ушкоджень могли мати місце удари, тертя, які мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше шести днів і за цим критерієм згідно п.2.3.5 «Правил судово - медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Письмовими доказами за епізодом ст.121 ч.2 КК України
- Протоколом огляду місця події від 22.12.2018 року, а саме приміщення квартири АДРЕСА_3 з фото таблицею, де в кімнаті був виявлений труп ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з наявним тілесним ушкодженням, вилучений светр темно-синього кольору зі слідами речовини бурого кольору, п'ять слідів пальців рук з вази, уламки вази зі слідами речовини бурого кольору, дерев'яна тростина зі слідами речовини бурого кольору, предмет схожий на ручку від меблі, фрагмент простирадла, наволочка зі слідами речовини бурого кольору, сокира.
- Протоколом проведення слідчого експерименту від 25.12.2018 року та відтвореним у судовому засіданні відео запису за участю ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_29 у присутності понятих, в ході проведення якого обвинувачений послідовно та детально, знаходячись на місці події, вказав про обставини кримінального правопорушення, показавши механізм нанесення тілесних ушкоджень, пояснюючи, що конфлікт з потерпілим виник на ґрунті того, що останній не добре висловився на адресу його дівчини, він підійшов до ОСОБА_12 , який сидів, та вдарив його один раз в око, від чого постраждалий схилився, потім він вдарив його рукою в область голови, наніс ще 2-3 удари в область тулуба по ребрам, внаслідок чого ОСОБА_12 впав зі стільця на підлогу, надалі ОСОБА_10 продемонстрував, як вдарив потерпілого 2-3 рази по ногам палицею, за допомогою якої останній ходив. Через деякий час, ОСОБА_12 встав та ліг на ліжко, ОСОБА_10 підійшовши до нього витер йому голову серветками, потім сів на стілець, взявши в руку звичайну вазу, шпурнув її у стіну, ваза потрапила в голову потерпілого, уламки від розбиття він скинув зі столу, після чого покинув місце скоєння злочину.
- Висновком судово-медичної експертизи за №100-4309/2018 від 12.12.20185 року у ОСОБА_12 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми голови, тулуба та кінцівок, а саме синців, саден та забійних ран голови, крововиливів в м'які тканини голови, тулуба та кінцівок; закритої травми грудної клітки: масивного синця грудної клітки справа, масивних крововиливів в м'які тканини грудної клітки справа та зліва, крововиливу в м'які тканини в ділянці остистих відростків 3-12 грудних хребців, перелому грудини поміж 3 та 4 ребрами, перелому правих ребр: 3,4,5,6 по пригру динної лінії, 3,4,5,6-го по середньо ключичній лінії, 7,8,9,10-г поміж передньою та задньою пахвовими лініями, 10, 11, 12-го навколо хребцевій лінії; перелому лівих ребр: 3,4,5,6-го поміж пригру динною та середньою ключичною лініями, 3,4,5,7,8,9,11-го поміж середньо ключичною та задньою пахвовою лініями; забою обох легень: закритої травми кінцівок: синця правого передпліччя, правої кісті, синця лівого передпліччя, лівої кисті, синця правого стегна, що входять в єдиний морфологічний комплекс закритої травми грудної клітки та органів грудної порожнини, які оцінюються у сукупності та відповідно до п.п.2.1.1 (а), 2.1.3 (л), 2.1.3 (о) Правил судово - медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Всі ушкодження утворилися в результаті дії тупого предмету (предметів) індивідуальні особливості якого (яких) в морфологічних особливостях ушкоджень не відобразилися. Забійна рана тім'яної ділянки зліва могла бути утворена а результаті контактування з твердою обмеженою поверхнею, яка має ребра, що сходяться кутом.
З урахуванням різносторонньої локалізації та розташування в різних анатомічних ділянках, найбільш вірогідніше їх спричинення при нанесенні ударів. Такими предметами могли бути руки, ноги та інше. Таким чином, спричинення всіх тілесних ушкоджень при падінні на площині з положення стоячи чи близького до нього - виключено. Судячи за морфологічними властивостями ушкоджень, могли утворитися в проміжок часу, який вимірюється годинами.
Смерть ОСОБА_12 перебуває в прямому причинному зв'язку з вищезазначеною закритою травмою грудної клітки та органів грудної порожнини. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_12 з'явилося ускладнення травми - шок.
- Висновком судово-медичної експертизи за №102 від 11.02.2019 року відповідно якого кров потерпілого ОСОБА_12 за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В. На наволочці, фрагменті простирадла і фрагменті килима, вилучених 22.12.2018р. з місця події за адресою: АДРЕСА_4 , знайдено кров людини, при дослідженні якої на групову приналежність виявлено антиген А, властивий групі крові А з ізогемаглютиніном анти-В за системою АВО, що не виключає її походження від потерпілого ОСОБА_12
- Висновком судово-медичної експертизи за №117 від 12.02.2019 року відповідно якого кров потерпілого ОСОБА_12 за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В. На светрі, який належить потерпілому ОСОБА_12 , знайдено кров людини, при дослідженні якої на групову приналежність виявлено антиген А, властивий групі крові А з ізогемаглютиніном анти-В за системою АВО, що не виключає її походження від потерпілого ОСОБА_12
- Висновком судово-медичної експертизи за №78 від 6.02.2019 року відповідно якого кров потерпілого ОСОБА_12 за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В. На дерев'яній милиці (об'єкти №1-3) та на двадцяти п'яти (із тридцяти одного) фрагментах вази (об'єкти №4-27), вилучених 22.12.2018р. з місця події за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Ватутіна, буд.21, кв.10, знайдено кров людини, при дослідженні якої на групову приналежність виявлено антиген А, та в об'єкті №7 і ізогемаглютинінини анти-В, властиві групі крові А з ізогемаглютиніном анти-В за системою АВО, що не виключає її походження від потерпілого ОСОБА_12
- Висновком амбулаторної комісійної комплексної судової психолого - психіатричної експертизи за №33 від 29.01.2019 року відповідно якого ОСОБА_10 на час, який відноситься до вчинення кримінального правопорушення, будь-яким хронічним психічним захворюванням, недоумством, інший хворобливим станом психіки не страждав, ознак будь-якого тимчасового розладу психічної діяльності не виявляв, а виявляв ознаки акцентуації характеру зі змішаним типом (що є крайнім варіантом норми, а не психічною патологією), за своїм психічним станом був здатен повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.
ОСОБА_10 на теперішній час будь-яким хронічним психічним захворюванням, недоумством, інший хворобливим станом психіки не страждає, виявляє ознаки акцентуації характеру зі змішаним типом (що є крайнім варіантом норми, а не психічною патологією), та за своїм психічним станом здатен повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Підозрюваний ОСОБА_10 застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує.
Письмовими доказами за епізодом ст.ст.15 ч.2, 185 ч.4 КК України
- Довідкою ООО «Руш» щодо балансової вартості товару, а саме парфумованої води «Versace man Eau Fraiche» об'ємом 100мл., яка складає 2549,01 гривень.
- Протоколом огляду місця події від 19.10.2022 року, а саме торгівельного залу магазину «Єва» ТОВ «Руш», розташованому по вул. Добровольського, буд.147/1 у м. Одеса з фото таблицею.
- Протоколом огляду речових доказів від 20.10.2022 року, а саме парфумованої води синього кольору «Versace man Eau Fraiche» об'ємом 100мл.
- Протоколом огляду предмету від 20.10.2022 року, а саме DVD-R диску з відео записом з камер спостереження, встановлених в приміщенні магазину «Єва» ТОВ «Руш», розташованому по вул. Добровольського, буд.147/1 у м. Одеса, де зафіксовано як молодий чоловік худорлявої статури, одягнений у куртку світлого кольору і штани сірого кольору, на голові кепка сірого кольору, направився+ до прилавку з парфумами, вибирає товар, після чого проходить повз каси магазину, повертається у супроводі співробітників охорони, дістає предмет з передньої частини штанів
Обсяг доказів, які були досліджені у судовому засіданні сторона обвинувачення вважала достатнім, відмовившись від допиту інших свідків, зазначених в реєстрі матеріалів досудового розслідування, мотивуючи тим, що вони не були очевидцями скоєного кримінального правопорушення, більш суттєвого нічого повідомити не можуть. Сторона захисту під час судового провадження відмовилася від свого клопотання про допит понятих за ст.121 ч.2 КК України у зв'язку з неможливістю забезпечити їх явку та в подальшому не наполягаючи на їх допиті, у зв'язку з чим суд дослідження інших доказів не проводив.
Аналізуючи досліджені матеріали кримінального провадження, вислухавши пояснення учасників процесу, суд критично відноситься до показів обвинуваченого з точки зору ОСОБА_10 в тій частині, що він не вчиняв інкримінованого йому злочину за ст.121 ч.2 КК України, оскільки дана позиція сторони захисту спростовується дослідженими та оголошеними у судовому засіданні доказами, а саме протоколом проведення слідчого експерименту, в ході якого ОСОБА_10 добровільно, чітко та докладно відтворив обставини вчинення кримінального правопорушення, пояснюючи причину виниклого конфлікту, в ході якого наніс потерпілому тілесні ушкодження, від яких останній помер.
З відтвореного відео запису будь-якого примусу зі сторони правоохоронних органів не вбачається, навпаки наявна терпимість щодо поведінки обвинуваченого, який вів себе розбещено, при цьому у ході судового засідання захисник ОСОБА_10 підтвердив, що на відео стан його підзахисного біль-менш нормальний, водночас висловлюючи впевненість, що до ОСОБА_10 застосували фізичне та психологічне насилля, однак дана версія сторони захисту не знайшла свого документального підтвердження, під час досудового розслідування будь-яких скарг, заяв з цього приводу до відповідних органів не надходило, незважаючи на те, що у обвинуваченого та його захисника було достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав для пред'явлення претензій до співпрацівників органу досудового розслідування.
Суд вважає за необхідне наголосити, що слідчий експеримент проводився через три дні після скоєного злочину за участю захисника, з переглянутого відео запису вбачається стабільна обстановка, ОСОБА_10 виразно відтворював події, давав пояснення, зауважень та доповнень або порушень проведення процесуальної дії учасниками слідчого експерименту не зафіксовано.
Щодо посилання на перебування обвинуваченого в стані наркотичного сп'яніння на час проведення процесуальної дії, то виходячи зі змісту медичної довідки, наданої з «Одеського слідчого ізолятору», датованої 20.02.2025 року та долученої захистом до матеріалів провадження, ОСОБА_10 не заперечує своєї наркотичної залежності та ця обставина ніяким чином не впливає на його виправдування, тільки окреслює його емоційний стан, пов'язаний зі шкідливими звичками, та характеризує як неурівноважену особу, яка відповідно висновку амбулаторної комісійної комплексної судової психолого - психіатричної експертизи за №33 від 29.01.2019 року виявляє ознаки акцентуації характеру зі змішаним типом (що є крайнім варіантом норми, а не психічною патологією).
Алібі ОСОБА_10 , що він півтори тижні не був в квартирі ОСОБА_12 , та після виявленого трупа потерпілого продовжував випивати у когось з товаришів на Слободці нічим не підтверджено, стороною захисту не вказане місце знаходження обвинуваченого у той період часу, не назване жодне ім'я , прізвище, тобто не зазначена особа, у якої останній перебував, що позбавляє суд у будь-який спосіб перевірити покази обвинуваченого у даній частині, вбачається тільки вигадана історія щодо розвитку подій.
Покази самого ОСОБА_10 , які він висловив під час судового розгляду, є непереконливими, розіграний перед свідком ОСОБА_18 сценарій щодо загублених ключів від квартири, звернення за допомогою до сусідки у даному випадку не діє на користь обвинуваченого. Виходячи з показів свідка ОСОБА_18 , після того як, цитата: «Вона повернулася до своєї квартири, ОСОБА_10 там залишився, приблизно через півгодини сказав, що скоро буде і більше не появився», тобто поневолі напрошується висновок, що обвинувачений достатній час залишався один на місці вчинення злочину та мав можливість позбавитися слідів скоєного діяння, які призвели до тяжких наслідків, і тому його посилання щодо відсутності відбитків, вологих серветок, на які весь час саме ОСОБА_10 акцентував увагу, та які не були виявлені в ході огляду місця події, є цілком зрозумілими та мають логічне пояснення.
В правдивості свідчень допитаних у судовому засіданні свідків, пояснення яких які є вичерпними, у суду не виникає сумнівів.
Вибрана позиція захисту є неспроможною та розцінюється судом як примітивний спосіб уникнути кримінальної відповідальності та суворого покарання, передбаченого санкцією статті.
Аргументи обвинуваченого щодо недоведеності його вини за ст.121 ч.2 КК України перечать переглянутому у судовому засіданні відеозапису слідчого експерименту, де ОСОБА_10 доволі впевнено, а не приблизно, не вагаючись показав механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , який співпадає та підтверджується висновком судово-медичної експертизи за №100-4309/2018 від 12.12.2018 року, достовірність якого є безсумнівною та в якому чітко викладені відповіді на поставлені питання, зазначені характер та локалізація спричинених ОСОБА_12 тілесних ушкоджень. Компетентність, професіоналізм експертів та висновки даної експертизи не заперечувалися стороною захисту у ході досудового розслідування, що спростовує побудовану захистом позицію щодо невинуватості обвинуваченого..
Виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, кількість ударів, локалізацію поранень, цинічну поведінку обвинуваченого після скоєного діяння, на думку суду безперечно свідчать про наявність умислу у ОСОБА_10 на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень та не позбавляють його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру особа не потребує, що підтверджуються висновком амбулаторної комісійної комплексної судової психолого - психіатричної експертизи за №33 від 29.01.2019 року відносно ОСОБА_10 .
Щодо незгоди сторони захисту з вартістю викраденого майна з магазину «Єва», розташованому по вул. Добровольського, буд.147/1 у м. Одеса, то дані суперечки були усунуті під час судового провадження, та вартість парфумованої води «Versace man Eau Fraiche» об'ємом 100мл. у сумі 2549,01 гривень знайшла своє підтвердження.
За змістом положень ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Будь-яких даних, які б свідчили про недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено.
За викладених підстав, отримані у ході судового засідання докази, які надані стороною обвинувачення, серед іншого протокол проведення слідчого експерименту від 25.12.2018 року є дійсними та такими, що відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору достатності та взаємозв'язку, визначає їх допустимими доказами, оскільки вони отримані у порядку, встановленому діючим КПК України, є чіткими, переконливими, узгодженими між собою, будь яких істотних порушень діючого законодавства не виявлено.
Таким чином викладені в сукупності обставини спростовують позицію сторони захисту щодо недоведеності вини обвинуваченого за пред'явленим обвинуваченням.
Суд приймає рішення у кримінальному проваджені в межах висунутого ОСОБА_10 обвинувачення відповідно вимог ст.337 ч.1 КПК України.
На думку суду, стороною обвинувачення надано достатньо доказів винуватості обвинуваченого ОСОБА_10 у скоєнні умисного злочину, передбаченого ст.121 ч.2, 186 ч.2, 15 ч.2, 185 ч.4 КК України в об'ємі пред'явленого обвинувачення відповідно вимог ст.337 ч.1 КПК України.
Таким чином, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_10 своїми діями скоїв умисні злочини, передбачені ст.ст.186 ч.2, 121 ч.2; 15 ч.2, 185 ч.4 КК України та його дії правильно кваліфіковані за кваліфікуючими ознаками:
- за ст.186 ч.2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна /грабіж/, поєднане з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно;
- за ст.121 ч.2 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого;
- за ст.ст.15 ч.2, 185 ч.4 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану та його вина повністю доказана.
Відповідно до положень ст.50 ч.2 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
За правилам ст.65 ч.2 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень
Разом з цим суд враховує положення ч.2, ч.3 ст.4 КК України за змістом якої злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_10 суд керується загальними засадами призначення покарання, зазначеними в ст.65 КК України, а саме приймає до уваги характер та ступінь тяжкості вчинених ним діянь, дані про особу обвинуваченого, те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, маючи не зняту та непогашену судимість скоїв низку кримінальних правопорушень, одне з яких привело до тяжких наслідків, що характеризує його як особу схильну до скоєння злочинів, крім цього не працюючий, відсутні легальні джерела доходів, однак має постійне місце мешкання, також суд враховує спосіб його життя, поведінку під час судового провадження, особисте відношення до скоєного, усвідомлення своєї провини щодо злочинів майнових спрямованості.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому згідно ст.66 КК України та обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, передбачені ст.67 КК України, судом не встановлені.
Разом з цим, у ході судового засідання стороною захисту було заявлено клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з внесеними змінами до КК України та втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, так як інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення підлягає декриміналізації, сума збитків викраденого майна відповідно пред'явленого обвинувачення 2549,01 гривень.
Обвинувачений ОСОБА_10 у судовому засіданні не заперечував проти закриття кримінального провадження, зазначаючи, що наслідки закриття йому відомі.
Прокурор ОСОБА_30 вважав за можливе закрити кримінальне провадження .
Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження за наступного.
Вирішуючи питання щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд враховує приписи ч.2, ч.3 ст.4 КК України за змістом яких кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Частиною 1 статті 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно ч.4 ст.5 КК України якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Статтею 58 Конституції закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX (далі Закон №3886-ІХ), який набрав чинності 9.08.2024 року, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст.51 Кодексу України про адміністративне правопорушення, тобто з 9.08.2024 року змінився «розмір крадіжки», збільшена сума, з якої особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності.
Таким чином, внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
При цьому, за приписами п.5 підрозділу 1 розділу XX Податкового Кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Так, п.п.169.1.1 ст.169 Податкового кодексу України вказано, що податкова соціальна пільга (неподатковий мінімум доходу громадян) дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня 2025 року становить 3028 грн. Тобто, неоподаткований мінімум доходів громадян становить 1514 грн., а 2 неоподаткованих мінімумів відповідно 3028 гривень.
З наведеного вбачається, що крадіжка майна вартістю до 3028 грн. включно становить адміністративне правопорушення.
Вищезазначений Закон №3886-ІХ покращує юридичне становище особи, поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності, внесені законодавцем зміни скасовують кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду за №0306/7567/12 від 13.01.2021 року, а саме в контексті питання застосування закону до осіб, що вчинили крадіжку майна від 302 грв. до 3028грв., в якій викладено, що за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні до втрати цією нормою чинності.
Крім цього, у висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду за №278/1566/21 від 7.10.2024 року визначено, що Закон №3886-ІХ, яким внесені зміни до ст.51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні статті 5 КК для тих діянь, які до набрання цим законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП; зміни, внесені Законом №3886-ІХ мають зворотну дію в часі; при визначенні, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст.51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, діючий на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень пункту 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ та підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України.
Пунктом 4-1 частини 1 статті 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
В пунктах 1-2 ч.2 ст.284 КПК України зазначено, що кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої п. 4-1 ч.1 ст. 284 КК України, якщо обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою.
Відповідно до абз.5 ч.7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.
За змістом вимог ч.3 ст.479-2 КПК України, якщо підчас здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляді, запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Станом на 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3028 грн, а 50% від його розміру становили 1514 грн. З огляду на зміст положень КК України та Закону №3886-IX на момент вчинення ним злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, становив 3028 грв.
Станом з 1.07.2022 по 30.11.2022р. прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2600 грн, а 50% від його розміру становили 1300 грн. З огляду на зміст положень КК України та Закону №3886-IX на момент вчинення ним злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, становив 2600 грв.
Як встановлено зі змісту пред'явленого обвинувачення, ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні 19.10.2022 року крадіжки загальною вартістю 2549,01 грв. та його дії кваліфікуються за ч.4 ст.185 КК України.
Враховуючи викладені обставини, приймаючи до уваги, що відповідно пред'явленого обвинувачення ОСОБА_10 викрадене майно на суму, що станом на день розгляду провадження судом встановлена адміністративна відповідальність, оскільки Законом №3886-ІХ від 18.07.2024 року, який набрав чинності 9.08.2024 року підвищилась межа вартості викраденого майна, з якої настає кримінальна відповідальність за крадіжку, суд дійшов до висновку, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_10 підлягає закриттю на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Крім цього, вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що під час досудового розслідування в рамках кримінальних проваджень №12018161490001031 від 11.06.2018р., №12018161470002406 від 22.12.2018р. здійснювалось безкоштовне залучення експертів для проведення судово-медичної експертизи відносно потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_16 та імунологічних експертиз, у зв'язку з чим процесуальні витрати у даній частині відсутні.
Також з огляду реєстру матеріалів досудового розслідування та вивченням наданих до суду матеріалів з'ясовано, що до кримінального провадження за №12018161490001031 від 11.06.2018р. під час досудового розслідування долучалися речові докази, а саме мобільний телефон марки «Meizu u10», який повернутий потерпілому ОСОБА_11 на відповідальне зберігання під розписку.
Речові докази в рамках кримінального провадження за №12018161470002406 від 22.12.2018р. - светр темно-синього кольору зі слідами речовини бурого кольору, п'ять слідів пальців рук з вази, уламки вази зі слідами речовини бурого кольору, дерев'яна тростина зі слідами речовини бурого кольору, предмет схожий на ручку від меблі, фрагмент простирадла, наволочка зі слідами речовини бурого кольору, сокира, які були вилучені в ході огляду місця події 22.12.2018 року, які передані на зберігання до камери схову при відділенні поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області (раніше Хмельницький ВП Малиновського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області) відповідно квитанцій за №000296 від 17.01.2019р., №000303 від 12.02.2019 року після набрання вироком чинності підлягають знищенню.
Крім цього, в рамках кримінального провадження за №12022162490001055 від 19.10.2022р. долучався речовий доказ - парфумована вода «Versace man Eau Fraiche» об'ємом 100мл.., який переданий на відповідальне зберігання ТОВ «Руш» в особі представника потерпілого ОСОБА_14 відповідно розписки, долученої до матеріалів судового провадження.
Речовий доказ - DVD-R диск з відеозаписами з камер спостереження, розташованих в приміщенні магазину «Єва» по пр. Добровольського, буд.147/1 у м. Одеса, суд вважає за необхідне зберігати в матеріалах судового кримінального провадження - справа №523/8990/18.
Таким чином, на підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_10 суд, оцінюючи обставини, спосіб та мотивацію вчинених злочинів, характер та ступінь тяжкості, а також суспільну небезпеку скоєних діянь, які відповідно до положень ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, враховуючи особу обвинуваченого, який у судовому засіданні фактично вину визнав частково, усвідомив протиправність своїх дій, те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів майнової спрямованості, приймаючи до уваги спосіб його життя, стан здоров'я, наявність міцних соціальних зв'язків, негативне ставлення до скоєного, зважаючи на його поведінку під час судового провадження, те, що він перебував у розшуку, тричі за особу заставодавцями вносилася застава, але це не слугувало стримуючим фактором для припинення злочинної діяльності, приймаючи до уваги думку прокурорів щодо призначення міри покарання, вважає, що міра покарання у вигляді позбавлення волі з урахуванням вимог ст.70 ч.4 КК України, відповідно яких призначається покарання за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, а саме шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного та не відбутого за попереднім вироком Приморського районного суду м. Одеси від 2.04.2024 року, який набрав чинності, більш суворим, що на думку суду є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нового злочину із урахуванням правил складення покарань передбачених ст.72 КК України.
Крім цього за правилами ст.33 КК України інкриміновані обвинуваченому злочини утворюють сукупність злочинів, які підлягають кваліфікації за відповідною статтею та потребують окремого призначення покарання, передбаченого різними статтями та різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, що дає підстави для застосування ст.70 ч.1 КК України.
Разом з цим, суд приймає до уваги ту обставину, що під час досудового розслідування та судового провадження в рамках об'єднаних кримінальних проваджень за №12018161490001031 від 11.06.2018р., №12018161470002406 від 22.12.2018р., №12022162490001055 від 19.10.2022р. відносно ОСОБА_10 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який діяв у період часу з 22.06.2018р. по 11.07.2018р., 21.02.2019р. по 16.09.2021р., 19.10.2022р. по 9.10.2023р., з 25.01.2024 року до теперішнього часу, у зв'язку з чим з метою не погіршення становища обвинуваченого, суд вважає за необхідне за наслідком судового провадження зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_10 час його фактичного затримання та попереднього ув'язнення у період часу з 22.06.2018р., що підтверджується протоколом затримання особи від 22.06.2018р. по 11.07.2018р., що підтверджується ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 10.07.2018р.; у період часу 25.12.2018р. відповідно протоколу затримання особи від 25.12.2018р. по 16.09.2021р. відповідно ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 21.07.2021р.; а також у період часу з 19.10.2022р. відповідно протоколу затримання особи від 19.10.2022р. до 9.10.2023р. відповідно ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 11.09.2023р. з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі відповідно до вимог діючого законодавства.
Водночас, суд приймає до уваги ту обставину, що ОСОБА_10 відбуває покарання за скоєння іншого злочину за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 2.04.2024 року за ст.186 ч.2 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, у зв'язку з чим з метою не погіршення становища обвинуваченого суд вважає за необхідне в тому числі зарахувати частково відбуте ним покарання за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 2.04.2024 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Дана позиція визначена в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду за №766/39/17 від 1.06.2020 року.
Також суд приймає до уваги, що за обвинуваченого ОСОБА_10 застводацями була внесена сума застави в рамках кримінального провадження за №12018161490001031 від 11.06.2018р. у розмірі 32540 гривень на підставі ухвали Суворовського районного суд м. Одеси від 10.07.2018 року, а також в рамках кримінального провадження за №12022162490001055 від 19.10.2022р. на підставі ухвали Суворовського районного суд м. Одеси від 11.09.2023року у сумі 125400 гривень.
Відповідно до положень ч.8 ст.182 КПК України у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або порушив інші покладені на нього обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
За змістом ст.182 ч.11 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень.
Враховуючи прийняте судом рішення щодо призначення обвинуваченому міри покарання пов'язаного з позбавленням волі, також приймаючи до уваги ту обставину, що під час дії запобіжного заходу у вигляді застави, яка відповідно до ч.1ст.176 КПК України є складовою частиною заходів забезпечення кримінального провадження, ОСОБА_10 порушував виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, будучи належним чином повідомленим про дату та місце судового розгляду неодноразово у судові засідання не з'являвся, вбачається, що заставодавці не змогли забезпечити належної поведінки обвинуваченого під час судового провадження, незважаючи на те, що кримінальне провадження за №12022162490001055 від 19.10.2022р. підлягає закриттю, суд вважає за необхідне внесені заставодавцями кошти у вищезазначеній сумі звернути в дохід держави.
Керуючись ст.ст.70 ч.1, 70 ч.4, 72 КК України, ст.ст.100, 124, 182, 369-371, 373-374, 395 КПК України, суд, -
Ухвалив:
Кримінальне провадження за №12022162490001055 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.10.2022 року відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.15 ч.2, 185 ч.4 КК України - закрити у зв'язку з декриміналізацією злочину відповідно п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, за підстав викладених в мотивувальній частині вироку.
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.186 ч.2, 121 ч.2 КК України, призначивши йому покарання:
- за ст.121 ч.2 КК України у вигляді 7 років позбавлення волі;
- за ст.186 ч.2 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.70 ч.1, 72 КК України визначити ОСОБА_10 остаточне покарання за сукупності злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, у вигляді семи років одного місяця позбавлення волі.
На підставі ст.ст.70 ч.4 КК України за сукупності злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 2.04.2024 року, більш суворим за вказаним вироком суду, та остаточно визначити ОСОБА_10 міру покарання у вигляді семи років одного місяця позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_10 в рамках об'єднаних кримінальних проваджень за №12018161490001031 від 11.06.2018р., №12018161470002406 від 22.12.2018р., №12022162490001055 від 19.10.2022р. до набрання вироком законної сили - залишити не змінною - тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Строк відбування покарання ОСОБА_10 в рамках вищезазначеного об'єднаного кримінального провадження обчислювати з моменту його затримання, а саме з 25.01.2024 року відповідно протоколу затримання особи від 25.01.2024р. з розрахунку одного дня попереднього ув'язнення одному дню позбавлення волі відповідно діючого законодавства.
Крім цього, зарахувати ОСОБА_10 в строк відбування основного покарання в рамках об'єднаних кримінальних проваджень №12018161490001031 від 11.06.2018р., №12018161470002406 від 22.12.2018р., №12022162490001055 від 19.10.2022р. час його попереднього ув'язнення та перебування під вартою у період часу з 22.06.2018р. по 11.07.2018р., 25.12.2018р. по 16.09.2021р., 19.10.2022р. по 9.10.2023р., з розрахунку одного дня попереднього ув'язнення одному дню позбавлення волі за підстав, викладених в мотивувальній частині вироку.
Разом з цим, відповідно до ст.70 ч.4 КК України зарахувати в строк відбування призначеного остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_10 частково відбуте ним покарання за попереднім вироком Приморського районного суду м. Одеси від 2.04.2024 року, а саме час його попереднього ув'язнення та перебування під вартою у період часу з 4.02.2022р. по 7.02.2022р.(виходячи зі змісту вироку Приморського районного суду м. Одеса від 2.04.2024 року) з розрахунку одного дня попереднього ув'язнення одному дню позбавлення волі.
Внесена сума застави в рамках кримінального провадження за №12018161490001031 від 11.06.2018р. у розмірі 32540 гривень на підставі ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 10.07.2018р., та сума застави в рамках кримінального провадження за №12022162490001055 від 19.10.2022 року у сумі 125400 гривень на підставі ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 11.09.2023р., підлягає зверненню в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Виконання вироку в даній частині покласти на Державне Казначейство України та ТУ ДСА України в Одеській області.
Речовий доказ - мобільний телефон марки «Meizu u10», який повернутий потерпілому ОСОБА_11 на відповідальне зберігання під розписку - вважати повернутим за належністю.
Речовий доказ - парфумована вода «Versace man Eau Fraiche» об'ємом 100мл., який переданий на відповідальне зберігання ТОВ «Руш» в особі представника потерпілого ОСОБА_14 - вважати повернутим за належністю.
Речові докази у кримінальному провадженні за №12018161470002406 від 22.12.2018р. - светр темно-синього кольору зі слідами речовини бурого кольору, п'ять слідів пальців рук з вази, уламки вази зі слідами речовини бурого кольору, дерев'яна тростина зі слідами речовини бурого кольору, предмет схожий на ручку від меблі, фрагмент простирадла, наволочка зі слідами речовини бурого кольору, сокира, які були вилучені в ході огляду місця події 22.12.2018 року, які передані на зберігання до камери схову при відділенні поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області відповідно квитанцій за №000296 від 17.01.2019р., №000303 від 12.02.2019 року. - знищити.
Виконання вироку в дані частині покласти на відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області.
Речовий доказ у кримінальному провадженні за №12022162490001055 від 19.10.2022р.- DVD-R диск з відеозаписами з камер спостереження, розташованих в приміщенні магазину «Єва» по пр. Добровольського, буд.147/1 у м. Одеса - зберігати в матеріалах судового кримінального провадження - справа №523/8990/18.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1