Номер провадження 22-з/821/33/25 Справа № 695/3563/24
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
13 березня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючої - Карпенко О.В.
суддів: Новікова О.М., Гончар Н.І.
секретаря: Гладиш О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси заяву Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат усправі за позовом ОСОБА_1 до Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна, -
18 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 грудня 2024 року позов задоволено.
Скасовано заходи забезпечення позову та знято арешт з нерухомого майна, що перебуває у власності ОСОБА_1 , який було накладено на підставі ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26.11.2015 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору про наміри недійсним та стягнення боргу (справа № 695/2151/15-ц).
Не погоджуючись із даним рішенням, Золотоніський відділ державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 грудня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
31 січня 2025 року ОСОБА_1 подала до апеляційного суду заяву про відмову від позову.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року заяву ОСОБА_1 та її представника - адвоката Сизька Дмитра Борисовича - задоволено.
Прийнято відмову від позову ОСОБА_1 до Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна.
Визнано нечинним рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 грудня 2024 року.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна - закрито.
24 лютого 2025 року Золотоніський відділ державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернувся до Черкаського апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яка мотивована тим, що ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року прийнято відмову від позову ОСОБА_1 та закрито провадження у справі. Однак під час розгляду заяви не було вирішено питання про судові витрати, які були понесені відповідачем при розгляді справи і які складаються із сплаченого судового збору в сумі 1 816,80 грн.
Просив ухвалити додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) судового збору в сумі 1 816,80 грн.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового судового рішення підлягає задоволенню за таких підстав.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За загальним правилом, у судовому рішенні повинні бути розглянуті всі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).
Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти.
Порядок розподілу судових витрат між учасниками справи в цивільному процесі регламентовано статтями 141-142 ЦПК України, положення яких, серед іншого, передбачають можливість компенсації судових витрат у разі закриття провадження у справі.
У статті 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави зробити висновок, що загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі відмови позивача від позову передбачає, що витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.
Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду: від 21 квітня 2021 року в справі № 199/9188/16-ц, від 07 липня 2021 року в справі № 554/4353/17).
Питання розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду також врегульовано частиною 5 статті 142 ЦПК України, згідно якої у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Однак, вказані у частині третій та у частині п'ятій статті 142 ЦПК України підстави відшкодування витрат на користь відповідача є різними за своєю правовою природою.
Частина п'ята статті 142 ЦПК України вказує на можливість відшкодування понесених відповідачем витрат внаслідок необґрунтованих дій позивача незалежно від підстав закриття провадження (частина перша статті 255 ЦПК України).
Частиною ж третьою статті 142 ЦПК України визначено безумовне право відповідача на відшкодування витрат лише у одному випадку, а саме при відмові позивача від позову. Дане право відповідача є обов'язковим, виникає виключно у єдиному випадку закриття провадження, а саме при відмові позивача від позову, і ніяким чином не пов'язується із наявністю чи відсутністю необґрунтованих дій позивача.
Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 755/3436/20, провадження № 61-20476св21.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 грудня 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, Золотоніським відділом державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було подано апеляційну скаргу.
Також вбачається, що при зверненні до апеляційного суду із апеляційною скаргою Золотоніським відділом державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було сплачено судовий збір в сумі 1 816,80 грн.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову і закрито провадження у справі.
Отже, за обставинами справи підставою закриття провадження у справі стало те, що позивачка ОСОБА_1 відмовилася від позову, тому на підставі вимог частини 3 статті 142 ЦПК України витрати відповідача, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, підлягають стягненню з позивача.
Враховуючи, що Золотоніським відділом державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 1 816,80 грн, то з ОСОБА_1 на користь Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)підлягають стягненню судові витрати на підставі ч. 3 ст. 142 ЦПК України зі сплати судового збору у розмірі 1 816,80 грн.
Керуючись ст. 142, 270 ЦПК України, апеляційний суд, -
Заяву Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат -задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судовий збір у сумі 1 816,80 грн.
Додаткова ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Н.І. Гончар