Номер провадження 22-ц/821/424/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/4936/24 Категорія: 304090000 Гудзенко В. Л.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
12 березня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
судді Сіренко Ю.В., Карпенко О.В.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.12.2024 (повний текст складено 17.12.2024, суддя в суді першої інстанції Гудзенко В.Л.) у цивільній справі за позовом АТ «Перший Український Міжнародний Банк» («ПУМБ») до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
у серпні 2024 року АТ «ПУМБ» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь кредитну заборгованість за договором №26259019631129 від 17.09.2014 у розмірі 79149,78 гривень, мотивуючи про те, що ОСОБА_1 , як позичальник, не виконала належним чином свої зобов'язання по кредитному договору,внаслідок чого у неї перед банком утворилася зазначена заборгованість.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.12.2024 позов задоволено повністю із вказівкою на те, що позичальник має погасити перед банком заборгованість, що виникла на підставі укладеного кредитного договору.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подала 03.02.2025 засобами поштового зв'язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та відхилити позовні вимоги банку.
Вказує, що відповідача суд не повідомив належним чином про розгляд справи. Суд ухвалив заочне рішення за відсутності згоди сторін. Відповідач за кредитним договором виконувала всі свої зобов'язання до введення військового стану в країні, після чого відповідні зобов'язання відтермінувалися та позивач не мав права нараховувати санкції по договору. Банк з 24.02.2022 піднімав кредитний ліміт позичальника, про що її не поінформував.
У відзиві на апеляційну скаргу не надходило.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 79149,78 гривень. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що 17.09.2014 між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та відповідачем по справі ОСОБА_1 укладено договір карткового рахунку № НОМЕР_1 , відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 6500 грн.; строк користування овердрафтом 24 місяці, річна процентна ставка за користування овердрафтом: 0,0001% при здійсненні розрахункових операцій в торгівельно-сервісній мережі за рахунок коштів овердрафту, 36% при здійсненні інших дебетових операцій по рахунку за рахунок коштів овердрафту; річна процентна ставка за користування несанкціонованим овердрафтом становить 36%; розмір комісії за обслуговування овердрафту 2%.
19.07.2016 ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» приєдналося до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк». АТ «ПУМБ» є правонаступником усіх прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства «Банк «Ренесанс Капітал».
Відповідно до довідки АТ «ПУМБ» про збільшення кредитного ліміту по договору № 26259019631129 від 17.09.2014 відповідачу ОСОБА_1 19.07.2014 встановлено кредитний ліміт в сумі 6500 грн., надалі розмір кредитного ліміту поступово збільшувався та 26.05.2023 становив 56300 грн.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 26259019631129 від 17.09.2014, встановлено, що станом на 01.07.2024 заборгованість позичальника складає 79 149,78 грн., з яких: 56 266,86 грн. - за кредитом; 22 882,92 грн. - за процентами.
Випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 підтверджено, що відповідач кредитними коштами систематично користувалася та частково сплачувала кошти, однак заборгованість в повному обсязі погашена не була, у зв'язку з чим подано даний позов.
При цьому 02.07.2024 позивач направляв на адресу відповідача письмову вимогу (повідомлення) про виконання зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 26259019631129 від 17.09.2014, однак добровільно заборгованість відповідачем погашена не була.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Також згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На час розгляду справи кредитний договір, за яким відповідач отримала кредит, є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався, сума боргу по тілу кредиту та нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами позичальником наданими доказами не спростовується.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, встановивши, що відповідач, як позичальник, отримала кредитні кошти за договором та не повернула їх у визначені строки разом із нарахованими відсотками, отже має непогашену заборгованість, вірно вказав про те, що позовні вимоги про стягнення коштів є обґрунтованими.
При цьому суд першої інстанції вірно встановив суму заборгованості, яка підтверджується матеріалами справи та складає 79 149,78 грн.
З такими висновками суду в цій справі апеляційний суд погоджується повністю, адже вони підтверджуються наявними у справі доказами та ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах та правому регулюванні правовідносин сторін.
Апеляційним судом відхиляються аргументи скаржника про те, що відповідача суд першої інстанції не повідомив належним чином про розгляд справи, адже судом отримано витяг з Єдиного державного демографічного реєстру стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 , на яке здійснювалося надсилання повідомлень про розгляд справи (а.с.16-19).
Слід відхилити аргументи скаржника і про те, що суд ухвалив заочне рішення за відсутності згоди сторін, адже заочне рішення у порядку Глави 11 ЦПК України у справі не ухвалювалося.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі про те, що позивачем нараховано санкції за договором після введення військового стану, що є протиправним, свого підтвердження не знайшли, адже позивачем порушено вимоги про стягнення заборгованості по кредитному договору, що складається з тіла кредиту та відсотків по кредиту, а не у виді штрафів чи пені, як санкцій за невиконання договірних зобов'язань з боку позичальника.
При цьому положеннями договору, погодженого сторонами, як і нормами законодавства, не передбачено заборону на зміну кредитного ліміту на час військового стану, про що вказує скаржник.
Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.12.2024 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України у зв'язку з відхиленням вимог апеляційної скарги витрати позивача по оплаті судового збору за апеляційний перегляд справи до відшкодування не підлягають.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - відхилити.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.12.2024 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Витрати відповідача по оплаті судового збору за апеляційний перегляд справи не відшкодовувати.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 12.03. 2025.
Суддя-доповідач
Судді