Номер провадження 22-ц/821/552/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/6580/24 Категорія: на ухвалу Єщенко О. І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
12 березня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіКарпенко О.В., Сіренко Ю.В.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Цебер Олени Юріївни на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28.01.2025 (суддя у суді першої інстанції Єщенко О.І., повний текст ухвали складено 28.01.2025) про відмову ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,
27.11.2024 адвокат Цебер О.Ю. звернулася до суду із заявою в інтересах ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28.01.2025 відмовлено у видачі судового наказу у зв'язку з тим, що до заяви не надано доказів, що батько дитини, проживаючи разом із заявником та дитиною, ухиляється від виконання обов'язку щодо утримання сина. Крім того, заявником не наводяться обставини порушення ОСОБА_2 обов'язку щодо участі в утриманні дитини та не надано доказів такого порушення. Також, представником заявника заявлено вимогу, яка не передбачена ч. 1 ст. 161 ЦПК України, оскільки в прохальній частині заяви про видачу судового наказу відсутні посилання на верхню межу розміру аліментів, як це зазначено в п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, а суд позбавлений можливості самостійно визначити цю межу в рамках наказного провадження.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник заявника адвокат Цебер О.Ю. подала 07.02.2025 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити матеріали заяви для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вказує, що на сьогоднішній день сторони разом не проживають, а у провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області перебуває справа про розірвання шлюбу між ними. Неповнолітній син сторін перебуває на повному матеріальному утриманні своєї матері ОСОБА_1 . З моменту окремого проживання ОСОБА_1 весь час намагалась просити від батька дитини матеріальної допомоги, однак всі спроби були марними, ОСОБА_2 в добровільному порядку не погоджується приймати участь в утриманні свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 .
Зазначає, що представником апелянта було подано заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів на неповнолітню дитину з дотриманням норм ст. 163. ЦПК України.
Наголошує на тому, що відсутність посилання на верхню межу розміру аліментів як зазначено у в прохальній частині заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів, не можна вважати вимогою, яка не відповідає положенням ст. 161 ЦПК України.
Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.
За правилами ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У даному випадку оскаржується ухвала про відмову у видачі судового наказу, яка зазначена в пункті 1 частини першої статті 353 ЦПК України.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано:
- якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;
- заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу, передбачено ст. 165 ЦПК України, зокрема законодавець визначив, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
Як на правову підставу для відмови у видачі судового наказу, суд першої інстанції послався на п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, тобто заявлення вимоги, яка не відповідає ст. 161 ЦПК України.
Проте з матеріалів справи вбачається, що, звертаючись до суду першої інстанції із заявою про видачу судового наказу ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття з дня пред'явлення заяви.
Колегії суддів вважає, що формулювання заявницею вимог у вказаний вище спосіб, відповідає вимогам закону, водночас, саме по собі не зазначення у прохальній частині заяви, верхньої межі розміру аліментів (не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку) не свідчить про невідповідність заяви вимогам п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, як про те зазначив суд першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що правовою підставою для відмови у видачі судового наказу закон визначає не відсутність у змісті такої заяви вказівки про верхню межу розміру аліментів, а порушення особою питання про стягнення аліментів у розмірі, що перевищує таку межу, тобто більше, аніж 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Крім того, факт проживання батьків дитини разом, на що вказав суд першої інстанції, не позбавляє права ОСОБА_1 на звернення до суду із заявою про видачу судового наказу за наявності для цього підстав, зокрема, у разі невиконання батьком дитини обов'язку щодо її утримання.
При цьому доведення заявником обставин порушення боржником такого обов'язку у спосіб подання матеріальних доказів, як вказав суд першої інстанції, не є необхідною умовою для вирішення вимог заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, оскільки об'єктивно неможливо надати докази відсутності певних дій. У даному випадку слід врахувати, що заявник стверджує про відсутність належного виконання батьком обов'язку з матеріального утримання дитини, що є достатньою підставою для захисту інтересів дитини шляхом прийняття судом рішення про примусову сплату відповідних аліментних платежів.
За наявності для того підстав боржник матиме змогу подати заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами з посиланням на належне виконання ним своїх зобов'язань з матеріального утримання дитини, що відповідатиме приписам ч.8 ст.170 ЦПК України.
Наведеного вище суд першої інстанції не врахував, і дійшов помилкового висновку про відмову ОСОБА_1 у видачі судового наказу з підстав, викладених в оскаржуваній ухвалі.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України однією із підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на наведене, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28.01.2025 і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28.01.2025 про відмову ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повну постанову складено 12.03. 2025.
Суддя-доповідач
Судді