Номер провадження 22-ц/821/519/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №691/234/14-ц Категорія: на ухвалу Подорога Л. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
11 березня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіСіренко Ю.В., Карпенко О.В.
секретар Любченко Т.М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 30.12.2024 (повний текст складено 03.01.2025, суддя в суді першої інстанції Подорога Л.В.) у цивільній справі за скаргою стягувача АТ КБ «ПриватБанк» на постанову державного виконавця від 06.01.2022 про закінчення виконавчого провадження, боржник ОСОБА_1 ,
АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду зі скаргою, якою просило визнати протиправною та скасувати постанову від 06.01.2022 про закінчення виконавчого провадження № 48033518, що прийнята старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яжук С.С. Направити виконавчий лист № 691/234/14-ц, виданий 19.06.2015 Городищенським районним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 8769,66 дол. США, до вказаного Відділу примусового виконання рішень для подальшого стягнення боргу.
В обґрунтування скаржник зазначає, що рішенням Городищенського районного суду від 27.04.2015 із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» стягнено заборгованість у розмірі 8769,66 дол. США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 04.02.2014 складає 70069,60 грн. та видано виконавчий лист, строк пред'явлення якого до 18.05.2016.
06.07.2015 за заявою стягувача на підставі виконавчого листа відкрито виконавче провадження № 48033518 про стягнення із ОСОБА_1 указаної заборгованості.
06.10.2020 начальником відділу Городищенського ДВС Ткаченком А.В. винесено постанову про передачу виконавчого провадження до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області.
19.10.2020 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яжук С.С. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження № 48033518 з виконання виконавчого листа № 691/234/14-ц.
06.01.2022 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яжук С.С. встановлено, що виконавчий документ фактично виконано та на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Указану постанову АТ КБ «Приватбанк» не отримував.
Відповідно до виписок по рахунках заборгованості ОСОБА_1 , його заборгованість за кредитним договором у розмірі 8769,66 дол. США не сплачена.
Скаржник вважає, що державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження всупереч п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження»
Крім того, у рішенні суду у справі № 691/234/14-ц вказано, що кредит ОСОБА_1 надано у іноземній валюті - доларах США. У резолютивній частині рішення суду зазначено про стягнення заборгованості з боржника у доларах США із зазначенням еквіваленту у гривнях на дату ухвалення рішення. Однак, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 06.07.2015 виконавець зазначив суму заборгованості, виходячи з еквіваленту боргу у гривнях, що зазначено у рішенні суду, а саме 70069,60 грн.
Скаржник вважає, що сума, яка підлягає погашенню за судовим рішенням, обчислюється у іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу.
Фактично, на сьогоднішній день, рішення суду не виконане, дії виконавця щодо закінчення виконавчого провадження є передчасними, а винесена ним постанова підлягає скасуванню.
Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 30.12.2024 вказану скаргу відхилено з мотивів пропуску без поважних причин стягувачем строків оскарження рішення державного виконавця.
Суд першої інстанції вказав, що скаржник володів інформацією щодо виконавчого провадження, зокрема, з відомостей виписок по банківському рахунку боржника щодо проведених погашень, які остаточно припинилися 22.12.2021.
Також скаржник знав про те, що сума заборгованості у виконавчому провадженні визначається у гривнях, про що вказано в постанові про відкриття виконавчого провадження від 06.07.2015, скарг з приводу чого подано не було. Про стягнення боргу саме в гривнях у сумі 70069,60 грн. Банк мав можливість дізнатися також онлайн із Автоматизованої системи виконавчого провадження та в разі незгоди - оскаржити такі дії державного виконавця.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, стягувач АТ КБ «ПриватБанк» подав 30.01.2025 засобами поштового зв'язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на помилковість висновків суду у справі, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити вимоги скарги.
Зазначає, що за приписами законодавства грошове зобов'язання, виражене в іноземній валюті, має виконуватися в гривнях в еквіваленті на час проведення платежу, отже боржник у виконавчому провадженні мав погашати борг, виходячи з його розміру в доларах США. За таких обставин заборгованість у межах виконавчого провадження погашена не була, чому суд уваги не надав.
Відзиву не надходило.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 25.02.2025 в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду до участі у справі було залучено боржника ОСОБА_1 , оскільки він не був залучений судом першої інстанції, а спірне питання стосується його прав та обов'язків.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що заочним рішенням Городищенського районного суду від 27.04.2025, справа № 691/234/14-ц, задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» та стягнено зі ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 8769,66 дол. США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 04.02.2014, складає 70069,60 грн.
19.06.2015 судом видано виконавчий лист, строк пред'явлення якого до 18.05.2016.
06.07.2015 постановою головного державного виконавця ВДВС Городищенського управління юстиції Брандальським В.В. відкрито виконавче провадження № 48033518 з виконання виконавчого листа № 691/234/14-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 70069,60 грн.
06.10.2020 постановою начальника відділу Городищенського ДВС Ткаченка А.В. матеріали виконавчого провадження передані до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області.
19.10.2020 постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яжук С.С. виконавче провадження № 48033518 з виконання виконавчого листа № 691/234/14-ц прийнято до провадження.
06.01.2022 постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яжук С.С. закінчено виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 70069,60 грн. на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням.
Вважаючи вказану постанову незаконною, так як у повному обсязі заборгованість боржником погашено не було, стягувач звернувся зі скаргою в цій справі до суду.
Зазначені правовідносини мають таке правове регулювання.
Згідно вимог статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважать, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Аналогічні положення викладені у статті 74 ЗУ «Про виконавче провадження».
Відтак, метою звернення до суду зі скаргою на дії чи рішення державного виконавця є відновлення порушеного права сторони виконавчого провадження внаслідок незаконності оскаржуваних дій чи рішень виконавця.
Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно приписів ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад, зокрема, верховенства права, справедливості, неупередженості та об'єктивності, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Згідно п.1 ч.2 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Одночасно статтею 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.
У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.
У постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 759/20392/18 зазначено, що, виходячи з системного аналізу ст. 123, 124, 126 ЦПК України із положеннями пункту «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України, ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов'язано його початок, тобто після фактичної обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
У постанові Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 914/2265/20 зазначено, що за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях ст. 341 ГПК України, суд доходить висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у ч. 1 ст. 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо).
У висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г».
Верховний Суд у постанові від 01.11.2023 у справі № 904/3734/20 вказав, що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у визначений законодавством строк, або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин.
Відсутність в судових рішеннях достеменного встановлення істотних обставин щодо початку та закінчення перебігу процесуального строку для звернення із скаргою до суду, факту дотримання скаржником цього строку, може свідчити про передчасність висновків судів щодо прийняття до розгляду скарги та не можуть зумовити обов'язок суду щодо розгляду скарги по суті, процесуальними нормами імперативно визначено, що пропущений процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлено за відповідних обставин судом виключно за клопотанням особи, що подає скаргу. Протилежні дії суду порушуватимуть права інших учасників спору (зокрема, виконавця, дії якого оскаржуються) та загальні засади судочинства, а саме його диспозитивності, рівності перед законом і судом та змагальності сторін.
Аналогічна позиція застосована 15.11.2023 Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 552/3735/20.
Отже передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у строк, передбачений ст. 449 ЦПК України, або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин.
Таким чином, перед тим як переходити до розгляду скарги на суті, суд повинен встановити чи дотримався скаржник встановленого законом 10 денного строку звернення до суду з цією скаргою.
За обставин цієї справи 16.12.2024 стягувач подав скаргу на постанову державного виконавця від 06.01.2022 про закінчення виконавчого провадження, істотно пропустивши 10-денний строк оскарження, визначений ст. 449 ЦПК України, на 2 роки та 11 місяців.
Скаржник зазначає, що він не отримував поштовим відправленням постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.01.2022 та не мав можливості своєчасно скористався своїм правом на оскарження даної постанови раніше.
Про її наявність він дізнався лише 11.12.2024 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 48033518, що внесено до Автоматизованої системи виконавчого провадження, за допомогою мережі Інтернет.
Однак, як вірно вказав суд першої інстанції, що скаржник у повній мірі володів інформацією щодо виконавчого провадження, зокрема, з наданих стягувачем виписок по банківському рахунку боржника ОСОБА_1 вбачається, що, починаючи з 11.03.2016, до банку постійно надходили кошти на погашення заборгованості, однак після 22.12.2021 погашення боргу припинилося.
Отже скаржник мав реальну можливість та підстави поцікавитися причинами припинення стягнення за виконавчим документом, однак цього не робив протягом 2 років та 11 місяців.
Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання скаржника на поважність пропуску строків оскарження рішень державного виконавця.
Аргументів, які б спростовували такі висновки суду першої інстанції та доводили поважність істотного пропуску стягувачем строків оскарження рішення державного виконавця, подана банком апеляційна скарга не містить.
Одночасно, апеляційний суд враховує, що за приписами ч.2 ст.449 ЦПК України у разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення (як у даному випадку), така скарга залишається судом без розгляду, а не вирішується по суті, як помилково зробив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 30.12.2024.
Неможливість надання судом оцінки по суті доводам скарги, поданої з порушенням процесуальних строків без їх поновлення, як таких, що пропущені з поважних підстав, вбачається також з правових висновків ВС у постанові від 15.11.2023 у справі №552/3735/20.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 30.12.2024 у даній справі належить скасувати у зв'язку з порушенням норм процесуального права (ч.2 ст.449 ЦПК України) та прийняти постанову про залишення скарги банку без розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 381-384, 449 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити частково.
Ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 30.12.2024 у даній цивільній справі - скасувати.
Скаргу АТ КБ «ПриватБанк» на постанову державного виконавця від 06.01.2022 про закінчення виконавчого провадження, боржник ОСОБА_1 , - залишити без розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 12.03.2025.
Суддя-доповідач
Судді