іменем України
Справа №377/1145/24
Провадження №2/377/104/25
13 березня 2025 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання - Федорчук Г.В., за відсутності учасників справи, розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
16 грудня 2024 року до суду в системі «Електронний суд» надійшла позовна заява, у якій позивач, від імені якого діє представник Лановий Євген Миколайович, посилаючись на статті 512, 514, 516, 526, 1048-1049, 1054 ЦК України, просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» заборгованість за кредитним договором № 9312418 від 13.10.2019 в сумі 18290,9 гривень та судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2 422,40 гривень, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 гривень.
В обґрунтування позову позивач послався на те, що 13.10.2019 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про споживчий кредит № 9312418, відповідно до умов якого вона отримала 6200,00 гривень. Підписання вказаного договору здійснювалося електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону, вказаний ним при укладенні договору. Відповідач не виконала належним чином кредитні зобов'язання. 16.06.2020 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС» укладено договір відступлення прав вимоги № 001, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» було відступлено право вимоги за кредитним договором № 9312418 від 13.10.2019 ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС». 24.01.2022 між ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» укладеного договір факторингу № 1/15, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 9312418 від 13.10.2019. Згідно з Додатком № 1 до договору факторингу сума боргу ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 9312418 від 13.10.2019 становить 18 290,90 гривень, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 6 200,00 гривень, заборгованість за процентами - 8 990,90 гривень, заборгованість за комісією - 744,00 гривень, заборгованість за пенею - 2 356,00 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з урахуванням положень статей 204, 512, 514, 516, 526, 1049, 1054, 1082 ЦК України (а. с. 3-9).
Ухвалою судді від 30 грудня 2024 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 27 січня 2025 року (а. с. 63-64).
Ухвалою суду від 27 січня 2025 року відкладено судовий розгляд справи на 14 лютого 2025 року на підставі пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України (а. с. 72-73).
29 січня 2025 року до суду в системі «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона, посилаючись на статтю 18, частину третю статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», статті 6, 516 ЦК України, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що між нею та ТОВ «МІЛОАН» було укладено вказаний у позовній заяві кредитний договір, на підставі якого вона отримала позику і не змогла повернути її у повному обсязі. Проте, під час укладення договору, кредитор не повністю її ознайомив з умовами кредитування, зокрема, з приводу нарахування процентів після закінчення строку договору. Кредитодавець всупереч вимогам статті 18 Закону України «Про споживче кредитування» не повідомив її про відступлення права вимоги за кредитним договором. Крім цього, вказаний кредитний договір за своїм змістом порушує принцип добросовісності, оскільки платіжні зобов'язання позичальника за кредитним договором щодо сплати відсотків за користування кредитом є непомірно високими, річна процентна ставка складає 694 %, тобто більше ніж сума отриманого кредиту, при тому, що відповідно до даних НБУ на кінець грудня 2023 року середній розмір річної процентної ставки по кредитам населенню складав 33,7 %. Сплата річної процентної ставки 694 % після закінчення строку договору є несправедливою умовою у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг відповідача, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором. У відповідності до частини 3 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» максимальна сукупна сума неустойки (штрафу, пені) та інших платежів за порушення споживачем виконання його зобов'язань не може перевищувати розмір подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. З правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) вбачається, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. В порушення статті 18 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець, який відступив право вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору, не повідомив її у спосіб, визначений частиною першою статті 25 цього Закону, про передачу прав вимоги та не надав інформацію про нового кредитора (а. с. 77-79).
14 лютого 2025 року до суду в системі «Електронний суд» від представника позивача Ланового Є.М. надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він, посилаючись на статті 512, 514, 516, 625, 1048, 1054, 1077, 1082 ЦК України, просить позовні вимоги задовольнити позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на те, що обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, як на підстави для можливої відмови у задоволені позовних вимог, - є необґрунтованими та недоведеними. 13.10.2019 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про споживчий кредит № 9312418, відповідно до умов якого вона отримала 6200,00 гривень. На підтвердження законності нарахування процентів за кредитним договором № 9312418 від 13.10.2019 позивачем до позовної заяви додано деталізований розрахунок заборгованості, який підписаний первісним кредитором. З даного розрахунку вбачається, що відповідач здійснювала часткове погашення кредитної заборгованості первісному кредитору. Відповідач не виконала належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість за договором про споживчий кредит № 9312418 від 13.10.2019 в розмірі 18 290,90 гривень, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 6 200,00 гривень, заборгованість за процентами - 8 990,90 гривень, заборгованість за комісією - 744,00 гривень, заборгованість за пенею - 2 356,00 гривень. 16.06.2020 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС» укладено договір відступлення прав вимоги № 001, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» було відступлено право вимоги за кредитним договором № 9312418 від 13.10.2019 ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС». 24.01.2022 між ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» укладеного договір факторингу № 1/15, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 9312418 від 13.10.2019. Позивачем до позовної заяви було додано докази, якими доведено відступлення ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» відступило право вимоги ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ». Крім цього, відповідач не заперечує, що між нею та ТОВ «МІЛОАН» було укладено кредитний договір № 9312418 від 13.10.2019 (а. с. 90-95).
Ухвалою суду від 14 лютого 2025 року було оголошено перерву у судовому засіданні до 05 березня 2025 року на підставі частини другої статті 240 ЦПК України. Вказаною ухвалою суду було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про врегулювання спору за участю судді, та за клопотанням відповідача залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (а. с. 98-101).
Позивач свого представника в призначене судове засідання не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного документу ( а.с. 103). В поданих до суду в системі «Електронний суд» додаткових поясненнях представник позивача Лановий Є.М. просив судове засідання проводити без участі представника позивача, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в призначене судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином в порядку, про що свідчить довідка про доставку електронного документу( а.с. 104). До суду в системі «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона просила розглянути справу без її участі. У вказаній заяві відповідач просила при прийнятті рішення врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року у справі № 641/11984/15-ц, щодо неправомірності нарахування комісії за оформлення кредиту за кредитним договором № 9312418 від 13.10.2019( а.с. 106).
Третя особа у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», свого представника в призначене судове засідання не направило, про дату, час та місце судового засідання повідомлене належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного документу( а.с. 102). Письмових пояснень від третьої особи у справі до суду не надійшло.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11, та частин четвертої, п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13 жовтня 2019 року ОСОБА_1 на сайті miloan.ua створила та заповнила анкету-заяву на кредит № 9312418, в якій зазначила свої особисті дані: прізвище, ім'я, по батькові, ідентифікаційний номер, рік народження, номер мобільного телефону, паспортні дані, адресу зареєстрованого місця проживання та фактичного місця проживання, освіту, місце роботи та щомісячні доходи( а.с. 11-12).
З Анкети-заяви на кредит № 9312418 від 13.10.2019 вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 погоджені наступні умови кредитування по вказаній заяві: сума кредиту - 6 200,00 гривень; строк кредиту - 30 днів; ставка процентів - 1,50 % за кожен день користування, всього 2 790,00 гривень; комісія за надання - 12 % одноразово, всього 744,00 гривні; сума до повернення - 9 734,00 гривень (а. с. 11-12).
Анкета-заява на кредит № 9312418 від 13.10.2019 також містить інформацію про процес оформлення та розгляду заяви, зокрема про такі дії: заповнення заяви, автоматичну перевірку, перевірку у базі кредитних історій, скоринг, перевірку у базі кредитних історій, обробку, підписання договору.
Отже, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним у заяві номер телефону одноразовий ідентифікатор, який відповідач використала для підтвердження підписання договору.
13 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про споживчий кредит № 9312418, паперова копія якого додана до позовної заяви, шляхом підписання сторонами електронними підписами (далі - кредитний договір № 9312418) (а. с. 32-34).
Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору № 9312418 позикодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
В пункті 1.2. кредитного договору № 9312418 зазначено, що сума кредиту становить 6200,00 гривень у валюті: українські гривні.
З пунктів 1.3.-1.4. кредитного договору № 9312418 вбачається, що кредит надається строком на 30 днів з 13.10.2019. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 12.11.2019.
Пунктами 1.5.-1.6. кредитного договору № 9312418 передбачено, що сукупна вартість кредиту складає 3534,00 гривень в грошовому виразі та 694,00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п. п. 1.5.1-1.5.2 договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що позикодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі. Комісія за надання кредиту: 744,00 гривні, яка нараховується за ставкою 12.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 2 790,00 гривень, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 цього договору.
Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору № 9312418 кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.
Згідно з пунктом 2.2.1. кредитного договору № 9312418 позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.2, 1.6. договору відповідно.
Пунктом 2.2.2. кредитного договору № 9312418 передбачено, що нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.
З пункту 2.2.3. кредитного договору № 9312418 вбачається, що проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п. 1.4, продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов'язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням товариства.
Відповідно до пункту 2.3.1. кредитного договору № 9312418 позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів, доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за продовження кредиту. У разі, якщо на дату пролонгації кредиту за кредитним договором існує нарахована пеня, для продовження строку кредиту позичальник має також сплатити пеню у повному розмірі. Можливі строки продовження та ставки комісії за продовження кредиту, наведені у таблиці нижче: строк продовження - 3 дні; розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту - 4 %; строк продовження - 7 днів; розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту - 7 %; строк продовження - 15 днів; розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту - 13 %.
Згідно з пунктом 2.3.2 кредитного договору № 9312418, волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п. 6.14. Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5 договору.
В пункті 2.4.1. кредитного договору № 9312418 визначено, що позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4. Договору.
Пунктом 3.2.6. кредитного договору № 9312418 передбачено, що позикодавець має право, крім інших передбачених законодавством та цим договором прав, відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника. У випадку, якщо після відступлення прав вимоги за цим договором позикодавець отримає від позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим договором, такий платіж (кошти) відповідно до частини другої статті 516 Цивільного кодексу України позичальнику не повертаються і зараховуються в рахунок виконання зобов'язань позичальника за цим договором.
Відповідно до пункту 3.3.2. кредитного договору № 9312418 позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені цим договором, у порядку, строки та терміни, передбачені п. п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього договору.
Пунктом 4.1. кредитного договору № 9312418 передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов'язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник, починаючи з дня, наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п. 1.4 цього договору, з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв'язку з укладенням цих угод, зобов'язаний сплатити на користь товариства пеню у розмірі 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту, одержаного позичальником за цим договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру, визначеного цим пунктом.
Як вбачається з Графіку розрахунків, що є Додатком № 1 до кредитного договору № 9312418 від 13.10.2019, дата платежу по кредиту - 12.11.2019; загальна вартість кредиту -9 734,00 гривень, яка складається з: суми кредиту - 6 200 гривень; комісії за надання кредиту - 744,00 гривні; процентів - 2 790,00 гривень (зв. ст. а. с. 34).
З платіжного доручення № 2112684 від 13.10.2019 видно, що 13.10.2019 ТОВ «МІЛОАН» було перераховано на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 6 200,00 гривень, призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ «МІЛОАН» згідно договору 9312418 (а. с. 42).
З розрахунку заборгованості ТОВ «МІЛОАН» за кредитним договором № 9312418 від 13.10.2019, що долучений до матеріалів справи, вбачається, що заборгованість за кредитним договором № 9312418 від 13.10.2019 станом на 07.03.2020 становить 18 290,90 гривень, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 200 гривень, заборгованості за процентами, нарахованими за період з 14.10.2019 по 31.01.2020, у розмірі 8 990,90 гривень; заборгованості за пенею, нарахованою за період з 03.12.2019 по 21.12.2019, у розмірі 2 356,00 гривень; заборгованості за комісією за оформлення кредиту, нарахованою одноразово 13.10.2019 у розмірі 744,00 гривні (а. с. 17-19).
У пункті 1 частини першої статті 512 та статті 514 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
16 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір відступлення прав вимоги № 001, копія якого долучена до матеріалів справи (а. с. 24-31).
Відповідно до пункту 1.1. договору відступлення прав вимоги № 001 від 16.06.2020 на умовах, встановлених цим договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором та боржниками (портфель заборгованості).
Згідно з пунктом 1.2. договору відступлення прав вимоги № 001 від 16.06.2020 внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у реєстрі боржників, і набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.
За змістом пункту 1.3. договору відступлення прав вимоги № 001 від 16.06.2020 новий кредитор має право здійснити відступлення третім особам прав вимоги до боржників, придбаних від кредитора за цим договором.
Пунктом 6.1. договору відступлення прав вимоги № 001 від 16.06.2020 передбачено, що у відповідності до умов цього договору кредитор передає (відступає) новому кредиторові права вимоги до боржників, які виникли у кредитора внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання кредитором боржникам кредитних коштів, та які входять до портфелю заборгованості. Загальний розмір портфелю заборгованості боржників, права вимоги до яких відступаються, складає 15 043 912,58 гривень станом на дату підписання сторонами цього договору.
Відповідно до пункту 6.2 договору відступлення прав вимоги № 001 від 16.06.2020 оформлення відступлення права вимоги відбувається в наступному порядку: за цим договором кредитор передає, а новий кредитор приймає права вимоги в розмірі портфеля заборгованості (підпункт 6.2.1.). Для підтвердження дійсності прав вимоги, що відступаються, кредитор надає новому кредиторові документацію в порядку, передбаченому цим договором (підпункт 6.2.2.). Права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості (підпункт 6.2.3.).
Згідно з пунктом 7.1. договору відступлення прав вимоги № 001 від 16.06.2020 в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги, новий кредитор сплачує кредиторові плату в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 196 234,75 гривень без ПДВ за таким графіком: 98 117,37 гривень - до 19.06.2020; залишок (98 117,38 гривень) - до 16.07.2020.
За змістом пункту 8.3. договору відступлення прав вимоги № 001 від 16.06.2020 передача кредитором реєстру боржників новому кредиторові здійснюється в наступному порядку: кредитор зобов'язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання цього договору та заповненого Додатку № 1 підготувати і передати новому кредиторові в електронній формі, електронною поштою або кур'єрською доставкою на електронному носієві (флеш карта, компакт диск та інші оптичні носії інформації) реєстр боржників за формою, встановленою в Додатку № 1 до цього договору, з усіма заповненими даними про боржників, які обов'язково повинні міститися в реєстрі боржників (підпункт 8.3.1.).
У пункті 13.1. договору відступлення прав вимоги № 001 від 16.06.2020 зазначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 16.06.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання відповідних зобов'язань сторонами.
Як вбачається із платіжних інструкцій: № 55 від 16.07.2020, № 108 від 05.08.2020, № 2 від 19.08.2020, № 1 від 04.09.2020, № 2 від 04.09.2020, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» сплатило ТОВ «МІЛОАН» 481 724,78 гривень згідно договору відступлення прав вимоги № 001 від 16.06.2020 (а. с. 15, 45-48).
Відповідно до Витягу з Додатку до договору відступлення прав вимоги № 001 від 16.06.2020, підписаного між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 9312418 від 13 жовтня 2019 року на суму заборгованості 18 290,90 гривень, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 6 200 гривень, заборгованості за відсотками - 8 990,90 гривень, заборгованості за комісією - 744,00 гривні, заборгованості за пенею - 2 356,00 гривень (а. с. 16).
Таким чином, договір відступлення прав вимоги № 001 від 16.06.2020 набув чинності, за яким згідно з Витягом з Додатку до договору відступлення прав вимоги № 001 від 16.06.2020, вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 9312418 від 13.10.2019 перейшли до ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС».
24 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» укладено договір факторингу № 1/15, копія якого долучена до матеріалів справи (а. с. 35-38).
Згідно з пунктом 1.1. договору факторингу № 1/15 в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.
Пунктом 1.3. договору факторингу № 1/15 передбачено, що права грошової вимоги вважаються відступленими фактору в день підписання відповідного реєстру. Додаткового оформлення відступлення прав вимоги не вимагається. Після переходу прав вимоги до фактора останній стає кредитором по відношенню до боржника та набуває відповідні права вимоги. Таке відступлення не потребує вчинення будь-яких додаткових дій з боку фактора або клієнта, або підписання будь-яких документів.
Як вбачається із пункту 3.1 договору факторингу № 1/15, загальна сума прав грошової вимоги, що відступаються відповідно до умов даного договору, визначається у відповідному реєстрі.
За змістом пункту 3.2. договору факторингу № 1/15 фактор зобов'язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти (сума фінансування) в розмірі 150 000 гривень 00 копійок та 50% від всіх надходжень, що будуть отримані фактором в процесі реалізації своїх прав як кредитора відносно прав вимог, що є предметом цього договору, шляхом перерахування на рахунок клієнта.
Грошові кошти (сума фінансування) сплачується фактором клієнту в наступному порядку: першочергове 150 000 гривень 00 копійок фактор сплачує клієнту протягом 6 місяців з моменту підписання цього договору (підпункт 3.2.1); щомісячно, в строк до 5-го числа місяця, що слідує за звітним, фактор здійснює перерахунок на користь клієнта в розмірі 50% суми коштів, отриманих за звітний місяць, що визначається на підставі Звіту про отримані платежі, форма якого визначена Додатком № 2 (пункт 3.2.3).
Відповідно до пункту 8.1 договору факторингу № 1/15 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Листом директора ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» від 13.11.2024 підтверджено, що ТОВ «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» виконано повний розрахунок згідно договору факторингу № 1/15 від 24.01.2022( а.с. 49).
Відповідно до Витягу з Додатку до договору факторингу № 1/15 від 24.01.2022, підписаного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 9312418 від 13.10.2019 на суму заборгованості 18 290,90 гривень, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 6 200 гривень, заборгованості по процентам - 8 990,90 гривень, заборгованості за комісією - 744,00 гривні, заборгованості за пенею - 2 356,00 гривень (а. с. 14).
Таким чином, вказаний договір набув чинності, за яким згідно Реєстру Боржників, що є Додатком до договору факторингу № 1/15 від 24.01.2022, підписаного 24 січня 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ», вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 9312418 від 13.10.2019 перейшли до ТОВ «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ».
Питання дійсності договору відступлення права вимоги № 001 від 16.06.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС, і договору факторингу № 1/15 від 24.01.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ», в установленому законом порядку не оспорено.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої цієї статті).
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з вимогами частини четвертої статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом частини першої статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що кредитний договір № 9312418 від 13 жовтня 2019 року укладено в електронній формі.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У пункті 5 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами частини сьомої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675-VIII).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них (частина п'ята статті 11 Закону України № 675-VIII).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону № 675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII).
На підтвердження своїх вимог позивачем надано: паперову копію електронного кредитного договору № 9312418 від 13 жовтня 2019 року, що містить інформацію про його підписання відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом.
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 визнає факт укладення 13 жовтня 2019 року між нею та ТОВ «МІЛОАН» кредитного договору № 9312418 та факт отримання коштів в сумі 6 200,00 гривень. Зазначені обставини свідчать про належне укладення кредитного договору № 9312418 від 13 жовтня 2019 року.
Аналогічна правова позиція сформована у постановах Верховного Суду. Так, у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року в справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Зі змісту кредитного договору № 9312418 від 13.10.2019 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Крім того, з п. 5.1 кредитного договору вбачається, що позичальник підтверджує, що до підписання договору ознайомилася з усіма умовами (у тому числі викладеними у п. 6.3) та Правилами надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua та є невід'ємною частиною цього договору. До укладення цього договору вона отримала від Товариства інформацію , зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», та в Законі Україні «Про захист прав споживачів». Відповідно до п. 6.5 вказаного кредитного договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Позичальник ОСОБА_1 погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису, що відповідає її внутрішній волі.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною першою статті 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 526 цього Кодексу передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «МІЛОАН» за кредитним договором № 9312418 від 13.10.2019, що долучений до матеріалів справи, вбачається, що заборгованість за кредитним договором № 9312418 від 13.10.2019 станом на 07.03.2020 становить 18 290,90 гривень, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 200 гривень, заборгованості за процентами, нарахованими за період з 14.10.2019 по 31.01.2020, у розмірі 8 990,90 гривень; заборгованості за пенею у розмірі 2 356,00 гривень, нарахованою за період з 03.12.2019 по 21.12.2019; заборгованості за комісією за оформлення кредиту, нарахованою одноразово 13.10.2019, у розмірі 744,00 гривні (а. с. 17-19).
Як зазначено у вказаному розрахунку заборгованості ТОВ «МІЛОАН» за кредитним договором № 9312418 від 13.10.2019, 14.11.2019 відповідачем ОСОБА_1 було сплачено комісію за пролонгацію у розмірі 434,00 гривні, пеню у розмірі 248,00 гривень та проценти по кредиту у розмірі 372,00 гривні, у зв'язку з чим у відповідності до пункту 2.3.1. кредитного договору № 9312418 від 13.10.2019 відбулася пролонгація строку кредитування на 7 днів, тобто до 21.11.2021 включно. 25.11.2019 відповідачем ОСОБА_1 було сплачено комісію за пролонгацію у розмірі 434,00 гривні, пеню у розмірі 496,00 гривень, та проценти по кредиту у розмірі 437,10 гривень, у зв'язку з чим у відповідності до пункту 2.3.1. кредитного договору № 9312418 від 13.10.2019 відбулася пролонгація строку кредитування на 7 днів, тобто до 02.12.2019 включно. 13.11.2019, 22.11.2019 та в період з 03.12.2019 по 31.01.2020 нарахування процентів здійснювалось за стандартною (базовою) ставкою у розмірі 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом у відповідності до пункту 1.6. кредитного договору.
Платіжним дорученням № 2112684 від 13.10.2019 підтверджено перерахування 13.10.2019 ТОВ «МІЛОАН» на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грошових коштів в сумі 6 200,00 гривень згідно договору № 9312418, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечується (а. с. 42).
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 кредитодавцю отриманих на підставі договору про споживчий кредит № 9312418 від 13.10.2019 коштів в сумі 6200 гривень, тому заборгованість за тілом кредиту в сумі 6200 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за процентами та пенею, суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Зі змісту укладеного договору про споживчий кредит № 9312418 від 13.10.2019 вбачається, що кредит відповідачу надавався на 30 днів з 13 жовтня 2019 року. 14.11.2019 відповідно до пункту 2.3.1. кредитного договору № 9312418 від 13.10.2019 відбулася пролонгація строку кредитування на 7 днів, тобто до 21.11.2021 включно. 25.11.2019 відповідно до пункту 2.3.1. кредитного договору № 9312418 від 13.10.2019 відбулася пролонгація строку кредитування на 7 днів, тобто до 02.12.2019 включно.
Таким чином, строк кредитування за договором про споживчий кредит № 9312418 від 13.10.2019, з урахуванням пролонгацій відповідно до пункту 2.3.1. договору, закінчився 02.12.2019. Доказів того, що строк кредитування між сторонами кредитного договору № 9312418 від 13.10.2019 продовжувався після 02.12.2019 в порядку, передбаченому вказаним договором, суду позивачем не надано.
З умов кредитного договору, зокрема, пунктів 1.6., 2.2.3 договору, не вбачається, що сторонами обумовлена умова нарахування процентів за неправомірне користування кредитом після закінчення строку кредитування і що така умова відповідає диспозиції норми, викладеній у частині другій статті 625 ЦК України, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання за цією угодою.
Нарахування процентів за користування кредитом (кредитними коштами) за період з 03.12.2019 по 31.01.2020, про стягнення яких просить позивач, здійснювалось за стандартною (базовою) ставкою у розмірі 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом у відповідності до пункту 1.6. кредитного договору, і є відмінним від порядку та періоду нарахування платежів, що здійснюються за порушення зобов'язання за кредитним договором, зокрема відповідно до статті 625 ЦК України, як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
В охоронних/спірних правовідносинах права та інтереси кредитора мали б бути забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Проте, позивач вимог про стягнення з відповідача процентів за межами строку кредитування на підставі положень статті 625 ЦК України не заявляв.
Розмір процентів відповідно до умов договору про споживчий кредит в межах строку кредитування, нарахованих відповідно до пункту 1.5.2 договору, становить 4092 гривні, сплачено відповідачем ОСОБА_1 процентів по кредиту 14.11.2019 в розмірі 372,00 гривні, 25.11.2019 в розмірі 437,10 гривень, 27.02.2020 в розмірі 100,00 гривень, 07.03.2020 в розмірі 330,00 гривень, на загальну суму 1 239,10 гривень.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за процентами в межах строку кредитування, розмір яких погоджено сторонам у кредитному договорі № 9312418 від 13.10.2019, з урахуванням пролонгацій відповідно до пункту 2.3.1. договору, за період з 14.10.2019 по 02.12.2019 в сумі 2 852,90 гривень ( 4092 гривень - 1239,10 гривень).
В іншій частині позовні вимоги щодо стягнення процентів, нарахованих за межами строку кредитування, в сумі 6138 гривень задоволенню не підлягають.
Не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені, яка нарахована кредитодавцем за межами строку кредитування, в розмірі 2356 гривень.
Відповідно до розрахунку заборгованості пеня в сумі 2356 гривень нарахована за період 03.12.2019 по 21.12.2019.
Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів, неустойки встановлюються договором, і протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов'язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Таким чином, пеня, яка нарахована за межами строку кредитування, стягненню з відповідача на користь позивача не підлягає.
Суд, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за комісією у розмірі 744,00 гривні, виходить із наступного.
Як вбачається з пункту 1.5.1. кредитного договору № 9312418 від 13.10.2019, комісія за надання кредиту: 744,00 гривні, яка нараховується за ставкою 12.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Виходячи з мети законодавчого захисту прав споживача, як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона є фахівець, а інша - ні), закон має на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами договору, що укладається, на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об'ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника-споживача. Дані вимоги закону не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник) не звільнений від обов'язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з'ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор надасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування».
Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» містить положення про те, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит. Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Як вбачається із частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов'язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов'язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.
Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов'язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов'язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі.
До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов'язків, передбачених договором про споживчий кредит; платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов'язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.
Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит процентів, комісій та інших обов'язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця (крім тих, які згідно із законом надаються безоплатно) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Зі змісту укладеного кредитного договору № 9312418 від 13.10.2019 вбачається, що сторони погодили розмір комісії за надання кредиту та порядок її нарахування.
Підписавши кредитний договір, відповідач ОСОБА_1 погодилась з усіма його умовами, зокрема, й щодо сплати комісії, розмір якої визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору. Натомість відповідач погодилась зі своєї сторони на такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Кредитний договір № 9312418 від 13 жовтня 2019 року або його окремі положення недійсними не визнано, отже умови договору, в тому числі і щодо сплати комісії, є обов'язковими для виконання позичальником.
З урахуванням викладеного, доводи відповідача ОСОБА_1 , наведені у її заяві від 04.03.2025, щодо неправомірності нарахування комісії за надання кредиту у розмірі 744,00 гривні, є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи, відтак судом до уваги не приймаються. Постанови Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 та від 19 серпня 2020 року у справі № 641/11984/15, на які посилається відповідач у поданій заяві від 04.03.2025, не є релевантними до обставин цієї справи, тому викладені в них правові позиції застосуванню не підлягають.
Виходячи з встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, які виникли з укладеного кредитного договору № 9312418 від 13 жовтня 2019 року, договору про відступлення прав вимоги № 001 від 16 червня 2020 року, договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року, беручи до уваги, що позивачем надано достатні докази виникнення зобов'язання з укладеного договору та їх неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 , суд вважає правильним задовольнити позов частково та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 9312418 від 13 жовтня 2019 року в сумі 9796,90 гривень, яка складається з наступного: заборгованості за тілом кредиту в сумі 6 200,00 гривень; заборгованості за процентами, нарахованими в межах строку кредитування, з урахуванням пролонгації, за період з 14.10.2019 по 02.12.2019, в сумі 2 852,90 гривень; заборгованості за комісією у розмірі 744,00 гривні.
В іншій частині позовні вимоги щодо стягнення з відповідача процентів за користування кредитом за кредитним договором № 9312418 від 13.10.2019 в розмірі 6 138,00 гривень та пені в сумі 2356 гривень, які нараховані поза межами строку кредитування, з вищенаведених підстав задоволенню не підлягають.
Посилання відповідача ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву на положення частини 3 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» судом при винесенні рішення не враховуються, оскільки станом на дату укладення кредитного договору № 9312418, тобто станом на 13.10.2019, стаття 21 Закону України «Про споживче кредитування» не містила частину третю.
Не приймаються до уваги також доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, про відсутність доказу повідомлення відповідача про зміну кредитора/фактора, як підставу для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною другою вказаної статті передбачено, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною першою статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року в справі №6-979цс15, відсутність повідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від виконання його кредитного зобов'язання, як перед первинним, так і перед новим кредитором, а є лише підставою для визнання виконання зобов'язання перед первинним кредитором належним його виконанням.
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не сплачувала заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останньої утворилася заборгованість, то заборгованість за кредитним договором № 9312418 від 13 жовтня 2019 року в сумі 9796,90 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє її від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Інші доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, не спростовують висновків суду.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За правилом частини третьої вказаної статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як зазначено у пункті 3 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Судом встановлено, що адвокат Білецький Б.М. надавав позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» професійну правничу допомогу на підставі договору про надання правової допомоги № 43657029 від 07 серпня 2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» та адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем (а. с. 21-23).
Як вбачається з пункту 1.1. договору про надання правової допомоги № 43657029, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу (правничу допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами.
Пунктом 4.1 договору про надання правової допомоги № 43657029 передбачено, що загальна вартість послуг складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно тарифної сітки, вказаної у п. 4.8. даного договору, а також гонорар, який зазначений у п. 4.9. даного договору.
За змістом пункту 4.3. договору про надання правової допомоги № 43657029 при розрахунку вартості юридичної допомоги, вказаної в п. 4.1. даного договору, враховується час, витрачений адвокатом.
Як зазначено у пункті 4.4. договору про надання правової допомоги № 43657029, за результатами надання юридичної допомоги складається Акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В Акті вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги і її вартість. Акт надається клієнту особисто або надсилається адвокатом факсимільним зв'язком, поштою або на електронну пошту, вказану в договорі.
Відповідно до пункту 4.5. договору про надання правової допомоги № 43657029, Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 календарних днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення на Акт.
За правилом пункту 4.6. договору про надання правової допомоги № 43657029 сума, вказана в п. 4.1. даного договору, є гонораром адвоката за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає.
Згідно з пунктом 4.9. договору про надання правової допомоги №43657029 у разі прийняття судом по матеріалам позовної заяви позитивного рішення, клієнт зобов'язується сплатити гонорар на користь адвоката у розмірі 6 000 гривень. Оплата здійснюється в гривневому еквіваленті, відповідно до місцевого курсу на дату укладення цього договору та у порядку, передбаченому Розділом 4 цього договору.
11 листопада 2024 року між адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» було укладено Додаткову угоду № 9312418 до договору про надання правової допомоги № 43657029 від 07 серпня 2024 року (а. с. 39).
Як зазначено у пункті 1 вказаної Додаткової угоди: Розширити розділ «1.Предмет договору» та доповнити новим пунктом такого змісту: «1.2. Адвокат зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 . Адвокат зобов'язується надати інші види професійної правничої допомоги, пов'язаних з розглядом даної справи в будь-якому суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій з повноваженнями представляти інтереси клієнта в будь-якому суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій згідно підсудності та судоустрою, встановлених процесуальними законами та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» під час здійснення судочинства та може вчиняти від імені клієнта усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти позивач, відповідач, третя особа, стягувач, суб'єкту оскарження в процесі, для чого адвокату надається право підписувати та подавати від імені клієнта позовні заяви, змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, брати участь у судових засіданнях, отримувати копії судових рішень, розписуватись та вчиняти інші процесуальні дії. Повноваження адвоката в суді не обмежені цим договором». 2.Доповнити розділ «4. Порядок здійснення розрахунків» договору новим пунктом такого змісту: «4.9. За здійснення представництва та захист інтересів клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги, пов'язаних з розглядом даної справи, відповідно до умов цього договору, клієнт виплачує адвокату гонорар, у порядку та строки за погодженням сторін. Виплата гонорару здійснюється на умовах попередньої оплати (авансування) та/або, що підтверджується підписаним сторонами відповідним Актом про надання професійної правничої допомоги, складеним та підписаним сторонами на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом».
З Акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), підписаного 11 листопада 2024 року між адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ», вбачається, що сторони за договором про надання правової (правничої допомоги) № 43657029 від 07 серпня 2024 року, Додаткових угод, на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» про стягнення кредитної заборгованості, підтверджують, що адвокат надав, а клієнт прийняв правничу (правову) допомогу загальною вартістю 6 000 гривень, зокрема: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» - 2 250 гривень (1,5 години х 1500 гривень за годину); складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи- 3000 гривень (3 години х 1000 гривень за годину); формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 750 гривень (1 година х 750 гривень за годину) (а. с. 20, 59).
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01) , пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Враховуючи час, затрачений адвокатом Білецьким Б.М. на правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ», складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, формування додатків до позовної заяви, суд вважає, що розмір витрат, пов'язаних з професійною правничою допомогою, в сумі 6 000 гривень є обґрунтованим та підтвердженим належними доказами у цій справі. Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідачем суду не надано.
Проте, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з положень статті 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи із наступного розрахунку: 9796,90 гривень х 100 %: 18 290,90 гривень = 53,56 % (відсоток розміру задоволеного позову); 6 000 х 53,56 % :100 % = 3 213,6 гривень (сума витрат на професійну правничу допомогу, пропорційна відсотку задоволеного позову).
За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 гривень, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, виходячи з наступного розрахунку 2 422,40 х 53,56 % (відсоток розміру задоволеного позову):100% = 1 297,44 гривень (сума судових витрат, пропорційна відсотку задоволеного позову).
На підставі викладеного, керуючись статями 258-259, 263-265 ЦПК України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» заборгованість за кредитним договором № 9312418 від 13 жовтня 2019 року в сумі 9796 гривень 90 копійок, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 6 200 гривень, заборгованості за процентами в сумі 2 852 гривні 90 копійок; заборгованості за комісією в сумі 744 гривні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1 297 гривень 44 копійки.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 213 гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ», код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: м. Київ, м.Бровари, вулиця Симона Петлюри, 21/1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду складено 13 березня 2025 року.
Суддя Н. Ф. Теремецька