Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1320/24
Провадження № 2/376/152/2025
13 березня 2025 року Сквирський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Батовріної І.Г.
за участю секретаря Гіптенко Є.О.
представника позивача Гервазюк О.Ю.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит.
В обґрунтування позову посилається на те, що 05.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_2 , було укладено договір про споживчий кредит № 102122191.
Вказаний договір укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором.
Згідно з умовами договору ТОВ «МІЛОАН» зобов'язалося надати відповідачу кредит в сумі 8 000,00 грн., проценти за користування кредитом становлять 3 000 грн., які нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
17.01.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 17-01/2022-54, згідно з яким ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до боржників, зокрема і за договором про споживчий кредит № 102122191 укладеними з відповідачем ОСОБА_2
ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги за договором про надання фінансових послуг ТОВ "Коллект Центр" згідно з договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 р. № 10-01/2023 до боржників, зокрема і за договором про споживчий кредит № 102122191 укладеними з відповідачем ОСОБА_2 ..
Станом на 08.04.2024 р. загальна заборгованість за договором про споживчий кредит № 102122191 становила 43 954,00 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту 7 600,00 грн., заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги 35 138,00 грн., заборгованість за комісією 1 216,00 грн..
У добровільному порядку сплатити наявну заборгованість позичальник відмовляється. Тому позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ "Коллект Центр" заборгованість за договором у розмірі 43 954,00 грн. та судові витрати по справі.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 21.06.2024 р. у вказаній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням, викликом сторін.
23.09.2024 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якій просив відмовити у задоволенні позову у зв?язку з його недоведеністю та необґрунтованістю. Вказав, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що саме відповідач уклав кредитний договір та отримав грошові кошти. Окрім того у договорі не зазначено реквізити повного карткового рахунку відповідача.
26.09.2024 року через систему «Електронний суд» представник позивача подала відповідь на відзив у якій просила позовну заяву задовольнити в повному обсязі зважаючи на наступне. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому було перераховано грошові кошти. Факт ідентифікація відповідача підтверджується Довідкою про ідентифікацію. Згідно даної довідки на номер телефону відповідача було направлено одноразовий ідентифікатор, яким і було підписано договір. Вказує, що між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладено електронний кредитний договір, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору. Відповідно до наявного платіжного доручення №33381374 вбачається, що05.10.2021 року було перераховано грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 *. Отримувач коштів - Відповідач, призначення: кошти згідно договору № 102122191. Окрім того відповідач неодноразово здійснював погашення заборгованості, що у свою чергу свідчить про визнання умов договору та підтвердження факту отримання грошових коштів. Твердження представника відповідача про ненадходження грошових коштів не заслуговують на увагу, адже відповідач має вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах і мав безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на його банківську картку, вказану в договорі чи іншу картку, якою він користується, не надходили. Зокрема, він має можливість здійснити запит до банку про наявність у нього карткового рахунку, вказаного в заяві на отримання кредиту, та отримати виписку по вказаному рахунку за період кредитування.
Ухвалою суду від 06.11.2024 р. клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено та постановлено витребувати докази у АТ «Універсал Банк».
09.12.2024 р. на адресу суду від АТ «Універсал Банк» надійшли документи на виконання ухвали від 06.11.2024 р..
20.01.2025 р. від представника відповідача надійшли письмові пояснення, у яких він просив відмовити у задоволені позову посилаючись на те, що договір про споживчий кредит № 1021221191 є несправедливим, оскільки відповідач отримав грошові кошти у сумі 7 294 грн., у той же час позивач бажає стягнути 43 954 грн., що в 6 разів перевищує отриману суму. Крім того первісний кредитор (ТОВ «Мілоан») на момент передачі боргу нарахував 20 698 грн. заборгованості, а ТОВ «Вердикт Капітал» передає ТОВ «Коллект Центр» значно більшу заборгованість у загальному розмірі 43 954 грн.. Окрім того представник відповідача вказує, що 4 000 грн. за усну консультацію, яку надало АО «Лігал Ассістанс» є необґрунтованими, оскільки на сайті позивача вказано, що він сам може надавати консультації, а тому просив не враховувати дану суму при розподілі судових витрат.
29.01.2025 року від представника позивача надійшли письмові пояснення, у яких просили позовну заяву задовольнити в повному обсязі з огляду на наступне. Посилання представника відповідача на несправедливі умови договору є передчасними, оскільки п. 4.2 договору встановлено, що у разі прострочення позичальником зобов?язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв?язку з продовженням строку кредитування (пролонгацій) має право (не обов?язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов?язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов?язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця. У свою чергу відповідач підписуючи вказаний договір ознайомився з його умовами та проставляючи свій підпис погодився з ними. Окрім того положеннями Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, проте відповідач даним правом не скористався. Також вказує, що ТОВ «Коллект Центр» є фінансовою установою і з метою стягнення заборгованості за кредитним зобов?язаннями боржників залучається АО «Лігал Ассістанс», а тому 4 000 грн. за усну консультацію є правомірними, адже позивач надає лише консультації з приводу пошуку досудових шляхів вирішення питання сплати боргу позичальниками.
04.02.2025 року представник відповідача надав письмові пояснення, у яких зазначив, що матеріали справи не місять розрахунків на підставі яких було нараховано заборгованість у розмірі 14 400 грн.. Вказує, що дана сума є необґрунтованою та не підтвердженою, а тому просить відмовити у цій частині, а щодо стягнення заборгованості у розмірі 29 514 грн. покладається на розсуд суду.
06.02.2025 року представник позивача подав письмові пояснення, у яких вказує, що посилання представника відповідача, що позивач здійснює нечесну підприємницьку практику не відповідають дійсності та не підтвердженні жодними доказами. Окрім того вказує, що договір про споживчий кредит № 1021221191 є правомірним та його положення відповідають чинному законодавству.
У судовому засіданні представник позивача просила позов задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях. Окрім того зазначила, що відповідач частково здійснював погашення заборгованості, що у свою чергу свідчить про визнання договору укладеним. Сам договір про споживчий кредит містить усі істотні умови передбаченні чинним цивільним законодавством для вказаної категорії договорів. Наголошувала, що матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження ідентифікації особи, також наявна хронологія дій відповідача при укладені договору про споживчий кредит. Зазначила, що відповідач ознайомився з усіма умовами договору та будь - яких заперечень не надавав.
У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що вони визнають факт укладення договору про споживчий кредит № 102122191 від 05.10.2021 р. та заборгованість у розмірі 29 514 грн.. У той же час категорично заперечує, щодо стягнення заборгованості у розмірі 14 400 грн. нараховану ТОВ «Вердикт Капітал», оскільки матеріали справи не містять належного розрахунку заборгованості, у якому б містилося б обґрунтування вказаних нарахувань. Зазначає, що наданий ТОВ «Вердикт Капітал» розрахунок від 10.01.2023 року є неналежним доказом.
Згідно з ст. 247 ЦПК України здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового процесу, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 05.10.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_2 , було укладено договір про споживчий кредит № 102122191 (а.с.6-10)
Згідно з п. 1.1. договору Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Згідно з п.п. 1.2., 1.3., 1.4., сума кредиту становить 8 000 грн., строком на 15 днів з 05.10.2021, термін (дата) повернення кредиту 20.10.2021 (а.с.6).
Відповідно до п. 1.5.1 комісія за надання кредиту: 1520,00 грн., яка нараховується за ставкою 19,00 % від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 3000.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно з п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 2.2.2 нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 договору.
Відповідно до п. 2.3.1.2 Кредитного договору (пунктом договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначено строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тіло кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховується за стандартною (базовою) ставкою в п. 1.6 договору. У випадку якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних базових умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Договір про споживчий кредит № 102122191 від 05.10.2021 року, паспорт споживчого кредиту та графік платежів за договором про споживчий кредит 102122191 від 05.10.2021 р., у якому міститься таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит було підписано ОСОБА_2 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором Z20663 (а.с. 6).
05.10.2021 р. позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 8 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 33381374 (а.с. 13 зворот).
17.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 17-01/2022-54, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, зокрема за договором про споживчий кредит № 102122191 укладеними з ОСОБА_2 (а.с.17-19).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №17-01/2022-54 від 17.01.2022 року до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 29 514 грн. (а.с. 20-21).
10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до позичальників, зокрема за договором про споживчий кредит № 102122191 укладеними з ОСОБА_2 (а.с.23-25)
Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення прав вимог, що укладений між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ "Коллект Центр", позивач набув права грошової вимоги до відповідача по договору № 102122191 у розмірі 43 954 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 7 600 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 35 138,00 грн., заборгованість за комісією 1 216,00 грн. (а.с. 26-28).
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Виходячи з наведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що відповідачем 05.10.2021 року було укладено в електронній формі договір про споживчий кредит № 102122191 з ТОВ «Мілоан» на суму кредиту 8 000 грн..
Грошові кошти у розмірі 8 000 грн. відповідач отримав шляхом переказу на картковий рахунок, що у свою чергу підтверджується платіжним дорученням 33381374 від 05.10.2021 р..
Окрім того відповідачем та його представником не заперечувався факт укладення договору так і факт отримання грошових коштів і судовому засіданні представник відповідача зазначив, що визнають позов у частині укладення договору та заборгованість у сумі 29 514 грн..
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Таким чином фінансова установа свої зобов'язання за договором про споживчий кредит виконала у повному обсязі, а відповідач, у порушення умов договору, суму заборгованості не сплачує.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 р. у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Таким чином, можна зробити висновок, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, провадження № 61-13587св20.
На підтвердження відступлення прав вимоги, позивач надав суду копію договору факторингу № 17-01/2022-54 від 17.01.2022 року, акт приймання-передавання Реєстру Боржників за договором факторингу № 17-01/2022-54 від 17.01.2022 р., реєстр боржників до договору факторингу № 17-01/2022-54 від 17.01.2022 р., платіжне доручення № 321370005 від 18.01.2022 року про оплату за відступлення прав вимоги за договором факторингу № 17-01/2022-54, копію договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, акт прийому - передачі реєстру боржників від 10.01.2023 року, реєстр боржників від 10.01.2023 року, у якому містяться відомості про боржників, номери кредитних договорів та суми заборгованості.
Таким чином перехід права вимоги до позивача відбувся із дотриманням вимог законодавства, окрім того договори про відступлення прав недійсними не визнавалися та на даний час не скасовані.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 43 954,00 грн., то суд зазначає наступне.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.
Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У силу частини 1 статті 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 1.4 договору про споживчий кредит № 102122191 термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 20.10.2021 року.
Пунктом 2.3. договору передбачено пролонгацію строку кредитування.
Продовження, вказаного в п. 1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1.).
Пунктом п. 2.3.1.2. договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6. Договору.
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
Як свідчать матеріали справи відповідач у встановлений договором строк, тобто до 20.10.2021 року, не повернув кредит і не сплатив комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом, а тому відбулася автоматична пролонгація договору на стандартних умовах (п. 2.3.1.2) на 60 днів.
Тобто, за відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми відсотків за користування кредитом до 20.10.2021, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено п. 2.3.1.2 договору.
Поряд з цим, системний аналіз положень п.п. 1.1 - 1.4 кредитного Договору щодо порядку та строку кредитування (15 днів), п.п. 2.2-2.4 кредитного Договору щодо пролонгації (60 днів), дають підстави для висновку, що термін користування кредитними грошима розпочався 05 жовтня 2021 року та закінчився 26 грудня 2021 року, оскільки за вищевказаними погодженими сторонами умовами кредитного Договору не передбачено можливість його подальшої пролонгації.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З врахуванням наведеного, виконаний позивачем розрахунок заборгованості по сплаті процентів за період з 05.10.2021 до 26.12.2021 р. в розмірі 20 698 грн. 00 коп. суд вважає обґрунтованим.
Саме вказаний розмір заборгованості за відсотками відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 17-01/2022-54 від 17.01.2022 р., ТОВ «МІЛОАН» відступив ТОВ «Вердикт Капітал» (а.с. 20-21).
Окрім того відповідач та представник відповідача визнали заборгованість у загальному розмірі 29 514 грн. 00 коп. та не заперечували проти її стягнення.
Щодо стягнення процентів за період з 17.01.2022 до 23.02.2022 (включно) в розмірі 14 440 грн. 00 коп. за ставкою 5%, суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.
Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Суд вважає, що відповідно до п.п. 1.1 - 1.4, 2.2 - 2.4 кредитного Договору про споживчий кредит № 102122191 від 05.10.2021 термін повернення кредиту (з урахуванням пролонгації) визначено з 05.10.2021 до 26.12.2021 р., тому правові підстави для стягнення заборгованості по відсоткам з 17.01.2022 до 23.02.2022 року (включно) відповідно до п. 1.6, 2.3 договору відсутні.
Звертаючись до суду із позовом ТОВ «KOЛЛEKT ЦЕНТР» не заявляло вимоги про застосування судом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Тому на підставі вищевикладеного з відповідача на користь позивача не підлягає стягненню заборгованість за відсотками у розмірі 14 440 грн..
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 137 ЦПК встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зазначене узгоджується з положенням частини першої статті 182 ЦПК України про те, що учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» надано суду: договір № 02-01/2023 про надання правової допомоги від 02.01.2023 р. (а.с. 39 зворот - 40); заявку на надання юридичної допомоги № 58 від 01.03.2024, згідно з якою ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та адвокатське об'єднання «Лігал Ассістанс» погодили надання правових (юридичних) послуг за договором №02-01/2023, яка складається із надання консультації з вивченням документів 2 години у розмірі 4000 грн., та складення позовної заяви про стягнення боргу 3 годин у розмірі 9 000 грн., а всього 13000 грн (а.с.43), витяг з акту №2 про надання юридичної допомоги від 08.03.2024 р. на загальну суму 13 000 грн. (а.с.44) та платіжну інструкцію № 0421270000 від 15.03.2024 р. про оплату послуг з надання правової допомоги згідно з договором № 02-01/2023 від 02.01.2023 року про надання правової допомоги на загальну суму 52 000 грн. 00 коп. (а.с. 42).
Так, із матеріалів справи вбачається, що дійсно 02 січня 2023 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та адвокатським об'єднання «Лігал Ассістанс» укладено Договір №02-01/2023 про надання правових (юридичних) послуг (а.с. 39 зворот - 40).
Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на виконання умов вище вказаного договору про надання правничої допомоги 02.01.2023 року здійснило оплату послуг АО «Лігал Ассістанс» згідно з платіжною інструкцією № 0421270000 в розмірі 52 000 грн. (а.с. 42).
Зважаючи на конкретні обставини справи, принцип змагальності сторін та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме їх дійсність, необхідність та розумність їх розміру, ураховуючи складність справи та фінансовий стан її учасників, обсягу доведеності позивачем заявлених позовних вимог, зважаючи на те, що представник відповідача у відзиві та поясненнях просив зменшити розмір витрат на правову допомогу, а також враховуючи те, що з платіжної інструкції № 0421270000 не можна встановити, що позивач оплатив надання правової допомоги саме у даній справі, то суд приходить до висновку про необхідність стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 9 000 грн..
Згідно з положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України, визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення із відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит № 102122191 від 05.10.2021 року у розмірі 29 514 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 7 600,00 грн., заборгованості за процентами 20 698,00 грн., заборгованість за комісією 1 216,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000 грн. 00 коп.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з цим з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (задоволено 67,6 % від розміру заявлених вимог) підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати в сумі 2 047 грн. (3028,00 х 67,6 % = 2 047) судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, на підставі статей 509, 525, 526, 549, 610, 611, 625, 634, 1048, 1054 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр", код ЄДРПОУ 44276926 заборгованість за договором про споживчий кредит № 102122191 від 05.10.2021 року у розмірі 29 514 (двадцять дев?ять тисяч п?ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп..
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр", код ЄДРПОУ 44276926 витрати на правову допомогу в розмірі 9 000 (дев?ять тисяч) грн. 00 коп..
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр", код ЄДРПОУ 44276926 - 2 047 (дві тисячі сорок сім) грн. 00 коп..
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя І.Г. Батовріна