Справа № 168/1037/24
Провадження № 3/168/2/25
10 березня 2025 року суддя Старовижівського районного суду Волинської області Хаврона О.Й., з участю секретаря Островерхої Т.С., захисника адвоката Чеботарьової Ю.В., розглянувши в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
ОСОБА_1 11.09.2024 року о 22.48 год. керував автомобілем «Mitsubishi L-200», державний номерний знак НОМЕР_1 , в смт.Стара Вижівка по вул.Ковельська, з явними ознаками алкогольного, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився.
У судовому засіданні захисник Чеботарьова Ю.В. просить визнати недопустимими докази, зібрані у справі, закрити провадження в справі. На обґрунтування клопотання зазначає, що відеозапис з портативного реєстратора поліцейського є не безперервним, переривається на 10 хвилин з невідомих причин, що не дає можливості встановити обставини, які відбувались в цьому проміжку часу. У зв'язку з чим має бути визнаний недопустимим. Щодо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, то такий факт не зафіксований на відеозаписі, і відповідно пропозиція пройти огляд на стан сп'яніння є незаконною, а тому і відмова від його проходження за таких обставин не тягне за собою відповідальності. ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, сидів в автомобілі на узбіччі, що підтверджують працівники поліції на відео, в подальшому на його прохання невідома особа підвезла його на автомобілі до заправки, хоча це не відображено на відео, однак про це неодноразово стверджував ОСОБА_1 працівникам поліції. Доказів керування транспортним засобом працівники поліції не зібрали. Порушено порядок проходження огляду на стан сп'яніння. Також працівники поліції не повідомили військову службу правопорядку. Просить закрити провадження в справі, а у випадку, якщо суд дійде висновку про необхідність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, то просить застосувати принцип індивідуалізації покарання та застосувати до ОСОБА_1 за аналогією ст. 69 КК України і не призначати додаткове адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк один рік, оскільки він є військовослужбовцем, водієм, керування транспортним засобом йому необхідно для виконання військового обов'язку.
Заслухавши захисника, дослідивши матеріали справи, приходжу до таких висновків.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у повному обсязі доводиться матеріалами справи, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 773251 від 11.09.2024 року, в якому зафіксовано час і місце вчинення правопорушення, а саме відмови від проходження огляду на стан сп'яніння;
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зазначено ознаки алкогольного сп'яніння;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.09.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_1 (у якого виявлено ознаки алкогольного сп'яніння) направляється у КНП «Старовижівську ЦРЛ»;
рапортом помічника чергового сектору поліцейської діяльності №1 (с Стара Вижівка) Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області від 11.09.2024 року;
відеозаписами з нагрудної камери поліцейського та реєстратора на яких відображено, що ОСОБА_1 керував автомобілем та приїхав на територію АЗС в селищі Стара Вижівка та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу поліцейського.
Сторона захисту просить закрити провадження в справі за ч.1 ст.130 КУпАП.
На обґрунтування клопотання посилається на те, що працівниками поліції не надано суду жодних доказів, на яких було б зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а отже і правомірності вимоги пройти огляд на стан сп'яніння.
Водночас такі доводи сторони захисту не заслуговують на увагу.
Так на відео, долученому до протоколу, зафіксовано рух автомобіля, що є в користуванні ОСОБА_1 , на територію автозаправки, після чого ОСОБА_1 на запитання працівника поліції повідомив, що приїхав на територію АЗС з увімкненою аварійною сигналізацією, попити кави. Факт керування не заперечив, факт перебування в стані сп'яніння визнав, в подальшому став змінювати свої показання щодо цього. Просив не складати протокол, оскільки керівництво позбавить його премії, яка становить 30 000 грн. Однак, інших осіб, які б могли керувати цим транспортним засобом на території АЗС не перебувало, або які б підтвердили, що за кермом був не ОСОБА_1 , а хтось інший, як про це стверджує захисник, не зафіксовано. Факт керування автомобілем в подальшому підтвердив особисто (диск 2, файл 0000_00000020240911231606_0012А, час - 23:20 год. 11.09.2024). Відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння (диск 2, файл 0000_00000020240911231606_0012А, час - 23:16 год., 23:20 год., 23:23 год. 11.09.2024).
Таким чином, показання ОСОБА_1 є суперечливі та суд розцінює їх такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за учинене. Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 є доведеним.
Щодо доводів захисника про порушення порядку проведення огляду на стан сп'яніння, то вони не обґрунтовані.
Права особи під час складення протоколу були дотримані: водію доведено до відома зміст протоколу, суть порушення, право надати пояснення по суті протоколу та отримати копію матеріалів, пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки чи в медичному закладі.
Доводи сторони захисту про те, що наданий відеозапис з нагрудної камери поліцейського не є безперервним, не заслуговують на увагу. Оглянуті у судовому засіданні відеозаписи надають можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, оскільки ним зафіксовані реальні дані, які не носять суб'єктивного характеру та дозволяють відновити послідовність подій, що дійсно відбулися, не можуть бути спростовані та мають істотне значення для розгляду справи, а саме: факт керування транспортним засобом на територію заправки та факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
Підстав визнавати недопустимим чи неналежним доказом відеозапис з нагрудної камери поліцейського та портативного відеореєстратора немає.
Інші доводи (в тому числі факт подання скарги на дії працівників поліції) не можуть бути підставами для закриття провадження в справі, оскільки не впливають на висновок суду та не спростовують доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, яке ставиться йому у провину.
Жодних сумнівів щодо належності та допустимості наявних в матеріалах справи доказів у судді немає. Підстав для закриття провадження немає.
Згідно зі ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 130 КУпАП, передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Таким чином, даний Закон передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортними засобами, а посилання сторони захисту про застосування щодо ОСОБА_1 положень ст.69 КК України є необґрунтованими та суперечать положенням КУпАП, оскільки при накладенні стягнення в справах про адміністративні правопорушення, застосовуються приписи КУпАП.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, немає.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який є військовослужбовцем, вперше притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин, його майновий стан, вважаю, що виходячи із визначеної законом мети адміністративного стягнення в даному випадку до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 в дохід держави слід стягнути 605 грн. 60 коп. судового збору.
Керуючись ст.ст. 33, 36, 40-1, 283, 284 КУпАП, суддя
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, та роз'яснити, що у ході примусового виконання постанови суду, відповідно до ч.2 ст.308 КУпАП, штраф буде стягуватися у подвійному розмірі.
У разі несплати штрафу у строк, передбачений ч.1 ст. 307 КУпАП, стягнути з ОСОБА_1 на підставі ч.2 ст.308 КУпАП у порядку примусового виконання подвійний розмір штрафу, визначений у цій постанові, дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві /м.Київ/ 22030106 код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О. Й. Хаврона