Справа № 161/23101/24
Провадження № 2/161/304/25
11 березня 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого-судді Філюк Т.М.
секретаря судового засідання Романюк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Виконавчий комітет Луцької міської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, -
16 грудня 2024 року позивач ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
Позов обґрунтовує тим, що з 08 вересня 2006 року вона з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі, від якого в них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що з 2010 року з відповідачем проживають окремо, донька проживає з нею. В 2014 році шлюб було розірвано. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 вересня 2010 року ухвалено стягувати з відповідача аліменти на утримання спільної доньки. Однак, аліменти, які стягуються відповідно до рішення суду, відповідач не сплачує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Позивач зазначає, що з 2010 року ОСОБА_2 не займався вихованням доньки, з донькою спілкувався досить рідко, не проявляв батьківської турботи щодо неї, не цікавився її життям та здоров'ям, свідомо ухилявся та ухиляється на даний від виконання своїх батьківських обов'язків. Також жодного разу за період навчання школі не відвідував батьківські збори, не цікавився успіхами навчанні дитини. На переконання позивача, свідоме та тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками відносно доньки є підставою для позбавлення його батьківських прав. Також вказує, що на даний час донька навчається на юридичному факультеті Волинського національного університету імені Лесі Українки, а відповідач притягується до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого умисного злочину, що може в подальшому негативно вплинути на кар'єру дитини.
На підставі наведеного позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати - покласти на відповідача.
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
УхвалоюЛуцького міськрайонного суду Волинської області від 28 січня 20205 року замінено неналежну третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служби у справах дітей Луцької міської ради на належну - Виконавчий комітет Луцької міської ради як орган опіки та піклування
Від представника позивача надійшла заява, в якій вона просить справу розглядати за її відсутності. В ході розгляду справи позивач та її представник позовні вимоги підтримували та просили позов задовольнити.
Від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. В ході розгляду справи вказував, що вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач, будучи належним чином був повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його перебування - Державна установа «Луцький слідчий ізолятор», не виявив бажання взяти участь в судовому засіданні, відзиву на позовну заяву не подав.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, заслухавши пояснення учасників справи та показання свідків, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Суд встановив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 квітня 2014 рокушлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований 08 вересня 2006 року, розірвано.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 вересня 2010 року ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку щомісячно і до досягнення повноліття.
З листа-роз'яснення державного виконавця Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, встановлено, що борг відповідача ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 станом на 08 серпня 2024 року становить 219 941, 36 гривень.
Відповідно до довідки Комунального закладу ЗСО «Луцький ліцей № 22 Луцької міської ради» від 03 грудня 2024 року, ОСОБА_4 є випускницею 9-д класу, батько дитини ОСОБА_2 у школі дитину не відвідував, з класним керівником та учителями-предметниками не спілкувався.
Також, відповідно до довідки Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні, де навчалась ОСОБА_4 з 2022 по 2024 роки, її батько ОСОБА_2 у ліцеї дитину не відвідував, з класним керівником та учителями-предметниками не спілкувався.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надаючи свої показання, зазначили, що відповідач не цікавиться життям доньки, не турбується про неї та не надає матеріальної допомоги на її утримання.
Також встановлено, що на даний час ОСОБА_2 з 07 листопада 2024 року перебуває в Державна установа «Луцький слідчий ізолятор», оскільки йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 КК України.
Висловлюючи свою думку, неповнолітня ОСОБА_4 зазначила, що батько телефонував їй лише в нетверезому стані, та під час розмов висловлювався нецензурною лайкою. Інколи вона їздила до батька за місцем його проживання, однак батько часто перебував в стані алкогольного сп'яніння, поводив себе неадекватно. Також зазначає, що не відчувала від батька бажання спілкуватись, він не цікавив її життям, навчанням, жодним чином їй не допомагав, а тому вважає доцільним позбавити відповідача батьківських прав.
Рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 12 лютого 2025 року затверджено висновок служби у справах дітей про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до вказаного висновку, ОСОБА_8 повідомила Службу у справах дітей, що вона навчається на юридичному факультеті Волинського національного університету імені Лесі Українки, а наявність судимості у батька за вчинення тяжкого злочину негативно вплине на подальше її працевлаштування, а тому вважає за доцільне позбавити її батька батьківських прав щодо неї.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.
Разом з тим це, насамперед, є способом захисту прав та інтересів дитини, а тому при вирішенні цього питання перш за все необхідно виходити з інтересів дитини, з'ясувати та оцінити який позитивний чи негативний наслідок для дитини матиме таке рішення.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчим органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.
Як вказано в ч.1ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України").
Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач тривалий час не бере участі у вихованні доньки, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує її необхідними матеріально-побутовими умовами, доглядом, вихованням, не спілкується з нею, що свідчить про свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов'язками.
З урахуванням наведеного суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав є обґрунтованими, їх задоволення відповідає інтересам неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід також стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 1211, 20 грн.
На підставі ст.ст. 164, 166 СК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77-81, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Луцька, батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути зОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в сумі 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Дата складення повного тексту рішення 13 березня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Філюк Т.М.