11 березня 2025 року
м. Київ
справа № 335/63/24
провадження № 61-2888ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Слизовська Марина Юріївна, на постанову Запорізького апеляційного суду від 18 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила: скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради від 30 листопада 2023 року № 1651к/тр про звільнення ОСОБА_1 з посади сестри медичної старшої (операційної) відділення анестезіології з операційним блоком на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України;
- скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради від 30 листопада 2023 року № 1652к/тр про звільнення позивача з посади сестри медичної (операційної) відділення анестезіології з операційним блоком за сумісництвом на 0,5 ставки на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України;
- поновити ОСОБА_1 на роботі у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» на посадах сестри медичної старшої (операційної) відділення анестезіології з операційним блоком та сестри медичної (операційної) відділення анестезіології з операційним блоком за сумісництвом на 0,5 ставки з 30 листопада 2023 року;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 30 листопада 2023 року по 29 грудня 2023 року у розмірі 19 732,50 грн з наступним утриманням податків та інших обов'язкових платежів.
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя рішенням від 01 серпня 2024 року позов задовольнив.
Скасував наказ виконуючого обов'язки медичного директора Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради від 30 листопада 2023 року № 1651к/тр про звільнення ОСОБА_1 , з посади сестри медичної старшої (операційної) відділення анестезіології з операційним блоком на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Поновив ОСОБА_1 на роботі у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» на посаді сестри медичної старшої (операційної) відділення анестезіології з операційним блоком з 30 листопада 2023 року.
Скасував наказ виконуючого обов'язки медичного директора Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради від 30 листопада 2023 року № 1652к/тр про звільнення ОСОБА_1 з посади сестри медичної (операційної) відділення анестезіології з операційним блоком за сумісництвом на 0,5 ставки на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Поновив ОСОБА_1 на роботі у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» на посаді сестри медичної (операційної) відділення анестезіології з операційним блоком за сумісництвом на 0,5 ставки з 30 листопада 2023 року.
Стягнув з Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 30 листопада 2023 року по 29 грудня 2023 року у розмірі 19 732,50 грн з наступним утриманням податків та інших обов'язкових платежів. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя ухвалою від 20 серпня 2024 року відмовив у роз'ясненні рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2024 року.
Запорізький апеляційний суд постановою від 18 грудня 2024 року апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради задовольнив.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2024 року скасував та ухвалив нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовив.
Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2024 року про відмову в роз'ясненні судового рішення задовольнив частково.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2024 року змінив, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
06 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Слизовська М. Ю., через систему «Електронний суд», подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 18 грудня 2024 року в указаній вище справі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на положення статті 19 у системному зв'язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.
Предметом позову у цій справі є вимоги про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ціна позову у цій справі становить 19 732,50 грн, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 80 = 242 240,00 грн).
Зазначена справа є справою незначної складності та виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов'язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.
Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржуване судове рішення ухвалено у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Слизовська Марина Юріївна, на постанову Запорізького апеляційного суду від 18 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко