12 березня2025 року
м. Київ
справа № 641/5791/15-ц
провадження № 61-7975св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Піфагор-Фінанс»,
відповідач: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Піфагор-Фінанс» на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Панченка О. О., Абрамова П. С., Пікуля В. П.,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Банк Золоті Ворота» (далі - ПАТ «Банк Золоті Ворота», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ), у якому, уточнивши позовні вимоги, просило суд:
- стягнути з ОСОБА_1 (поручителя) на користь ПАТ «Банк Золоті Ворота» заборгованість ФОП ОСОБА_2 за кредитним договором від 30 грудня 2010 року № 294, що утворилася станом на 06 травня 2015 року, в загальній сумі 8 759 913,86 грн, із яких: сума простроченої заборгованості за кредитом - 284 500,00 доларів США (гривневий еквівалент 6 012 166,38 грн); сума простроченої заборгованості за процентами - 66 331,37 доларів США (гривневий еквівалент - 1 401 740,71 грн); пеня за простроченим кредитом - 1 130 951,90 грн; пеня за простроченими процентами - 215 054,87 грн;
- звернути стягнення на нерухоме майно ОСОБА_2 (іпотекодавця), а саме: домоволодіння (житловий будинок з прибудовами літ. «А-1» (дерево, обкладене цеглою), загальною площею 52,90 кв. м, житловою площею 35,20 кв. м, житловий будинок з прибудовами літ. «Б-2» ракушечник, обкладений цеглою), загальною площею 396,90 кв. м, житловою площею 162,90 кв. м, льох літ. «Ж» (цегла), сарай літ. «И» (цегла), огорожа № 1-3, 6 змішана), зливна яма № 7, 8 (цегла), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0, 0751 га та надана для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 6310136900:02:012:0003), що становлять предмет іпотеки за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н. В., зареєстрованим у реєстрі за № 3740, на користь ПАТ «Банк Золоті Ворота» у рахунок погашення заборгованості ФОП ОСОБА_2 перед ПАТ «Банк Золоті Ворота» за кредитним договором від 30 грудня 2010 року № 294 станом на 06 травня 2015 року в загальній сумі 8 759 913,86 грн, із яких: сума простроченої заборгованості за кредитом - 284 500,00 доларів США; сума простроченої заборгованості за процентами -66 331,37 доларів США; пеня за простроченим кредитом - 1 130 951,90 грн; пеня за простроченими процентами - 215 054,87 грн, визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом надання права ПАТ «Банк Золоті Ворота» на продаж предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві із застосуванням процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку» за ціною, визначеною за згодою сторін або на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.
Позовну заяву банк мотивував тим, що 30 грудня 2010 року між ним та ФОП ОСОБА_2 укладений договір № 294 про відкриття кредитної лінії, відповідно до якого банк з 30 грудня 2010 року до 01 квітня 2011 року зобов'язався надати позичальнику кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 300 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язалася до 01 квітня 2011 року повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами.
30 грудня 2010 року з метою забезпечення належного виконання умов кредитного договору сторони уклали іпотечний договір № 10-163, відповідно до умов якого в іпотеку передане майно, що належить ОСОБА_2 на праві власності, а саме: домоволодіння та земельна ділянка, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, для забезпечення виконання умов договору кредиту, 15 березня 2011 року між банком та ОСОБА_1 укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язується відповідати перед банком у повному обсязі за порушення позичальником своїх зобов'язань.
ФОП ОСОБА_2 не виконала належним чином умов кредитного договору, не повернула суму боргу у розмірі 284 500,00 доларів США, нараховані проценти за користування коштами - 66 331,37 доларів США, пеню за простроченим кредитом - 1 130 951,90 грн, пеню за простроченими процентами - 215 054,87 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Банк Золоті Ворота» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Золоті Ворота» заборгованість за кредитним договором від 30 грудня 2010 року № 294 у розмірі 8 759 913,86 грн.
У рахунок погашення заборгованості ФОП ОСОБА_2 перед ПАТ «Банк Золоті Ворота» за кредитним договором від 30 грудня 2010 року № 294 станом на 06 травня 2015 року у розмірі 8 759 913,86 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки: домоволодіння та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_2 та перебувають в іпотеці ПАТ «Банк Золоті Ворота» на підставі іпотечного договору від 30 грудня 2010 року № 10-163, шляхом надання ПАТ «Банк Золоті Ворота» права на продаж предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі - покупцеві із застосуванням процедури продажу, встановленої статті 38 Закону України «Про іпотеку», за ціною, визначеною за згодою сторін або на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави витрати зі сплаті судового збору в розмірі 3 654,00 грн.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2015 року заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2015 року скасовано, справу призначено до судового розгляду.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 10 березня 2022 року № 4/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ Червонозаводського районного суду м. Харкова та Комінтернівського районного суду м. Харкова, визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом м. Полтави.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 серпня 2022 року справу передано на розгляд судді Ленінського районного суду м. Полтави Крючко Н. І.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 24 серпня 2022 року прийнято до розгляду у порядку загального позовного провадження цивільну справу та призначено до підготовчого судового засідання.
30 травня 2023 року до Ленінського районного суду м. Полтави від ТОВ «ФК «Піфагор-Фінанс» надійшло клопотання про розгляд заяви про заміну сторони у справі, яку було подано до Комінтернівського районного суду м. Харкова 31 березня 2020 року.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 30 травня 2023 року, постановленою у складі судді Крючко Н. І., до участі у справі за позовом ПАТ «Банк Золоті Ворота» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ФОП ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки залучено правонаступника позивача - ТОВ «ФК «Піфагор-Фінанс».
Задовольняючи клопотання ТОВ «ФК «Піфагор-Фінанс» про залучення до участі у справі правонаступника, суд першої інстанції встановив, що 17 жовтня 2019 року відбувся електронний аукціон з реалізації активів банку, переможцем якого стало ТОВ «ФК «Піфагор-Фінанс».
07 листопада 2019 року між банком та ТОВ «ФК «Піфагор-фінанси» укладений договір № 188 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк відступив шляхом продажу на електронному аукціоні 17 жовтня 2019 року новому кредитору належні банку права вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до договору, зокрема до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 за кредитним договором від 30 грудня 2010 року № 294, забезпеченим договором поруки від 15 березня 2011 року № 294/1.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 30 травня 2023 року задоволено.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 30 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «ФК «Піфагор-Фінанс» про заміну сторони у справі.
Стягнуто з ТОВ «ФК «Піфагор-Фінанс» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачі не були повідомлені належним чином про розгляд справи 30 травня 2023 року, чим порушено їхнє право на доступ до суду.
Відмовляючи в залученні правонаступника банку, суд апеляційної інстанції, пославшись на умови договору відступлення прав вимоги, дійшов висновку про те, що ТОВ «ФК «Піфагор-Фінанс» не є іпотекодержателем, оскільки його право не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно таке речове право та обтяження не виникало.
Надаючи оцінку договору про відступлення прав вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ «ФК «Піфагор-Фінанс» не набуло прав кредитора/позивача щодо позовних вимог про заборгованість за кредитним договором та не надало суду оригіналів документів, які посвідчують права кредитора та іпотекодержателя.
При цьому суд указав, що фактичної передачі оригіналів кредитного договору та договору іпотеки від банку до ТОВ «ФК «Піфагор-Фінанс» не відбувалося, оскільки оригінали основного договору та заставної (іпотечного договору) повернуті ОСОБА_2 після виконання нею в повному обсязі зобов'язань перед ПАТ «Банк Золоті Ворота», що підтверджується поданими банком на адресу Реєстраційної служби Харківської області заявами від 23 червня 2014 року № 1756 та № 1757 про припинення договору іпотеки внаслідок повного виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань перед ПАТ «Банк Золоті Ворота» з погашення кредиту за договором від 30 грудня 2010 року № 294.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2024 року ТОВ «ФК «Піфагор-Фінанс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
05 червня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Ленінського районного суду м. Полтави, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
28 лютого 2025 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17 (провадження № 61-41031св18), від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18).
Суд апеляційної інстанції не надав оцінку матеріалам справи, безпідставно поновив представнику відповідача строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції. Не врахував, що з оскаржуваною ухвалою представник відповідача ознайомився 10 серпня 2023 року, про що зазначав в апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції від 01 серпня 2023 року. Уважає, що відповідач не довела, що строк на апеляційне оскарження ухвали вона пропустила з поважних причин.
Суд апеляційної інстанції порушив вимоги статті 367 ЦПК України, оскільки прийняв нові докази, при цьому відповідач не навів поважності причин неподання таких доказів до суду першої інстанції, а саме довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформовану 14 січня 2024 року.
Крім того, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зробив висновок про те, що заявник не є кредитором, що ОСОБА_2 повністю виконала свої зобов'язання за кредитним договором, при цьому жодних таких обставин не було надано сторонами та не було досліджено у суді першої інстанції. Вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції про те, що ТОВ «ФК «Піфагор-Фінанс» не набуло прав іпотекодержателя, про повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та відсутність у ТОВ «ФК «Піфагор-Фінанс» прав кредитора.
При цьому суд апеляційної інстанції не надав оцінку доводам, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема висновку експертизи, складеного за результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи заяв банку про повне погашення боргу, проведеної у рамках кримінального провадження, та не врахував що жодних доказів сплати ОСОБА_2 боргу (платіжні доручення, квитанції), відповідач не надала.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Звертає увагу, що ТОВ «ФК «Піфагор-Фінанс» не спростувало того, що нею у червні 2014 році сплачено борг за кредитним договором, що підтверджується листами банку.
ТОВ «ФК «Піфагор-Фінанс» не надало суду договір про відступлення прав вимоги, за яким, зокрема, відступлено і право вимоги за іпотечним договором.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 жовтня 2019 року відбувся електронний аукціон № UA-EA-2019-09-24-000008-b (номер лота GL7N212010) з реалізації активів ПАТ «Банк Золоті Ворота», переможцем якого стало ТОВ «ФК «Піфагор-Фінанс».
На підставі вказаного протоколу, 07 листопада 2019 року між ПАТ «Банк Золоті Ворота» та ТОВ «ФК «Піфагор-фінанси» укладений договір № 188 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Банк Золоті Ворота» відступило шляхом продажу новому кредитору ТОВ «ФК «Піфагор-Фінанс» належні банку права вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до договору.
Додаток №1 до договору містить вказівку про те, що за договором відступлено права вимоги до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 за кредитним договором від 30 грудня 2010 року № 294, забезпеченим договором поруки від 15 березня 2011 року № 294/1.
07 листопада 2019 року договір про відступлення прав вимоги посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А. Р. та зареєстрований у реєстрі правочинів за № 1832.
Відповідно до пункту 2 договору про відступлення прав вимоги передбачено, що новий кредитор набуває усі права кредитора за основними договорами після сплати суми грошових коштів на підставі протоколу електронного аукціону № UA-EA-2019-09-24-000008-b (номер лота GL7N212010). Вказана сума була сплачена кредитором 06 листопада 2019 року, що підтверджується копією платіжного доручення від 06 листопада 2019 року № 8.
07 листопада 2019 року між ПАТ «Банк Золоті Ворота» та ТОВ «ФіК «Піфагор-Фінанс» укладений договір про відступлення прав за договорами іпотеки, за яким іпотекодержатель - банк відступив, а ТОВ «ФК «Піфагор Фінанс» набув право вимоги іпотекодержателя до позичальників (іпотекодавців) за кредитними договорами, перелік яких знаходиться у додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги від 07 листопада 2019 року № 188.
Згідно з пунктом 24 договору про відступлення прав за договорами іпотеки, новий Іпотекодержатель зобов'язаний за власний кошт провести реєстраційні дії щодо особи Іпотекодержателя в реєстрі речових прав на майнові права на нерухоме майно у день укладення договору.
Пунктом 23 договору про відступлення прав за договорами іпотеки, первісний іпотекодержатель мав передати, а новий іпотекодержатель мав прийняти договір іпотеки, договори про внесення змін та доповнень до договору, додаткові договори до них.
Із витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованих 14 січня 2024 року, встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 6310136900:02:012:0003, площею 0,0751 га зареєстрована на праві власності з 29 жовтня 2014 року за ОСОБА_3 та на неї накладено виключно одне іпотечне обтяження речових прав, а саме іпотекодержателем ОСОБА_4 ; житлові будинки: літ. «А-1», літ. «Б-2» з надвірними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані на праві власності з 29 жовтня 2014 року за ОСОБА_3 та на них накладено виключно одне іпотечне обтяження речових прав, а саме іпотекодержателем ОСОБА_4 .
Встановлено, що фактичної передачі оригіналів кредитного договору та договору іпотеки від ПАТ «Банк Золоті Ворота» до ТОВ «ФК «Піфагор Фінанс» не відбулося, оскільки оригінали основного договору та заставної (іпотечного договору) були повернуті ОСОБА_2 після виконання нею в повному обсязі зобов'язань перед ПАТ «Банк Золоті Ворота», що підтверджується поданими банком на адресу Реєстраційної служби Харківської області заявами від 23 червня 2014 року № 1756 та № 1757 про припинення договору іпотеки, внаслідок повного виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань перед ПАТ «Банк Золоті Ворота» з погашення кредиту за договором від 30 грудня 2010 року № 294.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ТОВ «ФК «Піфагор-Фінанс» підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої, другої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Зміна кредитора в зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України, частиною першою якої встановлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Тобто процесуальне правонаступництво передбачає перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку з цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи.
Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов'язків унаслідок заміни сторони у відповідному зобов'язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов'язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов'язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов'язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб'єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з'ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами (див. пункти 29, 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №264/5957/17 (провадження № 14-37цс20)).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Тобто задоволення заяви про заміну сторони правонаступником суд здійснює відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають права суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності.
Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 зазначено, що, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.
У матеріалах справи, яка є предметом касаційного перегляду, немає відомостей про судове рішення, якими визнано недійсними договір про відступлення прав вимоги від 07 листопада 2019 року № 188, укладений між ПАТ «Банк Золоті Ворота» та ТОВ «ФК «Піфагор-Фінанс», та договір про відступлення вимоги за іпотечними договорами від 07 листопада 2019 року, укладений між ПАТ «Банк Золоті Ворота» та ТОВ «ФК «Піфагор-Фінанс».
Отже, суд першої інстанції, відповідно до вимог частини першої статті 55 ЦПК України, обґрунтовано залучив до участі у справі правонаступника ПАТ «Банк Золоті Ворота» - ТОВ «ФК «Піфагор-Фінанс».
Натомість висновки суду апеляційної інстанції є передчасними і не можуть бути підставою для відмови у залученні до участі у справі правонаступника банку - ТОВ «ФК «Піфагор-Фінанс», але з урахуванням вимог статей 12, 13 ЦПК України можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Таким чином, доводи заявника у частині доступу правонаступника юридичної особи до правосуддя, що, зокрема, стали підставою для відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
У справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно. За таких обставин касаційну скаргу слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Керуючись статтями 141,400, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Піфагор-Фінанс» задовольнити.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року скасувати, ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 30 травня 2023 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець