іменем України
12 березня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/101/25
Головуючий у першій інстанції - Супрун О. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/540/25
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.
секретар Шкарупа Ю.В.
Позивач: ОСОБА_1
Відповідач: ОСОБА_2
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз»
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 січня 2025 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна (суддя Супрун О.П.), постановлену у м. Чернігів,
У січні 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна.
Також у січні 2025 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам, уповноваженим реєструвати речові права на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на цю квартиру.
Необхідність арешту позивачка обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , а вона є єдиним спадкоємцем першої черги, яка прийняла спадщину. З 30 березня 2017 року вона разом із чоловіком володіла на праві спільної сумісної власності квартирою АДРЕСА_1 . Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 9 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року, цю квартиру було витребувано на користь ТОВ «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз». Однак 6 березня 2024 року Верховний Суд скасував ці рішення. Попри це, товариство, зареєструвавши за собою право власності 14 листопада 2022 року, продало квартиру ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 13 березня 2024 року, після чого 28 березня 2024 року остання через свого представника подала документи для державної реєстрації припинення права власності на спірну квартиру, що, на думку позивачки, було спрямовано на її юридичне знищення. Оскільки предметом спору є витребування майна, позивачка вважає, що існують всі підстави для забезпечення позову з метою недопущення відчуження або знищення спірної квартири, адже невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист її порушених прав.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 січня 2025 року заяву про забезпечення позову задоволено: накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонено державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам, уповноваженим реєструвати речові права на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на зазначену квартиру.
Ухвала мотивована тим, що наведені у заяві доводи та матеріали позовної заяви дають підстави для висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру може призвести до негативних наслідків для ОСОБА_1 , адже існує реальна загроза того, що до моменту ухвалення судом рішення у справі може відбутись розпорядження майном, яке є предметом спору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції помилково не врахував відсутність у позивачки належного права на спірну квартиру, яка на момент відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті її чоловіка, ОСОБА_3 , йому вже не належала, а перебувала у законній власності ТОВ «ТСЦ «Експо-Дніпро-Союз». Як добросовісний набувач, відповідачка придбала зазначену квартиру 13 березня 2024 року, у зв'язку з чим вважає, що дії позивачки свідчать про зловживання процесуальними правами, порушують баланс інтересів сторін і її право власності, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також звертає увагу на обставину, що ОСОБА_3 не був добросовісним набувачем спірного майна, оскільки Верховний Суд постановою від 6 березня 2024 року, скасовуючи рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 9 червня 2022 року, на підставі якого ТОВ «ТСЦ «Експо-Дніпро-Союз» стало його власником, встановив, що ТОВ «ТСЦ «Експо-Дніпро-Союз» мало законні підстави для витребування спірної квартири, однак пропустило строк позовної давності, що стало єдиною підставою для відмови у задоволенні позову.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст. 368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно зі ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору, реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду та відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка з 29 жовтня 1989 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 (а.с. 11).
30 березня 2017 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу набув у власність квартиру АДРЕСА_1 , яку рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 9 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року, було витребувано з його володіння на користь ТОВ «ТСЦ «Експо-Дніпро-Союз». 14 листопада 2022 року ТОВ «ТСЦ «Експо-Дніпро-Союз» зареєструвало за собою право власності на зазначену квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 19-29).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина. Згідно з довідкою приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Красногора О.В. від 2 липня 2024 року, єдиним спадкоємцем після смерті спадкодавця є його дружина ОСОБА_1 (а.с. 9).
6 березня 2024 року постановою Верховного Суду рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 9 червня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз» до ОСОБА_3 про витребування майна (а.с. 30-35).
13 березня 2024 року ОСОБА_2 зареєструвала право власності на зазначену квартиру на підставі договору купівлі-продажу за реєстровим № 955, укладеного між нею та ТОВ «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз» (а.с. 36-44).
28 березня 2024 року представник ОСОБА_2 на підставі довіреності подав до Центру надання адміністративних послуг Остерської міської ради пакет документів для проведення державної реєстрації припинення права власності на квартиру АДРЕСА_1 , які за його заявою від 1 квітня 2024 року були ним же відкликані (а.с. 64-65).
У квітні 2024 року позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та ТОВ «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13 березня 2024 року за реєстровим № 955, визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав. Проте рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 24 грудня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено через обрання позивачкою неефективного способу захисту (а.с. 10-18).
У січні 2025 року позивачка ОСОБА_1 знову звернулася до суду, цього разу з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна. Разом із позовом вона подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру та заборони вчиняти певні дії.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та наявність підстав для накладення арешту на спірну квартиру, заборонивши вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на цю квартиру.
З таким висновком погоджується і апеляційний суд, оскільки вважає, що він відповідає вимогам процесуального закону та обставинам справи.
Доводи, які позивачка виклала в заяві на обґрунтування своїх вимог, цілком можна визнати такими обставинами, що несуть можливу загрозу невиконання або утруднення виконання рішення суду. У цьому випадку враховується наявний спір між сторонами (витребування майна), а також зазначені заходи забезпечення позову є співмірними із заявленою позивачкою вимогою.
Адекватність заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту та заборони державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам, уповноваженим здійснювати реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на спірну квартиру, відповідає вимогам, які просить забезпечити позивачка.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність вирішення судом першої інстанції питання про наявність підстав для забезпечення позову.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд, не врахував добросовісне набуття відповідачкою спірної квартири і відсутність належного права на спірну квартиру позивачкою, зокрема: недобросовісність її набуття чоловіком позиваки, що встановлено постановою Верховного суду від 6 березня 2024 року, не заслуговують на увагу, оскільки, заява розглянута в межах її вимог, а зазначені доводи стосуються розгляду спору по суті. Суд не зробив жодного висновку по суті спору щодо витребування майна.
Одночасно слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивачки на той випадок, коли відповідачка буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування законної і обґрунтованої ухвали суду першої інстанції, в зв'язку з чим, скасуванню ухвала не підлягає.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 13 березня 2025 року.
Головуючий: Судді: