Справа № 741/14/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/293/25
Категорія - ч. 2 ст. 111 КК України. Доповідач ОСОБА_2
13 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю сторін кримінального провадження:
обвинуваченого ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024270000000240 від 27 грудня 2024 року, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на ухвалу Носівського районного суду Чернігівської області від 17 січня 2025 року,
Цією ухвалою у кримінальному провадженні №22024270000000240 від 27 грудня 2024 року суд відмовив у затвердженні угоди про визнання винуватості від 30 грудня 2024 року, укладеної між прокурором відділу Чернігівської обласної прокуратури та ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, через її невідповідність інтересам суспільства.
Обвинувальний акт, складений під час досудового розслідування у зв'язку з укладенням угоди, повернутий прокурору.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить ухвалу суду скасувати, через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Аргументує тим, що у разі відмови суду в затвердженні угоди, укладення якої ініційовано на стадії досудового розслідування, судове припровадження за згодою сторін кримінального провадження продовжується в загальному порядку.
У кримінальному провадженні №22024270000000240 від 27 грудня 2024 року досудове розслідування щодо неповнолітнього ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України було завершено, учасникам наданий доступ до матеріалів кримінального провадження, складений і вручений обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України звернення до суду з обвинувальним актом є однією з форм закінчення досудового розслідування. Отже, при направленні обвинувального акту до суду досудове розслідування щодо ОСОБА_6 було закінчено.
Таким чином, відмовляючи в затверджені угоди про визнання винуватості, суд на підставі ч. 7 статті 474 КПК України повинен був продовжити підготовче судове засідання, зокрема, перевірити обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 на відповідність вимогам статті 291 КПК України і лише у разі невідповідності вимогам цього Кодексу, повернути його прокурору на підставі п.3 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Разом з тим, суд першої інстанції не перевірив обвинувальний акт на відповідність вимогам кримінального процесуального законодавства, не встановив та не вказав, які саме недоліки має обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 , і при цьому, суд навіть не з'ясовував можливість призначення судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.
Вказує на те, що в судовому засіданні прокурором наголошувалось на наявності й інших клопотань сторони обвинувачення, у тому числі й клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому, які підлягатимуть вирішенню у вказаному засіданні у разі прийняття судом рішення про відмову в затвердженні угоди про визнання винуватості. Судом ці заяви прокурора були проігноровані.
Крім того, під час підготовчого судового засідання Носівським районним судом усім учасникам кримінального провадження, у тому числі обвинуваченому та його законному представнику, не було роз'яснено право на відвід. Всупереч вимог ст. 345 КПК України, судом не з'ясовувалось у обвинуваченого чи зрозумілі йому його права та обов'язки, чи є необхідність у їх роз'ясненні.
Згідно з ч. 3ст. 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох суддів та трьох присяжних.
Частиною 10 статті 615 КПК України визначено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, крім здійснення кримінального провадження у суді, в якому до моменту введення воєнного стану та набрання чинності цією частиною, було визначено склад суду за участю присяжних.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч.2 ст. 111 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна. Однак, підготовче судове засідання у вказаному провадженні з прийняттям рішення про повернення обвинувального акту прокурору проведено суддею одноособово, без визначення колегії суддів.
Більш того, при винесенні ухвали про відмову у затвердженні угоди та повернення обвинувального акту прокурору, суд, на порушення вимог ст. 370 КПК України, у своєму рішенні вказав лише на суттєву невідповідність угоди інтересам суспільства без наведення мотивів, з яких суд дійшов до такого твердження, а також не вказавши, яким з вимог ст. 291 КПК України не відповідає обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 .
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу, одночасно просив продовжити строки тримання під вартою обвинуваченого, обвинуваченого та його захисника, які не заперечували проти доводів апеляційної скарги прокурора, просили запобіжний захід обрати у виді домашнього арешту, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною 5 статті 469 КПК України передбачено, що укладення угоди про примирення або визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Положеннями частини 1 статті 474 КПК України визначено, що в разі досягнення угоди під час досудового розслідування обвинувальний акт з підписаною угодою невідкладно надсилається до суду. Прокурор має право відкласти направлення до суду обвинувального акта з підписаною угодою до отримання висновку експерта або фіксації доказів, які можуть бути втрачені зі спливом часу, або які неможливо буде провести пізніше без істотної шкоди для їх результату у разі відмови суду в затвердженні угоди.
Частиною 7 статті 474 КПК України передбачено обов'язок суду щодо перевірки угоди на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону і зазначені підстави, у разі встановлення яких суд відмовляє в затвердженні угоди, а саме якщо: умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; умови угоди не відповідають інтересам суспільства; умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Крім того, зазначеною нормою передбачено, що в разі відмови в затвердженні угоди, досудове розслідування або судове провадження продовжується в загальному порядку.
Згідно з усталеною практикою здійснення кримінального провадження на підставі угод, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має прийняти одне із таких рішень: затвердити угоду про визнання винуватості чи про примирення або відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, та повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження в порядку, передбаченому розділом III КПК; або продовжити судовий розгляд у загальному порядку, якщо угоду було укладено під час його здійснення; або призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо до суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укладено під час підготовчого провадження, а також у випадку подання прокурором відповідного клопотання, пов'язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024270000000240 від 27 грудня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, завершене, наданий доступ до матеріалів кримінального провадження, складений та вручений обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування.
На завершенні досудового розслідування наголошує і прокурор в апеляційній скарзі, при цьому, суд під час підготовчого судового засідання, вирішуючи питання щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості, задаючи питання обвинуваченому, жодним чином не з'ясовував питання про те чи було завершене досудове розслідування, чи всі докази, які сторона обвинувачення вважала за необхідне, були ними отримані, чи до всіх матеріалів отримали доступ сторони у кримінальному провадженні, в тому числі й сторона захисту.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України однією з форм закінчення досудового розслідування є звернення до суду з обвинувальним актом.
Отже, при направленні обвинувального акта до суду досудове розслідування у кримінальному провадженні вважається закінченим.
Утім, усупереч вимогам ст. 474 КПК України та незважаючи на наявність обвинувального акта щодо ОСОБА_6 , місцевий суд не з'ясував думку прокурора та інших учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, а також питання щодо його повернення, якщо останній не відповідає вимогам КПК України, як того вимагає кримінальний процесуальний закон України, повернувши обвинувальний акт із угодою про визнання винуватості, чим позбавив сторону обвинувачення права висловити свої доводи з приводу того, чи були зібрані під час досудового розслідування докази достатні для складання обвинувального акта та чи було завершено досудове розслідування, і вже залежно від цього прийняти відповідне рішення, передбачене ч. 3 ст. 314 КПК України.
При цьому судом першої інстанції не встановлено будь-якої невідповідності обвинувального акта вимогам закону, а твердження суду про те, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 був складений у зв'язку з укладенням угоди про визнання винуватості є безпідставним, оскільки ці обставини судом не встановлювались та не з'ясовувались.
Отже, повернення обвинувального акту прокурору в даному випадку позбавлене будь-якого змісту, оскільки не буде досягнуто мети (продовження досудового розслідування), яке є фактично закінченим.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що повертаючи кримінальне провадження прокурору з вищевказаних підстав, суд істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, що є підставою для скасування ухвали суду в частині повернення обвинувального акту прокурору.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині є слушними, а ухвалу суду першої інстанції не можна визнати законною та обґрунтованою.
Слушними є твердження прокурора про те, що у даному кримінальному провадженні не було визначено склад колегії суддів з трьох професійних суддів і підготовче судове засідання проведено суддею одноособово.
Так, частиною 3 статті 31 КПК України визначено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох суддів та трьох присяжних. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд.
Визначення судді (колегії суддів) відповідно до ст. 35 КПК України здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів кримінального провадження з обов'язковим врахуванням положень статей 75, 76 цього Кодексу (обставин, що виключають участь судді в кримінальному провадженні).
З протоколу автоматизованого розподілу убачається, що колегія суддів для розгляду цього кримінального провадження автоматизованою системою не визначалась.
При цьому, колегія суддів не може погодитись з доводами прокурора про те, що судом не було роз'яснено право відводу, адже це суперечить журналу судового засідання, відповідно до якого після оголошення складу суду суд роз'яснив право заявити відвід. Відводів складу суду заявлено не було.
Твердження прокурора про невмотивованість ухвали суду в частині відмови у затвердженні угоди не є предметом апеляційного перегляду, а тому не перевіряються.
З урахуванням викладених порушень, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими, а рішення місцевого суду суперечить вимогам кримінального процесуального Кодексу України, в зв'язку з чим апеляційний суд повертає обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 до суду першої інстанції для судового розгляду зі стадії підготовчого судового засідання, який необхідно провести з урахуванням всіх недоліків, на які у своїй апеляційній скарзі вказав прокурор, та які колегія суддів вважає доведеними.
Прокурором під час апеляційного розгляду справи подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строків тримання під вартою на 60 днів, з посиланням на те, що судовий розгляд кримінального провадження, ще не розпочатий, а ризики, які були враховані під час обрання запобіжного заходу не зменшилися та не зникли, характер обвинувачення та данні про особу обвинуваченого свідчать про те, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404-405, 407, 424 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 задовольнити.
Ухвалу Носівського районного суду Чернігівської області від 17 січня 2025 року, якою відмовлено в затвердженні угоди про визнання винуватості і обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024270000000240 від 27 грудня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, повернутий прокурору, скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів, з утриманням в Чернігівському слідчому ізоляторі, до 11 травня 2025 року.
Розмір застави в сумі 605600 гривень, визначений ухвалою слідчого судді від 29 серпня 2024 року, залишити незміненим.
Ухвала є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12