Справа № 736/390/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/143/25
Категорія - тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
13 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю сторін кримінального провадження
підозрюваного ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові, одночасно в режимі відеоконференції з Корюківським районним судом, апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Корюківського районного суду Чернігівської області від 01 березня 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Корюківка Чернігівської області, громадянина України, з середньою освітою, студента першого курсу Державного професійно - технічного навчального закладу «Сновське вище професійне училище лісового господарства», працюючого різноробочим у ТОВ «СЛАВ ФОРЕСТ», одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого.
До ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із забороною залишати місце свого фактичного проживання в АДРЕСА_2 , та визначенням кола обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Строк дії ухвали встановлений до 28 квітня 2025 року.
В апеляційній скарзі прокурор вважає, що судом невірно надано оцінку всім обставинам справи та обрано невідповідний запобіжний захід, у зв'язку з чим ухвалу слідчого судді просить скасувати, постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити, застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 днів.
Аргументує тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, тому існують обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на волі він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Крім того, наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного встановити місце проживання свідка ОСОБА_9 та у подальшому незаконно впливати на нього та інших свідків. При цьому, показання свідка ОСОБА_9 та інших свідків у кримінальному провадженні мають важливе значення, проте, в умовах зацікавленості підозрюваного у відверненні негативних наслідків, обумовлених притягненням його до кримінальної відповідальності, він може безпосередньо, а також використовуючи зв'язки з іншими особами, впливати на свідків у різних формах, з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які йому відомі, тощо.
Також, наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні двох кримінальних правопорушень за фактом збуту наркотичного засобу за грошові кошти, що свідчить про наявність реальної можливості знову займатися збутом наркотичних засобів у випадку застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Поряд із твердженням про доведеність обґрунтованості підозри, судом вказано на те, що стороною обвинувачення не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатний запобігти вказаним ризикам, з чим не погоджується апелянт.
Так, ні наявність зареєстрованого та постійного місця проживання, місця роботи та неповнолітніх дітей на утриманні не стали стримуючими факторами для вчинення незаконного зберігання за місцем проживання родини підозрюваного з метою подальшого збуту наркотичного засобу та збуту цього наркотичного засобу за грошові кошти, тобто вчинення ОСОБА_6 тяжких кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.
Обираючи запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, судом недостатньо враховано, що ОСОБА_6 і надалі матиме можливість вчиняти кримінальні правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та матиме можливість впливу на свідків у кримінальному провадженні. Тому, такий запобіжний захід, як домашній арешт, не забезпечить унеможливлення вказаним ризикам.
Перебуваючи під домашнім арештом, беручи до уваги особу підозрюваного ОСОБА_6 , останній матиме можливість переховуватися від органу досудового розслідування, а відтак, застосування зазначеного запобіжного заходу не унеможливить існування і цього ризику.
Вважає, що прийняте рішення підлягає скасуванню унаслідок невірної оцінки судом наведених у клопотанні та досліджених у ході судового розгляду обставин, підтверджуючих необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, підозрюваного та його захисника, які не погодились з доводами сторони обвинувачення, ухвалу слідчого судді вважали законною та обґрунтованою, просили залишити її без змін, оскільки застосований запобіжний захід цілком здатен запобігти тим ризикам, на які посилається прокурор, а підозрюваний не допускає та не має наміру допускати порушень тих обмежень, які застосовані до нього слідчим суддею, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Як убачається з матеріалів судової справи, слідчим відділом Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270290000001 від 02 січня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у незаконному придбанні наркотичного засобу - канабісу, обіг якого обмежено, з метою його подальшого збуту та у вчиненні двох епізодів збуту наркотичного засобу - канабісу, обіг якого обмежено, свідку ОСОБА_9 , в результаті проведених органом досудового розслідування оперативних закупок, тобто фактично під контролем працівників поліції.
27 лютого 2025 року о 16 год. 27 хв., в порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_6 був затриманий за підозрою у вчиненні злочину та наступного дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК України.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Доводи апеляційної скарги прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту через можливість переховування підозрюваного від слідства та суду з тих підстав, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, може впливати на свідків з метою зміни ними показань на свою користь, продовжити вчинення кримінального правопорушення, а також тяжкість можливого покарання, не підтверджені належними доказами, окрім домислів сторони обвинувачення, при тому, що вказуючи про можливий вплив на свідка, прокурор залишив поза увагою, що ОСОБА_6 оголошено про підозру у вчиненні двох епізодів збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено, шляхом проведення оперативних закупок, що вказує на залучення органом досудового розслідування сторонньої особи, яка дала згоду на участь у вказаних слідчих діях, що виключає значну ймовірність настання заявлених прокурором ризиків, при тому, що на відміну від підозрюваного, свідок несе кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань, а тому доводи прокурора не в повній мірі свідчать про необхідність обрання підозрюваному найбільш суворого запобіжного заходу.
Так, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїй практиці наголошував на обов'язковості доказування існування ризиків, а не лише зазначення їх стандартного переліку.
У справі «Белевитський проти Росії», пп.111-112, вказано, що суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції.
Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, однак, це не може бути єдиною підставою, яка виправдовує необхідність обрання йому найсуворішого виду запобіжного заходу - тримання під вартою, як намагається переконати сторона обвинувачення.
Ризик можливого тиску на свідків у кримінальному провадженні також є мінімальним та його можливо буде уникнути, шляхом застосування обраного слідчим суддею запобіжного заходу.
Так, по-перше, фіксація вчинення кримінального правопорушення була проведена під контролем працівників поліції, якими до участі в оперативних закупках був залучений свідок ОСОБА_9 , який добровільно погодився на свою участь у даному провадженні, отже, чітко усвідомлював свою роль в кримінальному провадженні.
По-друге, у зв'язку з чим прокурор прийшов, що підозрюваний буде чинити тиск на цього свідка та інших свідків, які не встановлені як очевидці вчинення злочинів, адже матеріали не містять доказів того, що будь-хто з учасників кримінального провадження або ж інших осіб звертались до органу досудового розслідування із заявою про вчинення на них тиску з боку ОСОБА_6 або його родичів чи знайомих.
По-третє, той факт, що особа підозрюється у вчиненні злочину автоматично не свідчить про те, що ця особа готова на вчинення інших кримінальних правопорушень, як безпідставно переконує прокурор.
Такі доводи прокурора є лише його припущеннями, нічим не підтверджуються та до уваги не приймаються, тому колегія суддів вважає ризик можливого тиску на свідка у кримінальному провадженні достатньо мінімальним, хоча й можливим.
Щодо ризику повторного вчинення кримінального правопорушення чи продовження вчиняти дане кримінальне правопорушення, то на думку колегії суддів, цей ризик є мінімальним, при цьому, навіть той факт, що ОСОБА_6 підозрюється у незаконному зберіганні наркотичного засобу з метою збуту та його незаконному збуті за місцем свого проживання, не вказує на високу ймовірність того, що при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу він продовжить свою злочинну діяльність як намагається довести прокурор.
Так, ОСОБА_6 раніше не судимий, має родину, двох неповнолітніх дітей, працює, навчається, тобто має досить міцні соціальні зв'язки, до кола його знайомих не входять особи з кримінальним минулим, отже він не піддаватиметься сторонньому негативному впливу, що зменшує ймовірність настання заявленого ризику до мінімального.
Під час вирішення питання щодо обрання того чи іншого виду запобіжного заходу слідчий суддя має враховувати не тільки наявність обґрунтованих ризиків, на яких у даному випадку наголошує прокурор, але і дані про особу підозрюваного, його соціальний статус, міцність зв'язків, інші відомості, які дають підстави судити про характер та життєвий шлях особи щодо якої вирішується питання про обрання запобіжного заходу. При цьому слідчий суддя, має оцінити чи зможе інший більш м'який запобіжний захід запобігти встановленим ризикам.
ОСОБА_6 зареєстрований та проживає хоча й за різними адресами, але в одному населеному пункті - м. Корюківка, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, дані про те, що він негативно характеризується стороною обвинувачення не надані, при цьому, вірно слідчим суддею враховано, що підозрюваний одружений, на вихованні в родини двоє неповнолітніх дітей, крім того, він працює, тобто має стабільний дохід від законної діяльності, а тому, незважаючи на доведеність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням характеру обвинувачення, обставин кримінального правопорушення, проведених слідчих дій, тяжкості покарання в співставленні з характеризуючими даними, буде достатнім та правомірним застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати місце проживання та встановленням ряду обов'язків.
Самі лише обставини вчинення кримінальних правопорушень та тяжкість можливого покарання, не є тими виключними обставинами, які свідчать, що до підозрюваного безальтернативно має бути застосований найсуворіший вид запобіжного заходу, за умови, що інший більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати місце проживання здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 та запобігти всім встановленим ризикам.
Частиною 4 ст. 194 КПК України, передбачено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Усі ті обставини, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі, а саме тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , тяжкість можливого покарання, дані про особу підозрюваного, з огляду на встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, були враховані слідчим суддею під час судового розгляду, інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість рішення слідчого судді, стороною обвинувачення не надано.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого Корюківського районного суду Чернігівської області від 01 березня 2025 року про застосування до підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати місце проживання, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12