Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 3/733/65/25
Єдиний унікальний №733/2764/24
Постанова
Іменем України
13 березня 2025 року м. Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області
у складі судді Овчарика В.М.,
за участю секретаря Пікуль Л.К. та
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 2 (м. Ічня) Прилуцького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жидачів Львівської області, одруженого, мешканця АДРЕСА_1 , водія ТОВ «Шарліс», ІПН: НОМЕР_1 ,
за ст. 126 ч. 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
установив:
19 грудня 2024 року о 13-16 год ОСОБА_1 на вул. Вокзальній в м. Ічня Прилуцького району Чернігівської області керував транспортним засобом TATA LPT 613, державний номерний знак НОМЕР_2 , не маючи права керування даним транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 а Правил дорожнього руху.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що він є громадянином України, який 26.10.2018 року отримав посвідчення водія, однак у зв'язку з виїздом на тимчасове проживання до Республіки Польща, 02.03.2021 року замінив його на посвідчення водія Республіки Польща. У кінці 2021 року він повернувся до України, і з того часу по день винесення протоколу 19.12.2024 року не замінив посвідчення водія, хоча намагався це зробити як у 2024 році, так і в 2025 році.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху повинні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Зокрема, п. 2.1 а Правил дорожнього руху передбачає, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідальність за ст. 126 ч. 5 КУпАП настає у разі повторного протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою статті 126 КУпАП.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч. 5 КУпАП, органом поліції наданий протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 800356 від 19 грудня 2024 року, копію постанови серії ББА № 367508 від 06 грудня 2024 року, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу за порушення ст. 126 ч. 2 КУпАП, копію постанови серії ББА № 626384 від 19 грудня 2024 року, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу за порушення ст. 121 ч. 5 КУпАП, довідку ВП № 2 (м.Ічня) Прилуцького РВП про те, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія (статус-знищений), довідку ВП № 2 (м.Ічня) Прилуцького РВП про належність транспортного засобу TATA LPT 613, державний номерний знак НОМЕР_2 , ТОВ «Шарліс» та відеозапис, з якого убачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, з посвідченням водія Республяки Польща.
Зазначені докази суд вважає належними та допустимими.
Разом з тим суд враховує наступне.
Постановою КМУ від 08.05.1993 № 340 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами (далі - Положення) яке є обов'язковим для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства.
Пунктом 2 Положення визначено, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. Особа має лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування транспортними засобами діючих категорій, зазначених у ньому.
Пунктом 30 цього ж Положення встановлено, що особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту.
Посвідченням водія іноземної держави вважається також посвідчення водія з розпізнавальним знаком "SU" (СРСР), видане в республіках колишнього Союзу РСР. Зазначені особи під час керування транспортними засобами можуть мати національне посвідчення водія, видане в установленому цим Положенням порядку.
Особам, які тимчасово перебувають на території України, обмін їх посвідчень водія на національне посвідчення водія, а також видача їм національних посвідчень водія замість утраченого у зв'язку з крадіжкою, стихійним лихом, іншими непередбачуваними обставинами посвідчення водія іноземної держави не проводиться.
Посвідчення водія іноземної держави, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні і після цього підлягає обміну. Обмін таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів (за винятком випадків, визначених пунктом 32 цього Положення).
Пунктом 32 Положення передбачено, що видані громадянам України за кордоном посвідчення водія іноземної держави, які відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух 1968 року, підлягають обміну на національні посвідчення водія без складання теоретичного і практичного іспитів за умови, що зазначені громадяни України постійно проживають на території України. У такому випадку в національному посвідченні водія зазначається право на керування транспортними засобами тих категорій, які зазначені в посвідченні водія іноземної держави, яке підлягає обміну. Громадянам України, які за кордоном обміняли національне посвідчення водія на посвідчення водія іноземної держави, у разі обміну такого посвідчення водія іноземної держави на національне посвідчення водія надається право керування транспортними засобами тих категорій, що зазначені в національному посвідченні водія, обміняному за кордоном, без складення теоретичного і практичного іспитів.
Пунктом 34 Положення зазначено, що у разі надходження до територіальних сервісних центрів МВС посвідчень водія, що отримані в Україні та обміняні в іноземних державах, інформація про їх обмін за кордоном вноситься до Єдиного державного реєстру МВС, після чого такі посвідчення водія вважаються недійсними.
Згідно довідки ВП № 2 (м.Ічня) Прилуцького РВП № 16941/124/47.2/2024 від 23.12.2024 року, ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_3 від 26.10.2018 року (статус-знищений).
Таким чином, особа, яка має постійне місце проживання на території України, має право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 є громадянином України, який 26.10.2018 року отримав посвідчення водія громадянина України НОМЕР_3 , однак у зв'язку з виїздом на тимчасове проживання до Республіки Польща, 02.03.2021 року замінив посвідчення водія України на посвідчення водія Республіки Польща.
У кінці 2021 року ОСОБА_1 повернувся до України, і з того часу по день винесення протоколу 19.12.2024 року не замінив посвідчення водія, отриманого у Республіці Польща протягом 60 днів.
Тобто, з 20.02.2022 року вказане вище водійське посвідчення ОСОБА_1 , видане у Республіці Польща, є недійсним на території України.
Таким чином, ОСОБА_1 не виконав вимоги п. 30 Постанови КМУ №340, а саме в період 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні не здійснив заміни посвідчення водія національного зразка.
За таких обставин суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч. 5 КУпАП, за яке він повинен нести адміністративну відповідальність.
При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, який становить значну суспільну небезпеку в сфері безпеки дорожнього руху, і вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом без оплатного вилучення транспортного засобу.
На підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 у дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 33, 40-1, 221, 280, 283, 284 КУпАП, суд
постановив:
Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч. 5 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
Особа, притягнута до адміністративної відповідальності, зобов'язана сплатити штраф не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення і повідомити про це суд шляхом представлення документа про його сплату.
У разі несплати штрафу у зазначений строк в добровільному порядку, його стягнення проводиться примусово і з особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, стягується подвійний розмір штрафу відповідно до положень ч. 2 ст. 308 КУпАП, який становитиме 81 600 гривень.
Постанова суду може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Ічнянський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.М. Овчарик