Справа № 127/7590/25
Провадження № 2/127/1388/25
12 березня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Воробйов В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Підприємство «Медтехніка» про припинення трудових відносин, стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Підприємство «Медтехніка» про припинення трудових відносин, стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Однак, дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, а саме:
-позовна заява не містить зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини в позовній заяві, зокрема, що на день звернення до суду з цим позовом (10.03.2025 року) ОСОБА_1 не була виплачена заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно із ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
За змістом ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
В роз'ясненнях, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Також, вказана позовна заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, а саме позивачем не в повній мірі сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно із п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що вона містить три позовні вимоги: припинення трудових відносин (немайнового характеру), стягнення заборгованості по заробітній платі (майнового характеру) та стягнення компенсації за невикористану відпустку (майнового характеру).
Водночас статтею 5 Закону України «Про судовий збір» установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Відповідно до частини п'ятої статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивача про стягнення компенсація за невикористану відпустку, під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Тобто, компенсація відпустки, яку просить стягнути позивач, не підпадає під категорію пільг при сплаті судового збору за п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до постанови Верховного Суду в справі № 728/2955/18 від 10 січня 2019 року, починаючи з 01 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Тобто позовна вимога про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає звільненню від сплати судового збору, а інші частини позовних вимог - підлягають оплаті.
За змістом п. 1.2.2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір з розрахунку 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211 грн. 20 коп.
Згідно з п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211,20 грн. та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 15140,00 грн.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий та немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Також в п. 12, 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад, зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.
Таким чином, за вимогу немайнового характеру позивачу слід було б сплатити 1211,20 грн., а також за вимогу майнового характеру (стягнення компенсації за невикористану відпустку) -1211,20 грн.
Проте згідно квитанції № 0466-7455-8122-2419 від 10.03.2025 року вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн., тобто лише за одну позовну вимогу.
Отже, позивачу слід доплатити судовий збір за іншу вимогу в розмірі 1211,20 грн. за реквізитами: «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)», Отримувач: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37979858, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку: UA318999980313181206000002856, Код кваліфікації доходів бюджету: 22030101 (для сплати судового збору за розгляд справ до Вінницького міського суду Вінницької області).
Крім того, дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, а саме позивачем до позовної заяви додано ксерокопію розпорядження керівника та Статуту товариства (аркуші 9, 10, 19, 21) неналежної якості, з яких не можливо встановити їх зміст.
Відповідно до ч. 1 суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 185 ЦПК України).
Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За таких обставин, дану заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків.
На підставі викладеного та керуючисьст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Підприємство «Медтехніка» про припинення трудових відносин, стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків до 18.03.2025 року, але не більше ніж п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, про що повідомити позивача.
В разі невиконання вказаних недоліків, дана заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: