Справа № 646/12036/24
№ провадження 1-кс/646/570/2025
12 березня 2025 року м. Харків
Суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву судді ОСОБА_3 про самовідвід, -
28.02.2025 в провадження судді Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 надійшло кримінальне провадження №646/12036/24 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України.
03.03.2025 суддя ОСОБА_3 у сказаній справі заявила самовідвід в обґрунтування якого вона вказала, що з матеріалів справи вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 перебував у шлюбі з суддею Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_5 і тому наявні підстави для її самовідводу, які передбачені п.4 ч.1 ст. 75 КПК України, з метою недопущення виникнення під час розгляду обвинувального акту обставин, які можуть викликати сумнів в неупередженості судді.
Учасники в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, на адресу суду заяв клопотань з приводу поважних причин їх неявки не надходило.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши наявність підстав, викладених в заяві про самовідвід судді, приходжу до таких висновків.
Згідно ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.
Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні викладені у статтях 75, 76 Кримінального процесуального Кодексу України і їх перелік є вичерпним.
Так, відповідно до ч.1 ст.75 КПК України, слідчий суддя не має права брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» та у п.50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України».
Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000XII).
Стосовно об'єктивного критерію Європейський суд з прав людини також вказує, що необхідно перевірити чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його небезсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був не безсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (FerrantelliandSantangelo v. Italy), від 7серпня 1996 poку, п. 58).
Ті підстави, на які посилається у своїй заяві про cамовідвід суддя ОСОБА_3 не містять будь-яких об'єктивних відомостей щодо можливої її зацікавленості під час здійснення судового розгляду та не ставлять під сумнів її об'єктивність.
Конкретизуючи суб'єктивний критерій, Європейський суд з прав людини підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Критерієм суб'єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості. Суб'єктивна упередженість полягає, як правило, в умисних чи необережних діях або висловлюваннях суддів (присяжних) перед початком чи під час судового розгляду справи. У світлі прецедентної практики Суду об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.
Обставин, які б викликали сумнів в неупередженості судді ОСОБА_3 і унеможливлювали винесення нею об'єктивного рішення у справі не встановлено, адже до суду не надано переконливих доказів упередженості та небезсторонності судді ОСОБА_3 щодо розгляду справи.
З урахуванням наведеного, заявлений самовідвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені нормами КПК України.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що заявлений самовідвід є необґрунтованим, обставин, що викликають сумнів у неупередженості судді під час розгляду справи не встановлено, у зв'язку з чим у задоволені заяви необхідно відмовити.
Керуючись вимогами ст.ст.75, 76, 80, 81 КПК України,
У задоволенні заяви судді ОСОБА_3 про самовідвід від участі у розгляді справи 646/12036/24, провадження 1-кп/646/597/2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1