Справа № 953/2289/25
н/п 1-кс/953/1981/25
"12" березня 2025 р. м.Харків
Слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова - ОСОБА_1 ,
за участю прокурора - ОСОБА_2 ,
власника майна - ОСОБА_3 ,
представників власника майна - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024222010000188 від 25.09.2024 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України,
12 березня 2025 року до суду надійшло клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024222010000188 від 25.09.2024 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, а саме: мобільний телефон марки «One plus 6» IMEI 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , з сім-карткою НОМЕР_3 ; нотаріально посвідчену заяву від 07 березня 2025 року від імені ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання батьківства на ОСОБА_8 , за реєстровим № 1744, які були вилучені 10 березня 2025 року під час затримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з відміткою на поштовому конверті, клопотання про арешт майна направлено на адресу Київського районного суду м. Харкова 12 березня 2025 року, тобто з дотримання строків, встановлених КПК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що СВ ХРУП № 1 ГУ НП в Харківській області проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024222010000188 від 25.09.2024 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що у невстановлений час, але не пізніше 24 вересня 2024 року, ОСОБА_3 , усвідомлюючи що її син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою призовного віку та підлягає мобілізації на особливий період, під час військового стану, та не має законних підстав для отримання відстрочки від призову, маючи умисел на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, спрямованої на мобілізацію населення, порядок якої визначений Законом України «Про оборону», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з метою сприяння своєму синові в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації на незаконних підставах, відшукала вагітну громадянку України ОСОБА_9 та за грошову винагороду запропонувала їй, після пологів, зазначити у свідоцтві про народження дитини її сина ОСОБА_7 , як батька дитини ОСОБА_9 .
10 березня 2025 року ОСОБА_3 з метою реалізації свого протиправного умислу, спрямованого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, прибула до Центру надання адміністративних послуг Київського району м. Харкова для здійснення реєстраційних дій щодо народження дитини та зазначення у свідоцтві про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для чого надала нотаріально посвідчену довіреність від 07 березня 2025 року, видану ОСОБА_7 , якою останній уповноважив свою матір - ОСОБА_3 здійснити дії, пов'язані із визнанням батьківства дитини, народженої ОСОБА_9 ; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_7 від 07 березня 2025 року про визнання батьківства стосовно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та внесення відомостей про батька до актового запису про народження дитини. 10 березня 2025 року була затримана ОСОБА_3 у порядку ст. 208 КПК України. Під час затримання у ОСОБА_3 був вилучений мобільний телефон марки «One plus 6» IMEI 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , з сім-карткою НОМЕР_3 ; нотаріально посвідчена заява від 07 березня 2025 року від імені ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання батьківства на ОСОБА_8 , за реєстровим № 1744.
Вищевказані предмети та документи визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 42024222010000188 від 25.09.2024.
Прокурор вказує, що тимчасово вилучене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, тобто є речовим доказом та може містити в собі відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюється під час кримінального провадження.
З урахуванням викладеного, з метою забезпечення збереження речових доказів, які мають значення для кримінального провадження, у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно.
Прокурор ОСОБА_2 у судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Власник майна - підозрювана ОСОБА_3 та її захисники - адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечували з підстав його необґрунтованості.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання дійшов такого висновку.
Слідчий суддя встановив, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені дані про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, що підтверджується Витягом з кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42024222010000188 від 25.09.2024.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024222010000188 від 25.09.2024 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, проводить ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області.
Зі змісту протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення - злочину від 10 березня 2025 року вбачається, що ОСОБА_3 була затримана працівниками ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області 10 березня 2025 року о 12 годині 42 хвилини за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 55.
Під час затримання ОСОБА_3 працівниками поліції був проведений особистий обшук ОСОБА_3 , під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «One plus 6» IMEI 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , з сім-карткою НОМЕР_3 ; нотаріально посвідчену заяву від 07 березня 2025 року від імені ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання батьківства на ОСОБА_8 , за реєстровим № 1744.
Постановою слідчого СВ ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_11 від 10 березня 2025 року вищі зазначені предмети та документи визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 42024222010000188 від 25.09.2024.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститись у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З матеріалів, долучених до клопотання вбачається, що ОСОБА_3 підозрюється у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що тимчасово вилучене майно, на яке прокурор просить накласти арешт, є доказом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, оскільки містить відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Отже, відповідно до ст. 91 КПК України майно, на яке слідчий просить накласти арешт, має важливе доказове значення в рамках цього кримінального провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 173 КПК України слідчий суддя при задоволенні клопотання про арешт майна зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.
Враховуючи правову підставу для арешту майна, а саме - внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за № 42024222010000188 від 25.09.2024 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, наслідки арешту, завдання кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що незастосування арешту може призвести до приховування, пошкодження, знищення, перетворення та відчуження вищевказаного тимчасово вилученого майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, тому приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання.
Слідчий суддя зауважує, що питання щодо визначення місця зберігання арештованого майна входить до дискреційних повноважень органу досудового розслідування у визначених законодавством межах та відповідно до положень Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України від 27 серпня 2010 року № 51/401/649/471/23/125.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024222010000188 від 25.09.2024 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на вилучене 10 березня 2025 року під час особистого обшуку, затриманої у порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме: мобільний телефон марки «One plus 6» IMEI 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , з сім-карткою НОМЕР_3 ; нотаріально посвідчену заяву від 07 березня 2025 року від імені ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання батьківства на ОСОБА_8 , за реєстровим № 1744.
Майно, на яке накладено арешт, зберігати у встановленому законодавством порядку.
Роз'яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час її постановлення, у той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складений 13 березня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1