Справа № 204/1402/25
Провадження № 2/204/1703/25
05 березня 2025 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Вугледарської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності, -
05 лютого 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , через представника, звернулися до суду із позовною заявою до Вугледарської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області із вимогами про визнання спільної (часткової) власності на 1/3 квартири загальною площею 55.45 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с.1-5).
В обґрунтування позову зазначено, що позивачки ОСОБА_1 та її мати ОСОБА_2 , разом на праві спільної часткової власності є власниками квартири, загальною площею 55.45 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до договору купівлі-продажу від 20.04.2000 року серії АВІ № 632124 ОСОБА_3 , його дружина ОСОБА_2 та їх донька ОСОБА_4 придбали в рівних частках квартиру АДРЕСА_2 . Зазначений договір було посвідчено державним нотаріусом Вугледарської державної нотаріальної контори Бурш Л.І. та зареєстровано за № 572. Право власності на зазначену квартиру було зареєстровано КП Бюро технічної інвентаризації м. Вугледар та записано в реєстрову книгу № 2/3ДК(49) за реєстровим
№ 1013. Після смерті ОСОБА_3 1/3 частку вказаної квартири загальною площею 55.45
кв. м., успадкувала його дружина ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.12.2013 року. Право власності на 1/3 частку зазначеної квартири було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 235326014148. Наявність у позивачів договору купівлі-продажу від 20.04.2000 року підтверджує їх право власності на нерухоме майно, а саме на квартиру, загальною площею 55.45 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . З метою реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивачі 06.11.2024 року звернулися до Центру надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради Чернівецької області із заявою № 63855972. 18.11.2024 року позивачі отримали рішення № 76145483 про відмову в проведенні реєстраційних дій, так як подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Так державним реєстратором отримано відповідь від Вугледарської міської військової адміністрації на запит державного реєстратора, в якій повідомляється про відсутність документів щодо заявленої квартири та про неможливість надання інформації стосовно реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином у позивачів відсутня можливість отримати відомості про зареєстроване право власності на нерухоме майно, які зберігалися в архіві КП Бюро технічної інвентаризації м. Вугледар. Відсутність у позивачів можливості внесення інформації про нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно унеможливлює реалізацію їх права на отримання, в подальшому, компенсації за пошкоджений об'єкт нерухомого майна. Такі обставини порушують право власності в частині розпорядження позивачами своїм майном. Тому прохають, визнати за ОСОБА_1 право спільної (часткової) власності на 1/3 квартири загальною площею 55.45 кв.м. та за ОСОБА_2 право спільної (часткової) власності на 1/3 квартири загальною площею 55.45 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 07 лютого 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, з викликом сторін (а. с. 38).
Позивачки та їх представник у судове засідання не з'явилися, останній надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, в якій позовні вимоги підтримав, прохав їх задовольнити (а. с. 47-48).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а. с. 58), в якій прохав суд вирішити справу на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247 ЦПК України ухвалив рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.
Судом встановлено, що позивачки та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 12 квітня 2000 року серії АВІ № 632124, зареєстрованого в реєстрі № 572 та посвідчений державним нотаріусом Бурш Л.І., є власниками в рівних частках кожен на квартиру АДРЕСА_3 , з приведеною площею 55,45 кв. м., житловою площею - 26,02 кв. м (а. с. 13 та на звороті).
Право власності на зазначену квартиру було зареєстровано КП Бюро технічної інвентаризації м. Вугледар та записано в реєстрову книгу № 2/3ДК(49) за реєстровим
№ 1013 (а. с. 22).
Відповідно до свідоцтва про шлюб від 24 квітня 2009 року серії НОМЕР_1 , 24 квітня 2009 року позивачка ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та після реєстрації шлюбу отримала прізвище « ОСОБА_6 » (а. с. 29).
На підставі свідоцтва на спадщину за законом від 19 грудня 2013 року, який зареєстрований у спадковому реєстрі за № 1303, позивачка ОСОБА_2 отримала у спадщину після померлого чоловіка ОСОБА_3 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 , яка належала померлому на підставі договору купівлі-продажу від 12 квітня 2000 року (а. с. 27). Право власності на 1/3 частку зазначеної квартири було зареєстровано 09 грудня 2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 235326014148 (а. с. 8).
Позивачка ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та у 2022 році виїхала до с. Суховерхів Чернівецької області, згідно з довідкою від 23 серпня 2022 року № 7713-5002040298 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 (а. с. 11).
Також є внутрішньо переміщеною особою позивачка ОСОБА_2 , яка у 2022 році виїхала до с. Суховерхів Чернівецької області, згідно з довідкою від 23 серпня 2022 року № 7713-5002040296 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 (а. с. 12).
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Чернівецької області № 76145483 від 18 листопада 2024 року ОСОБА_7 було відмовлено у проведенні реєстраційних дій, зокрема з тих підстав, що відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року. Згідно відповіді Вугледарської міської військової адміністрації на запит державного реєстратора, Вугледарська МВА повідомляє про відсутність документів щодо заявленої квартири та про неможливість надання інформації стосовно реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яке виникло та зареєстровано в установленому законом порядку до 1 січня 2013 року (а. с. 23).
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Місто Вугледар Донецької області відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно Наказу № 360 від 10 жовтня 2024 року), з 10 березня 2022 року відноситься до тимчасово окупованих рф територій України, а до цього, 3 24 лютого 2024 року по 30 вересня 2024 року відносилося до територій ведення активних бойових дій.
Судом встановлено, що відповідно до повідомлення про пошкоджене майно з Дії (а. с. 21), квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 55.45 кв. м., 07 лютого 2023 року була зруйнована внаслідок вибуху на першому поверсі, пошкоджений балкон, вікна, двері, стіни побиті осколками.
22 травня 2023 року набрав чинності Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України» № 2923-ІХ від 23 лютого 2023 року, яким, зокрема, визначено правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.
Механізм надання компенсації для відновлення окремих категорій об'єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення» визначений Порядком надання компенсації для відновлення окремих категорій об'єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 року № 381.
Так, пунктом 6 вищевказаного Порядку визначено, що компенсація надається виключно за умови, що відомості про право власності на пошкоджений об'єкт внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У пункті 13 цього ж Порядку закріплено, що для отримання компенсації необхідно з урахуванням пункту 13-1 цього Порядку, серед іншого, переконатися, що пошкоджений об'єкт внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або у разі відсутності такого запису провести його реєстрацію.
Механізм надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна та її використання відповідно до Закону України № 2923-ІХ від 23 лютого 2023 року визначений Порядком надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2023 року № 600.
Так, у пункті 13 даного Порядку визначено, що отримувач компенсації здійснює відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дії щодо державної реєстрації припинення права власності на знищений об'єкт нерухомого майна.
Згідно з пунктом 24 вказаного Порядку, проведення виплат компенсації здійснюється за умови наявності відомостей щодо державної реєстрації припинення права власності на знищений об'єкт нерухомого майна, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Отже, як для отримання компенсації для відновлення об'єктів нерухомого майна, так і для отримання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна необхідною є наявність інформації про об'єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
В позовній заяві позивачі зазначають, що 06 листопада 2024 року вони звернулися до державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради Чернівецької області із заявою про реєстрацію прав власності на квартиру №63855972, однак, 18 листопада 2024 року отримали рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 761454836, мотивоване тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Однак, у зв'язку з не отриманням державним реєстратором відомостей реєстрів, автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації щодо права власності позивачів на квартиру, державним реєстратором прав на нерухоме майно Якименко Т.В., 18 листопада 2024 року було прийнято рішення № 76145483 про відмову в проведенні реєстраційних дій (а. с. 23).
Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, за приписами ст. 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Позивачами у спорі про визнання права власності є власники - особа, які мають право власності на майно (тобто вже стали його власниками, а не намагаються ним стати через пред'явлення позову).
Так, у роз'ясненнях, наведених у пункті 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК вказано, що власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Крім того, приписами ч. 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Позивачі є власниками квартири АДРЕСА_2 , однак на теперішній час їх право власності на цю квартиру не визнається органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та позивачі не можуть здійснити у державного реєстратора прав на нерухоме майно державну реєстрацію їх права власності на квартиру, що позбавляє їх можливості розпорядитись своєю власністю на власний розсуд або отримати компенсацію за пошкоджене чи знищене майно.
З огляду на наведене, враховуючи те, що позивачі маючи правовстановлюючі документи на нерухоме майно, не можуть провести його державну реєстрацію, що в свою чергу, позбавляє їх можливості розпорядитись своєю власністю на власний розсуд або для отримання компенсації за пошкоджене чи знищене майно, зокрема з тих підстав, що на теперішній час їх право власності на квартиру АДРЕСА_2 не визнається органами державної реєстрації прав на нерухоме майно, а відтак вони не можуть здійснити у державного реєстратора прав на нерухоме майно державну реєстрацію їх права власності на дану квартиру, зважаючи на те, що позивачі в іншій спосіб, окрім як звернутися з позовом до суду про визнання за ним права власності на нерухоме майно для захисту свого порушеного права не можуть, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/3 частку квартири загальною площею 55.45 кв. м. за кожною, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а отже позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.
Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 279, 354 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Вугледарської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області (85670, м. Вугледар, вул. 30-річчя Перемоги, буд. 16; ЄДРПОУ 44653576) про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 1/3 частку квартири, загальною площею 55.45 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 1/3 частку квартири, загальною площею 55.45 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.
Суддя А.І. Приваліхіна