Справа № 204/2312/25
Провадження № 1-в/204/332/25
10 березня 2025 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,
за участю
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника (ВКЗ) - ОСОБА_4 ,
засудженого (ВКЗ) - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі справу за клопотанням засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення його від покарання у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ, -
До Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 про звільнення його від покарання за вироком Димитровського міського суду Донецької області від 04 червня 2021 року у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 підтримали подане клопотання та просили його задовольнити.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вважав, що клопотання засудженого підлягає частковому задоволенню, адже частина епізодів за вироком суду не підпадає під декриміналізацію.
Дослідивши матеріали клопотання, особової справи, заслухавши думку учасників процесу, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Так, 09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX.
Згідно вказаного Закону № 3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, кримінальна відповідальність настає у випадку якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У силу ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 було зроблено висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки та наголошено, що Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-ІХ, мають зворотну дію в часі.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього кодексу для відповідного року.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
З викладеного вбачається, що два неоподатковуваних мінімума доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.
В судовому засіданні встановлено, що вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 березня 2021 року ОСОБА_5 засуджено за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
Згідно вищевказаного вироку, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, у 2020 році, а вартість предмета кримінального правопорушення становила: за епізодом 01.09.2020 року - 964,54 грн., за епізодом 08.09.2020 року - 849,99 грн.
Вироком Димитровського міського суду Донецької області від 04 червня 2021 року ОСОБА_5 засуджено: за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі; за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі; за ч.1 ст.357 КК України до покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі. На підставі ч.ч.1, 2 ст.70, ч.1 ст.72 КК України остаточне покарання ОСОБА_5 призначено за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань за кожне правопорушення окремо та призначено ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 8 (вісім) місяців.
Відповідно до вказаного вироку, ОСОБА_5 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України у 2020 році. Вартість предмета вищевказаних кримінальних правопорушень становила - за ч.2 ст.185 КК України: за епізодом 05.07.2020 року - 540 грн., за епізодом 11.07.2020 - 561, 90 грн., за епізодом 25.07.2020 року - 689 грн., за епізодом 29.07.2020 року - 3032 грн., за епізодом 02.08.2020 року - 1852, 10 грн., за епізодом 03.08.2020 року - 5020, 50 грн., за епізодом 12.08.2020 року - 17000 грн., за епізодом 22.08.2020 року - 524,36 грн., за епізодом 23.08.2020 - 381,50 грн., за епізодом 30.08.2020 року - 999 грн., за епізодом 09.09.2020 року - 2860, 67 грн., за епізодом 14.09.020 року - 4109, 33 грн., за епізодом 16.09.2020 року - 2450 грн; за ч.3 ст.185 КК України: за епізодом 20.07.2020 року - 4914, 02 грн.; за епізодом 17.09.2020 року - 2544, 50 грн.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 травня 2023 року, на підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань, призначених вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 березня 2021 року та вироком Димитровського міського суду Донецької області від 04 червня 2021 року, визначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 9 (дев'ять) місяців.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 01.01.2020 встановлений на рівні 2102,00 грн. Отже для кваліфікації викрадення майна за нормами відповідних статей КК України, його вартість, відповідно до чинних норм законодавства, для 2020 року має перевищувати 2102,00 грн.
Отже, враховуючи, що вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_5 , за ч. 2 ст. 185 КК України згідно вироку Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 березня 2021 року за епізодами 01.09.2020 і 08.09.2020 року, та предметом кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_5 , за ч.2 ст.185 КК України, згідно вироку Димитровського міського суду Донецької області від 04 червня 2021 року ОСОБА_5 за епізодами: 05.07.2020 року, 11.07.2020 року, 25.07.2020 року, 02.08.2020 року, 22.08.2020 року, 23.08.2020 року, 30.08.2020 року, становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених станом на 1 січня звітного року, у якому було скоєно злочин, отже вказані діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час.
Враховуючи вищезазначене, внесені законодавцем зміни призвели до часткової декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Таким чином, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Частина 2 ст. 74 КК України встановлює кримінально-правовий наслідок зворотної дії закону, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Якщо злочин декриміналізовано після набуття законної сили вироком суду, яким особа засуджена за такий злочин із призначенням їй покарання, вона має бути негайно звільнена від призначеного судом покарання. Це, зокрема, означає, що, якщо особа відбуває призначене їй покарання - вона звільняється від його невідбутої частини.
За таких обставин, враховуючи часткову декриміналізацію, введену новим Законом, на підставі ст. 5 КК України, суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 березня 2021 року, а також від призначеного вироком Димитровського міського суду Донецької області від 04 червня 2021 року покарання за ч.2 ст.185 КК України, в частині епізодів скоєних 05.07.2020, 11.07.2020, 25.07.2020, 02.08.2020, 22.08.2020, 23.08.2020, 30.08.2020 року.
У той же час, суд зазначає, що звільнення ОСОБА_5 від призначеного вироком Димитровського міського суду Донецької області від 04 червня 2021 року покарання за ч.2 ст.185 КК України за частиною вищевказаних епізодів, не звільняє його від подальшого відбування покарання за цим вироком, а отже клопотання засудженого підлягає частковому задоволенню.
Керуючись вимогами Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024, ст.4, 5, ч.2 ст.74 КК України, ст.ст.537, ст.539 КПК України, суд, -
Клопотанням засудженого ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Звільнити засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання призначеного вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 березня 2021 року.
Звільнити засудженого ОСОБА_5 від призначеного вироком Димитровського міського суду Донецької області від 04 червня 2021 року покарання за ч.2 ст.185 КК України, в частині епізодів скоєних 05.07.2020, 11.07.2020, 25.07.2020, 02.08.2020, 22.08.2020, 23.08.2020, 30.08.2020 року, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Вважати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що відбуває покарання за вироком Димитровського міського суду Донецької області від 04 червня 2021 року за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.357, ч.ч.1, 2 ст.70, ч.1 ст.72 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом семи днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя ОСОБА_1