12 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 915/1176/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульський Г. М. - головуючий, Рогач Л. І., Краснов Є. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ?Миколаївська електропостачальна компанія?
на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 (колегія суддів: Савицький Я. Ф. - головуючий, Богацька Н. С., Діброва Г. І.) та рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.11.2024 (суддя Смородінова О. Г.)
за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Національної поліції в Чернігівській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Миколаївська електропостачальна компанія?
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення суми
Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Головного управління Національної поліції в Чернігівській області до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Миколаївська електропостачальна компанія?, у якому просив визнати недійсними додаткові угоди № 2 від 18.03.2021, № 3 від 08.09.2021, № 5 від 20.10.2021 та № 6 від 20.12.2021 до договору про постачання електричної енергії від 05.02.2021 № 100/76/36, укладеного Головним управлінням Національної поліції України в Чернігівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю ?Миколаївська електропостачальна компанія?; стягнути з останнього на користь Головного управління Національної поліції в Чернігівській області безпідставно сплачені кошти у сумі 187 109,10 грн.
Позов мотивовано тим, що при укладанні та виконанні зобов'язань за оспорюваними додатковими угодами порушені вимоги законодавства в сфері публічної закупівлі, що призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів (безпідставної зміни істотних умов договору та зростання ціни товару і, як наслідок, зменшення обсягу закупівлі), що є підставою для визнання їх недійсними та стягнення коштів.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.11.2024, залишеним без змін постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 04.02.2025, позов задоволено повністю.
Судові рішення мотивовані тими обставинами, що внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод до договору ціна на продукцію (електроенергію) збільшилась більше ніж на 10 % від первинної ціни, визначеної у договорі; додаткові угоди суперечать вимогам законодавства, зокрема статті 41 Закону України ?Про публічні закупівлі? та положенням статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Оскільки позивач не вживав заходи для захисту порушених прав держави, тому прокурор обґрунтував підстави представництва та правомірно звернувся з позовом до суду.
21.02.2025 до Верховного Суду через електронні засоби зв'язку ?Електронний суд? Товариство з обмеженою відповідальністю ?Миколаївська електропостачальна компанія? подало касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає не урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).
Вивчивши доводи, викладені у касаційній скарзі, та дослідивши зміст оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
У пунктах 7.6 - 7.8 Рішення Конституційного Суду України 22.11.2023 у справі № 10 - р(ІІ)/2023 вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 916/2714/23 (пункт 7.80), у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України ?Про публічні закупівлі?, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, суди з огляду на викладене та враховуючи встановлені фактичні обставини спору (які не спростовані скаржником належними та допустимими доказами, стосовно укладення оспорюваних додаткових угод з порушенням пункту 2 частини п'ятої статі 41 Закону України ?Про публічні закупівлі?) визнали їх недійсними на підставі статей 203, 215 ЦК України.
При цьому колегія суддів зазначає, що у справі суди встановили, зокрема, що прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що ефективним засобом захисту інтересів держави у цьому випадку є стягнення безпідставно отриманих відповідачем коштів до бюджету, а саме на рахунок позивача, як розпорядника бюджетних коштів.
У вирішенні питання застосування положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" суди попередніх інстанцій також зазначили, що прокурор визначив уповноваженою особою на вжиття дієвих заходів, спрямованих на усунення порушень держави у спірних правовідносинах - позивача, як орган державної влади, який є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету та зобов'язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.
У пункті 7.39 постанови Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 916/2714/23, за подібних правовідносин, викладено висновок про те, що у вирішенні питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави суди виходили з такого:
- позивач є стороною спірного Договору та виконує функцію розпорядника бюджетних коштів, шляхом проведення закупівлі електричної енергії за кошти державного бюджету України саме з метою забезпечення потреб держави або територіальної громади;
- позивач у своїй діяльності Управління керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України. Майно позивача є державною власністю, закріплене за ним і належить йому на праві оперативного управління;
- спірна закупівля фінансувалася за рахунок коштів державного бюджету, отже у даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі.
Нераціональне використання позивачем, у тому числі при укладенні, виконанні оспорюваних додаткових угод до договору, має наслідком порушення фактично публічних інтересів (інтересів держави), оскільки позивач є учасником бюджетного процесу та виконує функцію розпорядника бюджетних коштів. Тобто у спірних правовідносинах реалізує публічну функцію (пункт 7.40 постанови Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 916/2714/23).
Отже, є висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 916/2714/23, що у розумінні пункту 5 частини 1 статті 293 ГПК України є достатньою підставою для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ?Миколаївська електропостачальна компанія?.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку про наявність передбачених пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.
Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ?Миколаївська електропостачальна компанія? на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 915/1176/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Л. І. Рогач
Є. В. Краснов