65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
"13" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/918/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
розглянувши заяву (вх. № 2-332/25 від 11.03.2025) заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області про забезпечення позову у справі
за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області (65062, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артура Савельєва, буд. 6)
в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Біржова, буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ» (65039, Одеська обл., м. Одеса, пров. Середньофонтанський, буд. 3; код ЄДРПОУ 42033997)
про стягнення 1 852 806,56 грн,
Заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ» про стягнення 1 852 806,56 грн, з яких: 1 171 905,29 грн заборгованості зі сплати пайової участі змовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста; 572 251,20 грн інфляційних нарахувань; 108 650,07 грн 3% річних.
В обґрунтування позову прокурор покликається на наступні обставини.
Згідно відомостей Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (надалі - ЄДЕССБ), на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 27.09.2019 № ОДІ 12192701994, виданого Управлінням державного архітектурно- будівельного контролю Одеської міської ради, ТОВ «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ» здійснювало будівництво об'єкта, розташованого за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Приморський район, пров. Середньофонтанський, 3 «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом».
Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 09.02.2022, згідно даних ЄДЕССБ, на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 18.01.2022, товариству видано сертифікат № ОД122220123962, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.
Відповідно до положень ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038 від 17.02.2011 замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, що полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Але, як зазначає прокурор, всупереч нормам Закону України № 3038 грошові кошти у якості пайової участі у зв'язку з будівництвом цього об'єкта товариством до теперішнього часу не сплачені.
У подальшому, Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області згідно з п. 8.5 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на VI квартал 2023 року, проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Управління капітального будівництва Одеської міської ради за період з 01.01.2020 по 3 0.09.2023, за результатами якої встановлений факт несплати з боку товариства на користь Одеської міської ради коштів пайової участі до вводу цього об'єкта будівництва в експлуатацію в сумі 1 171 905,29 грн.
Нормами ст. 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. Відповідно до положень ст. 5 Бюджетного кодексу України (надалі - БК України), місцеві бюджети входять до структури бюджетної системи України.
Бюджетна система України відповідно до ст. 7 БК України ґрунтується на таких принципах: збалансованості, повноти, обґрунтованості, цільового використання бюджетних коштів, відповідальності учасників бюджетного процесу тощо.
Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 71 БК України кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту спрямовуються до бюджету розвитку місцевого бюджету.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, з урахуванням положень ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є, крім іншого, доходи місцевих бюджетів та інші кошти, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Таким чином, як стверджує прокурор, звернення до суду з цим позовом спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності, належного забезпечення рівня фінансування органу місцевого самоврядування, зокрема, шляхом виконання позивачем функцій з розвитку інфраструктури територіальної громади міста та ефективності використання бюджетних коштів. Такий висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, яку викладено у справі № 903/129/18 (постанова від 15.10.2019).
Одночасно з пред'явленням позову прокурором подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій прокурор просить суд:
1) накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 42033997, юридична адреса: 65039, м. Одеса, пров. Середньофонтанський, буд. 3), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у т.ч., інших держав, а також, на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать цьому товариству, у межах суми позовних вимог на загальну суму 1 852 806, 56 грн;
2) накласти арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ» (код СДРПОУ 42033997, юридична адреса: 65039, м. Одеса, пров. Середньофонтанський, буд., 3).
Заяву про забезпечення позову прокурор мотивує тим, що запропоновані заходи забезпечення позову, з урахуванням предмета позову, є співмірними та обґрунтованими, спрямованими на забезпечення ефективного захисту та поновлення порушених інтересів держави у бюджетній сфері у разі задоволення позову. При цьому вказує, що відповідач, у випадку невжиття відповідних заходів, матиме безумовну можливість у будь-який момент розпорядитись коштами та відчужити своє майно, що фактично призведе до неможливості поновлення прав позивача.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною першою статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За приписами ч.ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, розглядаючи питання забезпечення позову у справах про стягнення заборгованості, сформулювала такі висновки:
- у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23);
- можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Необхідно відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів (пункт 24);
- накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами (пункт 30);
- за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів (пункт 31).
Предметом позову у справі є майнова вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 1 852 806,56 грн.
Отже, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач, до якого звернено майнову вимогу про стягнення 1 852 806,56 грн, необхідну суму грошових коштів для виконання рішення.
Відтак, суд вважає, що заява про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти підлягає задоволенню, оскільки накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову є гарантією того, що рішення суду буде виконано та позивач отримає задоволення своїх вимог, у разі задоволення позову судом.
Крім того, суд враховує, що встановлення обставин щодо можливого вибуття грошових коштів з власності відповідача, їх зменшення або зникнення є застосуванням завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Подібний висновок, який суд враховує на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України, викладено в Постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22. За таких обставин суд вважає, що заявником дотримано вимоги щодо наведеного стандарту доказування.
Щодо заяви в частині накладення арешту на нерухоме майно суд зазначає наступне.
Так, прокурор просить накласти арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ» (код СДРПОУ 42033997, юридична адреса: 65039, м. Одеса, пров. Середньофонтанський, буд., 3).
Як вже було зазначено, згідно з висновками Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Суд зазначає, що накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору, або ж не обмежуючись ціною позову, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що прокурор, поряд з накладенням арешту на грошові кошти, вважає за необхідне накласти арешт на майно відповідача саме в межах ціни позову.
Водночас, при розгляді будь-якої заяви суд відштовхується саме від прохальної її частини, в якій у даному конкретному випадку вимога про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача викладена окремим пунктом, без прив'язки до ціни позову.
Отже, заява прокурора в цій частині підлягає частковому задоволенню шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача, поряд з арештом грошових коштів, саме в межах ціни позову, оскільки лише в такому випадку буде дотримано співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, що передбачено ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України.
Суд враховує, що накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
При цьому слід зазначити, що у разі задоволення позову у цій справі, відповідач матиме можливість виконати рішення суду, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно, на яке накладено арешт в ході виконавчого провадження.
Таким чином, заява прокурора про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню шляхом накладання арешту на грошові кошти в національній та іноземній валюті, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 42033997, юридична адреса: 65039, м. Одеса, пров. Середньофонтанський, буд. 3) та містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у т.ч. інших держав, та грошові кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать цьому товариству, а також на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 42033997, юридична адреса: 65039, м. Одеса, пров. Середньофонтанський, буд. 3), - в межах ціни позову в розмірі 1 852 806,56 грн.
Приймаючи до уваги, що вказані заходи забезпечення позову застосовуються виключно до закінчення розгляду справи, з урахуванням обмежених строків судового розгляду, суд доходить висновку, що вжиття саме таких заходів є обґрунтованим, адекватним позовним вимогам та жодним чином не призведе до порушення прав та законних інтересів відповідача, натомість забезпечить збереження балансу інтересів сторін, що узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Суд також зазначає про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому процесуальним законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у Постанові КГС ВС від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18.
Водночас, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до Господарського суду Одеської області з клопотанням як про застосування зустрічного забезпечення, так і про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву (вх. № 2-332/25 від 11.03.2025) заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області про забезпечення позову - задовольнити частково.
2. Накласти арешт на грошові кошти в національній та іноземній валюті, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 42033997, юридична адреса: 65039, м. Одеса, пров. Середньофонтанський, буд. 3) та містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у т.ч. інших держав, та грошові кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать цьому товариству, а також на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 42033997, юридична адреса: 65039, м. Одеса, пров. Середньофонтанський, буд. 3), - в межах ціни позову в розмірі 1 852 806, 56 грн.
Стягувач: Одеська міська рада (65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Біржова, буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ» (65039, Одеська обл., м. Одеса, пров. Середньофонтанський, буд. 3; код ЄДРПОУ 42033997).
Ухвала дійсна для пред'явлення до виконання у строк, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».
Ухвала набирає законної сили 13 березня 2025 р. та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги у строк, передбачений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Волков Роман Володимирович