65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"13" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3206/24
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Рога Н.В., секретар с/з Корчевський М.Ю., розглянув заяву ОСОБА_1 (вх.№2-253/25 від 24.02.2025р.) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №916/3206/24
За позовом: Приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 15168» (65098, м. Одеса, вул. Стовпова, буд.15-Г, код ЄДРПОУ - 03117984)
До відповідача: Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001,м.Київ, вул.Малопідвальна, буд.8, код ЄДРПОУ - 00039002)
За участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.17, код ЄДРПОУ 21708016)
про визнання договору недійсним
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
Від третьої особи: ОСОБА_1 - Голуб А.С. - на підставі ордера серії ВН №142761 від 31.10.2024р.
Від третьої особи: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - не з'явився.
Господарським судом Одеської області розглядалася справа №916/3206/24 за позовом Приватного акціонерного товариства( далі -ПрАТ) «Автотранспортне підприємство 15168» до Публічного акціонерного товариства ( далі-ПАТ) «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.06.2001р. між Відкритим акціонерним товариством «Автотранспортне підприємство 15168», правонаступником якого є ПрАТ «Автотранспортне підприємство 15168», та Украинским акционерным коммерческим промышленно-инвестиционным банком, правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», предметом якого є : 3(три) блочно-цегляні споруди ( в яких розташовані гаражі та склади), загальною площею 792,0 кв.м, розташовані на земельній ділянці площею 2374,24 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , що становить 43/1000 частки.
Ухвалою Господарського суду Одеської області заяву ПрАТ «Автотранспортне підприємство 15168» (вх.№5512/25 від 18.02.2025р.) про залишення без розгляду позовної заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.06.2001р. задоволено, позовну заяву ПрАТ «Автотранспортне підприємство 15168» залишено без розгляду.
24 лютого 2025р. до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи в суді першої інстанції, відповідно до якої ОСОБА_1 просить суд стягнути з ПрАТ «Автотранспортне підприємство 15168» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 43 000 грн.
В обгрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що 24.10.2024 р. між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням (АО) «Бондаренко та партнери» укладено договір про надання правничої допомоги № 064/2024, відповідно до п. 1.2 якого Адвокатське об'єднання надає Клієнту наступні юридичні послуги: ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 521/20813/23 та господарської справи № 916/3206/24 у судах та наявними у Клієнта доказами; правовий аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини; направлення адвокатських запитів (у разі необхідності); підготовка правової позиції та визначення подальших дій; підготовка та подання документів по суті справи, процесуальних документів (клопотань, заяв, заперечень на клопотання, заяви), апеляційних та касаційних скарг; участь в судових засіданнях в судах.
АО «БОНДАРЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» на підставі вказаного Договору здійснює представництво ОСОБА_1 в Господарському суді Одеської області у справі № 916/3206/24.
Пунктом 2.1 договору про надання правничої допомоги від 24.10.2024 р. розмір гонорару за цим Договором визначається за домовленістю сторін та встановлюється додатковою угодою до цього Договору.
Додатковою угодою № 1 до договору від 24.10.2024 р. сторони погодили розрахунок вартості послуг за здійснення представництва інтересів ОСОБА_1 у фіксованій ставці.
Заявник також звернув увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, згідно з якою при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Як зазначає заявник, на виконання вказаного договору про надання правничої допомоги АО «БОНДАРЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» надані наступні послуги відповідною вартістю згідно з Актом наданих послуг: підготовка та подання адвокатських запитів (2 одиниці) у справі № 916/3206/24 - 3 000 грн; підготовка та подання письмових пояснень у справі (2 одиниці) - 10 000 грн; підготовка та подання заперечень на клопотання/заяви (6 одиниць) - 12 000 грн; участь у судових засідання у справі № 916/3206/24 (8 одиниць) - 16 000 грн; підготовка та подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи у суді (1 одиниця) - 2 000 грн, що у своїй сумі дорівнюють 43 000 грн.
В обгрунтування заяви ОСОБА_1 також посилається на положення ст.ст.123, 126, 129 ГПК України та, зокрема, зазначає, що ч. 13 ст. 129 ГПК України визначено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Статтею 130 ГПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
При цьому, ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що у раніше поданій заяві від 10.12.2024 р. третя особа зауважувала про розмір попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, що орієнтовно на дату подання заяви становили 30 000 грн.
ОСОБА_1 також звертає увагу суду на складність справи №916/3206/24, що пов'язана з категорією справи, час, необхідний для надання юридичних послуг у цій справі та обсяг таких юридичних послуг, а також значення справи для сторін, адже йдеться про захист речових прав третьої особи, як добросовісного власника нерухомого майна за спірним договором.
Також, в обгрунтування своєї позиції ОСОБА_1 послався на висновки Великої Палати Верховного Суду наведені у постанові від 05.07.2023 р. у справі № 911/3312/21, про те, що при компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням ч.5 ст. 130 ГПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов'язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).
З огляду на викладене третя особа звернула увагу суду на те, що, на його думку, підтвердженням очевидної необґрунтованості дій ПрАТ «АТП 15168» у даній справі, що безпосередньо є підставою для стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, є те, що провадження у справі № 916/3206/24 за позовною заявою ПрАТ «АТП 15168» відкрито ще 23.07.2024 року. І тільки після відкриття провадження у справі позивач фактично почав здійснювати «обґрунтування» власної позовної заяви шляхом приєднання до матеріалів справи цілого переліку документів, які були складені набагато раніше, ніж позовна заява, але які з невідомих причин не могли бути надані до суду разом із позовом (причин їх ненадання раніше позивач у власних клопотанням про приєднання доказів до матеріалів справи не наводив).
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що позивач тричі звертався до суду із клопотаннями про проведення різних експертиз (почеркознавчої, оціночної) і такі заяви подавалися ПрАТ «АТП 15168» через 4-5 місяців після відкриття провадження у справі. При цьому, підставою для проведення почеркознавчої експертизи позивач зазначав нібито підписання оспорюваного договору купівлі-продажу невстановленою особою, тоді як до правоохоронних органів із відповідними заявами протягом 23 років ПрАТ «АТП 15168» не зверталося.
Також, третя особа зауважила, що позовна заява ПрАТ «АТП 15168» не містила жодної інформації щодо подачі у майбутньому позивачем додаткових доказів чи клопотань у справі. Але, саме за рахунок збирання належних та достатніх доказів вже під час розгляду справи у суді позивач звернувся до суду із заявою про зміну підстав позову.
ОСОБА_1 зауважив, що жодним чином не заперечує, що зміна предмету чи підстав позову є правом ПрАТ «АТП 15168», передбаченим нормами процесуального законодавства. Однак вважає, що неналежна підготовка позовної заяви та недостатній пошук необхідних доказів позивачем до звернення до суду вочевидь свідчать про необґрунтованість дій позивача у даній справі, яка є підставою для відшкодування витрат на правничу допомогу.
Посилаючись на положення ст.59, ч.ч.1,3 ст.131-2 Конституції України, ст.16 ГПК України ОСОБА_1 зазначає, що право на правничу допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Крім цього, заявник звернув увагу на висновки постанови Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, в якій зазначено про те, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг,виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Позивач у справі- ПрАТ «АТП 15168», у запереченнях, що надійшли до суду 05.03.2025р., зазначає, що залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це процесуальна дія, диспозитивне право позивача, передбачене нормами ГПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це його диспозитивне право, передбачене нормами ГПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, ч.1 ст. 4 ЦПК України, ч.1 ст. 55 Конституції України, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Згідно з ч. 4 ст. 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Посилаючись на постанову Верховного Суду від 14.01.2021 р. у справі № 521/3011/18, позивач зазначає, що звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, а тому не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
Саме по собі подання заяви позивачем про залишення позову без розгляду не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача, так як це його право, передбачене процесуальним законодавством України, яке не містить обмежень у його реалізації (постанова від 26.09.2018 р. у справі №148/312/16-ц).
Крім того, ПрАТ «АТП 15168» зазначило, що згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
ОСОБА_1 подавав до суду додаткові пояснення від 27.09.2024 р. (пояснення), 18.11.2024 р. (додаткові пояснення), 21.11.2024 р. (заява - заперечення на клопотання ПрАТ «АТП-15168» про призначення експертизи від 14.11.2024 року).
При цьому, на думку позивача, заява ОСОБА_1 з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, які ОСОБА_1 поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи від 10.12.2024 р. не відповідає приписам процесуального права та містить усі підстави для відмови у їх відшкодуванні.
Як зазначає позивач, у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 р. у справі № 922/676/21 окремо звертається увага, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити не співмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які третя особа понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи містить витрати, що будуть пов'язані з розглядом справи, але при цьому зазначення виду витрат без їх розрахунку є порушенням, зокрема, але не виключно ст. 2 ГПК України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним.
ПрАТ «АТП-15168» зазначає, що третя особа ОСОБА_1 відповідно з приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 124 ГПК України своєчасно попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи - не представив, що є підставою відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.
Крім того, позивач зазначив, що у додатковій угоді № 1 від 24.10.2024 р. наведений розрахунок предмету співпраці та правового супроводу у двох справах, які до речі за висновком Одеського апеляційного суду від 24.01.2025 р. у справі № 521/20813/23 (Номер провадження: 22- ц/813/2825/25) між собою не пов'язані. Тобто додаткова угода № 1 визначає інший предмет договору, який не змінювався. За таких умов додаткова угода № 1 суперечить умовам основного договору.
Щодо строки « найменування послуг», як підготовка та направлення адвокатських запитів - зазначено, по-перше - у разі потреби (а такої потреби, на думку позивача, обидві справи не мають згідно предмету позовів), по-друге - доказів направлення не надано, по-третє - предмети спору у вказаних справах (№916/3206/24 та №521/20813/23) є різними та й не стосується питань земельних відносин.
Позивач також вважає, що існують очевидні протиріччя між зазначеною додатковою угодою № 1 від 24.10.2024 р. та актом наданих послуг № 2/12 від 19.02.2025 р. в частини, наприклад, у акті зазначено - підготовка та подання письмових пояснень у справі № 916/3206/24 у сумі 10 000,00 грн., тоді як у додатковій угоді № 1 визначена загальна вартість за таку «послугу» у 5 000,00 грн. Додаткова угода № 1 не містить вартісного значення як за одиничну «послугу», а визначає загальну (межу) такої вартості.
Те саме стосується і розрахунку в акті вартості послуги «підготовка та подання заперечень на клопотання/заяви» у сумі 12 000,00 грн. Додаткова угода № 1 визначає загальну вартість послуги за підготовку та подання у разі необхідності інших документів (заперечень на клопотання, заперечень на відповідь на відзив, клопотань, пояснень, заяв) у сумі 2 000,00 грн. (але не як за кожен окремий документ, а загалом).
На думку позивача, Додаткова угода № 1 містить вартісні показники за «співпрацю»: «правовий супровід», що є відмінним від предмету договору № 064/2024 «представництво і захист», «юридичні послуги» та не відповідає положенням ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
ПрАТ «АТП-15168» також зазначило, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивач вважає, що третя особа - ОСОБА_1 , таких доказів не представила, що є підставою залишення його заяви без розгляду. Заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи в суді першої інстанції(Документ сформований в системі «Електронний суд» 24.02.2025 р.) - подана із порушенням процесуального строк.
Розглянув матеріали справи, заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи в суді першої інстанції, заслухав пояснення представника третьої особи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Пунктом 3 ч.2 ст.237 ГПК України передбачено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатом розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 зазначеної статті встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
За матеріалами справи, ухвалою суду від 10.09.2024р. залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 .
Першою заявою по суті спору, поданою ОСОБА_1 є пояснення третьої особи (вх.№35347/24 від 27.09.2024р.).
19 листопада 2024р. ОСОБА_1 подано до суду додаткові пояснення та 21.11.2024рр. ОСОБА_2 подано до суду заперечення на клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи.
11 грудня 2024р. до суду від ОСОБА_1 надійшла заява щодо попереднього (орієнтовного ) розрахунку судових витрат, у якій зазначено, що третя особа очікує понести у зв'язку із розглядом даної справи витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.
Згідно ч.2 ст.124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком сплаченого нею судового збору.
Отже, відмова стороні у відшкодуванні відповідних судових витрат є правом, а не обв'язком суду.
Так, у постанові від 31.07.2024 у справі № 916/2929/22 Верховний Суду зазначив, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Таким чином, позивач у справі мав довести те, що неподання ОСОБА_1 попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи разом із поясненнями (вх.№35347/24 від 27.09.2024р.), порушило принцип змагальності та завадило позивачу належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Суд звертає увагу, що, як вже зазначалося вище, ОСОБА_1 заяву щодо попереднього (орієнтовного ) розрахунку судових витрат подано до суду 11.12.2024р. і 12.12.2024р. до суду від ПрАТ «АТП-15168» надійшли заперечення щодо заяви ОСОБА_1 з попереднім (орієнтовним) розрахунком сум судових витрат.
Отже, у даному випадку подання ОСОБА_1 заяви про попередній(орієнтовний) розрахунок суми судових витрат не одночасно із першою заявою по суті спору не порушило принцип змагальності та завадило позивачу належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Одеської області заяву ПрАТ «АТП 15168» (вх.№5512/25 від 18.02.2025р.) про залишення без розгляду позовної заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.06.2001р. задоволено, позовну заяву ПрАТ «АТП 15168» залишено без розгляду.
Згідно ч.5 ст.130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необгрунтованих дій позивача.
Велика Палата Верховного Суду постанові від 05.07.2023 р. у справі № 911/3312/21 зазначила, що компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку залишення позову без розгляду здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті з дотриманням вимог, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України (ч. 5 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України). Процедура розгляду заяви про розподіл судових витрат у випадку залишення позовної заяви без розгляду має здійснюватися з урахуванням особливостей, визначених ч. 5 ст. 130 ГПК України (ч. 5 ст. 142 ЦПК України), та з урахуванням загальної чи спрощеної процедури позовного провадження, яка застосовувалася щодо розгляду позовної заяви в конкретній справі.
Аналогічна позиція міститься у постановах Верховного суду від 19.10.2023р. у справі № 918/1122/23, від 04.10.2023р. у справі № 914/690/23.
Частиною 13 ст. 129 ГПК України визначено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
У ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
24 лютого 2025р. до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи в суді першої інстанції, відповідно до якої ОСОБА_1 просить суд стягнути з ПрАТ «Автотранспортне підприємство 15168» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 43 000 грн.
Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
За положеннями п.4 ст.1, ч.ч. 3, 5 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020р. у справі № 910/4201/19).
Відповідно до матеріалів справи, 24.10.2024 р. між ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «БОНДАРЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» ( Адвокатське об'єднання ) укладено договір про надання правничої допомоги № 064/2024, відповідно до п. 1.2 якого Адвокатське об'єднання надає Клієнту наступні юридичні послуги: ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 521/20813/23 та господарської справи № 916/3206/24 у судах та наявними у Клієнта доказами; правовий аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини; направлення адвокатських запитів (у разі необхідності); підготовка правової позиції та визначення подальших дій; підготовка та подання документів по суті справи, процесуальних документів (клопотань, заяв, заперечень на клопотання, заяви), апеляційних та касаційних скарг; участь в судових засіданнях в судах.
На підставі вказаного договору та ордеру серії ВН №1426761 від 31.10.2024р. представництво ОСОБА_1 в Господарському суді Одеської області у справі № 916/3206/24 здійснювала адвокат Голуб Анастасія Сергіївна, яка є членом Адвокатського об'єднання «БОНДАРЕНКО ТА ПАРТНЕРИ».
За умовами п.4.3 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2024р. У разі відсутності заперечень сторін договір вважається продовженим.
Згідно п.2.1 договору про надання правничої допомоги № 064/2024 від 24.10.2024 р. розмір гонорару за цим договором визначається за домовленістю сторін та встановлюється додатковою угодою до цього договору.
Додатковою угодою № 1 до договору № 064/2024 від 24.10.2024 р. сторони погодили розрахунок вартості послуг за здійснення представництва інтересів ОСОБА_1 у справі №916/3206/24 у Господарському суді Одеської області у фіксованій ставці, а саме: ознайомлення з матеріалами та правовий аналіз - загальна вартість 3 000 грн; підготовка та направлення адвокатського запиту ( у разі необхідності) - 1500 грн; підготовка та подання письмових пояснень у справі - 5 000 грн; підготовка та подання у разі необхідності інших документів (заперечень на клопотання, заперечень на відповідь на відзив, клопотань, пояснень, заяв) -2 000 грн; участь у судових засіданнях - 2 000 грн одне засідання; підготовка та подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи у суді - 2 000 грн.
При цьому, в Акті наданих послуг №2/12 за договором про надання правничої допомоги № 064/2024, що був складений 19.02.2025р., Адвокатським об'єднанням надано Клієнту наступні послуги відповідною вартістю : підготовка та подання адвокатських запитів - (2х1500 грн) загальною вартістю 3 000 грн ; підготовка та подання письмових пояснень у справі - ( 2х 5 000 грн) загальною вартістю 10 000 грн; підготовка та подання заперечень на клопотання / заяви - (6 х 2 000 грн) загальна вартість 12 000 грн; участь у судових засіданнях - ( 8 х 2 000 грн) загальна вартість 16 000 грн ; підготовка та подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи у суді - 2 000 грн. Загальна вартість наданих послуг - 43 000 грн.
Враховуючи зазначене, суд вважає слушним зазначення ПрАТ «АТП 15168» у своїх запереченнях на заяву третьої особи про стягнення витрат на правничу допомогу про те, що визначення у Акті наданих послуг загальної вартості наданої послуги виходячи з розрахунку: кількість послуг помножена на вартість послуги, зазначену у додатковій угоді, не відповідає умовам додаткової угоди № 1 до договору № 064/2024 від 24.10.2024 р., відповідно до якої сторони за цим договором домовилися про фіксовану загальну вартість наданих послуг незалежно від кількості складених документів. Лише за послугу « участь у судових засіданнях» загальна вартість послуги становить 2 000 грн за одне засідання.
Також суд вважає за необхідне зауважити, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. З огляду на це подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору. Отже, заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (постанова ОП КГС ВС від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22 щодо відступу від висновку, викладеного в постанові КГС Верховного Суду від 21.10.2022р. у справі № 910/13595/20).
Таким чином, виходячи з матеріалів справи, суд погоджується із переліком наданих Адвокатським об'єднанням «БОНДАРЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» в особі адвоката Голуб Анастасії Сергіївни послуг, але не погоджується із визначенням їх загальної вартості, розмір якої, за розрахунком суду становить 24 500 грн.
Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Чинне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов'язує надати докази щодо надання правової допомоги.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях ГПК України визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 16.11.2022р. у справі № 922/1964/21 зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 Цивільного кодексу України. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічну позицію викладено Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2024 року у справі № 910/6416/22, від 15 серпня 2024 року у справі № 91018756/23 ; додаткових постановах Великої Палати Верховного суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, О'бєднаної палати КГС Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/2.
Відповідно до висновку Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.10.2019 р. у справі №922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання щодо оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).(постанови ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22, від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 ).
У додаткових постановах від 31 липня 2024 року у справі № 921/403/22, від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, постановах від 19 січня 2023 року у справі № 824/16/22, від 11 квітня 2024 року у справі № 545/1103/20 Верховний Суд зазначив, що за принципом змагальності саме на іншу сторону покладено обов'язок надати обґрунтування щодо наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
При цьому, для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507, постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 922/3850/23, від 11 квітня 2024 року у справі № 910/11136/23, від 15 лютого 2024 року у справі № 500/3953/21, від 20 червня 2024 року у справі № 760/11612/23.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 18.03.2021р. у справі №910/15621/19, від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18, від 24.10.2019р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі № 904/3583/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Щодо необхідності встановлення необґрунтованості дій позивача, пов'язаних з розглядом справи, та необхідності понесення витрат відповідачем ( у даному випадку, третьою особою) з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше), при компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням ч.5 ст. 130 ГПК України, як про те зазначив Верховний Суд у постанові від 05.07.2023 р. у справі № 911/3312/21, суд зазначає наступне.
Позивач у справі у позовній заяві або у додатках до неї не заявляв клопотань ані про витребування доказів, ані про призначення у справі судових експертиз, що мало наслідком звернення з такими заявами у подальшому, що призвело до неодноразового відкладення підготовчих засідань. Також, в ході розгляду справи позивач збирав докази та приєднав їх до матеріалів справи, незважаючи на те, що ці докази були складені набагато раніше, ніж позовна заява, але які з невідомих причин не могли бути надані до суду разом із позовом (причин їх ненадання раніше позивач у власних клопотанням про приєднання доказів до матеріалів справи не наводив). Крім того, позивач надав заяву про доповнення підстав позову. Наприкінець, позивач звернувся до суду з заявою про залишення позовної заяви без розгляду та зазначив про намір повторно звернутися до суду з таким же предметом спору.
Все це мало наслідком для відповідача та третьої особи необхідність подання додаткових заяв, клопотань, заперечень тощо, та понесення у зв'язку із цим додаткових витрат на правничу допомогу.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ПрАТ «АТП 15168» на користь ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу у розмірі 24 500 грн.
ЄСПЛ у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України»).
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись ст.ст. 123 - 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву ОСОБА_1 (вх.№2-253/25 від 24.02.2025р.) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №916/3206/24 - задовольнити частково.
2. Постановити додаткову ухвалу у справі №916/3206/24.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 15168» (65098, м. Одеса, вул. Стовпова, буд.15-Г, код ЄДРПОУ - 03117984) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 24 500 грн.
4. У задоволенні решти заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).
Повний текст ухвали складено 13 березня 2025р.
Суддя Н.В. Рога