вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"06" березня 2025 р. м. Вінниця Cправа № 902/59/25
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючий суддя Міліціанов Р.В.,
при секретарі Московчук Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ", вул. Ірининська, 5/24, м. Київ, 01001, код - 39624119
до: Відділу освіти Барської міської ради, вул. Героїв Майдану, 3, м. Бар, 23000, код - 41299207
про стягнення 1 281 962,38 грн
за участю представників:
позивача: Рябова Ганна Валеріївна
відповідача: Ковальчук Марина Сергіївна
20.01.2025 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 20.01.2025 року) (вх. № 60/25 від 20.01.2025 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" до Відділу освіти Барської міської ради про стягнення 1 281 962,38 грн заборгованості, з яких 383 923,75 основного боргу, 13 455,79 грн 3 % річних, 55 962,45 грн інфляційних втрат, 118 524,90 грн пеня та 710 095,49 грн збитків за договором постачання природного газу № 1 від 20.12.2023 року.
Ухвалою суду від 24.01.2025 року відкрито провадження у справі № 902/59/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 18.02.2025 року.
29.01.2025 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ", адвоката Рябової Г.В. надійшла заява (№ 01-34/935/25 від 29.01.2025 року) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 29.01.2025 року забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ", адвоката Рябової Ганни Валеріївни у судовому засіданні 18.02.2025 року та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
10.02.2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 10.02.2025 року) (вх.канц. № 01-34/1363/25).
17.02.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив (б/н від 17.02.2025 року) (вх.канц. № 01-34/1629/25).
У судовому засіданні 18.02.2025 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено розгляд справи по суті на 06.03.2025 року.
Також, судом забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ", адвоката Рябової Ганни Валеріївни у судовому засіданні 18.02.2025 року та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Ухвалою суду від 18.02.2025 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
06.03.2025 року до суд від представника позивача надійшло клопотання (б/н від 06.03.2025 року) (вх.канц. № 01-34/2408/25), в кій останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 32 076,60 грн судових витрат на правничу допомогу та 15 383,55 грн судового збору.
У судовому засіданні 06.03.2025 року прийняли участь представники позивача та відповідача.
Стислий виклад процесуальних позицій сторін.
Позивач, в якості підстави позовних вимог, зазначає про укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" та Відділом освіти Барської міської ради договору постачання природного газу № 1 від 20.12.2023 року.
У зв'язку з неналежним виконанням Відділом освіти Барської міської ради умов договору в частині оплати природного газу, утворилась заборгованість в сумі 1 281 962,38 грн.
З метою захисту своїх прав Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" звернулось з позовом до суду про стягнення з Відділу освіти Барської міської ради 383 923,75 основного боргу, 13 455,79 грн 3 % річних, 55 962,45 грн інфляційних втрат, 118 524,90 грн пеня та 710 095,49 грн збитків за договором постачання природного газу № 1 від 20.12.2023 року.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що визнає заявлені позовні вимоги в розмірі 383 923,75 грнт основного боргу, в іншій частині позову, щодо стягнення штрафних санкцій заперечує, вказуючи про відсутність доказів в підтвердження понесення позивачем збитків (т. 1, а.с. 49-54).
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 20.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" (Постачальник) та Відділом освіти Барської міської ради (Споживач) укладено договір постачання природного газу № 1 (т. 1, а.с. 9-14).
Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити Споживачу у 2024 році природний газ (газ), в обсягах та порядку, передбачених даним договором, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити Постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах передбачених даним договором.
Постачальник передає Споживачу газ в обсягах 229 552 куб.м в тому числі по місяцях: січень - 60 000 куб.м, лютий - 90 000 куб.м, березень - 58 552 куб.м, квітень - 21 000 куб.м.
Дані обсяги є плановими та можуть бути змінені відповідно до законодавства. Строк поставки природного газу: до 15.04.2024 року (п. 1.2 Договору).
Додатковими угодами до даного Договору визначається місячні обсяги постачання в розрізі добових обсягів природного газу (п. 1.2.1 Договору).
Обсяг газу, що має бути поставлений Постачальником підтверджується на підставі письмових оригінальних заявок Споживача в розрізі кожної доби місяця, які подаються не пізніше 15 числа місяця, що передує місяцю поставки. Дані заявки є невід'ємною частиною Договору (п. 1.5 Договору).
У разі відсутності письмової заявки, підтвердженим обсягом газу є плановий обсяг, визначений у пункті 1.2. даного Договору, з урахування п. 1.4. даного Договору (п. 1.5.1 Договору).
Обов'язковою умовою для постачання природного газу Споживачу, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, є наявність у Споживача або Постачальника укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу (п. 1.11 Договору).
Обов'язковою умовою для постачання природного газу Споживачу, об'єкт якого підключений до газотранспортної системи, є наявність у Споживача або Постачальника, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку з Оператором ГТС. Параметри газу природного, який Постачальник зобов'язується поставити Споживачу, повинні відповідати параметрам основного потоку в газотранспортній системі України (п. 1.12 Договору).
Згідно п. 1.13 Договору відносини сторін, що не врегульовані даним Договором, регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, Кодексом газотранспортної системи та Кодексом газорозподільних систем, що ухвалені в установленому законодавством порядку.
Ціна на газ природний встановлюються в національній валюті України. Валютою Договору є гривня (п. 2.1 Договору).
За змістом п. 2.1.1 Договору загальна вартість природного газу складається із сум вартості об'ємів місячних поставок природного газу, з урахуванням вартості всіх податків і зборів, що мають бути сплачені в процесі виконання договору про закупівлю, витрат, пов'язаних з транспортуванням природного газу (приєднану потужність ГТС), страхуванням, навантаженням, розвантаженням, сплатою митних тарифів, та всіх інших витрат пов'язаних з постачанням природного газу, та без ПДВ становить 3 056 867,47 грн, крім того ПДВ - 611 373,49 грн. Разом 3 668 240,96 грн.
Ціна за 1 000 куб.м. природного газу, з урахуванням вартості транспортування, становить - 15 980 грн., в тому числі ПДВ-2 663,33 грн. (п. 2.1.2 Договору).
Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу, що визначено у п.2.1 Договору, на кількість газу, реалізованого у відповідному місяці. Загальна вартість газу за цим Договором визначається як сума місячних вартостей газу (п. 2.2 Договору).
Моментом оплати вважається день надходження грошових коштів на рахунок Постачальника (п. 2.3 Договору).
Зміна ціни природного газу визначається в додаткових угодах до Договору. Ціну природного газу може бути змінено протягом місяця поставки (п. 2.4 Договору).
Розрахунки за поставлений Товар здійснюються на умовах відтермінування платежу. Порядок оплати встановлюється наступним чином:
- Постачальник виставляє Споживачу рахунок за спожитий природний газ після підписання із Споживачем Акту приймання-передачі природного газу, який оформлюється протягом 10 днів після постачання природного газу Постачальником;
- Споживач сплачує рахунок за поставлений Постачальником природний газ протягом десяти днів з дня його отримання;
- у разі зменшення або збільшення місячного обсягу споживання Споживачем газу порівняно із замовленим обсягом, оплата розраховується наступним чином:
- при зменшенні місячного обсягу споживання газу Споживачем - залишок грошових коштів зараховується в оплату за наступний місяць поставки, з урахуванням положень п. 2.1., п. п. 3.1.1 Договору (п. 3.1 Договору).
Відповідно п. 4.1 Договору кількість поставленого Споживачу газу визначається за показниками, встановленого у Споживача комерційного вузла обліку, та підтверджується Оператором ГРМ та/або Оператором ГТС. Якість Газу, що передається Споживачу на межі балансової належності, має відповідати вимогам встановленим державними стандартами, технічними умовами, нормативно-технічними документами щодо його якості.
Приймання-передача газу протягом місяця здійснюється рівномірно, крім випадків визначених даним Договором або Додатковими угодами до нього. Чисельні значення фізико-хімічних показників газу, які заносяться до баз даних обчислювачів та/або коректорів, Постачальник доводить Споживачеві з періодичністю, що забезпечує необхідну точність вимірювань, але не рідше одного разу на десять днів (п. 4.2 Договору)
Приймання - передача газу, поставленого Постачальником та прийнятого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних Актів приймання-передачі в розрізі добових обсягів, які є невід'ємними частинами цього Договору, і які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 4.3 Договору).
На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГТС Постачальник протягом 3 робочих днів з дня їх отримання складає, підписує і скріплює печаткою Акти приймання-передачі природного газу та направляє їх Споживачу. Газ природний вважається переданим Постачальником та прийнятим Споживачем після підписання акту приймання - передачі газу природного уповноваженими особами Постачальника і Споживача (п. 4.3.2 Договору).
Постачальник має право отримувати серед іншого на відшкодування збитків від Споживача, що завдані Постачальнику у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов'язань перед Постачальником, відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства (п. 5.2.2 Договору).
Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу за кожен день протягом всього періоду прострочення-і не обмежується 6-місячним строком згідно п. 4.6 ст. 232 Господарського кодексу України (п. 7.2.1 Договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024 року, а в частині не виконаних зобов'язань - до їх повного виконання (п. 10.1 Договору).
За твердженнями позивача, відповідачу за період з січні-квітні 2024 року поставлено природній газ у кількості 253 577,20 куб.м на загальну суму 4 052 164,68 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі природного газу підтверджується № ТЕК00000194 від 31.01.2024 року, № ТЕК00000547 від 29.02.2024 року, № ТЕК00000722 від 31.03.2024 року, № ТЕК00001552 від 31.03.2024 року, № ТЕК00001292 від 30.04.2024 року (т. 1, а.с. 15-17).
Відповідачем частково проведено розрахунок за спожитий газ в сумі 3 668 240,93 грн, що підтверджено інформаційними повідомленнями про зарахування коштів № 206 від 13.03.2024 на суму 388 253,43 грн; № 256 від 14.03.2024 на суму 621 347,69 грн; № 261 від 16.03.2024 на суму 976 068,75 грн; № 283 від 22.03.2024 на суму 299 201,49 грн; № 289 від 22.03.2024 на суму 405 000,00 грн; № 342 від 04.04.2024 на суму 370 258,99 грн; № 694 від 16.07.2024 на суму 225 934,01 грн; №1077 від 13.08.2024 на суму 382 176,57 грн (т. 1, а.с. 21-23).
Заборгованість відповідача перед позивачем з оплати спожитого природного газу складає 383 923,75 грн (4 052 164,68 грн - 3 668 240,93 грн).
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем природного газу на підставі актів приймання-передачі відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього.
При цьому, сума основного боргу визнається відповідачем.
Тому, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 383 923,75 грн основного боргу за Договором постачання природного газу № 1 від 20.12.2023 року правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 13 455,79 грн 3 % річних, 55 962,45 грн інфляційних втрат.
Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.
Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми 3 % річних та інфляційних втрат, помилок не виявлено, в зв'язку з чим 3% річних в розмірі 13 455,79 грн та інфляційні втрати у розмірі 55 962,45 грн - підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимог про стягнення пені в сумі 118 524,90 грн, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України, розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно п. 7.2.1 Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу за кожен день протягом всього періоду прострочення - і не обмежується 6-місячним строком згідно п. 4.6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Арифметичних помилок при перевірці правомірності нарахування пені не виявлено, тому вимоги позову про стягнення 118 524,90 грн пені є правомірними та обґрунтованими.
Вирішуючи питання щодо остаточного розміру суми пені, яка підлягає стягненню, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням ч.1 ст.550 ЦК України.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).
Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника (Постанова ВП ВС від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір пені як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Дослідивши матеріали даної справи, судом враховано:
- залишок основної суми боргу складає близько 10% від загальної вартості поставленого газу;
- захист майнових інтересів позивача шляхом нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання;
- можливість нарахування мір відповідальності до фактичної сплати основної суми боргу;
- статус відповідача, як бюджетної установи. діяльність якої забезпечує надання освітніх послуг жителям територіальної громади.
Суд вважає, що зазначене у своїй сукупності є винятковими обставинами та підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України, як наслідок зменшення пені, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду.
Тому, першочергово враховуючи ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання та періоду прострочення, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для зменшення на 80 % суми нарахованої пені.
Зменшення санкцій, за переконанням суду, у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача, понесені внаслідок несвоєчасної оплати поставленого товару, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу, а також інтересів відповідача.
Враховуючи викладене, підлягає стягненню з відповідача 23 704,98 грн пені за прострочення оплати поставленого товару. Водночас, суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 94 819,92 грн пені.
З приводу позовних вимог про стягнення 710 095,49 грн збитків за договором постачання природного газу № 1 від 20.12.2023 року, суд виходив з наступного.
Пунктом 1.1. укладеного Договору Сторони визначили свої зобов'язання за Договором постачання природного газу. Позивач як Постачальник зобов'язався поставити Споживачу належної якості та у кількості у порядку, передбаченому договором. В свою чергу Відповідач як Споживач зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, на умовах даного договору.
Пунктом 1.2 Договору сторони погодили загальний обсяг постачання природного газу у кількості 229 552 куб.м. у 2024 році за ціною 15 980,00 грн. з ПДВ за 1000 куб.м. газу з помісячною розбивкою планових обсягів споживання наступним чином: 60 000 куб.м (січень), 90 000 куб.м (лютий), 58 552 куб.м (березень), 21 000 куб.м (квітень).
Тобто, Відповідач зобов'язався спожити та оплатити газ в кожному місяці в таких обсягах: Січень - 60 000 куб.м, Лютий - 90 000 куб.м, Березень - 58 552 куб.м, Квітень - 21 000 куб.м.
Сторони передбачили можливість зміни договірного обсягу (п. 1.5. Договору).
За результатом постачання природного газу у січні-квітні 2024 року Сторонами підписано акти приймання-передачі природного газу, згідно з яким Постачальник передав, а Споживач прийняв природний газ у кількості 124 259,66 куб.м (січень), 67 237,81 куб.м (лютий), 59 539,68 куб.м (березень), 2 540,05 куб.м (квітень).
Отже Відділом освіти допущено відхилення від запланованих Договором обсягів споживання газу.
Згідно пункту 21 розділу II Правил постачання газу Споживач зобов'язаний забезпечувати дотримання дисципліни відбору (споживання) природного газу в обсягах та на умовах, визначених договором.
Відповідно до підпункту 9) пункту 5.1.2. Договору Споживач зобов'язався відшкодувати Постачальнику збитки, понесені ним у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов'язань перед Постачальником, що покладені на нього цим Договором.
Тобто, обов'язком відповідача було прийняти природний газ в обумовлених періодах та кількості, дотримуватися дисципліни газоспоживання та узгоджувати із Постачальником зміну кількості природного газу, що споживається, шляхом укладення відповідних додаткових угод.
Відповідно до п.3 розд. VII Правил постачання природного газу за результатами виявлених порушень постачальник складає акт-претензію в довільній формі, який надається споживачу, а споживач зобов'язаний протягом 20 робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.
У випадку не реагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
04.11.2024 року позивачем на адресу відповідача надіслано акт-претензію № 04/11-24/1, за змістом якої відповідача повідомлено, що в порушення умов договору та здійснено розрахунок збитків, які становлять в сумі 729 413,11 грн (т. 1 а.с. 28).
28.11.2024 року відповідачем надано відповідь на акт-претензію № 430, зі змісту якої зазначено, фактично Відділом освіти Барської міської ради визнано розмір споживаного природного газу в сумі 383 923,75 грн.
При зверненні до менеджера позивача в усному порядку було узгоджено, що Відділ освіти Барської міської ради погоджується сплатити заборгованість в розмірі 38 923,75 грн відповідно до рішення суду, у зв'язку із відсутністю коштів. Різниця у показниках споживання виникла не з вини відповідача, оскільки січні 2024 року споживання природного газу по Ялтушівському ліцею Барської міської ради, оператором ГРМ ТОВ "Газорозподільні мережі" проводився середньодобовий розрахунок споживання природного газу, що є недостовірним відображенням інформації та не відповідає фактичному споживанню природного газу. З урахуванням чого останній просить не нараховувати збитки (т. 1, а.с.29).
На підставі ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Фактичні обставини стосовно перевищення планових обсягів споживання, а також відсутності повідомлень про зміну обсягів спожитого природного газу у відповідних періодах не оспорювались відповідачем.
Суд відхиляє посилання відповідача на недостовірний облік спожитого природного газу з посиланням на проведення перевірки Вінницькою філією ТОВ «Газорозподільчі мережі» ВОГ Ялтушківського ліцею Барської міської ради Вінницької області та складення Акту про порушення №0514/23 від 31.01.2024 року (т. 1 а.с. 57-59).
Оскільки, порушення виявлено лише щодо одного закладу освіти.
В той час як виконання умов договору та споживання природного газу стосується усіх освітніх закладів Барської територіальної громади.
Матеріали справи не містять відомостей про повідомлення відповідачем ТОВ «ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» обставин проведення зазначеної перевірки та направлення вимог про внесення змін до укладеного договору або коригування планових обсягів постачання.
Тому надані відповідачем докази не спростовують доводів позову в частині обсягів спожитого газу.
Суд доходить висновку, що зі сторони відповідача дійсно мало місце не дотримання положень укладеного договору в частині перевищення фактично відібраного газу протягом січня та квітня 2024 року; недобору споживання природного газу протягом лютого та березня 2024 року, порівняно з узгодженими обсягами споживання у п. 1.2. Договору.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Отже, підставою для такої відповідальності, як відшкодування збитків, є порушення зобов'язання (Постанова ОП КГС ВС від 17 червня 2022 року у cправі № 904/6994/20).
Лише встановлення обставини порушення договірного зобов'язання є не єдиною обставиною та достатньою підставою для стягнення збитків.
Згідно з частиною першою статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).
Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Верховний Суд виходить з того, що причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо самостійного встановлення судом складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17, у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 14.09.2021 у справі №923/719/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11).
Отже, заявляючи до стягнення збитків, позивач повинен, окрім наявності всіх чотирьох елементів, чітко визначити у чому вони (збитки) полягають у розмінні статті 22 ЦК України, статей 224 та 225 ГК України (упущена вигода/реальні збитки/моральна шкода) (Постанова КГС ВС від 02 травня 2024 року у cправі №914/127/20).
Відтак на позивача покладається обов'язок обґрунтувати розмір збитків, які підлягають стягненню.
Позивачем визначено розмір збитків із застосуванням пп. 1,2 п. 1 Розділу VII Правил постачання природного газу.
Відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов'язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) x Ц х K.
Однак, судом встановлено, що умови укладеного сторонами договору містять спеціальні правила визначення розміру збитків у випадку виникнення місячних небалансів споживання природного газу.
Зокрема, у Розділі №7 "Відповідальність сторін" Договору постачання природного газу № 1 від 20.12.2023 року сторонами узгоджено, що у разі виникнення у Постачальника місячного небалансу з вини Споживача, Споживач зобов'язаний сплатити Постачальнику вартість послуг балансування оператора ГТС (п. 7.7. Договору).
У разі виникнення у Постачальника місячного небалансу з вини Споживача, Споживач зобов'язаний сплатити Постачальнику вартість послуг оператора ПСГ із закачування природного газу до ПСГ (п. 7.8. Договору).
На підставі п. 7.9. Договору, у разі виникнення у Постачальника місячного небалансу з вини Споживача, Споживач зобов'язаний сплатити Постачальнику вартість природного газу за ціною, за якою Постачальник закуповував природний газ для покриття цього небалансу.
Тобто, сторонами узгоджено відмінний від Розділу VII Правил постачання природного газу порядок та критерії відшкодування збитків.
За умовами п.п.7.7.-7.9 Договору основою для визначення розміру збитків у випадку встановлення місячних небалансів повинні бути:
- вартість послуг балансування оператора ГТС;
- вартість послуг оператора ПСГ із закачування природного газу до ПСГ;
- вартість природного газу за ціною, за якою Постачальник закуповував природний газ для покриття небалансу.
Суд критично оцінює доводи позивача щодо не застосування відповідних положень договору, їх застарілість та не відповідність Правилам постачання природного газу.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави і територіальної громади визначає Закон України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до положень пунктів 6, 25 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі", зміст публічної закупівлі полягає у забезпеченні виникнення прав та обов'язків у замовників (зобов'язання зі сплати коштів за придбані товари, виконані роботи чи надані послуги) та учасників процедур закупівель (продаж таких товарів, виконання робіт чи надання послуг за результатами проведення процедури закупівлі) у порядку, встановленому цим Законом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.08.2023 у справі № 924/1288/21 (пункти 137, 138) щодо застосування положень Закону України "Про публічні закупівлі" зазначила: якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір, а вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Отже, виконання договору, укладеного за результатом публічної закупівлі має спеціальне нормативно-правове регулювання.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова ВП ВС від 14 листопада 2018 року у справі № 2- 383/2010).
Позивачем не оспорено п.п. 7.7.-7.9. укладеного договору, не надано доказів визнання їх недійсними.
Судом також не встановлено ознак нікчемності відповідних положень Договору постачання природного газу № 1 від 20.12.2023 року.
Оскільки ч. 5 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" визначені істотні умови договору, зокрема, згідно з пунктом 6 передбачено, що договір постачання повинен містити таку істотну умову, як порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
Умови укладеного договору не виключають можливість нарахування збитків, лише конкретизують порядок їх визначення та встановлюють правила обчислення Постачальником суми збитків у випадках виникнення місячного небалансу з вини Споживача.
Тому вирішення спору залежить від оцінки співвідношення та конкуренції застосування Розділу VII Правил постачання природного газу і чинних умов п.п. 7.7.-7.9. укладеного сторонами договору щодо визначення розміру збитків.
Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 3 Закону України "Про ринок природного газу" ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб'єктів природних монополій, та за принципом, зокрема, щодо відповідальності суб'єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.
Статтею 12 Закону України "Про ринок природного газу" передбачені правила постачання природного газу та встановлено, зокрема, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку (абзаци перший та другий зазначеної норми).
За змістом частин 3, 4 статті 12 вказаного Закону права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються:
- цим Законом,
- Цивільним і Господарським кодексами України,
- Правилами постачання природного газу,
- іншими нормативно-правовими актами, а також
- договором постачання природного газу (Постанова ОП КГС ВС від 17 червня 2022 року у cправі №904/6994/20).
Тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов'язання має здійснюватися у системному взаємозв'язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що приписами частин 2 та 3 статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо:
- в цих актах прямо вказано про це, а також у разі,
- якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Таким чином, цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.
Приписи частини 2 статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором.
Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати:
- можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору);
- можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Відсутність у законі дозволу передбачити в договорі ту чи іншу умову не є рівнозначною забороні включення такої умови в договір.
Сторони не позбавлені права встановити в договорі на випадок порушення його умов такий платіж, який вони вважатимуть за необхідне (відшкодування збитків, штраф тощо), якщо це не заборонено законом.
Суд констатує, що Розділ VII Порядок відшкодування збитків та вирішення спорів Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 року не містять заборон відступу від порядку обчислення збитків, спричинених небалансами споживання природного газу.
Істотною умовою договору та імперативною нормою законодавства є лише узгодження сторонами порядку відшкодування та визначення розміру збитків.
Отже, сторони не позбавлені можливості, на підставі ст. ст. 6, 627 ЦК України самостійно врегулювати відносин стосовно алгоритму обчислення суми збитків, спричинених небалансами обсягу споживання природного газу.
Питання щодо права сторін самостійно визначити в договорі вид санкції, яка підлягає застосуванню вирішено ОП КГС ВС у Постанові від 15 листопада 2024 року у справі №904/1553/23.
Необхідним є встановлення змісту умови договору та справжнього волевиявлення сторін. Якщо у договорі сторони заздалегідь узгодили вид та розмір санкції (її конкретний грошовий вираз), зокрема шляхом встановлення порядку розрахунку, така у мова є обов'язковою для виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Об'єднана палата КГС ВС зазначає, що в разі узгодження сторонами санкції у вигляді штрафу та закріплення її в договорі суд не має вдаватися до її перекваліфікації за відсутності ознак зловживання свободою договору чи прямої законодавчої заборони.
Отже, правовими висновками Верховного Суду підтверджено можливість сторін використання свободи договору в аспекті узгодження порядку визначення відповідальності за порушення зобов'язань під час постачання природного газу.
Тому під час розгляду цієї справи у суду відсутні підстави для не врахування узгоджених сторонами положень п.п. 7.7.-7.9 Договору в частині визначення показників для обчислення розміру збитків, завданих небалансом споживання природного газу.
Проміжне місце між неустойкою (штрафом) та збитками займає інститут заздалегідь погоджених збитків - санкція, що має окремі ознаки як збитків у їх класичному розумінні, так і штрафу.
У правовій доктрині інститут "заздалегідь визначених збитків" покликаний забезпечити кредитору справедливе відшкодування у тих випадках, коли сторони договору вже на момент його укладення погоджуються з тим, що певним порушенням умов договору кредитору завдається шкода / збитки, але при цьому конкретний розмір завданих збитків складно чи взагалі неможливо довести.
До використання цієї ж конструкції вдаються з метою полегшення розрахунків, забезпечення прозорого фінансово-економічного планування, економії часу суду та учасників процесу.
Право сторін передбачити відшкодування збитків в іншому розмірі (у меншому або більшому розмірі на власний розсуд) наразі прямо передбачають ст. 22 ЦК України, ч. 1 ст. 226 ГК України (п.п. 85-89 Постанови ОП КГС ВС від 15 листопада 2024 року у справі №904/1553/23).
Суд застосовує принцип Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою (Постанова ОП КЦС ВС від 18.04.2018 року у справі №753/11000/14-ц).
Позивач не скористався правом внесення змін до відповідних положень договору або його укладення із протоколом узгодження розбіжностей, тому заперечення можливості застосування відповідних положень суперечить добросовісній поведінці у спірних правовідносинах.
Підсумовуючи, суд надає перевагу чинним та узгодженим сторонами положенням Договору постачання природного газу № 1 від 20.12.2023 року в частині порядку обчислення збитків над Розділом VII Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 року.
Тому позивачем помилково визначено розмір збитків із застосуванням положень нормативно-правового акту.
Враховуючись дійсність п. 7.7.-7.9 Договору та висновки суду щодо правомірності договірного врегулювання сторонами питання обчислення збитків у випадках виникнення місячного небалансу, суд констатує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розміру понесених збитків та правомірності їх обчислення.
До матеріалів справи не долучено доказів на підтвердження вартості послуг балансування оператора ГТС; вартості послуг оператора ПСГ із закачування природного газу до ПСГ; вартості природного газу за ціною, за якою Постачальник закуповував природний газ для покриття небалансу протягом січня-квітня 2024 року.
Встановлення відповідних сум та розміру витрат позивача могло стати належною основою для обчислення та нарахування збитків за недотримання відповідачем обсягів споживання природного газу.
Таким чином позивачем не доведено усіх елементів складу збитків, зокрема їх розміру та причинно-наслідкового зв'язку між порушенням зобов'язання зі сторони відповідача та сумою збитків, яка є предметом стягнення за даним позовом.
Крім того, судом встановлено непослідовну поведінку зі сторони позивача в частині нарахування збитків за порушення обсягів споживання природного газу.
Так до матеріалів справи долучено Акт звірки взаємних розрахунків сторін станом на 15.05.2024 року (т. 1 а.с. 27 зворот), який підписано обома сторонами.
Відповідний акт не містить відомостей про нарахування Постачальником збитків, спричинених недотриманням Споживачем обсягів споживання природного газу.
Відповідно до п. 1 Розділу VII Правил постачання природного газу нарахування збитків можливе якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший або буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу
За результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення) (п. 3 Розділу VII Правил постачання природного газу).
Тобто можливість нарахування збитків виникає у Постачальника станом на перше число наступного місяця за звітним. З урахуванням визначеного фактичного обсягу споживання природного газу.
Згідно встановлених обставин справи така можливість виникла у позивача з 01.02.2024, 01.03.2024, 01.04.2024, 16.04.2024 за результатом споживання відповідачем природного газу у кожному календарному місця до узгодженої п. 1.2. Договору дати постачання газу.
Однак, акт-претензію складено лише 04.11.2024 poкy.
Тобто зі спливом більше 10 місяців від закінчення першого місячного періоду споживання природного газу.
З пояснень представника позивача встановлено, що підставою нарахування збитків стало порушення оплати основного боргу за спожитий природний газ, однак такі підстави нарахування збитків суперечать умовам нарахування збитків, розмір який не залежить від настання інших обставин.
Позивач помилково ототожнює строк звернення до суду зі строком нарахування збитків.
Оскільки право подачі позову може бути реалізовано у межах строку позовної давності, однак строк нарахування збитків хоча і не визначений Правилами постачання природного газу, однак має бути розумним.
Дії Постачальника щодо нарахування збитків або відмови їх нараховувати повинні вчинятися з урахуванням принципів добросовісності, розумності, справедливості, балансу інтересів сторін, статусу Споживача, а також враховуючи негативні наслідки вчинення таких дій для третіх осіб.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (Постанова ОП КГС ВС від 10.04.2019 року у справі № 390/34/17).
Не вчиняючи дії стосовно визначення розміру збитків та їх нарахування у підписаних сторонами двосторонніх документах щодо підтвердження заборгованості за Договором постачання природного газу № 1 від 20.12.2023 року, вчинення відповідних дій та пред'явлення претензії зі спливом значного проміжку часу, поза межами періоду розрахунків (після 15.04.2024 року), з метою спонукання відповідача до оплати основної суми заборгованості свідчить про недобросовісну поведінку у спірних правовідносинах, яка не відповідає принципам правової визначеності та передбачуваності для іншої сторони договору.
Крім того, нарахування за відповідними критеріями збитків Споживачу, який забезпечує функціонування освітніх навчальних закладів територіальної громади не враховує неодмінний негативний вплив на ведення освітнього процесу та забезпечення безперешкодного надання освітніх послуг мешканцям територіальної громади в цілому.
З урахуванням наведених вище мотивів та оцінки наданих сторонами доказів у сукупності, суд вважає не доведеними позовні вимоги в частині стягнення 710 095,49 грн збитків, тому відмовляє у задоволенні позову в цій частині вимог.
Стосовно вирішення питання щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне призначити окреме судове засідання, з урахуванням вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 183, 185, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відділу освіти Барської міської ради (вул. Героїв Майдану, 3, м. Бар, 23000, код - 41299207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" (вул. Ірининська, 5/24, м. Київ, 01001, код - 39624119) 383 923,75 грн основного боргу, 13 455,79 грн 3 % річних, 55 962,45 грн інфляційних втрат, 23 704,98 грн пені за прострочення сплати основної заборгованості за Договором постачання природного газу № 1 від 20.12.2023 року.
3. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" в частині вимог про стягнення з Відділу освіти Барської міської ради 94 819,92 грн пені та 710 095,49 грн збитків, нарахованих за недотримання планових обсягів споживання природного газу за Договором постачання природного газу № 1 від 20.12.2023 року.
4. Призначити судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 19.03.2025 року о 09:30 у приміщенні Господарського суду Вінницької області за адресою: вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018 (3-й поверх, зал №1).
5. Встановити сторонам п'ятиденний строк з дати отримання повного судового рішення на подачу доказів щодо понесених судових витрат, а також заперечень проти їх розміру.
6. Судове засідання провести в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Вінницької області за адресою: вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018 (зал № 1).
7. Забезпечити участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ", адвоката Рябової Ганни Валеріївни у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
8. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
9. Примірник повного судового рішення протягом двох днів з дня складання направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення, та за електронними адресами: позивачу - office@tepla.com.ua, представнику позивача Рябовій Г.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачу - barosvitaotg@ukr.net.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено 12 березня 2025 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Ірининська, 5/24, м. Київ, 01001)
3 - відповідачу (вул. Героїв Майдану, 3, м. Бар, 23000)