ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
12 березня 2025 року Справа № 902/6/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Грязнов В.В.
секретар судового засідання Романець Х.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Балаекобуд" в особі голови правління Шевчука Віктора Леонтійовича на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 07 січня 2025 року у справі №902/6/25 (суддя Яремчук Ю.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балаекобуд" в особі голови правління Шевчука Віктора Леонтійовича
до ОСОБА_1
про стягнення 504 468 грн
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07 січня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі №902/6/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Балаекобуд" в особі голови правління Шевчука Віктора Леонтійовича до ОСОБА_1 про стягнення 504 468 грн.
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Балаекобуд" в особі голови правління Шевчука Віктора Леонтійовича звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Вінницької області норм процесуального права.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Балаекобуд" в особі голови правління Шевчука Віктора Леонтійовича строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Балаекобуд" в особі голови правління Шевчука Віктора Леонтійовича на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 07 січня 2025 року у справі №902/6/25. Призначено справу №902/6/25 до розгляду на 10 березня 2025 року об 12:00 год.
В судове засідання представники позивача та відповідача не з'явилися. При цьому, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, ухвалу місцевого господарського суду - скасувати.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, в січні 2025 року ТОВ "Балаекобуд" в особі голови правління Шевчука Віктора Леонтійовича звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 504 468,00 грн, як авансового платежу, сплаченого на виконання договору про надання послуг з будівництва будинку зі зрубу від 13.01.2022, укладеного між ТОВ "Балаекобуд" та ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням укладеного між сторонами договору про надання послуг з будівництва будинку зі зрубу в частині виконання відповідачем підрядних робіт.
Місцевий господарський суд, розглянувши матеріали позовної заяви ТОВ "Балаекобуд", дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі №902/6/25 на підставі пункт 1 частини 1 статті 175 ГПК України.
При цьому, суд першої інстанції зазначив в оскаржуваній ухвалі, що позивачем не доведено, що відповідач у спірних правовідносинах виступає саме як суб'єкт підприємницької діяльності, а тому дана справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
У відповідності до статті 162 ГПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Між тим, частинами 1, 2 статті 174 ГПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Статтею 177 ГПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Відтак, навіть під час підготовчого провадження суд також (як і на стадії залишення позовної заяви без розгляду) має можливість здійснити остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу та вразі з'ясування обставин щодо того, що така позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, має можливість закрити провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Колегія суддів звертає увагу, що визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (наведену правову позицію викладено у постанові ВП ВС від 11.09.2019 в справі №910/7122/17, КГС ВС від 03.09.2020)
Однак суд першої інстанції, по суті не з'ясував належного суб'єктного складу сторін у справі (з урахуванням предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, визначеної статтею 20 ГПК України), побудувавши свій висновок наведений в оспорюваній ухвалі на припущенні, а не за наслідком встановлення обставин того, чи дійсно відповідач не є суб'єктом підприємницької діяльності та чи дійсно даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Відтак, з огляду на все вищевказане, колегія суду констатує неможливість та передчасність висновків суду першої інстанції, котрі стали обгрунтуванням прийнятої ухвали від 07 січня 2025 року по справі №902/6/25.
Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 ГПК України, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями ГПК України.
Відповідно до положень частин 1, 6 статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Аналогічна правова позиція викладена також і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №916/385/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.
Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №646/6644/17 зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб'єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
Статтями 25, 26 Цивільного кодексу України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
У свою чергу наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №2-7615/10, від 05.06.2018 у справі №522/7909/16-ц).
Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа-сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Такий правовий висновок викладений також і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №916/1261/18.
В той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 у справі №548/981/15-ц також звернула увагу, що наявність такого статусу (ФОП) в особи, яка є стороною в справі, не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємцем вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах.
У постанові від 04.03.2020 у справі №299/451/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що фізичні особи, які на час пред'явлення до них позову не є підприємцями, можуть бути відповідачами в господарському суді. Припинення підприємницької діяльності однієї із сторін до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, але лише в тому випадку, якщо спірні правовідносини виникли за наслідком її господарської діяльності.
З доказів, долучених позивачем до апеляційної скарги, а саме інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що відповідач має статус фізичної особи-підприємця.
При цьому, колегією суддів враховується те, що позивач не є особою, що зареєстрована в Україні, а відтак констатує те, що для вказаної особи здобуття таких доказів є більш важливим і тривалим, аніж для юридичних осіб зареєстрованих в Україні.
Колегією суддів з урахуванням вищезазначеного також приймається до уваги і те, що з офіційних джерел України є загальновідомим факт, що з 19 грудня 2024 року державні реєстри України та сайт Міністерства юстиції України зазнали най масштабнішої зовнішньої кібератаки за останній час. Як наслідок, було призупинено роботу Єдиних і Державних реєстрів Міністерства юстиції України. Лише 9 січня 2025 року було відновлено роботу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Тобто, позивач, ані фізично, ані юридично не мав можливості надати недоступну інформацію разом із поданням позовної заяви.
Судова колегія зазначає, що зі змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, дата реєстрації 24 червня 2019 року, та здійснює такі види діяльності:
- 43.99 інші спеціалізовані будівельні роботи;
- 43.39 інші роботи із завершенням будівництва;
- 43.91 покрівельні роботи;
- 77.39 надання в оренду інших машин, устаткування та товарів;
- 33.11 ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів;
- 43.29 інші будівельно-монтажні роботи;
- 16.23 виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів;
- 25.99 виробництво інших готових металевих виробів;
- 25.62 механічне оброблення металевих виробів;
- 25.61 оброблення металів та нанесення покриття на метал.
Між тим, предметом договору про надання послуг з будівництва будинку зі зрубу є виконання будівельних робіт, зазначених у пункті 1.2 цього договору.
А саме пунктом 1.2 договору визначено будівництво будинку із дикого зрубу розміром 10*15 м та загальною площею 150 кв.м.
Відтак, враховуючи те, що на момент укладення договору відповідач є та залишається фізичною особою-підприємцем, враховуючи предмет договору - здійснення будівельних робіт, а також в розрізі видів діяльності відповідача, колегія суддів виснує, що даний спір має всі ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, а саме наявність між сторонами господарських відносин та склад сторін.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що під час виникнення спірних правовідносин (укладення договору про надання послуг з будівництва будинку зі зрубу) відповідач здійснював свою підприємницьку діяльність як ФОП, про що внесено відповідні відомості в ЄДРПОУ, і види його діяльності є відповідними до предмету договору, тобто відносини, які виникли між сторонами, є господарськими, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що даний спір підлягає вирішенню судом за правилами господарського судочинства.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За змістом частини 3 статті 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкриття провадження у справі така справа передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що ухвала Господарського суду Вінницької області у справі №902/6/25 прийнята з порушенням норм процесуального права, з огляду на що апеляційну скаргу позивача слід задоволити, а ухвалу місцевого господарського суду скасувати, справу №902/6/25 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на приписи ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, згідно яких у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки в судове засідання 10.03.2025 сторони явку повноважних представників не забезпечили, тому датою ухвалення постанови у справі №902/6/25 є дата складення повного тексту цієї постанови.
Керуючись ст.ст. 271, 275, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Балаекобуд" в особі голови правління Шевчука Віктора Леонтійовича задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 07 січня 2025 року у справі №902/6/25 скасувати.
3. Справу №902/6/25 направити до Господарського суду Вінницької області для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Грязнов В.В.