вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
м. Київ
"13" березня 2025 р. Справа№910/10182/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Ходаківської І.П.
Демидової А.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2024
у справі №910/10182/24 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Шейко Сергія Сергійовича
до Державної служби України з безпеки на транспорті
Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Державна казначейська служба України
про стягнення 74 800,00 грн
Фізична особа-підприємець Шейко Сергій Сергійович (далі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту - відповідач 1) та Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі по тексу - відповідач 2) про стягнення 74 800, 00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що правова підстава сплати позивачем до Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 74 800,00 грн, з яких 68 000,00 грн стягнутих адміністративно-господарських санкцій та 6 800,00 грн стягнутого виконавчого збору відпала. А тому позивач на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України просив суд повернути вказані кошти з державного бюджету України.
Господарський суд міста Києва рішенням від 13.11.2024 у справі №910/10182/24 позов задовольнив повністю. Стягнув з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця Шейко Сергія Сергійовича 68 000, 00 грн сплаченого штрафу та 6 800, 00 грн сплаченого виконавчого збору. Стягнув з Державної служби України з безпеки на транспорті в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 028, 00 грн.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції встановив, що правова підстава сплати позивачем до Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 74 800,00 грн, з яких 68 000,00 грн стягнутих адміністративно-господарських санкцій відпала, доказів повернення позивачу грошових коштів в розмірі 68 000,00 грн матеріали справи не містять, тому суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця Шейко Сергія Сергійовича 68 000, 00 грн сплаченого штрафу. Оскільки набувачем сплаченого боржником у виконавчому провадженні збору є Державний бюджет України, сплачені суми виконавчого збору підлягають стягненню саме з Державного бюджету України на суму 6 800, 00 грн.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити процесуальний строк, встановлений для апеляційного оскарження рішення; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/10182/24 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач 1 зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є таким, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що в свою чергу, є підставою для його скасування з огляду на те, що бюджетним законодавством передбачено спеціальний позасудовий порядок повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів. На думку скаржника, стягнення на користь платника суми сплаченого ним до Державного бюджету України штрафу на підставі статті 1212 ЦК України суперечить приписам наведених норм бюджетного законодавства, адже в такому випадку сплачена сума адміністративно-господарського штрафу продовжуватиме обліковуватися як дохід бюджету за одним видом класифікації доходів бюджету, а стягнення коштів з Державного бюджету України на підставі статті 1212 ЦК України призведе до витрат бюджету за іншою бюджетною програмою.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2024 апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/10182/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 06.12.2024 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10182/24. Відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/10182/24.
Матеріали справи №910/10182/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 26.12.2024.
Головуючий суддя Владимиренко С.В., судді Демидова А.М. та Ходаківська І.П. з 23.12.2024 по 05.01.2025 перебували у відпустках.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 06.01.2025 апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/10182/24 залишив без руху, надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідної заяви, яка сформована в системі «Електронний суд» 14.01.2025.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.01.2025 відмовив Державній службі України з безпеки на транспорті в задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/10182/24, оскільки такий строк апелянтом не пропущено. Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/10182/24. Розгляд апеляційної скарги ухвалив здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Учасникам справи надав право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 06.02.2025, а також попередив, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Станом на момент прийняття даної постанови, учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.12.2019 Управлінням Укртрансбезпеки у Харківській області прийнято постанову №172048 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Фізичної особи-підприємця Шейко Сергія Сергійовича в розмірі 34 000,00 грн.
17.12.2019 Управлінням Укртрансбезпеки у Харківській області прийнято постанову №172049 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Фізичної особи-підприємця Шейко Сергія Сергійовича в розмірі 34 000,00 грн.
17.02.2020 Головним державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Харіною Ярославою Ігорівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61286120 щодо виконання постанови №172049 від 17.12.2019 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Шейко Сергія Сергійовича штрафу у розмірі 34 000,00 грн.
17.02.2020 Державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Вергун Юлією Віталіївною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61286244 щодо виконання постанови № 172048 від 17.12.2019 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Шейко Сергія Сергійовича штрафу у розмірі 34 000,00 грн.
23.03.2020 Головним державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Харіною Ярославою Ігорівною прийнято постанову про закриття виконавчого провадження ВП № 61286120 щодо виконання постанови № 172049 від 17.12.2019 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Шейко Сергія Сергійовича штрафу у розмірі 34 000,00 грн на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконання в повному обсязі рішення за виконавчим документом, що підтверджується платіжним дорученням №2719 від 03.03.2020.
В межах виконавчого провадження ВП №61286120 з Фізичної особи-підприємця Шейко Сергія Сергійовича стягнуто на користь держави виконавчий збір в розмірі 3 400,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2561 від 03.03.2020 та реєстром №2561 від 03.03.2020 на перерахування виконавчого збору відповідно до розпоряджень державних виконавців.
23.03.2020 Державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Вергун Юлією Віталіївною прийнято постанову про закриття виконавчого провадження ВП №61286244 щодо виконання постанови №172048 від 17.12.2019 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Шейко Сергія Сергійовича штрафу у розмірі 34 000,00 грн на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконання в повному обсязі рішення за виконавчим документом, що підтверджується платіжним дорученням №2861 від 05.03.2020.
В межах виконавчого провадження ВП №61286244 з Фізичної особи-підприємця Шейко Сергія Сергійовича стягнуто на користь держави виконавчий збір в розмірі 3 400,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2832 від 05.03.2020 та реєстром №2832 від 05.03.2020 на перерахування виконавчого збору відповідно до розпоряджень державних виконавців.
Фізична особа-підприємець Шейко Сергій Сергійович звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №172048 від 17.12.2019 Управлінням Укртрансбезпеки у Харківській області про стягнення з Фізичної особи-підприємця Шейко Сергія Сергійовича адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34 000,00 грн; визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №172049 від 17.12.2019 Управлінням Укртрансбезпеки у Харківській області про стягнення з фізичної особи-підприємця Шейко Сергія Сергійовича адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34 000,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 у справі №520/3286/2020 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Фізична особа-підприємець Шейко Сергій Сергійович, не погодившись з даним рішенням суду, звернувся до Другого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду у справі №520/3286/2020 від 25.11.2020 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 у справі №520/3286/2020 скасовано. Визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №172048 від 17.12.2019 начальником Управління Укртрансбезпеки у Харківській області Шатохіним Є.А. про стягнення з фізичної особи-підприємця Шейко Сергія Сергійовича адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34 000,00 грн. Визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №172049 від 17.12.2019 начальником Управління Укртрансбезпеки у Харківській області Шатохіна Є.А. про стягнення з Фізичної особи-підприємця Шейко Сергія Сергійовича адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34 000,00 грн.
23.02.2021 позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області з вимогою повернути сплачені грошові кошти в сумі 68 000,00 грн, у зв'язку з тим, що постанови, на підставі яких вони були стягнуті скасовано.
Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області листом № 04-21/1418 від 01.03.2021 відмовило у поверненні коштів позивачу.
23.01.2021 позивач звернувся до Державної казначейської служби України з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 6 800,00 грн.
04.03.2021 позивач звернувся до Державної служби України з безпеки на транспорті в якому просив вирішити питання про повернення стягнутих грошових коштів в розмірі 68 000,00 грн, проте жодної відповіді не отримано.
Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції змінило найменування на Ізюмський відділ державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Одним із основних завдань Укртрансбезпеки є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (абзац 2 пункту 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567).
Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є актом індивідуальної дії (правозастосовним актом), який стосується прав, обов'язків та інтересів визначеного у постанові суб'єкта (за обставинами справи - позивача), є обов'язковою для нього, а її дія вичерпується виконанням. Правовідносини сторін спору щодо накладення та сплати цього штрафу є публічно-правовими. Оскарження такої постанови як акта суб'єкта владних повноважень належить до юрисдикції адміністративного суду.
Суд апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує наступні висновки. Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов'язаннями державним майном, яким наділяє, зокрема, її органи. (Аналогічна правова позиція зазначена в постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №910/6175/19 (пункт 7.45), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (пункт 8.16) і №922/1830/19 (пункт 7.1), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц (пункт 37)).
Водночас, у судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (пункт 8.17) і №922/1830/19 (пункт 7.2), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55)). Це випливає, зокрема, з частини четвертої статті 56 Господарського процесуального кодексу України. Тобто під час провадження у справі стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц (пункт 38)).
А тому доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються через необґрунтованість. В даному аспекті суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, правомірно стягнув 68 000,00 грн з Державного бюджету України. А тому доводи скаржника про неправомірне стягнення з Укртансбезпеки - є необґрунтованим.
Матеріалами справи підтверджено, що кошти, які позивач сплатив на виконання вищезазначених постанов до бюджету як адміністративно-господарський штраф, стали такими, що знаходяться у бюджеті без достатньої правової підстави.
Спірні правовідносини з приводу повернення відповідної суми стосуються захисту майнових прав позивача як суб'єкта господарювання. З огляду на вказане, вимога, яку заявив позивач, належить до юрисдикції господарського суду. З огляду на чинне правове регулювання правовідносини щодо повернення з бюджету коштів, які були сплачені як адміністративно-господарський штраф, але після скасування постанови про застосування штрафу знаходяться у бюджеті без достатньої правової підстави, не є публічно-правовими. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/5880/21.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3 статті 1212 ЦК України).
У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17).
Отже, тлумачення статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність встановлення обставини, які в сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи, відсутність для цього підстав.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, на момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надмірно, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (ст. 174 ЦК України).
З огляду на наведені приписи, а також враховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Укртрансбезпека.
За змістом абз. 1 ч. 3 ст. 17 ЦК України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.
Згідно з ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України (у чинній редакції) Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до абз. 1, 9 п. 5 розділу І Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (у редакції, чинній на час звернення до суду) повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
У випадках, встановлених Конституцією та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 17 ЦК України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абз. 2 ч. 3 ст. 17 ЦК України).
Тоді як порядок №787 застосовується до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету коштів. Разом з тим, оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку вніс до бюджету позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, Порядок №787 на спірні правовідносини не поширюється. А тому доводи скаржника в цій частині відхиляються через необґрунтованість.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу, платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Зазначене узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).
Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову про стягнення 68 000,00 грн на підставі статті 1212 ЦК України.
Згідно зі статтею 42 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір, стягнутий з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, та стягнуті з боржника кошти на витрати виконавчого провадження належать до коштів виконавчого провадження (ч. 1).
Зокрема, витратами виконавчого провадження є витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень (ч. 2). На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (ч. 4).
Відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби (ч. 1).
Виконавчий збір стягується державним виконавцем з боржника до Державного бюджету України у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч.ч. 2, 3 ст. 27 Закону).
У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню (ч. 7 статті 27 Закону).
Отже, скасування рішення, у зв'язку з виконанням якого стягнутий виконавчий збір, є підставою для повернення відповідних коштів, адже правова підстава для їх стягнення є такою, що відпала.
Оскільки відповідно до наведених норм набувачем сплаченого боржником у виконавчому провадженні збору є Державний бюджет України, сплачені суми виконавчого збору підлягають стягненню саме з Державного бюджету України на підставі ст. 1212 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для стягнення виконавчого збору у сумі 6 800, 00 грн, які були стягнуті в ході виконавчих проваджень з виконання постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 17.12.2019 №172049 та від 17.12.2019 №172048, є такими, що відпали, а тому відповідно суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги про повернення вказаних коштів у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.
Посилання відповідача 1 на окрему думку до постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/5880/21 не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.
Згідно із частинами 1-5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що судове рішення прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга апелянта задоволенню не підлягає.
Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/10182/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/10182/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Державну службу України з безпеки на транспорті.
4. Матеріали справи №910/10182/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді І.П. Ходаківська
А.М. Демидова