вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" березня 2025 р. Справа№ 911/2158/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Шапрана В.В.
Андрієнка В.В.
секретар
судового засідання Рибчич А.В.
за участю
представників:
від позивача - Криворучко Ю.Г.
від відповідача - Токаренко Х.О.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду м. Києва від 20.12.2024 р.
у справі № 911/2158/24 (суддя - Алєєва І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмо-Ресурс"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 342434,80 грн,
У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пневмо-Ресурс" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 342434,80 грн, з яких: 246750,00 грн основної заборгованості за договором № П/В-211327/НЮ від 16.12.2021 р. та 95684,80 грн інфляційних втрат.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги з поточного ремонту не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.08.2024 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмо-Ресурс" разом з доданими до неї матеріалами передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.10.2024 р. відкрито провадження у справі № 911/2158/24, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.12.2024 р. у справі № 911/2158/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмо-Ресурс" задоволено.
Не погодившись з рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що сторони у п. 4.1 договору передбачили закінчення строку виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг із датою реєстрації позивачем (виконавцем) податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Отже строк оплати за укладеним між сторонами договором не настав. Також скаржник вказує, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2025 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" у справі № 911/2158/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 911/2158/24 та призначено її до розгляду на 11.02.2025 р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмо-Ресурс" про участь у судовому засіданні у справі № 911/2158/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судовому засіданні 11.02.2025 р. було оголошено перерву до 11.03.2025 р. після надання представниками сторін усних пояснень по суті апеляційної скарги.
У судовому засіданні 11.03.2025 р. представники сторін в судових дебатах підтримали свої пояснення по суті апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
16.12.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пневмо-Ресурс" (далі - виконавець) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - замовник) було укладено договір № П/В-211327/НЮ (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується на свій ризик надати зі свого матеріалу та своїми засобами послуги код ДК 021:2015-50530000-9 Послуги з ремонту технічного обслуговування техніки (послуги з поточного ремонту компресора ВП-20/8 ремонтного вагонного депо Куп'янськ (далі - послуги).
Згідно з п. 1.3 договору замовник зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх.
Як передбачено п. 4.1 договору, розрахунки за надані послуги здійснюються замовником на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін актів прийому-передачі наданих послуг (додаток №5) не менше 45 (сорока п'яти) банківських днів з дати реєстрації податкової накладної. Оплата за надані послуги по даному договору проводиться замовником при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої відповідно до вимог чинного законодавства України в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
У відповідності до п. 7.11 договору, у разі відсутності реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, виконавець відшкодовує замовнику суму податку на додану вартість, яка вказана у такій податковій накладній, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок замовника, або в рахунок погашення кредиторської заборгованості замовника перед підрядником.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2021 р., а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
27.12.2021 р. між сторонами було складено та підписано акт прийому-передачі наданих послуг, відповідно до якого сторони підтвердили, що відповідно до умов договору, виконавець надав, а споживач прийняв послуги з поточного ремонту на суму 296100,00 грн (49350,00 грн ПДВ).
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору не виконав свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги поточного ремонту, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.
За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як було встановлено вище, на виконання умов договору 27.12.2021 р. між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого сторони підтвердили, що виконавець надав, а замовник прийняв обумовлені договором послуги на суму 296100,00 грн, в т.ч. 49350,00 грн ПДВ.
За умовами п. 1.3 укладеного між сторонами договору замовник зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх.
09.04.2024 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 1, в якому повідомив, що при реєстрації податкових накладних у лютому 2022 року вони потрапили у блокування, що вплинуло на виконання своїх зобов'язань перед відповідачем.
Колегією суддів враховано, що зупиненням реєстрації податкової накладної на понад два роки фактично позбавляє позивача можливості отримати оплату за виконане зобов'язання та унеможливлює ефективний судовий захист законних прав позивача.
При цьому, п. 7.1 договору передбачено, що у разі відсутності реєстрації податкової накладної позивач зобов'язаний відшкодувати відповідачу суму ПДВ.
Однак відповідач не надав доказів на підтвердження будь-яких фінансових втрат у частині ПДВ, навіть за умови зупинення реєстрації накладної.
Факт виконання робіт та підписання акту прийому-передачі створює зобов'язання відповідача оплатити послуги, натомість відшкодування ПДВ за п. 7.1 договору є окремим податковим правовідношенням, яке не впливає на виконання цього зобов'язання.
Враховуючи погодження сторонами строку дії договору в частині виконання зобов'язань, а саме до їх повного виконання, позивачем обрано єдиний належний та ефективний спосіб захисту, тому доводи скаржника про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права, колегія суддів вважає необґрунтованим.
Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача 246750,00 грн основної заборгованості за договором № П/В-211327/НЮ від 16.12.2021 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 95684,80 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 95684,80 грн інфляційних втрат також підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою, їх розмір є арифметично правильним.
Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що Господарського суду м. Києва від 20.12.2024 р. у справі № 911/2158/24 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 20.12.2024 р. у справі № 911/2158/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Регіональну філію "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13.03.2025 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Шапран
В.В. Андрієнко